emiliozk (emiliozk) wrote,
emiliozk
emiliozk

США очами сільської аналітики. Дід Свирид віджигає.

Вітаю сердечно, друзі! Надворі в нас вівторок, 21 березня – від сьогодні день поступово ставатиме довшим за ніч, сили світла переходять в наступ, сили тьми скукожуються. На цій оптимістичній ноті заварюємо собі по філіжанці кави, або по горняткові ароматного чаю і спокійно гортаємо стрічку новин.

Учора американські солнцепоклонники відзначили день весняного рівнодення началом слушаній у конгресі США. Де урочисто розвели костьор священной інквізіції, в якому поочерьордно підсмажують разних високопоставлених чиновників, каждому з яких ставляться каверзні вопроси. “Служіш лі ти врагу человечеському?” – гнєвно вопрошають конгресмени чиновників, одновременно підсмажуючи їх на вогні пристального общественного вніманія. Чиновніки верещать “Ноу! Ноу!”, но їм не вірять і вибивають із них показанія на Трампа – чудакуватого старикана, которого давно подозревають в єресі та враждєбном отношенії до прогресу. Но єресь єресі рознь і американська інквізіція взялася улічіть Трампа в служенії силам тьми та в організації чорних мес во славу врага рода человечеського – так роблять усі розумні інквізиції, бо чим страшніший враг, тим славніша перемога над ним. Ну і мобілізувати общество легше.

На роль врага человечеського, як несложно догадаться, конкурсне жюрі давно призначило Хуйла, которий впрочем не дуже підходить на цю роль, хоть воно й Хуйло. Але американцям бороться з посредственним Хуйлом неінтєресно, вони люди масштабні і для начала їм нада роздуть образ врага до гомерічеських масштабів, приписать йому разні потусторонні свойства і плани порабощенія прогресивного человечества. І таким образом посредственне Хуйло, вершиной мечтаній якого всігда було носить за презідєнтом США портфельчик, превратився в умелих руках американських режісьорів в могущественного злодєя. Бороться з яким одне сплошне удовольствіє – і неопасний, і побеждать його приємно.

В предидущих серіях ми бачили як в Америці, за всіма голівудськими законами, ішло нагнєтаніє сюжетної лінії, аби переконати глядача, шо злодєй їм противостоїть настоящий і перворозрядний. С етой целью портрети Хуйла поміщали на своїх шпальтах разні солідні ізданія, которі періодично об’являли його то человеком года, то самим вліятєльним злодєєм планети. Який путьом разних комп’ютерних махінацій способен вліять на ізбіратєльний процес – в середні віки точно так же малообразованих мешканців Європи убіждали, шо слуги сатани способні колдовством визивати повені, засухи, мор і падьож скота.

Етап зав’язки сюжетної лінії безконечно продовжуватися не може, бо вніманіє глядача ослабне і ніхто те кіно дивитися не буде. Тому режисери уміло ведуть справу до кульмінаційного загострення, зовнішнім проявом якого може стати посєщеніє новим госсєкретарьом США Рексом Тіллєрсоном логова врага рода человечеського у Москві. Яке планірується в квітні і прикметно, шо Госдєп США вже зараз оприлюднив ці плани – шоб ізбегнуть підозр в подковйорних якшаніях із силами тьми.

Обично плани здійснення візитів такого уровня оприлюднюються сторонами синхронно, про дату оприлюднення домовляються окремо, но не в цьому случаї. Тіллерсон не утруждався согласовувать оприлюднення своїх планів відвідати логово врага із самим врагом, тому сили тьми некисло охренєлі. Нєкоє лохматоє порождєніє печальной лошаді Лаврова под іменєм Маша Захарова учора пробелькотіло, шо Москва удівлєна, сконфужена і чешет рєпу - пачіму обнародованіє столь чуствітєльной інформації амеріканскіє партньори осуществілі без согласованія с россійской стороной. Ответ прост і сердит, як сяючий український лом – патаму шо ніхрена вони вам не партньори і патаму шо во главе сил тьми стоять лошаді, скунси, хорьки і бегемоти. А ідя в зоопарк громадяни животних про свій візит не предупреждають. Предупреждають лише членів своєї родини.

Таким образом, атмосфера “дружелюбія”, яке пануватиме під час візиту Тіллерсона в Москву вже обеспечена, а містер Рекс ще наверняка викине якогось коника, шоб убідить прогресивну громадськість, шо нова адміністрація США не прислужники дьявола і єретики, а нормальні ястреби та імперіалісти.

Для цього в бліжайше врем’я Тіллєрсон здійснить усі необхідні ритуальні церемонії, хреститиметься на всі церкви світєдєлів злодєйств Хуйла, та проізноситиме разні приємні українському вухові русофобські заклінанія. Прикметно, шо в Москву містер Рекс відправиться з Італії, де отримає благословення колег по G7. Все це у купі має слугувати одній простій меті – Тіллерсон має з’явитися в Москві не як якийсь шмаркач. А як оліцетвореніє сверкающей мощі американського імперіалізма – передового отряда прогресивного человечества. Бо лише ізрядно напугав Хуйла з ним можна вести душеспасітєльні разговори із розряда “молісь і кайся”.

Сам Трамп уже давно втомився пояснювати всім і кожному, що в чорних месах нікагда не участвував, жертвоприношеній Хуйлу не устраював, пашлі ви всі нахер, факінґшіт. А зараз лише стомлено відгавкується, однако послушно бреде в указанном ястребами направлєнії, подписує нужні бумаги і робить нужні назначенія. Такий послушний презідєнт американську інквізіцію тоже не устраює, інквізіції нада, шоб жертва сопротівлялася. То в Трампа періодично тикають баграми, визиваючи в нього конвульсивні трепиханія, які преподносяться в качестве злих умислов тайного прислужника сатани.

Така комедія може продовжуватися досить довго, але не безкінечно. Проте серіал це долгоіграющий, смислові лінії можуть розгалуджуватися і збагачуватися новими режисерськими знахідками. Але головний сюжет наверняка розвиватиметься по магістральній лінії – великі і прекрасні США ведуть боротьбу із силами зла, допомагають слабим і убогим та всячеськи способствують поширенню передового вчення про те, шо власть має бути зашугана і постійно знаходитися перед своїми народами в священном трепетє.

Власне кажучи, не виключено, що в майбутньому історики характеризуватимуть глобальні політичні трансформації першої половини ХХІ століття, як кризу традиційних політичних устроїв. З якої на наших з вами очах народжується новий світоустрій. Епоха домінуючої ролі урядів та правителів в житті народів відходить у минуле, новітні технології дозволяють громадянам посилити реальний вплив на прийняття конкретних рішень. Активна громадськість стає реальною силою і дедалі сильніше впливає на політичні верхівки, контролює їх, цинічно нізводя політиків до ролі простих менеджерів, находящихся під колпаком общественності.

В нєкоротих странах політичні верхівки іспугано чіпляються за прежні позиції, яросно вереща, шо грядьот хаос і вакханалія, а без правителів люди – стадо баранів і їх обізатєльно загризуть вовки. На чолі того відмирающого тренду ситуативно стала РФ, шо й не дивно – населення тої країни історично сформувалося так, що без царя-батюшки там ніхто й пукнуть не сміє. Тому нові політичні віяння, за яких росте роль небайдужої громадськості їх немовірно страшить, і в свойом іспуге ватніки вполнє іскренні та солідарні з перепуганим царьом-батюшкою. Є ще ряд країн, де імператори та султани отчаянно чіпляються за власть і за старі уявлення про роль і місце султанів та імператорів в житті країн та народів. Але щоб зупинити суспільний прогрес, їм треба остановити прогрес науково-технічний. Шо під силу разве шо Кім Чен Ину і то лише на одному, окремо взятому клаптику землі.

Отут – у боротьбі ідей щодо ролі й місця держав в житті народів – і пролягає водорозділ між завтрашнім та вчорашнім. Передове людство невпинно йде по шляху посилення ролі громадян, сили ж тьми яросно чіпляються за мракобісні теорії про опредєляющу та направляющу роль правітєльств та державних інстітуцій в житті народів. Цей процес продовжуватиметься ще десятиліттями, а у випадку деяких країн і століттями. Але вже досить очевидно, шо на долю нашого покоління випало сумнівне задоволення жити в часи перевертання суспільно-державної піраміди на нову площину. Що принципово змінює співвідношення між державою та суспільством, підносячи роль останньої та суттєво обмежуючи возможності до самодурства з боку государственних інституцій. Тому й люди лаються і государственні інституції верещать.

Україна ж, яка четвертий рік блискуче виконує роль форпосту прогресивного людства в нєпосредственном сопрікосновенії з врагом рода человечеського незмінно залишається в авангарді сил, які ведуть планету до світлого майбутнього. Во всяком случаї українці зашугали своїх правителів вже так, шо вони й своєї тіні бояться. Ще й продовдують шугати, часто не добираючи форм і средств, бо Історія дама вообще не дуже добросердечна й гуманна. Тому наші політіки нишком на українців обіжаються. При тому зауважте – нишком. Це вам не РФ, де критика государства тотожна ізмені родінє. Хотя нашим політікам нема чого обіжаться, з ними обращаються ще дуже добродушно й гуманно. Політикам лучше підстраюватися і звикати до думки, що вони – прості найомні менеджери. І так буде впредь, принаймні ще кілька століть. А коли вони звикнуть та увійдуть в резонанс із хвилями Історії, тоді між народом та політиками встановиться мир, злагода й гармонія. Як між відвідувачами ресторанів та услужливими офіціантами.

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, витягуємо полонених із вражеських буцегарень та колоній, всіляко допомагаємо та підтримуємо Армію і ведемо здоровий спосіб життя. Займаючись фізкультурою і спортом, а також регулярно предаваясь веселим застіллям в компанії родичів і друзів.

Та слєдім, шоб віздє був порядок. А не то, шо січас

Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments