суджу по Криму, але гадаю що так і в самій Ерефії. З моменту окупації і посьогодні всюди спостерігаю протиріччя, технично кажучи, двох протоколів.
Перший - протокол аварійної безпеки. Він передбачує просторність ходів, багато входів-виходів, простіше кажучи відкритість і приміщень і площин масового скупчення. Щоб коли що станеться - постраждалі могли швидко покинути небезпечну зону, а рятувальники, лікарі чи копи - легко туди проникнути.
Другий - протокол параноїдального тероризму. Він передбачує прямо протилежне: входів і виходів мінімум, бажано один, всі шляхи перекриті і затруднені, спроба увійти чи вийти не просто фіксується, але і займає фізичний час - від простої перевірки документів до механичних штуковин, вертушок, кнопок.
Другий з моменту окупації переможно шириться, витіснюючи перший. Є навіть придурки які відчувають себе в такому режимі "збезопасеними", але вони придурки з відмовою простого інстинкту. У клітку добровільно ніяка тварина не полізе, хіба що дресована.
Перший - протокол аварійної безпеки. Він передбачує просторність ходів, багато входів-виходів, простіше кажучи відкритість і приміщень і площин масового скупчення. Щоб коли що станеться - постраждалі могли швидко покинути небезпечну зону, а рятувальники, лікарі чи копи - легко туди проникнути.
Другий - протокол параноїдального тероризму. Він передбачує прямо протилежне: входів і виходів мінімум, бажано один, всі шляхи перекриті і затруднені, спроба увійти чи вийти не просто фіксується, але і займає фізичний час - від простої перевірки документів до механичних штуковин, вертушок, кнопок.
Другий з моменту окупації переможно шириться, витіснюючи перший. Є навіть придурки які відчувають себе в такому режимі "збезопасеними", але вони придурки з відмовою простого інстинкту. У клітку добровільно ніяка тварина не полізе, хіба що дресована.
