September 30th, 2015

Росспиздяи, або Страна Советов

Оригинал взят у gorky_look в Росспиздяи, або Страна Советов
Как всякий кабинетный учоный, о реальной жизни я ничего не знаю, и ничего в ней не понимаю.

Ни как шнурки завязать, ни как яйцо вкрутую сварить, как дорогу перейти или билетик в трамвае закомпостировать. Знаю только как хуйню всякую писать. Поэтому я и создал этот журнал, чтобы спрашивать у незнакомых людей советы по абсолютно любому поводу. Иначе мой ангел-хранитель от бессильной злобы просто забухает и перестанет ходить на бессмысленную работу, где только спас своего пета от кирпича – так он сразу попал под трамвай.

Больше всего я ценил советы кацапов – ведь эти люди столь многого добились в жизни! Вы видели какие у них тачки? А какие дороги? Да и вообще - одна-какая-то-там-часть-суши. Добрые кацапы всегда шли мне навстречу, их советы касались абсолютно всего, в любом масштабе – от "как устроить личную жизнь", до "как устроить Галактику".

Collapse )

Volodymyr Boyko - Як виникла партія ПС

Оригинал взят у don_katalan в Volodymyr Boyko - Як виникла партія ПС
З мого боку "ноу коммент". Більшість фактів загальновідомі...
==========
З нагоди дня народження лідера «Правого сектору» Дмитра Яроша я, так і бути, розповім, яким чином він став одноосібним лідером цього громадського утворення, а згодом – і політичної партії. Це тим більш цікаво, що другий лідер і засновник «Правого сектору» Микола Карпюк зараз перебуває у в’язниці Російської Федерації, де він навіть зробив заяву про участь Арсенія Яценюка у російсько-чеченській війні в середині 90-х.Collapse )
Після втечі Януковича люди, що стояли за Ярошем, вирішили перетворити «Правий сектор» на політичну партію з метою участі у виборах. Але оскільки до виборчого процесу допускаються лише ті партії, що проіснували не менше року, на порядку денному постало питання купити або заволодіти в інший спосіб установчими документами та печаткою вже зареєстрованої партії, провести її з’їзд та перейменувати на «Правий сектор».
Найпростіше було зробити таку маніпуляцію з партією УНА-УНСО, яку фактично очолював один із засновників «Правого сектору» Карпюк (формальним керівником рахувався старенький Юрій Шухевич). Але Микола Карпюк – багаторічний УНСОвець, політв’язень, засуджений за часи Кучми через участь у акції протесту 9 березня 2001 року – був проти.
Тим не менш, з’їзд, на якому партія УНА-УНСО мала змінити свою назву, таки призначили на 22 березня 2014 року. З’їзд пройшов без Карпюка й одноосібним керівником «Правого сектора» став Дмитро Ярош, який, фактично, «рейдернув» партію УНА-УНСО. А 29 березня 2014 року соратник Яроша Андрій Денисенко в етері «Шустер Live» заявив, що 21 березня 2014 року Микола Карпюк був викрадений у Чернігівській області Федеральною службою безпеки Російської Федерації.
Насправді Карпюк опинився на території Росії не 21, а 17 березня 2014 року. Він був вивезений і зданий прямо в руки ФСБ-шників не якимись загадковими шпигунами, а керівником штабу «Правого сектору» в Київській області В’ячеславом Фурсою. Зрозуміло, що це було зроблено за домовленістю з російською спецслужбою, яка в такий спосіб прибирала Карпюка для того, щоби він не заважав реалізації планів ФСБ в Україні.Collapse )
Що стосується В’ячеслава Фурси, то це – відомий вишгородський кримінальний авторитет, який згодом навіть балотувався в народні депутати, представляючись активістом «Правого сектору».
Цікава деталь: 16 січня 2014 року, під час акцій протесту на Майдані, коли російські ЗМІ лякали «дорогіх расєян» злобними «правосєками», Фурса чартерним рейсом №574 літав до Москви. Був він неодноразово в Росії й після затримання Карпюка.
До речі, саме Фурса зі своїми людьми захопив і розграбував Межигір’я Януковича та садибу Пшонки (на згадку про це у Фурси залишився легендарний «золотий батон»).Collapse )
Закономірне запитання – чи причетний до всіх цих подій Дмитро Ярош? Думаю, що ні. Ярош взагалі не дуже усвідомлює, що коїться навколо його імені і не контролює людей, які називають себе «Правим сектором», за винятком, хіба, кількох наближених осіб.
З днем народження Вас, пане Провіднику!
На фото: постанова мирового судді судової ділянки №51 Севського району Брянської області Антонової Т.А. від 18 березня 2014 року про адміністративний арешт Фурси В.С., в якій викладені обставини того, як Микола Карпюк опинився на території Російської Федерації.
Collapse )

This entry was originally posted at http://don-katalan.dreamwidth.org/1241997.html.

Диванним героям та експертам

Закрите рішення Ради Федерацій колишньої РФ, завуалювавши свої наміри бротьбою з ІДІЛом вилітають СУшки, бомблять сирійські міста, контрольовані не ІДІЛоМ, а опозицією режиму Асада.
При цьому громлячи не військові об'єкти, а житлові будинки і вбиваючи мирних жителів.

А ти, диванний воїн-йоксперт, і далі сидиш на своєму обісцяному дивані, вірячи в історії для олігофренів про те, що Пєця злив Широкино, замінивши піар-батальйони елітними військовими підрозділами.
Ти не зважаєш на те, що за рік ціною надзусиль була створена з нічого боєздатна армія, збережено мир на 95% території країни, збережено мільйони (!!!) життів і захищено від руйнування твій обісцяний диван.

Ні, Петро далеко не ідеальний і робить не мало помилок, але ти, диванний воєн-йоксперт, що читаєш байки агентурної мразоти типу касьянова, і закликаєш до відкритої війни, ціною інших життів (а не твого) - ти просто екскремент макаки.

Необучаемые

Что дальше? Ну, что дальше… Басня ускоряется стремительно. Каждый новостной день - с квадратными глазами.
Похоже, это все-таки предопределенная колея, и свернуть с неё и впрямь невозможно. В какой-то момент каждый диктатор, вместо того, чтобы, поняв, что - ну все уже, ну проиграл, ну сиди ты тихо-спокойно доживай свой век, в десны целоваться с тобой, конечно, больше не будут, но и отдельно сковыривать тебя с трона ты тоже на фиг никому не нужен - вместо этого в какой-то момент диктатор разбегается и со всего маху бьет головой в кнопку "Пустить реактор вразнос".
Видимо, это такой закон природы. Которого не избежать.
Владимир Владимирович, имея на руках лишь пару из двоек и проиграв все бывшее у него состояние, вместо того, чтобы теперь тихо сидеть в своем углу и помалкивать, жахнул картами об стол и с криком "Сарынь, на кичку!", с головой пошел ва-банк, при этом, конечно, понимая - а если и не понимая, то чувствуя уж точно - что у остальных "наших партнеров" на руках пусть и не флэш-рояль, но все же карты куда как получше.
Кто мог подумать год назад, что российские танки будут уничтожать украинские города?
Кто мог подумать неделю назад, что Россия потребует от США (потребует, Карл! от США, Карл!) "не летать в нашем небе", потому что теперь тут летать будем мы?
Кто мог подумать еще вчера, что Россия фигагнет по суннитскому городу?
Хотя нет, последнее-то как раз предположить можно было. Здесь всегда так. Воюем с мировым терроризмом, вдребезги разносим русскоязычный Грозный, принуждаем к миру грузинскую военную базу - накрываем кассетной бомбардировкой центральную площадь Гори, противостоим бандеровской хунте - фигачим по жилым кварталам Донецка. Так что это штатная ситуация.
Ну, в общем, да… Что дальше? Ну, что дальше.
Можно предположить, что дальше будет ухудшение отношений с Саудовской Аравией, США, видимо, Израилем, дальнейшая подлянка на нефтяном рынке, дальнейшая мировая изоляция, поставка вооружений антиасадистам, "летчик Ли Си Цин в небе голубом и чистом", "идут из Пакистана караваны", "горы стреляют, "Стингер" взлетает - в общем, некая смесь из Афганистана, Вьетнама и даже Кореи.
Проблема в том, что ни США, ни Европа, ни Израиль не рвутся в Сирию, чтобы решать там свои геополитические амбиции. Они участвуют в Сирии со скрипом, через "не хочу", потому что не могут не участвовать. И спят и видят, как бы из этой войны выйти.
Россия не участвовать - может. Но рвется именно для удовлетворения геополитических амбиций одного там царя. Который спит и видит, как бы в эту войну войти. Лезет наперекор всем. И обязательно влезет.
При том, что с ИГИЛом то воевать надо. Ничего не поделаешь. Но мы то лезем туда воевать не против ИГИЛа вместе с остальным мировым сообществом. Мы то лезем туда воевать за Асада. И - против США.
А значит, давление придется только усиливать.
А значит, ограниченный контингент воинов-интернационалистов будет введен. Других вариантов просто не просматривается уже.
А значит - здравствуй, новый Афганистан.
Но только это будет хуже, чем Афганистан. Потому что здесь и противник другой, и вооружение другое, и мировой расклад сил другой и общее напряжение другое и груз-200 будет другим.
А вот результат…
А вот результат будет тем же самым.
Падение экономики, "за моей спиной не осталось ни одного советского солдата", падние режима, падение государственности, новая разруха, новые лихие пятнадцатые, откол новых территорий от рушащейся империи, нехватка продовольствия, американская гумнитарная помощь, ножки Буша и новые пятнадцать-двадцать лет нищеты и безвластия.
Только в это раз все будет быстрее, жестче и глубже.
Басня имеет свойство ускоряться в обе стороны.
Все те же грабли. Опять все те же грабли.
Необучаемые.