emiliozk (emiliozk) wrote,
emiliozk
emiliozk

Журналістська професійна етика та бінарна логіка злочинного світу

Про журналістську професійну етику.
Кілька днів тому почув від одної фахової журналістки, лауреатки кількох міжнародних премій, з приводу Бабченко:
- Але ж він пішов на співпрацю з СБУ, а це для журналіста неприпустимо за жодних обставин!
Їй заперечили, що Бабченко робив це "не як журналіст", бо він у тій ситуації не уживав як журналіст отриману від СБУ інформацію (і це правда), але сама логіка вихідної оцінки показова.
Як не дивно, це дуже нагадує настанову "крадіїв у законі" в СРСР: піти на будь-яку співпрацю з владою означає "ссучитися". Отож, є "журналісти в законі", які рвуть владу на шматки і не йдуть на жодну співпрацю з нею ні в чому, бо це в них така професійна етика - а є "ссучені", які співпрацюють з чинною владою і тим заслуговують на професійну зневагу. Звісно, зневажають і тих, хто робить відверто замовні матеріали для інших замовників - але це зазвичай вважають пробачнішим гріхом, ніж співпрацювати з владою: адже друге - це просто "заробітчанство", а перше (буцімто) є зрадою самій суті "четвертої влади" (яка, за цією логікою, просто зобов'язана перебувати в безперервному і непримиренному конфлікті з трьома іншими).
Головне, чого бракує цій логіці - це, власне, середини між описаними крайнощами: коли журналіст є настільки впевненим у собі та незалежним, що не втрачає цю незалежність навіть коли у чомусь конкретному щиро підтримує чинну владу і з нею співпрацює (хоча в іншому так само щиро її критикує).
Як історик культури, додам, що журналісти, які сповідують цю радикальну настанову, є жертвами традиційного для східнослов'янської культури бінарного мислення без напівтонів: або рай, або пекло; або вірнопідданий холоп, або революціонер; або "крадій у законі", або "сука", тощо.
Виявляється, можна щиро вірити, що сповідуєш "проєвропейські" настанови та цінності, і навіть отримувати за свої матеріали міжнародні нагороди, але при цьому дивитися на світ політики крізь призму суто російської ментальності. І анітрішки цього не усвідомлювати.



Геннадий Миропольский Это вы привели не аналогию, а генезис: описанная вами "этика" не просто похожа на этику воровского сообщества, она происходит оттуда.
Можно указать второго родителя этой "журналистской этики": это русский революционеый террор последней четверти 19 века.
Украсть у государства или способствовать его разрушению - и можно и нужно.
Идти же с государством на сотрудничество означает разрушать единственно доступную человеческую мораль: мораль узкого братства, семьи.
- Эти люди до сих пор бросают бомбы в Александра III.
Это 19 век.
Они не представляют вообще других моделей существования



Алексей Панич Саме так. На те, що це "не аналогія, а ґенеза", я цілком однозначно вказав у передостанньому абзаці - де йдеться і про "мораль революціонера" також. Але ще одне і найглибше коріння цієї ментальності - маніхейство, яке просочилося у східнослов'янську ментальність через специфічну місцеву версію східного християнства (російське православ'я).

Від себе: Все ж, оце цехове правило не виглядало б так одіозно, якби журналісти його дотримувалися за всіх влад. А так, вони нападають саме на владу, яка їх не переслідує. За часів Януковича та Кучми, окрім одиниць відчайдухів, журналістський цех доволі гнучко ставився до співпраці з владою. Не був таким принциповим  у питанні неодмінної крики влади, як за часів Пороха та Юща.
Subscribe

  • Що врешті решт маємо?

    Mason Lemberg 3 мин. · Таким чином, сьогодні минуло 23 (двадцять три) дні з моменту введення санкцій проти…

  • Націоналісти

    Валерій Прозапас 3 мин. · От ви дарма такі злі та знущаєтесь з члена "Свободи", який продав…

  • Як давно ми в Європі. Леся Українка.

    Людмила Дженжера 21 ч. · Про що ми можливо не знаємо, тримаючи в руках купюру у двісті гривень. На аверсі…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments