October 19th, 2015

Український націонал-більшовизм

Ні, тут мова буде йти не про прихильнииків КПУ та вчення Леніна, а, навпаки,  про людей, що себе, зазвичай, позиціонують українськими націоналістами (або патріотами)  та крайніми антикомуністами, але їх свідомість цілком перебуває  у рамках більшовицької революційної матриці. Вони ці підходи засвоїли з дитинства, вважать їх  єдино можливими  й керуються виключно ними, оцінючі політичні події та перспективи. Прикметно, що кремлівські вожді є носями точнісенько такої самої свідомості,  й, через це, деякі важливі тлумачення подій у наших патріотів майже співпадать з тими, які тиражує кремлвська пропаганда.

Яскравим прикладом однаковості  поглядів  українських революціонерів та кремлівських ідеологів є спільне тлумачення  подій Майдану, як державного перевороту, що скинув владу Януковича.  Правда, українські патріоти воліють вживати слово "революція"  замість "переворот", але вживають його саме у сенсі силового захоплення влади. Тобто, мова йде про те саме, а просто використвується слово з позитивними конотаціями ("революція") замість слова з негативними конотаціями ("переворот"). Це як у радянському кіно: у нас завжди - розвідники,  а у ворогів-  шпигуни.

Насправді, ніяким переворотом Майдан не був. Це була цілком законна  акція громадянської непокори узурпаторському режиму, який всупереч Конситуції встановлював Янукович. Акція була мирна, а ексцеси й трагедії були цілком та повністю результатом  незаконного насильства влади по відношенню до протетсувальників. Зрештою, акція непокори досягла своєї мети- вплинула на законодавчу владу. Результатом було переформатування парламентської більшості й постанова ВР про відвід війсь з Києва. Втративши цей ключовий важель влади, Янукович втік з України. Ніхто його не повалював: не вбивав, не арештовував, не висилав. АП не захоплював. Він сам втік за своїм особистим рішенням. Всі подальші дії  ВР були пов*язані з необхідністю дотримуватися розділу 4  Конситтуції, який  імперативно встановлює те, що в Україні має бути Президент, його обов*язки мають виконуватися безперервно,  президента має обиратися на Виборах. Додам, що всі ключові голосування відбувалися впевненою конституційною більшистю ВР, обраної у 2012 р. й всіми визнаною у якрсті предстаницького органу всієї України.. Жоден з депутатів не дезавуював свій голос за минулі  1 рік й 8 місяців. Все відбувалося  взірцево прозоро. На засіданнях були присутні голови дипломатичних місій всіх провідних країн та всі провідні світові смі.  Засідання трансювалися наживо загальнонаціональними каналами, повні відеозаписи засідань легко доступні у Мережі.

Тобто,  ніякого силового захоплення влади не було. Нова влада ні на міліметр не вийшла за межі правового поля.  Таке розуміння подій є у українського політикуму й, впевнений, у переважної більшості населення. Також, законною нову владу визнали геть усі інші країни світу. Єдині хто з цим дружно сперечається- це Путін (разом зі своєю пропагандистською машиною) та українські націоналісти-революціонери. Але, якщо позиція Путіна зрозуміла (Кремль у своїх цілях ототожнює дії Майдану та узурпаторів на Донбасі), то погляд українських ревлюціонерів виглядає справжнім божевіллям. Вони, фактично, в  унісон з Путіним, стверджують, що вони є злочинцями та узурпаторами. Звісно, тут справа не у божевіллі, а у більшовицьких мізках націонал-революцонерів. У відповідності до більшовицького шаблону, вони розглядають збройних узурпаторів влади позитивними героями історії за умов, якщо ті збираються тягнути суспільство у "світле майбутнє". Правда, в  випадку Майдану ніякої узурпації не було. Й виходит що вони самі себе (й інших Майданівців) разом з Путіним обріхують.

Описане вище ставленння націонал-революціонерів до подій Майдану визначає їх претензії до чинної влади. Вони вважають чинну владу владою революційного Майдану. Й наполягають на тому, щоб вона діяла за більшовицькими рецептами: відсторонила від влади (а у найрадикальнишому вигляді піддала репресіям) всіх  колишніх ригів, позбавила їх права балотуватися. Лунають простодушні заклики не реєструвати авторитетних у певних регіонах кандидатів, бо їх виборець обере. Закликають проводити розкуркулення багатіїв. Все, як у Леніна, якого вони так сильно ненавидять.

Чинна влада слушно вважає, що вона влада всіх українців, а не тільки майданвців. Відтак, вона має вибудовувати якусь середню лінію, діяти прийнятно й для виборців ПР або ОБ. Відповідно, влада має залучати до співпраці людей авторитетних серед немайдановскіх виборців. Оця, єдино можлива філософія влади, викликає у наших націонал-більшовиків напади люті. Мережа переповнена викривальними матеріалами стосовно антимайданівської суті креатур влади.  Коли звертаєш увагу, що за цими кандидатурами стоять мільйони виборців, починаються розмови про недосконалість електоральної демократії як такої. При цьому, лунають  класичні більшовицькі аргументи проти електоральної демократії, типу, що вибори це засіб, яким капіталісти обдуюють робітників та селян. А от, якщо біснуваті революціонери захоплять владу, то це, на їх думку, буде народним представництвом. Останнє спонукає найбільш затятих націонал-більшовиків навіть закликаюти до силового повалення чинної влади. При цьому, сценарії, які вони пропонують є точною копією тих, що містяться у більшовицькій міфології. Твердо вірять наші революціонери, що достатньо захопити АП, ВР й телеграф, аби всі негайно почали їх визнавати у якості влади. Коли висловлюєш сумнів, щодо цього, вони навіть не соромляться на Леніна посилатися.

Надихає лише те, що вся ця публіка виявляється нездатною зібрати якесь більш-менш переконливе протестне дійство. Не хочуть українці більшовизму. За 72 роки наїлися..

Очередное энергичное послание совкодрочерам

Причитающие за «совком» сурьёзные дяди, ответьте- может, мы с вами в разных странах жили? В моём «совке» люди мыли лицо хозяйственным мылом, а в бане мылись раз в неделю и тоже хозяйственным. Волосы красили перекисью водорода, брови выщипывали рейсфедером, тушь для ресниц «разводили» плевком, носили ситцевые трусы и халаты, спали на панцирных кроватях, а зад подтирали газетой. Может, в моём СССР не было леса, как в вашем, чтобы сделать туалетную бумагу? Нет, лес был и в колбасу бумагу клали исправно, даже на «Правду» хватало. Кстати, потому, что в «Правде» печатали «не совсем правду», она и заслуживала умереть в туалете, но мой организм её брезговал даже с той стороны… Всё железное смазывали салидолом, а все болезни лечили валидолом… «Коньяк» пах клопами, бананы ели исключительно в Москве и исключительно зелёными, а картошку возили чемоданами с Украины за Урал в плацкартных вагонах на второй полке, а сами спали на третьей. В моем совке трое суток писались в очередях, чтобы, приблизившись к прилавку, узнать, «за чем стоим». Про шахтёрские санатории уже сказал Путин, а про болгарскую заграницу через заседание парткома промолчу…
Откуда же такой визг о «просраной стране» и болезненные потуги её реанимировать?