emiliozk (emiliozk) wrote,
emiliozk
emiliozk

Венесуэла. Смерть популізму

Венесуельськими подіями навіяно.

Буенос діас, шановні мучачос, усім моє щире й сердечне салудос! Увага міжнародних експертів та політологів прикута зараз до Венесуели, де відбуваються масштабні історичні події. Події грізні, нам близькі й знайомі і тому цікаві та певною мірою повчальні.

Висловлюються про Венесуелу зараз усі політологи й експерти, кому лиш не ліньки, навіть такі некомпетентні як Хуйло. Котрий вважає, що це “незаконный госпереворот, который инспирирован извне”. Втім думка політолога Хуйла мало кому цікава, його практична діяльність переконливо свідчить, що в політиці Хуйло розуміється як вовк на зорях.

Чесно зізнаюся, що в латиноамериканських справах дідусь не великий спеціаліст, стежу за тамтешніми подіями лише час від часу, тому й глибоко та детально у венесуельських подіях не розбираюся. Але ретельно й сумлінно перечитавши купу різних матеріалів та пропустивши їх через густе сито української сільської аналітики дід прийшов до певних висновків та припущень.

Якщо стисло, то ситуація виглядає таким чином, що у Венесуелі ми є свідками як у масштабах цілої країни дає нарешті збій досі здавалося б безпрограшний там популізм.

Популізмом здавна страждають не лише бідні країни, але й багаті та розвинені і як із тою заразою боротися єдиних рецептів нема. У середовищі політтехнологів широко поширеною є самовпевнена думка, що електорат – то суцільна темна біомаса, яка легко купується на різні красиві й лункі обіцянки. І задача політтехнолога придумати для свого клієнта гучне й примітивне гасло, на яке купиться темна електоральна біомаса.

У злому українському інтернеті до такого електорату узагальнено застосовується форсед-мем “прості люди”, який особисто дідові не дуже до вподоби, бо цей ярлик можна приліпити будь-до кого. Й до самого діда у тому числі, бо я якраз і є простою людиною. І навколо мене усі мої друзі та знайомі звичайні собі прості люди. Не хочу й не буду зараз сперечатися про значення цього мему, я чудово розумію що мається на увазі, але хотів би зауважити наступне. Термін “прості люди” надзвичайно зручний у першу чергу для політиків, аби пояснити причини своїх провалів на виборах. Особливо, якщо вони програють популістам. Хто винуватий? - “Прості люди”! Дуже зручно, бо не зізнається ж такий політик, що просто він сам виявився телепнем обикновенним.

Насправді ж, і я твердо тримаюся цієї думки, перемога популістів на виборах завжди є прямим і неспростовним свідченням провалу політичного класу. Який не зумів виконати своєї прямої функції та не висунув проти популістів гідної альтернативи. В цьому легко пересвідчитися, якщо ми згадаємо політики якого штибу протистояли популістам і на українських виборах. А між тим із популізмом цілком можна й потрібно боротися і способів долати популістів на будь-яких виборах тьма-тьмуща. Просто для цього політикам варто мати хоча б якусь клепку в голові. Той же БРЕКЗІТ трапився у Британії лише тому, що Кемерон як політик провалився, перемудрив і вдарив у штангу й теперішнім британським політикам доводиться якось виправляти дурну помилку попереднього прем’єра. І можна скільки завгодно слати прокльони на адресу темних британців із малих міст та містечок, але в ситуації, що склалася винуваті лише чопорні лондонські політики. Те ж стосується і США та обставин обрання Трампа, бо shit happens у будь-якій країні. І отой shit щоразу свідчить, що політичний клас виявився не на висоті. Й нема чого перекладати прокол політичного істеблішменту на плечі суспільства. Втім, дід відволікся, повертаємося у Венесуелу.

Ніколас Мадуро завжди був і поки що є одним з найбільш яскравих та послідовних представників популізму на світовій арені та прямим політичним нащадком ще більш яскравого популіста Уго Чавеса. Прихід до влади якого й занурення Венесуели у болото популізму також зазвичай пояснюється темнотою затурканих простих венесуельців. Але це не так і якщо ми згадаємо такого потужного венесуельського політика, як Карлос Андрес Перес Родріґес, то зрозуміємо, що у венесуельців просто не було вибору. Політичний клас Венесуели внаслідок своєї слабкості, дурості, корумпованості (потрібне підкреслити) по суті поставив венесуельське суспільство перед вибором - або Карлос Андрес Перес (корупціонер, коло якого навіть Янукович пацан), або Уго Чавес (хвацький армійський офіцер і популіст). Тобто венесуельці отримали до болю нам знайому ситуацію “вибори без вибору”. Більшість небайдужих венесуельців це чудово розуміла й тоді і сьогоднішні події в Каракасі та в багатьох регіонах країни це переконливо підтверджують.

Яка ситуація у Венесуелі на цю мить. В країні по суті двовладдя. Але слід врахувати, що у Венесуелі внаслідок мудрого правління Мадури уже давно фактичне двовладдя, бо чимало ключових державних інституцій дублюється на опозиційні та промадурівські. Наприклад опозиційному парламенту протистоять пропрезидентські установчі збори, дублюються й судові органи, і навіть, здається, там зараз два генеральні прокурори – один призначений Мадурою, інший парламентом. Частина впливових опозиційних політиків сидить за кордоном, що й висунуло на перший план молодого 35-річного спікера опозиційного Мадурі парламенту Венесуели Хуана Гуайдо. Ось він і проголосив себе позавчора тимчасовим виконуючим обов’язки президента країни та закликав державний апарат і силові структури до підпорядкування. Хуана Гуайдо негайно визнали США та ряд латиноамериканських сусідів Венесуели, а також Грузія (привіт свідкам промосковської орієнтації Грузії).

У свою чергу, нелегітимно та з порушеннями обраний Ніколас Мадуро у відповідь послав у бік США барвисті іспанські прокльони й оголосив про розрив дипломатичних стосунків. Та закликав усіх сплотіться навколо його дебелої фігури. Сплотіться з Мадурою поспішив політолог Хуйло з Москви і це власне й усе. Ну ще Китай як обично осторожнічає. А ось Євросоюз та решта незаанґажованих країн закликають припинить бардак і якнайскоріше провести у Венесуелі вибори.

Якщо такі вибори відбудуться, то Хуан Гуайдо переможе з величезним відривом. Але для діда важливо й цікаво, що у своїй риториці він популістських гасел практично не проголошує. І дешевих цін не обіцяє. Це правильно і з тактичної, і з стратегічної точок зору та забезпечує молодому політику справжню популярність. Бо венесуельці вже по горло ситі дешевими цінами й від нових обіцянок президента Мадуро ще більше їх знизити лише сатаніють.

Отже, популізм у Венесуелі більше не працює. Країна перегодована популізмом. Навіть навпаки – кожна нова така обіцянка викликає сердиту лють не лише середнього класу, але навіть і найбідніших верств населення тому за обережними підрахунками соціологів принаймні 80% населення Венесуели чути того Мадуру вже не можуть. А вихідці з найбідніших передмість, оті самі віддані Чавесу й Мадуро “прості венесуельці” становлять зараз чи не найактивнішу частину загонів самооборони майданів у Каракасі.

Єдиний ресурс, на який ще спирається Мадуро – це армія та всяка там беркутня й тітушня. Генерали ще гучно запевняють свого головнокомандувача у особистій відданості, але вже на рівні середнього офіцерства помітні разброд і шатанія. Бо в них у всіх, а тим паче в рядових солдатів є сім’ї, батьки, родичі. І всі вони прості, звичайні люди.

Чим і головне коли справа закінчиться, сказати поки складно, але все йде до того, що Мадуро не втримається. Хуан Гуайдо сьогодні запропонував йому амністію, що викликало гостре невдоволення найбільш радикальних повстанців. Але це вочевидь вимушений крок, інакше загнаний у глухий кут Мадуро проллє ще чимало крові. А загиблих там уже й так багато.

Дідусь бажає венесуельцям поскоріше прибрати від влади свого нелегітимного упиря та повернутися до нормального життя. Яке у Венесуелі настане лише тоді, коли суспільство зрозуміє, що будь-якого, навіть найкращого президента треба змалку контролювати, а коли заслуговує – то критикувати. Для президента ж краще. Інакше той же Хуан Гуайдо в разі приходу до влади ризикує швидко перетворитися на клон нєзабвенного Карлоса Андреса Переса Родріґеса.

Однак один важливий урок венесуельці здається вивчили. Хоч і заплатили за нього велику ціну. Урок простий і всім очевидний: добробут населення залежить не від низьких цін, а від рівня зарплат. І в розвинених країнах уряди борються не з цінами, а за кількість робочих високооплачуваних місць.

Ось то нємногоє, що дідусь має поки що сказати про ситуацію у Венесуелі і якщо комусь могло здатися, що я провожу паралелі з Україною, то це не так. Попри зовнішню схожість деяких елементів, ситуації в наших країнах дуже різні. Щоправда, і практично всіх наших політиків можна звинуватити в популізмі, усі вони цим, хто більше, а хто менше, грішать. Не потрібно цього робити, секрет успіху українського політика - у професійності, порядності та чесності. А популізм нинче непопулярен. Бути популістом – стид і срам.

Subscribe

  • Що врешті решт маємо?

    Mason Lemberg 3 мин. · Таким чином, сьогодні минуло 23 (двадцять три) дні з моменту введення санкцій проти…

  • Націоналісти

    Валерій Прозапас 3 мин. · От ви дарма такі злі та знущаєтесь з члена "Свободи", який продав…

  • Як давно ми в Європі. Леся Українка.

    Людмила Дженжера 21 ч. · Про що ми можливо не знаємо, тримаючи в руках купюру у двісті гривень. На аверсі…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments