Організації, як і люди, мають свою динаміку і еволюцію. І коли якась ще донедавна поважна правозахисна організація перетворюється на корпорацію, з нею відбувається кілька суттєвих метаморфоз. Зокрема (у суворій відповідності до всіх антропологічних і соціо-психологічних законів), їй стають властиві всі ті вади, з якими вона - за початковим задумом - і покликана боротися: корупція, зловживання службовим становищем, нехтування правами і свободами людини, злодійство і шахрайство, змова тощо. Вона швидко бюрократизується і формалізується, стаючи рабою вихолощеної бюрократичної процедури, байдужою до конкретних людей та їхніх конкретних проблем. Через це вона стає вразливою по відношенню як до своїх спонсорів - іноді прихованих, так і до маніпуляцій з боку тих, хто тримає її на гачку за допомогою інформації про порушення та зловживання її чиновників. Але головна зміна - це бажання стати частиною системи прийняття політичних рішень, від яких залежить і статус, і добробут корпорації.
Власне, це і є найважливішим, про що нам слід пам'ятати, коли мова йде про сучасні організації типу «Amnesty International», «Transparency International», навіть ОБСЄ та деякі інші: в їхній особі ми маємо справу саме з міжнародними політичними бюрократичними корпораціями. І тоді не лише історії про їхніх чиновників, засуджених за шахрайство і розтрату коштів, а і інші "дивні" факти їхньої діяльності не викликатимуть у нас здивування...
Власне, це і є найважливішим, про що нам слід пам'ятати, коли мова йде про сучасні організації типу «Amnesty International», «Transparency International», навіть ОБСЄ та деякі інші: в їхній особі ми маємо справу саме з міжнародними політичними бюрократичними корпораціями. І тоді не лише історії про їхніх чиновників, засуджених за шахрайство і розтрату коштів, а і інші "дивні" факти їхньої діяльності не викликатимуть у нас здивування...
