emiliozk (emiliozk) wrote,
emiliozk
emiliozk

Чесна розмова про вибір 31-го березня.

Чесна розмова про вибір 31-го березня.

Я от днями висвітлював візит Президента України до Сполучених Штатів.

Він виступав на спеціальних дебатах Генасамблеї ООН «Щодо ситуації на тимчасово окупованих територіях України», зустрічався з Президенткою Генасамблеї Марією Фернандою Еспінозою, Генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррешем, завітав до Бавн-Бруку у Нью-Джерсі на молебень за загиблими героями Небесної сотні у Свято-Андріївському соборі разом з митрополитом Антонієм та архієпископом Даніїлом, потім - до Філадельфії, де на зустрічі з Радою з питань світових справ йому вручили відзнаку «Міжнародний державний діяч», і де він виступив з промовою та провів спілкування у форматі «питання-відповідь» перед лідерами української громади у США та впливовими американськими діячами.

На всіх цих заходах, а особливо на останньому, Президента дуже добре приймали. Зокрема, голова Ради з питань світових справ Крейг Снайдер, перед врученням нагороди, зазначив:

«Президент Порошенко очолює українську націю у боротьбі за незалежність і у її захисті ідеалів, які впродовж довгого часу є універсальними істинами також і для Америки, і це попри спроби дестабілізації і пряме вторгнення... На визнання цих життєво необхідних зусиль Президента Порошенка та народу України, для мене особиста честь - вручити йому відзнаку «Міжнародний державний діяч».

Раніше цю нагороду отримували Маргарет Тетчер (1993), Михайло Горбачов (1993), Іцхак Рабин (1997), держсекретар США Джеймс Бейкер (2007) та інші відомі державні діячі світу.

Порошенко виступив з промовою, пояснивши важливість ролі США у підтриманні світового порядку, наголосивши на загрозах Кремля, підкресливши роль, яку нині відіграє Україна у регіональній та світовій безпеці. Його виступ декілька разів переривався оваціями. Після цього відбулася сесія питань-відповідей, яка тривала близько години. Хорошою англійською мовою він розповів про досвід, який українські військові здобули у боротьбі з росіянами, і що американські військові тепер приїжджають до України не лише навчати, а й навчатися, як воювати проти росіян і, цитата, «Ми із задоволенням навчимо». Він ще раз наголосив, що право вето Росії в ООН, особливо у питаннях, які стосуються України, це абсурд. Порошенко звернуся до зали: «Треба або обмежити це право у питаннях російської агресії, або тоді натомість надати Україні членство у НАТО» (цитата приблизна, з пам`яті).

Це були справді блискучі виступи, і в ООН, і у Філадельфії. У них не було допущено жодної помилки щодо сигналів, меседжів, розуміння аудиторії, бачення України.

Так от я до чого це все. На мить у мене промайнула думка, що буде, якщо на цьому місці опиниться, наприклад, Зеленський.

Насамперед, це складно уявити. У нещодавньому інтерв`ю закордонному ЗМІ цей кандидат починав відповіді англійською, говорив дві фрази і переходив... на російську. Щодо його уявлень про зовнішню політику і глибину процесів у світі я взагалі помовчу.

Я не уявляю, що він навіть близько здатний очолювати українську дипломатію у такий напружений і складний момент історії, коли наше право на існування, як країни, хочуть знищити. Я не можу уявити, що його будуть приймати за кордоном так, як приймали украінського президента цього тижня у США. Що він зможе півтори години говорити з американцями їхньою мовою і чітко доносити українське бачення світопорядку, його проблем, викликів, і місця у ньому українського народу, який п’ять років бореться на межі можливостей за своє виживання. І я бачив, як американці чують і розуміють це.

Українська система зовнішньої політики нині працює на повну потужність щодня, в ООН, у ПАРЄ, у столицях провідних країн світу, аби протистояти шаленому впливу спруту Кремля, щупальця якого огортають майже кожен міжнародний офіс. Ми перша країна, яка не побоялася відкрито кинути виклик цій потворі, складеній з переплетення корупційних, мафіозних, прихованих впливів, інтересів, а деколи і погроз.

Щодня тисячі українців, дипломатів, лідерів громадянського суспільства, митців, активістів борються з цим спрутом. Зупиняють постійні спроби повернення Росії до ПАРЄ, вплив Кремля в ООН, добиваються збереження санкцій і їхнього розширення, успішно прориваються крізь негласне ембарго на закупівлю зброї для української армії, перешкоджають наскільки це можливо, ганебним планам «співпраці» та всіляких «угод» з Кремлем на десятках рівнів у десятках держав.

Ви, шановні двадцять з лишком відсотків, хочете поставити у такий момент на чолі цієї зовнішньополітичної машини Зеленського? Серйозно? Я згоден, що не варто ігнорувати прагнення людей, які хочуть змін і (чомусь?) відчули, що цей кандидат зможе їх втілити. Ні, варто не просто «не ігнорувати» а активно переконувати, що ці люди катастрофічно і небезпечно для всіх інших помиляються. Що ними маніпулюють, показавши у телесеріалі якийсь образ, який грає на їхніх почуттях, та й не відповідає дійсності кандидата, якого їм під цим «соусом» підсовують.

Ви хочете змін у правоохоронній системі, в економіці, хочете аби від системи закритого монополізованого доступу вона перетворювалася на відкриту і ринкову? Ви хочете курс реформ? Ви хочете, щоби працювали соціальні ліфти, і на урядові посади приходили найкращі та найфаховіші (а не найгірші і найлояльніші)? Чудово! До виборів парламенту у жовтні ще є час, аби підтримати свіжу кров, хоч би і партії «Сила людей», «Демсокира» чи «Спільна справа», наприклад. Вперед! Адже саме парламентська коаліція створює уряд, який відповідає за перелічені вище проблеми і сектори. Давайте, оберемо реформістську Раду та уряд. Але причому до цих прагнень обрання очільником зовнішньої політики та оборони у часи війни некомпетентного актора, який вам «нічіво нє должен»?

Наостанок. Ні, я не думаю, що комусь під силу розвернути Україну з її вектору руху в ЄС та НАТО, чи повернути її до російського стійла. Популісти не здатні цього зробити також, бо популісти йдуть за настроями натовпу, а не ведуть його.

Але. Некомпетентна людина на чолі зовнішньої політики України у такий момент як зараз, здатна створити багато проблем, хаосу, якщо й не припуститися грубих помилок. Міжнародні відносини це не дитячий садок і не телесеріал! У цей хаос у зовнішній політиці вже занурилися Британія і Штати. Але в обидвох хоча б є сформована сторіччями система сильних інституцій, які тримають якось всю ситуацію «на плаву». В України такої розкоші немає, ані щодо інституцій, ані щодо загальної ситуації, яка в України значно складніша і гірша, оскільки триває війна.

Демократія - це не обрання супермена чи супервумен, ідеальних людей, які вирішать всі проблеми. Це лише вибір громадян з наявного меню. І це відповідальність - вибрати з цього меню, яким би воно не було, найкраще у стратегічному плані. Більше того, участь громадян у житті країни не обмежується днем виборів. Сюрприз, телеглядачі? Так, на наступний день після виборів, хто б не переміг, проблеми самі собою не зникнуть. Вибачте, якщо когось розчарую, але доведеться продовжувати щоденну роботу з просування, вимагання, критики, переконання, проштовхування законів, рішень, акцій протесту де потрібно і т.ін. Мета - не обрати «ідеального кандидата». Мета - побудувати систему інституцій та досягти такої безпеки, коли ми зможемо навіть обирати некомпетентних коміків, і за це не буде катастрофічних наслідків. Такий момент поки не настав.

Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments