?

Log in

No account? Create an account

Влада бандитів їх фаворитів та холуїв
emiliozk

Атракціон смішного холуйства
Петро Олещук

Звеличення першого віце-прем’єра Арбузова  - це найкращий символ того, як саме функціонує українська деспотична політична система, де воля однієї персони або кількох людей, що доходить у своїй абсолютності до меж відвертого самодурства та виходить за них, підміняє собою залишки розуму.

Чи знав хтось про існування цього пана до 2010 року?

Очевидно, це були лише його рідні та друзі, але тепер він формально – друга особа в уряді, яку готують до того, аби найближчим часом стати першим.

........

Смішно тому, що відомі та поважні у минулому політичні персонажі намагаються вислужитися невідомо перед ким, який не має ні реального досвіду, ні якихось досягнень. Не має взагалі нічого, окрім близькості до родини президента, і це достатньо для того, аби половина нашої “політичної еліти” влаштувалася в чергу, аби висловити йому свою щирішу повагу та визнання.

Думаю, що якби президент, спираючись на досвід римського імператора Каллігули, призначив в уряд коняку, то і у останньої би швидко виник справжнісінький фан-клуб серед чиновників, які би вихваляли конячу мудрість, розмах замислів та небачених розмірів розум. Експерти би писали про цього коня, як про найвидатнішого політика сучасності. Засновані у Кельні організації наших мігрантів проголошували б його особистістю року і т.д.

Практика вилизування чобота царського фаворита у всій красі.

(повністю тут)

http://blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/oleshchuk3/a90548

Дивна війна Сергія Лещенка проти Юлії Тимошенко
emiliozk
Доволі цікавий персонаж цей Лещенко. Начебто, він критикує владу й опозицію. Але..... Його критика влади переважно зосереджена на інформуванні супільства про розкіш у Межгір*ї. Проте, я не впевнений, що Янукович так вже приховує це. Навпаки, подібна розкіш саме для того й існує, щоб вихвалятися нею. Ця розкіш- символ влади та могутньості Януковича. Демонстртивна розкіш- фірмовий стиль цієї влади. Отже, можна припустити, що Лещенко, тут не дуже дошкуляє владі.   А от у своїй діяльності проти Тимошенко він робить вдладі  цінні послуги,  маніпулюючи й дискредитуючиї Тимшенко постійно. Можна згадати ключові моменти його маніпуляцій
1. Маніпулятивне твердження перед виборами 2010, що Тимошенко не вказала арендну плату за дім, в якому мешкає, у своїй Декларації про Доходи . Повний абсурд, але багато хто це проковтнув. "Всі вони однакові"
2. Репортажі з суду, які намагалися представити це дійство, як змагальний процес, де була певна логіка й щось з*ясовувалось.Насправді, ні прокуратура, ні суд не сформулювали в чому полягає  злочинна дія Тимошенкл (т.зв."подія злочин"). Відтак, процес був позбавлений будь-якого змісту. Не було чого доводити, чи заперечувати. Свідки звинувачення просто розповідали, які погані Тимошенко й газовий договір. А репортажі Лєщенка були покликані ввести в оману  суспільство, преставити цей процес не таким, яким він був, посіяти впевненість у винуватості Тимошенко 

3. Звинувачення Тимошенко у спільній корупційній діяльності з Лазаренко. Як відомо,  американський суд всі звинувачення проти Тимошенко відхилив, як такі, що  будуються не на фактах, а лише на припущеннях. Тобто, висмоктані з пальця. Лещенко згадує про цю головну обставину  дуже стисло, мимоходом. Це губиться у довгому тексті, що детально  викладає саме ці висмоктані з пальця звинувачення. Тож, у не дуже досвідченого читача виникає відчуття, що американська юстиція розглядає Тимошенко, як спільницю Лазаренка. Хоча все прямо навпаки.

4. Звинувачення Тимошенко у вбивстві Щербаня. Тут формально, начебто, нема чим Лещенкові дорікнути. Він провів журналістське розслідування й зробив чіткий висновок, що ніяких доказів причетності Тимошенко не існує. Але маніпуляцією є сам факт подібного розслідування. Маячні Кузьміна у такий спосіб  надається статус якогось серйозного звинувачення, абсурдність якого  не є очевидно для всіх  й потребує вивчення. До того ж, викладення матеріалу ведеться у детективний спосіб. Підтримується інтрига: винна чи ні. Сам висновок, що невинна, робиться стисло у кінці. Але читач тримається довгий час у стані вагання. Відповідно виникає відомий психологічний ефект- "осадок залишився" 

Всі ці дописи Лещенка супроводжуються напливом у відповідні дискусійні гілки тролів, які імітують, начебто, масове народне засвоювання антитимошенківських месиджів.  


Ці роздуми у мене в голові виникли, коли прочитав реакцію Лещенка на останню заяву Тимошенко. Ця реакція спрямована на зниження пафосу, на те щоб предствити Тимлшенко не лідером, якого підтримують мільйони, не відважним героєм, а маргинальною психопаткою. Бог йому суддя..