?

Log in

No account? Create an account

Дубінський
emiliozk
Дубінський сказав, я думаю, абсолютну правду: свої статки він заробив журналістським талантом. Якщо, звичайно, його заняття можна називати журналістикою.
Але питання, все-таки, виникають (елементарні, але так звана розслідувачка до них не додумалася).
1. Хто саме так щедро оплачував його талант?
Як вам відомо, в усьому світі оплата послуг повинна проходити офіційно, а з доходу слід сплачувати податки. Тому цілком резонними є питання: хто саме платив, наскільки ці проплати відповідають багатомільйонним придбаним активам і скільки податків за них сплачено?
2. Враховуючи, що величезна кількість активів, як нам довели, оформлені на маму і дружину, дозволю собі висловити припущення, що офіційно пан Дубінський довести походження своїх активів не зможе. І цей факт тягне за собою інше питання: чи буде «100-процентно свій» Генпрокурор Рябошапка розслідувати справу, принаймні, про ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах щодо депутата з монобільшості? Думаю, відповідь вам зрозуміла, так само, як і мені.
3. І головне. Ми з вами досить непогано уявляємо рівень зарплат журналістів. Навіть найліпші з них - Казарін, Портников, Кошкіна, Рибніков, Бігус та ще декілька зірок не заробляють десятки (якщо не сотні) тисяч доларів на місяць, щоб купувати таку кількість нерухомості і підтримувати спосіб життя з водіями, охоронцями і десятками автомобілів. За що ж таке щастя конкретному Дубінському, чому, раптом, саме його талант оплачується так високо?
Тому що мова не про журналістику, а про медіакілерство, коли талановита людина, користуючись статусом журналіста, нищить репутації політиків, посадових осіб чи бізнесменів на замовлення. І це оплачується по зовсім іншому тарифу. Я не зумію оцінити у відсотках внесок Дубінського в компрометацію Порошенка і його команди під час конфлікту з Коломойським, але він (внесок) цілком відчутний. Я не можу сказати, чи єдиним замовником Дубінського був Коломойський у хрестовому поході на Гонтареву (чув, що ні), але знищення її репутації великою мірою - його заслуга. А оскільки без такого знищення марно було б навіть мріяти про «переговори держави з Коломойським щодо Привату», а на кону в цій справі мільярди доларів, то такого роду послуги оплачуються дуже щедро. Свідками чого ми з вами і стали.
Уже роки для мене однією з головних проблем української держави є жалюгідний стан української журналістики, контроль олігархів та Москви над інформаційним полем, майже тотальна відсутність професійних стандартів і вимог до репутації. Я щиро вважаю четверту владу не менш корумпованою, ніж третю, судову, котру всі так люблять критикувати. А враховуючи, що суспільну думку в країні формує невелика група володільців рейтингових медіа і вони щойно довели свою спроможність скидати владу і навіть призначати нову, думаю, що ця проблема для України екзистенціальна.

Правдоподібна версія
emiliozk

Я правильно розумію, що західні інвестори нам вже не потрібні і нова влада робить ставку на старих, перевірених КГБ, інвесторів з Росії?

Бо обшуки, кримінальні справи і претензії чомусь виключно до компаній з західним капіталом...


Крыша едет узеленских...
emiliozk

ШТО ПРОИСХОДИТ ВООБЩЕ?

За что стописят штук? За ответ на запрос? За покупку тонера для принтера?

На изображении может находиться: 1 человек, текст

Ты виноват лишь в том, что хочется мне кушать
emiliozk

Ты виноват лишь в том, что хочется мне кушать. Итак. Бахматюк украл деньги. Судят НБУ. Ну а что, логично. Также логично как ждать инвестиций и одновременно с этим подрывать доверие инвесторов, создавать риски для программы МВФ и финансовой стабильности страны. Все очень логично.

В чем обвиняют менеджеров Нацбанка?

Первое - что дали кредит быстро. Очень это подозрительно. Всего два дня на принятие решений по кредиту во время финансового кризиса. Поторопились.

Действительно, зачем быстро давать стабилизационные кредиты. Надо было подождать месяц. Может уже и не надо было к тому времени кредит выдавать.

Второе - кредит был необеспеченный, потому что банк завысил оценку недвижимости, которая выступала залогом.

Правда, завысил, о чем сам Нацбанк давно сообщил всем органам. Банк обманул Нацбанк, который на тот момент просто не делал свою оценку залогов. А банк Бахматюка сфальсифицировал оценку.

Но сам кредит покрывался не только залогом, но и личным поручительством Бахматюка. Т е он отвечает по этому кредиту всеми своими активами. Которые гораздо больше, чем сумма рефинансирования в 1.2 млрд гривен. И по которому Нацбанк судится с Бахматюком. Судится в данный момент. И проиграть может только в том случае, если сам судья потенциальный клиент НАБУ.

Именно поэтому Бахматюк и предлагал своим мировые соглашения, о которых сейчас трубят его глашатаи, потому что отвечает всем своим имуществом и не может просто кинуть. Другое дело, что мировые соглашению заключают с заемщиками, попавшими в трудное финансовое положение, а не жуликами. Но это другая история.

Таким образом, даже принимая на веру оценку залогов от банка в условиях цейтнота кризиса НБУ защитил себя этим договором поручительства.

Более того, до 2014 года рефинансирование раздавали просто так, и только в рамках реформы регулятора, которую в том числе и проводил Писарук, Нацбанк стал требовать залог и положил конец безконтрольному выделению рефинансирования.

А теперь НАБУ пришло в Нацбанк с обвинениями. И это можно трактовать по разному. Либо непрофессионализм. Который позволяет не увидеть вышеизложенных фактов. Либо чье то большое желание отомстить правлению НБУ.

А остальное можете додумать сами...

На изображении может находиться: текст


Лекало Біларусь-2
emiliozk

Зверніть увагу, насправді переслідують і судять переважно або ворогів Путіна та Коломойського, або людей, які незручні для їхніх тут інтересів.

Навіть колективи Нацбанку та Міністерства оборони вступилися за своїх затриманих співробітників, банкіри от прийшли на те ганебне судилище.

Україну стрімко заганяють в лекало Біларусь-2, це очевидний факт, на який поки що ніхто не встигає зреагувати.


Деньги выводят олигархи, а органы приходят за теми, кто об этом говорит
emiliozk

Этот неловкий момент, когда деньги выводят олигархи, а органы приходят за теми, кто об этом говорит

НАБУ пришло за Писаруком. Деньги вывел Бахматюк, а НАБУ пришло за Писаруком. А до этого НАБУ приходило в государственный Приватбанк за документами по суду в Лондоне. Совпадение?

Если кто то хотел перед приездом миссии МВФ дать понять, что им тут не рады, то он может быть счастлив.

Если кто-то не хочет видеть иностранных инвесторов в Украине, то он может быть доволен.

Национальный Банк три года рассказывал всюду, что олигарх Бахматюк вывел деньги из банка. Стучались во все правоохранительные органы. Ответа не было. Пока не прилетела ответка. Фактически, НАБУ просто обвиняет бывшего чиновника НБУ в том, что он делал свою работу. Нацбанк поддерживал банки, это его функция. При этом, Нацбанк перестал бездумно раздавать рефинанс, а делал это только под залог активов.

Часть банков добросовестно выполняли свои обязательства. Часть - нет. И эти банки выводились с рынка. Предсказать, будет ли собственник банка чистоплотным было просто невозможно. Тут или давать всем в обмен на обязательства, либо не давать никому. Нацбанк разработал для всех банков план по внесению капитала и поддерживал их ликвидность. И теперь НАБУ говорит, что это преступление.

То, что всеми кредиторами, инвесторами, международными организациями называют хорошей работой, для украинских силовиков оказалось преступлением. Фактически, под удар сегодня поставлено все правление Нацбанка. Фактически, это атака на независимость регулятора. Ведь с таким же обвинением можно прийти за каждым членом правления по каждому кейсу неплатежеспособного банка.

Как это будет воспринято МВФ? Да именно так. Атака на независимость Центрального Банка. Это одна из красных линий, которые были очерчены Фондом как критически важные условия для продолжения сотрудничества. Намедни мы все ждали возвращение миссии. А украинская власть делала множество заявлений, которые должны были показать, что красные линии не будут перейдены.

Но тут слова разошлись с делом. При этом, пришли за одним из самых авторитетных финансистов Украины. Человека, который из НБУ ушел работать в МВФ, где не сомневались в его репутации. Человека, которого после МВФ пригласили возглавить авторитетный иностранный банк в Украине, также трепетно относящийся к своей репутации. Но именно в нем увидели коррупционера...

Сотрудничество с МВФ критически важно для украинской экономики. И очень болезненно для украинских олигархов. Фактически, МВФ настаивает на тех шагах, которые уменьшают роль олигархов в экономике. И олигархам, а особенно одному олигарху, это очень не нравится. И они мечтают разрушить сотрудничество с МВФ. Даже ценой экономических потрясений. И очень обидно, что им в этом помогает НАБУ.

Атака на Писарука - это такой же сигнал, как сожженный дом Гонтаревой. Дом сожгли когда миссия МВФ была в городе. За Писаруком пришли, когда все ждали возвращения миссии. Опять эти чертовы совпадения...


ЗЕленый абсурд
emiliozk
На ключевые проблемы развития страны власти системно реагируют только под давлением массовых акций протеста и падения рейтинга. Перекрыли дороги кое-где в областях - и сразу объявлен референдум. Проблема сдачи нашей земли и наших людей оккупантам на Донбассе и в Крыму не менее актуальна, чем продажа земли иностранцам в остальной Украине. Надеюсь, чтобы вынести этот вопрос на национальную повестку, новых акций проводить будет не нужно. Или нужно? Неужели чтобы начать принимать структурные решения надо ждать пока социологи принесут от общества новые сводки? ДБР сегодня через суд официально добилась решения о предоставлении им секретного стратегического замысла применения ВСУ - это ещё с какой стати? Кто такое публично вообще принимает открытым решением суда? Как обьяснить так, чтобы эта вопиющая некомпетентность стала доступной там, наверху? Объясняю на понятном языке - рейтинг доверия к армии и волонтерам выше, чем рейтинг президента, куда лезете, чудаки, как это понимать? Видимо, система управления силовыми структурами отсутствует, иначе такой бардак на высшем уровне трудно обьяснить цензурными словами. Ключевой проблемой развития государства является сейчас не игра в идеологию и другие модные слова, а справедливое правосудие, которого люди не видят, и которое рано или поздно обернётся против тех, кто помахивает сейчас законом как нунчаками.

Розведення на крові
emiliozk
4 ч.

Міністр Загороднюк на "Г+Г" співає як прекрасно проходить відступ на "старі облаштовані позиції" - а наших розстрілюють з ПТУРа, коли вони облаштовують бліндаж.

Це означає, що спостережного пункту нема, банальні заходи безпеки не виконуються, вразливість при зміні позицій ігнорується - і хрін кому до цього є діло, браво відступаємо.

Двоє загиблих мало щоби назвати цю ганьбу розведенням на крові?

Тоді я скажу.

Таке має розслідуватись - де там той грозний військпрокурор Чумак?
Чого мовчить?
Чи єбало заліпило завданням відмазати Хомчака від Іловайська?
Так от продовжується - хріна наших як в тирі розстрілюють на шостому році війни?
Вже все, "віновниє в войнє" знайдені і життя бійців нічого не варті?

"Терористи намагаються зірвати розведення" (с) - це міністр на повному серйозі таке каже.
Та вбивають вони, і ще ржуть з вас, ідіотів переляканих.

Сукі.


Справедливість та гідність
emiliozk

За потенціалом політичних маніпуляцій, найнебезпечніше слово в Україні - "СПРАВЕДЛИВІСТЬ".
На другому місці після неї - слово "ГІДНІСТЬ".
*
"Ми не можемо зараз проводити цю реформу, бо в нас ще недостатньо забезпечена справедливість, так що і результат реформи вийде несправедливим".
Так будь-яку реформу (наприклад, земельну) можна відкладати до нескінченності, виправдовуючи справедливістю фатальне відставання від прогресу людства. Бо нам, майже як нашим сусідам росіянам, потрібно "або нічого, або все і одразу".
І це лише один з незліченних прикладів маніпуляцій довкола справедливості.

Ще від часів Аристотеля відомо, що справедливість принципово подвійна. Люди завжди у чомусь рівні й у чомусь різні. Справедливо поводитися зі всіма як рівними; але також справедливо, коли з нерівними поводяться як з нерівними (простий приклад: хто краще працює, більше заробляє). У більшості життєвих ситуацій неочевидно, яку саме справедливість слід застосовувати. Найчастіше дотичні обидві, але їхнє співвідношення завжди доводиться встановлювати ad hoc. Але що справедливо у першому вимірі справедливості, несправедливо у другому, і навпаки. Тому будь-яке розв'язання будь-якого питання завжди можна розцінити і як справедливе, і як несправедливе, і як "більш/менш справедливе". Держава ж, яка зазвичай "розрулює" суперечливі ситуації, є несправедливою (або недостатньо справедливою) завжди й за визначенням.

Звісно, це не означає, що за справедливість не слід боротися, і що суспільство не може ставати в цілому "справедливішим". Але як це можливо - це окрема, довга і непроста розмова.
*
З гідністю все не краще. Бути гідним - це бути не нижчим за якийсь взірець чи стандарт (і навпаки: бути негідним чи негідником - це завжди бути не гідним чогось). Тому розуміння гідності ніколи не є самоочевидним: воно завжди залежить від того, про який стандарт нам йдеться - явно чи неявно (друге трапляється набагато частіше).
У цьому сенсі, навіть повстання Люцифера проти Бога було "революцією (хибно зрозумілої) гідності". Адже Люцифер тому й повстав, що вважав себе гідним вищого статусу, ніж мав у небесній ієрархії.
Але у цьому він помилявся, бо за умовами цієї історії він до повстання мав саме те місце, якого насправді й був гідний.
Виходить, що все зло у світі пішло від завищеної самооцінки.

А якого стандарту чи взірця гідний сучасний українець?
Чи йдеться нам тут про ліберальний стандарт базових свобод і особистої недоторканості?
Чи, може, це стандарт матеріальних умов "гідного життя", яке патерналістська держава, буцімто, має "забезпечити" кожному її мешканцю?
Загалом кажучи, обидва ці підходи (а є ще багато інших) мають певне право на існування.
Але, починаючи розмову про гідність (чи, наприклад, "Революцію гідності") у першому розумінні гідності, а потім непомітно підмінивши його другим розумінням гідності, ми напрочуд легко починаємо дурити себе та інших.
"Я гідний більшого, але мене обділили, і це несправедливо!" - одна з найнебезпечніших ментальних хвороб, що роз'їдає зсередини свідомість наших співгромадян.

Будь гідним себе, брате. Не будь Люцифером. Хоча нерідко стати на цей другий шлях дуже легко. І дуже спокусливо.


Два реконструктора
emiliozk

В России уже два дня буквально все СМИ наперебой пишут про сумасшедшего профессора-реконструктора Соколова из Петербурга, который расчленил свою сожительницу и носил с собой в рюкзаке ее отрубленные руки. Все ужасаются, обсуждают детали шокирующей истории, хватаются за головы.

А другой российский реконструктор - Игорь Гиркин из Москвы в 2014 году поехал воплощать свои больные фантазии на территорию Украины, захватил с группой бандитов целый город, грабил, убивал, казнил мирных жителей без суда, а потом спокойно вернулся в Россию, и не имеет никаких проблем с законом. Читает лекции в ВУЗах, ходит на телеэфиры, хвастается своими военными преступлениями, и ни у кого к нему нет вопросов.

Потому что он же не россиян убивал, а украинцев. Убивать украинцев в России не считается преступлением. Такой "братский народ"...