August 31st, 2014

Неперевершений Свирид Опанасович й концепція Ліддела Гарта

Доброго ранку, друзі. Надворі свята неділя, но врем'я, як ми всі знаємо воєнне, тому дід займає своє привичне місце на бойовом посту сільського обозреватєля міжнародних новостєй. Вчора в діда случився вихідний, в ефір вийти не міг, тому прошу пробачення в небайдужих громадян за перерив у вещанії.

Всі ми бачимо, шо новостєй всяких і разних масса, вони йдуть звідусіль, і новості часто суперечливі, часто тривожні, а главне - малопонятно куда і як розрулиться ситуація. Самоє врем'я видохнуть, і попробувать отстраньонно взглянуть на обстановку с висоти пташиного польота.

Ітак. Громко проанонсірувана Кремльом "русская весна" вполнє ожидаємо виродилася у кровопролитне літо, та плавно переходить у таку ж осінь. Ні одна із сторон конфлікта не змогла добитися поставлених перед собою задач. Україна, будем чесні перед собою, не може пока захистити свою територіальну нєпрікосновенность перед агресором і бистрої перемоги над сіпаратістами одержати не зуміла.

З другої сторони, Хуйлу тоже нема чим хвалиться - всьо пошло совершенно не так, як він планірував, запалить в Україні широкомасштабну громадянську войну із керованим хаосом він не тоже зумів. Очаги сіпаратізма займають относітєльно невелику територію, а сіпаратісти не в состоянії существувати без прямой воєнной помощі з Росії. Главні ж прощоти Хуйла полягають у слєдующем:

1. В України появилася Армія, яка сражається значітєльно ефективніше, ніж хтось цього міг ожидать. Дід чесно признається, шо і він сам приятно удівльон тим, наскільки швидко в України сформувалися вполнє прілічні озброєні кулаки, як ефективно заработали наші разведка та спецслужби, а также, наскільки гнучкий і творчий підхід дємонстрірує Генштаб, постоянно змінюючи форми і методи бойових операцій. Звичайно, до совершенства нашій Армії ще ой як далеко, але січас це уже не армія совецького (читай - російського) образца. Дуже важливо, що наші генєрали не розглядають солдат як пушечне м'ясо, тому операції плануються і проводяться, так щоб звести ризик для життя і здоров'я воїнів і мирного населення до мінімума. А часто генєрали даже предпочитають перебдіть, ніж недобдіти. Понімаючи, шо українські мами їм за своїх синів ласкавими материнськими руками яйця поодривають. В то врем'я, як російські мами можуть тільки нишком плакати та молитися. Важне отлічіє від російської воєнної практики ще і у тому, що в Росії традиційно солдат ніхто не щитає, не жаліє і їх кидають в бій, шоб ознаменовать какую-то дату якойто особо кровавой победой. Нашу Армію, наприклад, ніхто не гнав у бій, щоб захватить шото там велике до Дня Незалежності. Да, наші воїни гинуть, на жаль. Но Армія є, вона б'ється добре, а її поява сильно сплутала Хуйлу карти.

2. Хуйло іскреннє ожидав, що украінці начнуть сратися між собою, нова власть з упоєнієм займеться внутрішньою гризньою, народ начне буянити, іти на Київ з вилами і в ітоге він приїде такий весь із сєб'я здоровий та красівий і принесе Україні мир. Забравши за це під себе всю Україну. Ожиданія оказалися напрасні. Політичні лідєри напрочуд швидко консолідувалися, між собою договорилися і шоб там хто не казав - дєйствують в інтересах нашоі Перемоги. Без внутрішніх срачів, канєшно, не обходиться, но на те ми й українці. Але вони не виходять за межі допустимого. Во всяком случаї пока. А сам Хуйло, помимо своєї волі, став мощнєйшим фактором консолідації українців. Спасіба йому за це казать не будемо, но відмітимо, що єслі би не фактор російської агресії, Турчинов, Яценюк, Порошенко і Кличко до цих пір би ще сралися між собою, хто буде кандидатом у президенти і коли ті вибори проводити.

3. Уровень паніки і істєрії в Україні на порядок нижче, чим ожидав Хуйло. Они, конєчно є і фейсбук щодня демонструє нам яркі примери панічних та істеричних настроєній. Но они тоже не виходять за рамки терпимого. Украінський народ, закальонний Майданом та війною, напугать вже нікому не вдасться. Як би не старалася руссіш-пропагандон-машін, в українців уже виробився імунітет, громадянське суспільство навчилося виробляти власні антидепресанти та антибіотики, які не дозволяють заразити організм нашого Народу руйнівним сепсисом паніки. Так шо і тут Хуйло зазнав поразки.

Багато аналітіків кажуть, шо войни ХХІ принципово відрізняються від войн пепередніх століть тим, що в них главна мета сторони конфлікта виставить себе невинно постраждавшою жертвою. В етом слислі тєкуща война повністю підтверждує цей висновок. Ми бачимо постійні намагання того ж Хуйла доказать світу і своїй руссоваті, шо русскіє нєсправедліво уніжені і тому Росія винуждєна обороняться. В етом смислі Хуйло вже зазнав стратегічної поразки, бо у світі ніхто більше не сумнівається, шо іменно ведомая Хуйлом Росія являється цинічним агресором, а Україна - невинна жертва агресіі. Вчора в Брюсселі, де проходив самміт ЄС, наш Порох по максимуму іспользував цю стратегічну перевагу. В ході всіх його зустрічей лунали заверенія в поддєржке. Помагать Україні і боротися з Росією перетворилося в модний тренд, а также важний фактор політичного життя Європи. Європейському політику відкрито заявить про симпатії до Хуйла означало б совершити політичне самоубійство. А заявляти про симпатії до України вигодно.

Про результати візиту Порлха до Брюсселю всі ви вже знаєте, перераховувати договорьонності нема смисла, тому дід огранічиться упоминанієм того важного момента, що Європа є і буде впредь одним із наших важнєйших економічних союзників, які не дозволять Хуйлу обрушити нашу економіку. Одновременно ЄС продовжуватиме усілія по обрушенню економіки Росії. Це тоже харашо, хотя сіюмінутного ефекту ждать не варто. Но результати обов'язково будуть і руссовата ще зможе натішитися срачами в очередях за продуктами пітанія.

Воєнної помощі Україні не буде, канєшно, но ЄС і не є воєнно-політичним об'єднанням. Требувати від ЄС оружіє все одно, шо вимагати хліб і ковбасу в аптеці. За хлібом і ковбасою треба йти у гастроном і таким гастрономом є НАТО. Которе в ці хвилини готується до свого самміту і дід ожидає, що в Уельсі будуть прийняті важні для України рішення.

Касатєльно заяв бундесфрау Меркель, які в Україні традиційно викривлено інтерпретуються. От вона сказала, що Німеччина не буде оказувать Україні воєнної помощі. Но она інакше і не могла казати - післявоєнна Німеччина самий главний пацифіст на планеті і ніколи не постачає зброю в зони конфліктів. З другої сторони, ми добре пам'ятаємо, як Німеччина в началі 1990-х років, через Румунію і Угорщину, нишком озброїла армію Хорватії, передавши Загребу майже весь арсенал армії ГДР. Хотя канцлєр Коль громогласно закликав югославські народи до миру і прекращеніє насілія. Та і щас офіційний Берлін отріцав і буде отріцать факт поставки німецької зброї хорватам. Но дід те врем'я добре пам'ятає і пам'ять йому не отшибло.

А тепер относітєльно главної заяви, яку зробив Порох, сказавши, що нада "остановить все" і шукати виходу в переговорах. Єслі хочете знать мнєніє діда, то дід скаже таке. На Пороха нєсомнєнно іде массіруване давлєніє з усіх боків прекращать АТО, бо ситуація дошла до тої межі, яка в англійській мові зветься "дедлок". Ну, тоїсть, коли жодна сторона не може здобути швидкої воєнної перемоги і кроме зростання кількості пролитої крові другого ефекту від боїв нема. Бульдоги зчепилися намертво, впилися одне в одного зубами і вже не можуть розчепити щелепи. Хуйло вже совершенно нє стєсняясь і ложивши болт на мірове общественне мнєніє, посилає в Україну все нові і нові подраздєлєнія своєї регулярної армії. Січас світ дійствітєльно застиг перед прямою угрозою відкритої і повномасштабної воєнної інтервенції Хуйла проти України. Так шо по-відімому Порох рішив, шо в цій ситуації нада продємонстрірувать готовность до мирного розв'язання конфлікту. Рішення скоріше за все тактичне і прийняте воно хоть і винуждєно, но грамотно:

- по-перше, воєнна обстановка не сама ідеальна, но і не сама хужа. Лучше зараз сісти за стіл переговорів, ніж коли російська армія проливши нашу і свою кров окупує Маріуполь та розширить тєріторію "Новоросії".

- по-друге, заява про готовність до дипломатичного врегулювання конфлікту була зроблена на території союзників, у Брюсселі. А не в Мінську, перед ліцом сцаря Ботокса. З Хуйлом Порох говорив жостко, не прогибався, чим і визвав у миршавого проступ агресії. А в Брюсселі Порох, напротів, проявив себе вменяємим здравомислящим політиком.

- по-третє, треба визнати, що сил на швидку воєнну перемогу в України зараз дійсно нема. Безцільно лити кров наших воїнів без реального шансу на успіх не можна. Потрібна тактична пауза для відпочинку, перегрупуванння і переозброєння Армії.

Колись, коли дід був іще малим пацаном і пас улітку корову, він постоянно вигрібав від своєі бабусі за те, що ота клята корова вічно залазила до людей у шкоду. Просто дід (тоді ще малий пацан) забував про корову, бо вмощувався у тіньку і запоєм читав всякі умні книжки. Якось діду трапилася книжка Ліддел Гарта "Стратєгия непрямых действий". Ліддел Гарт - ізвесний британський воєнний теоретик, який обстоював думку, що в стратегії непрямий, кружний путь швидше веде до перемоги, ніж лобова атака. А лобова атака, напротів, до успіху майже ніколи не приводить, а якщо і приводить, то ціною величезних і непоправних втрат для атакуючого. При цьому розміри втрат обезцінюють перемогу. В качестве прімера цей британський аналітік наводив Гітлєра. Який всігда добивався ошеломітєльних побед, пока інтуїтивно проводив стратегію непрямих дій. Так тяглося до 1939 року, аж поки Гітлєр не наступив на скользкую дорожку прямої стратєгіі лобових атак. Шо в ітоге і привело його до стратегічної поразки і ганебної смерті в берлінському бункері.

Висновки Ліддел Гарта дід нємедлєнно перевірив на корові і оказалося, шо єслі йти на корову з лозиною прямо, дєйствія корови передбачить невозможно і вона на всяке способна. А єслі обійти корову по дузі і підійти до неї хитро, з нужного боку, то она йде туди, куди вам нада.

Минулого тижня проізошло непомічене політичними аналітіками собитіє - Хуйло, після бігатьох місяців применєнія стратєгії непрямих дій (нада признать - небезуспешно), винужденно став на дорожку прямої стратєгії. Він вже не ховаючись посилає війська і признає факт їхньої присутності в Украіні. Бреше, канєшно, шо они заблудилися ілі, шо то солдати в отпуску і рішили самі поїхати в Україну на лічних танках, но факт остається фактом - Хуйло процесом вже не керує. Процес керує Хуйлом. І він уже крепко стоїть на тій дорожці, яка неминуче приведе його до краху. Вопрос лише в часі і в кількості пролитої крові.

Його вчорашнє виступлєніє в Селігері діду, як сільському аналітіку неінтєресне. Воно інтєресне хіба шо психіатрам. Однако дід не може не згадати про ескападу в адрес Казахстана. Хуйло оказався настільки дурилом, шо зробив Назарбаю очінь сомнітєльний комплімент - похвалив того, шо Назарбай успішний презідєнт, но Казахстан ніколи не був державою. Назарбай, хоть і старий уже, отреагірував молнієносно. Заявивши, шо Казахстан зберігає за собою право вийти з Євроазіатського союзу. В діда іспаряються останні надєжди относітєльно здравомислія Хуйла. Уменіє відштовхнути від себе союзників в Хуйла просто фантастичне. Даже Гітлєр, хоть і був йобнутим фанатіком, действував не так топорно, як Хуйло. І це вселяє надію, шо путь Хуйла до ампули з ціаністим калієм в подмосковном бункері займе не так багато років, як це потребувалося Гітлєру.

Зберігаєм хладнокровіє і здоровий глузд, держим кулаки за Надю і читаєм repka.club. А также слєдім, шоб віздє парядок був, нахуй! А не те, шо січас.

Этот расклад кажется реалистичным

Кажется, ставки сделаны - на этой неделе будет торг. Честно говоря, я полагал, что перед торгом попробуют взять Мариуполь. Может, еще и попробуют.

Что значит "ставки сделаны"? Это значит, что каждая сторона обозначила позицию.

Путин обозначил позицию: мы заняли энную территорию и может занять еще. Давайте говорить. Причем я, Хуйло Первое, буду говорить с европейцами и американцами, а вы, хохлы, говорите с Захарченко и другими гомункулусами.

Порошенко обозначил позицию: да, давайте говорить, но давайте говорить все же друг с другом - "ничего о нас без нас". Фактически это обозначает: мы удержали вас там, где удержали, но мы понимаем, что хрен мы вас оттуда выбьем (это печально, но, боюсь, АП знает о военных и сопутствующих им экономических возможностях Украины больше, чем мы с вами). Фактически, здесь ему придется положиться на давление иностранцев с тем, чтобы добиться приемлемых для Украины условий. Очень слабая опора. Но сейчас не выбирать.

ЕС и США пока позиций не обозначили. У сепаратистов позиций нет - пока не спустили с Лубянки.

В общем-то все зависит от того, как себя поведут европейцы и, что даже более важно, американцы. От них зависит, будут ли это переговоры о перемирии или о капитуляции - и на каких условиях, в обоих случаях.

В любом случае, есть солидная вероятность того, что переговоры сорвутся и война возобновится. Что лучше? Честно - не знаю. Все упирается в то, что я действительно не представляю, какой у нас есть ресурс для продолжения этой войны именно в формате "отбить Донецк и Луганск у регулярной армии РФ". В варианте "отбить у террористов, поддерживаемых армией РФ" - безусловно, был. Сейчас - знают лишь в Совбезе. Но там, боюсь, не признаются - если есть, чтобы не палить контору, если нет - чтобы не деморализовать.

АПД. Забыл главное - сказать о предметах торга. Идеальная позиция РФ - приднестровский статус для Донецкой и Луганской областей, право вето этих областей на внешнеполитические решения Украины и их квота во власти Украины (опять-таки, оптимально - с блокирующими пакетами по ряду вопросов). Идеальная позиция Украины - Путина Путину на воротник. Будут торговаться где-то между этими двумя.