?

Log in

No account? Create an account

Куди нас кличуть моральні авторитети?
emiliozk

  • Напередодні Народного Віче було анонсоване звернення Ініціативи «Першого грудня» до народу України. Чесно кажучи, я не плекав особливих ілюзій щодо змісту цього звернення. Попередній документ «ініціаторів», оприлюднений рівно рік тому і пишномовно названий Українською Хартією вільної людини, не давав жодних підстав для оптимізму. Бо крім банальних істин, відомих вже не одне тисячоліття, не містив нічого істотного.

    І все ж таки жевріла надія, що за рік титуловані духовні лідери зрозуміють, що кримінальному режиму слід протиставити щось більш вагоме й дієве, ніж шаблонний набір морально-етичних цінностей. На жаль, ця надія згасла.

    Що ж нам запропонували поважні авторитети?

    "Ініціативна група "Першого грудня" запрошує до відкритого діалогу Президента України, трьох попередніх глав Української держави, представників політичних структур і громадськості".

    Уявляю собі цю картину. З одного боку – нелегітимний президент Янукович. Чому нелегітимний? Та хоча б тому, що у 2010 році він здійснив конституційний переворот. А це, як розумієте, один з найтяжчих державних злочинів. А після побоїща, влаштованого його опричниками на Майдані, та відсутності адекватної реакції з його боку, про якусь легітимність годі й говорити.

    З другого боку – «представники політичних структур і громадськості». Це ж про які політичні структури йдеться? Про яку громадськість? Адже самих лише політичних партій у нас близько двох сотень. І справжніх, і «диванних», і фантомних. А громадських організацій, так тих взагалі кілька тисяч. То що, усі вони мають взяти участь у цьому «діалозі» чи лише ті, які активно протистоять режиму? От би моральним авторитетам і вточнити, та ще й назвати їх поіменно.

    З третього боку – три попередні Президенти України. Щоправда, про їхню роль у цьому «діалозі» нічого не сказано. Треба розуміти, йдеться про роль арбітрів.

    Що тут скажеш, арбітри хоч куди. Один – неперевершений майстер підкилимних інтриг та домовленостей. До речі, вже встиг запропонувати круглий стіл. Другий – творець кланово-олігархічної системи, проти якого люди вийшли на Майдан у 2004 році. Третій – зрадник того Майдану, який фактично привів до влади Януковича.
    Ось таких «арбітрів» нам пропонують наші моральні авторитети!

    Не можна сказати, що ініціатори з «Першого грудня» обмежилися лише закликом до діалогу. Ні, вони виставили й вимоги.

    "Перше. Президент повинен прийняти історичне рішення і оголосити про остаточну готовність України підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом у термін, публічно визначений з європейськими партнерами".

    Тут немає жодних заперечень. От тільки чи дослухається Янукович до цієї вимоги, якщо йому пропонують спочатку «перетерти» це питання з колишніми президентами та представниками невідомо яких політичних структур і громадськості. Та й «оголосити остаточну готовність» замало, позаяк така готовність визначається не голослівними заявами, а конкретними реформами, яких у нас катма.

    "Друге. Майдан очікує суворого покарання тих, хто застосував силу проти громадян. Вимагаємо звільнити всіх незаконно ув'язнених учасників мирних протестів і припинити будь-які переслідування громадських активістів і студентів".

    І це приймається. От тільки як бути з сумськими «графітістами», васильківськими «терористами», родиною Павличенків та іншими жертвами репресій? Як бути з Юлією Тимошенко? Нехай сидять і надалі? Про це моральні авторитети анічичирк.

    "Третє. Майдан вважає, що нинішній уряд повинен піти у відставку для загального добра держави".

    Припустимо, що Янукович дослухається та відправить у відставку Азарова з усією його командою. А натомість призначить іншого «кровосіся», скажімо, Медведчука (Бойка, Арбузова – виберіть самі). І що від того зміниться? В Україні запанують демократія, законність, справедливість? Чи шановні авторитети гадають, що він призначить уряд виключно з представників опозиції?

    "Кров дітей, покалічених 30 листопада, – на його (уряду – Д.Р) руках. Акт насильства позбавив уряд морального права керувати державою. Ми будемо нагадувати про це постійно".

    Чи то лукавлять шановні авторитети, чи то й насправді не знають, що після того, як Янукович незаконно перебрав на себе усю повноту влади, всі владні інститути, включно з Кабміном, стали звичайними маріонетками. А повнота влади передбачає й повноту відповідальності. Тому твердження про закривавлені руки уряду є не що інше, як спроба відмити руки Віктора Федоровича.

    А тепер уявімо, що Віче ухвалило це звернення як програму дій. Та це ж просто подарунок для Януковича! Що він мав би зробити у такому разі?

    По-перше, запросити до діалогу представників усіх політичних партій та громадських організацій, від ультранаціоналістичних до відверто українофобських. Ото був би діалог!

    По-друге, пообіцяти підписати Угоду з ЄС. Адже пообіцяти ще не означає одружитися, саме таку формулу ось уже чотири роки сповідує наш гарант стосовно своїх передвиборчих обіцянок. То чому б ще раз не «розвести як кошенят».

    По-третє, порушити кримінальні справи по факту побиття студентів на Майдані. Поки наша некваплива Феміда розбиратиметься, мине чимало часу. А там можна й закрити справи. У крайньому випадку, можна принести в жертву парочку рядових «беркутят».

    По-четверте, відправити у відставку Азарова та його уряд. Натомість призначити когось із вищеназваних осіб, нафарширувавши Кабмін «донецькими».

    Відтак, усі вимоги виконані, революція закінчилася, Євромайдан здувся. Можна складати намети та розходитися по домівках. При цьому кримінально-олігархічна система лишилася, змінилися лише окремі пики при владі. Та чи для цього вийшли на вулицю мільйон громадян у Києві та десятки тисяч по всій Україні?

    Кажуть, що історія – гарний вчитель. І це правда, у нашій історії на початку минулого століття вже було таке, коли Грушевський, Винниченко та інші моральні авторитети прокукали українську державність. На жаль, не перевелися їхні послідовники. Виходить, декого історія нічого не навчила. Та «вчителька» тут ні до чого, просто учні якісь недолугі.

    Для мене найвищим моральним авторитетом лишається Тарас Григорович Шевченко. Він не закликав до діалогу, не запрошував до круглого столу. Його позиція проста й зрозуміла: «… громадою обух сталить та добре вигострить сокиру». Звісно, це метафора а якщо без метафор, то конкретний план дій запропонувала Юлія Володимирівна Тимошенко. Та ще й доповнила його у своєму зверненні до учасників Віче. Лишається тільки творчо його виконувати

    .
    https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=556739984411492&id=100002264852187


Персі Біши Шеллі: "Стійте мовчки і рішуче" ("Stand ye calm and resolute")
emiliozk
Оригинал взят у nikitanik в Персі Біши Шеллі: "Стійте мовчки і рішуче" ("Stand ye calm and resolute")
Стійте мовчки і рішуче
Як дерева в лісі частім
Із схрещеними руками
І з очами переможців.

Як насміляться тирани
Появитися між вами,
Ріжте, бийте і рубайте
Як вони із вами чинять.

Із схрещеними руками
Ви холодними очима
Без побоювань і страху
Подивіться в їхні очі.

Їхня лють од того зникне,
Їм у соромі й неславі
Доведеться повертатись
До позицій, звідки вийшли.

Піднімайтеся як леви
Незчисленними рядами
І звільніться від кайданів
У які вас закували.

Прийде день і буде свято
Їх бо купка, вас – багато.

Переклад Геннадія Сахарова

Побачив на ВФ - викладено перекладачем






"Stand ye calm and resolute,
Like a forest close and mute,
With folded arms and looks which are
Weapons of unvanquished war.
And if then the tyrants dare,
Let them ride among you there,
Slash, and stab, and maim and hew,
What they like, that let them do.
With folded arms and steady eyes,
And little fear, and less surprise
Look upon them as they slay
Till their rage has died away
Then they will return with shame
To the place from which they came,
And the blood thus shed will speak
In hot blushes on their cheek.
Rise like Lions after slumber
In unvanquishable number,
Shake your chains to earth like dew
Which in sleep had fallen on you-
Ye are many — they are few"




Віталій Нахманович: відкрите звернення до Президента України
emiliozk
Вікторе Федоровичу, Я не є Вашим прихильником. Я також не є прихильником Вашої партії. Я не поділяю ідеї людей, які за Вас голосують. Я буду дуже радий, якщо Ви підете з посади Президента України. Але мені не байдуже, у який спосіб Ви це зробите. Не тому, що мене дуже непокоїть Ваша особиста доля. А тому, що мене непокоїть доля всієї України, а відтак і моя власна. Якщо Вас переоберуть на чергових або, навіть, позачергових виборах, то це означає особисто для Вас можливість спокійно жити на покої й насолоджуватися неправедно нажитими статками, що наочно демонструють три Ваші попередники. Для України це означатиме збереження внутрішнього миру, демократичного устрою і європейських перспектив. Якщо Вас скине революція, то у кращому випадку Ви помрете на еміграції, а у найгіршому Вас спіткає доля Каддафі або Чаушеску. Але навіть на еміграцію Ви не зможете прихопити заводи та порти, футбольні клуби та маєтки, які Ваша родина так вдало нажила останніми роками. Вашу бізнес-імперію радо розтягнуть на шматки, і першими у цій справі стануть сьогоднішні Ваші соратники. Можливо, я б навіть зловтішався з цього, якби для України це не несло загрози чергової кривавої бані, популістської диктатури та кінця європейських мрій. Тому я звертаюся до Вас. Звертаюся не як громадянин. Як громадянин я виходжу на Майдан. Я звертаюся до Вас як історик. Я розумію, що Ви історії не знаєте. Це не Ваша провина, історії не знає, напевно, ніхто із наших політиків. Історії не знають і Ваші радники, і це також звична українська проблема. Тому я просто хочу повідомити Вам декілька речей.

1. Коли на вулицю з протестом виходить півмільйона осіб, то це не буває за гроші. Можна тримати за гроші тисячу, дві, три, навіть, десять, якщо не довго. Але історія не знає такого, щоб за гроші виходили півмільйона.

2. Не вводьте себе в оману обличчями лідерів нашої опозиції. Їх неспроможність домовитися між собою та застосувати радикальні засоби – це, насправді, Ваша остання надія. Якщо Ви не підете на компроміс із людьми, що до нього готові, знайдуться інші лідери, які Вже не будуть вести переговори. Повірте, такі вже є, хоча ні Ви, ні ми ще не здогадуємося, хто це. Адже історія, як і природа, не терпить порожнечі.

3. Коли на вулицю виходить півмільйона, то їх не можна розігнати силою. Можна влаштувати «Криваву неділю», але потім це обернеться барикадами. І чи є у Вас козаки, як у російського імператора, що б радо кинулися розганяти народ? Чи буде Ваш «Беркут» так само завзято стріляти, як вони б’ють кийками? Адже кийками неможливо розігнати півмільйона.

4. Ви можете сказати, що за Вами стільки же людей, скільки і проти Вас. Але чи можете Ви їх показати? Що ці люди готові зробити, щоб підтримати Вас? Де Ваші півмільйонні мітинги? І що, зрештою, це доводить: що країна готова до громадянської війни?

5. І ще одне. Столиця України – Київ, а не Харків, Донецьк чи Сімферополь. Неможливо правити країною, якщо ти не контролюєш столиці.

6. У Вас економіка у жахливому стані? Але ж це і наша економіка. Путін здійснює на Вас шалений тиск? Але він так само тисне і на нас. Європа не хоче надати Вам реальної допомоги? Але і нам вона так само допомагає лише палкими промовами. Якщо Ви дійсно хочете розв’язати ці проблеми, ми готові робити це разом. Але разом – це означає відновити чесні вибори і прозору виборчу систему, повернути повноваження уряду і створити уряд, відповідальний перед парламентом, припинити судове свавілля та захоплення бізнесу. Повірте, це не катастрофа. Це просто означає повернутися до ситуації, що була напередодні Вашого приходу до влади. Ви ще можете це зробити, й ті, хто стоїть на Майдані, Вас підтримають. Вікторе Федоровичу, Ви майстерно тримаєте паузу, але колись Вам все ж таки доведеться щось сказати. Не помилиться, адже від Ваших слів залежатиме і Ваша особиста подальша доля. І не забаріться, адже може статися так, що Вас вже ніхто не схоче слухати. Віталій Нахманович, історик -

See more at: http://www.vaadua.org/news/vitaliy-nahmanovich-vidkrite-zvernennya-do-prezidenta-ukrayini#sthash.NqrzxKU5.nkn0FIZ2.dpuf