January 12th, 2014

Про зловтіху з приводу побиття Луценка

Ця зловтіха об*єднала пана Царьова та його політичних антиподів-деяких українських националістів -радикалів та навіть лібералів.  З паном Цірьовим все зрозуміло, а от з українськими націоналістами, за захист яких Луценко відгріб, не дуже. Причиною називають брутальний розгін відверто нацистської демонстрації під  час міністерської каденції Луценко. З приводу отакої реакції вважаю необхідним сказати наступне.

1. Щоб там Луценко колись не робив (про це нижче) , у п*ятницю, його було по звірячому побито саме за захист незаконно засуджених людей та мирних демонстантів. За цих обставин, вважати побиття торжеством справедливості та радіти цьому торжеству -це якась незбагнена моральна дикість. Це вдвічі дикість, коли воно лунає з того самого політичного табору, до якого належить Луценко і в інтересах якого він  самовіддано й сміливо діяв й  саме за це отримав. Це втричі дико слухати від націоналістів- радикалів, однодумців яких Луценко захищав, ризикуючи собою. Хочеться сказати людям: майте совість!

2. На міністерській посаді Луценко зробив багато дурниць (хоча  гарних речей теж зробив чимало). Але розгін тієї нацистської демонстрації був вірним кроком. Бо то була не мирна демонстрація. Від неї дистанціювалися навіть всі більш- менш помірковані націонал-радикали. Демостранти були озброєні, йшли з агресивними гаслами, закликали до насильства й висловлювали рішучисть це насильство самім застосувати до тих, хто їм наважиться заважати. Я вже не кажу про відверто нацистську символіку, яка використовувалася, аби не втягуватися у безплідну дискусію про свободу самовиразу. Отже, така демонстрація була б саме так брутально зупинена у будь- якій цівілізованій країні світу.  Зрештою, ця акція мала позитивний наслідок. Була збита небезпечна хвиля нацистського екстримізму, а націонал радикалізм почав розвиватися у більш цівілізованому руслі й, наразі,  має певні політичні здобутки.

Отже, в обох випадках Луценко захищав суспільстао від небезпечних відморзків. А у п*ятницю, навіть саміх (колишніх?)  відморозків від несправедливого суду. За це лежить у лікарні у важкому стані. Гріх бере на душу той, хто зловтішається