emiliozk (emiliozk) wrote,
emiliozk
emiliozk

Сумні рефлексії від Алі

під окупацією ти звик, здається, до всього. Принаймні, сам так думаєш. Та одного разу ти випадково знаходиш сторінку своєї першої любові - звичайно, ще шкільної, звичайно, сто літ не бачив, і звичайно, ти чув від когось, що вона тепер вата. І все ж ти бачиш що вона тепер ставить на своїй сторінці, і тебе починає нервувати. І стає дуже тоскливо.
Ти ж бо пам'ятаєш її зовсім інакшою. В випускному платті, коли ти з нею танцював, уперше та востаннє. У неї в городі, де ти приходив і заважав їй працювати по дому, тому що ви без перепину говорили і не могли наговоритись, наче вам мало було школи. В степу, у горах, у походах, на морі та в кино. Ти пам'ятаєш її розумні очи, ти згадуєш як садивсь в бібліотеці так навмисно, щоб півгодини полюбуватись, як вона хмурить чоло, задумливо водить пальчиком по рядках, і не помічає як на неї п'ялишся. Ти бачиш як учора, як ви разом сидіте на лаві та годуєте зимових птахів. Як вона сидить за партою і обертається до тебе, посміхаючись з якогось твого жарту. Як ти намагався вчитись краще, щоб наздогнати не кого-небудь, а її. О, ти завжди вважав її розумною, а не тільки симпатичною. Вона знала всі відповіді на всі питання, вона вміла поводити себе в будь-якій ситуації, і з нею було так весело і затишно.
І ти дивишся на її сторінку, і щось всередині кричить, що її профіля зламали, захопили якісь паскуди, щоб ставити там нисенитниці. Щоб публікувати там портрети росіянського фюрера, передруки з лая ньюс, і все це перемежати банальщиной та похабщиной. Цитатами "вєлікіх", які вони скоріш за все ніколи не казали. Цитатами Омара Хайяма, самим пласкими і розхожими. Сєкрєтамі долгалєтія. І якби не фотки, де вона все така ж молода, красива та з чарівним поглядом, ти б думав що це бот. А це не бот, це та ж людина, яку ти знав чи думав що ти знаєш.
Ти сидиш і пригадуєш купу дрібничок, на які раніше не звертав уваги. Як вона любила радянські стрічки про вайну. Ти їх не міг терпіти, а вона не йшла гуляти, поки не додивиться. Як вона наглажувала свій піонерський галстук. Як на всі свята носила букети до різних пам'яток і істуканів. І як тобі вже тепер, тої проклятої весни, розказували, що вона агитувала за "рфрендум", скаржилась на сусідів, які зрештою поїхали на материк, бо почалась їх травля. Все починається з дитинства. І ти хочеш забути все, що там було, але щось не дає, не відпускає, бо було воно хороше, добре, і його наче у тебе вкрали.
Subscribe

  • «ОТКЛЮЧИТЕ SWIFT – ПОТЕРЯЕТЕ УКРАИНУ!»

    Блог Игоря Яковенко Украина снова стала главной темой российского официоза. На сайте главного государственного информагентства России РИА Новости…

  • "Амністія капітала"

    Валерій Прозапас 4 ч. · за версією мусьє Гетманцева має виглядати наступним чином. Всі свої заощадження…

  • Цирк на дроті

    Сідаючи черговий раз у калюжу, зелені дурні починають гучно звинувачувати у цьому Порошенка. А все чисельне стадо "абинепорошенків"…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments