emiliozk (emiliozk) wrote,
emiliozk
emiliozk

Чудова й дуже системна аналітика

(вибачте за чергові банальності, але)
бачите, яка справа: суто з точки зору соціального управління та соціальної еволюції т.зв. "олігархічна модель" є більш прогресивною порівняно з примітивною автократією, бо консенсусно-елітарна модель управління є більш адаптивною та гнучкою за персоналістську. Отже, масова "боротьба з олігархами" має сенс у випадку, якщо метою є побудова моделі інституціонально-правової, а не повернення до персоналістської чи перетворення елітарного консенсусу на мафіозну вертикаль. Але це не досягається простим (черговим, "нарешті справедливим") перерозподілом власності з масовими покараннями "в усьому винних", - а виключно через побудову соціальних і державних інститутів (тут важливо - "знизу-вверх"), отже є тривалим, складним і важким процесом.
Зараз ми спостерігаємо купу прикладів конкуренції таких моделей управління і соціального конструювання у світі, що в умовах глобальних соціальних трансформацій призводить до критичних наслідків та конфліктів.
Зокрема, Ісламська Держава є спробою насильницької інституціоналізації роздрібненого на малі групи пост-конфліктного суспільства на основі штучних принципів соціальної справедливості та за допомогою інтрузії індоктринованих активістів. Талібан є спробою насильницького впровадження моделі консенсусу традиційних локальних еліт в деінституціалізованому суспільстві на основі штучно відроджених архаїчних підходів. "Народні республіки" на окупованих територіях ОРДІЛО є спробами - на хвилі риторики про "засилля олігархів", "соціальну справедливість" і "народовладдя" - руйнування попереднього елітарного консенсусу для побудови хижацької зовнішньої мафіозної вертикалі управління в деінституціалізованому пострадянському суспільстві. В усіх випадках соціальні політичні і економічні наслідки є катастрофічними - саме через невідповідність наявних соціальних інститутів нав’язуваній моделі соціального управління. Також і феномен Дональда Трампа є, зокрема, спробою приживити персоналістську модель прийняття рішень (певним чином бажану для правої частини суспільства) у високорозвинене інституціонально-правове середовище США, що і породжує всі спостережувані скандали і кризи.
(і на останок: соціальна безпека і соціальне управління є питаннями популяційного рівня, а демагогія "соціальної справедливості" оперує на рівні особовому (ця різниця аналогічна тій, що існує між класичною медициною і охороною здоров'я: лікар лікує окрему людину, але для забезпечення здоров'я кожного вакцинувати і мити потрібно майже всіх; ну і спробуйте довести це активісту-антивакцинатору), тому я розумію, що наведені тут міркування просто не будуть сприйняті численними "борцями за справедливість" – переважно методологічно безграмотними псевдо-технократами - випускниками технологічних факультетів полутехів та провінційними журналістами, для яких джерелом неспростовних знань є "вікіпедія")

Від себе: Автор трохи скромнічає,  називаючи свій текст "банальностями". Не виключаю, що для нього це, й насправді, банально. Але для нашої суспільної думки викладене ним розуміння суспільних процесів  аж ніяк не є банальним і є  дуже актуальним

 Власне, стисло формулюючи  мовою звичайного сільського здорово глузду,  думку автора можна  викласти наступним чином. 1) Наша система, що побудована на конкуренції олігархічних кланів, є кращою ( не люблю слва "прогресивний")  ніж монопольна вертикаль одного клану. 2) Геть усі українські борці з олігархією, попри їхню риторику, насправді,  діють у напрямку встановлення монополії одного клану, а не проти олігархічної влади як такої. 3) Для справжнього обмеження влади олігархічних кланів громадянським супільсвом  мають  бути  створені політичні сили неолігархічного походженя. 4) Наразі їх немає.
Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments