February 18th, 2016

Писатимуть, звісно. Зокрема, тому, що це правда.

О! БЮТ оголосив умови для формування нової коаліції.

З БЮТівської на українську це називається - "переформатувати уряд відповідно до рейтингів кожної фракції". Очевино, НФ Яценка і Авакова в такому форматі не світить ні фіга.

За усе інше не скажу, але якщо БПП ці умови прийме, за півроку я на кутні сміятимуся, читаючи про "героїв Сеню та Арсеню" один з яких втримав економіку в буремні часи російської навали, а другий - реформував ментівку, відбив Маріуполь та легалізував добробати.

Писатимуть ті хто зараз найбільше вивалює їх у багні.

От побачите.

Руки прочь от Кати, путинские палачи!

В Екатеринбурге (РФ) судят мать-одиночку Екатерину Вологженинову за репост этой каринки в социальной сети. Лучший способ выразить свой простест в отношении очередного судилища — это также сделать репост.


Фото Sergey Naumovich.

Коаліція без відповідальних. Чому уряд без політиків завжди приводить до краху

Віталій Портников

Так званих "технократів" запрошують тільки тоді, коли політики відмовляються від відповідальності, пише Віталій Портников

Ані "Батьківщина", ані "Самопоміч" виявилися не здатними відкликати своїх міністрів з уряду Яценюка навіть після заяв про вихід з коаліції. Зрозуміло, у лідерів цих політичних формувань і їхніх депутатів це викликає логічні питання: що ж це за коаліція така і яким може бути вплив партій на те, що відбувається в ній? Та ніякого!

Але на місці виборців цих партій я задався б іншим питанням - а кого саме вони делегували в уряд? Чому в кабінеті виявлялися або політики, далекі від керівництва цими партіями, або просто люди, які не мали ніякого відношення до "Батьківщини" або "Самопомочі"? Чому сама ідея побачити в уряді Юлію Тимошенко, Андрія Садового або Олега Ляшко викликає сміх? Чим вони краще - або гірше - лідера фракції "Народний фронт", який став прем'єр-міністром?

Давайте просто уявимо собі уряд, в якому Юлія Тимошенко - міністр економічного розвитку, Андрій Садовий - міністр інфраструктури, Олег Ляшко - міністр соціальної політики. Хіба Тимошенко з її дивовижною енергією не могла б сприяти приватизації державних компаній? Хіба Садовий не міг би перенести свій досвід розвитку інфраструктури Львова на всю країну? Хіба Ляшко не хоче втілити в життя свої обіцянки у соціальній сфері? Хіба виборці цих партій не вірять в ефективність і менеджерські здібності їхніх лідерів? А якщо не вірять, чому за них голосують? Чому погоджуються з тим, що люди, яким вони довірили своє майбутнє, вважають цікавішими критику з парламентської лави або роботу в місцевому самоврядуванні ніж діяльність у виконавчій владі. Хіба такий важливий для Садового Львів не виграв би від модернізації всієї української інфраструктури? Хіба виборцям Юлії Тимошенко не стало б краще, якби Юлія Володимирівна доклала свій вплив для приватизації державних підприємств, адже у неї вже є чудовий досвід продажу "Криворіжсталі"? Ну а віддати соціальні статті бюджету знедоленим Олегу Ляшко не виборець - сам Бог велів.

Прикро, що ці слова виглядають як справжнісінька політична фантастика і для самих лідерів партій, і для їхніх шанувальників, впевнених, що кумирів потрібно "берегти". Але давайте подивимося на Німеччину, на її "велику коаліцію" непримиренних опонентів. Соціал-демократи не побоялися направити на найскладніші ділянки роботи - в міністерство економіки і МЗС - власних лідерів, а не якихось професорів і менеджерів. Вони розуміють, що можуть поплатитися за роботу електоральним результатом, але знають, що таке справжня політична відповідальність. І так у всьому цивілізованому світі. Так званих "технократів" запрошують тільки тоді, коли політики відмовляються від відповідальності - на вкрай обмежений період.

І мені цікаво - що ж буде після наступних виборів? Лідери партій знову залишаться в парламентських і мерських кріслах? За стан справ в країні будуть відповідати запрошені менеджери, іноземці - хто завгодно, тільки не ті, за кого ми голосували? І що зміниться в такому випадку?

І на закінчення - фантастична картина. 16 лютого 2016 року. Звіт уряду завершено. У ложі міністрів поруч з Яценюком - Луценко, Тимошенко, Садовий, Ляшко. Євген Березюк просить слова і просить підтримати найкращий уряд за всю історію країни. Садовий флегматично киває соратнику. Альона Шкрум бере слова з місця і нагадує, яких вражаючих результатів домоглися прем'єр Яценюк і перший віце-прем'єр, міністр економіки Тимошенко. Юлія Володимирівна скромно посміхається у відповідь. Радикали просто аплодують. Стоячи. У кулуарах журналісти беруть інтерв'ю у одеського губернатора. "Нам довелося створити єдину партію для змін в країні і при цьому не вдавалося уникнути розбіжностей. Але ваша коаліція - приклад єдності і відповідальності. Браво!" - захоплено каже Михаїл Саакашвілі.

На жаль, це не про нас.

http://espreso.tv/article/2016/02/17/koaliciya_bez_vidpovidalnykh_chomu_uryad_bez_politykiv_zavzhdy_pryvodyt_do_krakhu

Від себе: Абсолютно слушна думка Віталія. Оці "технократичні" уряди- це сюжети диктаторських держав. Освітчений диктатор запрошує аполітичних фахівців, аби вони щось там реформували. Піночет запрошує "чикагських хлопчиків". В демократіях, міністерства очолюють публічні політики, які відповідають перед виборцем, а не перед вождем. Поширена маячня про, начебто, необхідність мати "технократичничний уряд" -типове уявлення людей, що вірять у ефективність диктатури й зневажають електоральний принцип формування влади. Совок, одним словом. 

Стыдно, Юра....

Юрий Луценко оправился от вчерашнего промаха и снова уверенно заявил, что Яценюк должен предложить новое правительство или уйти. Я бы с удовольствием процитировал Юрию Витальевичу Пелевина, про то, кто кем и у кого может работать. Но не буду, потому что если умный, то и без моих подколок себя казнит, а если дурак - просто обидится, а зачем мне дурацкие обиды? Но в самом деле - не стыдно? Не больно, когда тебя, посылавшего Януковича с его отпрыском подальше, вот так тупо и втемную для шумихи использует министр экономики правительства Азарова? Есть немного достоинства еще, Юрий Витальевич? Вы же не соглашались на помилование Януковича в обмен на "заткнуться", я знаю, я вами гордился, что сейчас на вас нашло, что за служебное рвение и готовность служить хоть... ну, Пелевина я цитировать не буду. Героически вел себя в тюрьме, не канючил, смеялся над узурпатором, но вот на свободе покатился, получил статус, должность, высокопоставленный, но непосвященный в маневры лидер фракции и... докатился

Кремль- главный террорист

В Анкаре теракт.
28 человек погибло, 61 ранен.

Мне кажется, что все становится столь очевидно и прозрачно с этими терактами, что иные версии, кроме одной, уже почти несостоятельны.

За всеми терактами в Европе, России, на Ближнем Востоке прослеживается один и тот же почерк.
Почерк людей, пришедших к власти путём запугивания широких масс террором и несчастьями. Тех, кто привык решать проблемы, убивая других ради своих целей.

Да, в современном мире существует могущественная террористическая организация задачей которой является регулирование политических процессов в своих интересах, когда все иные методы исчерпаны.

Используя в качестве марионеток не самых развитых членов общества, окрасив (прикрытия ради) все в религиозные цвета, сия организация пытается сохранить свои позиции в стремительно меняющемся мире, в котором анализ и получение полной информации больше не является прерогативой одних лишь спецслужб. В этом их главный просчёт - сопоставив факты, можно выявить и тех, кто мог совершить теракт, и тех, кто его подготовил.

Последние полтора десятилетия всевозможные террористические организации всячески пестовались Кремлём и были использованы десятки, если не сотни, раз.
Ярчайшие примеры мы можем видеть на Северном Кавказе, где существует "падишах террора", напрямую заявляющий о своей причастности к гибели оппозиционных политиков, и в Украине, где профессиональные террористы, при поддержке Москвы, полтора года вынуждают Киев использовать колоссальные ресурсы, подрывая таким образом экономику, а соответсвенно - неугодный Кремлю политический режим.

Турции пытаются намекнуть, что дальнейшее противостояние с Россией чревато для неё большой кровью и запуганным населением.
Фактически, мы видим, что Кремль пошёл ва-банк, понимая, что в прямом противостоянии он обречён.
Точно так же намекали Франции, Украине, Грузии, Молдове...

Политолог Андрей ПИОНТКОВСКИЙ: Путин — ферштейн

Оригинал взят у loxovo в Политолог Андрей ПИОНТКОВСКИЙ: Путин — ферштейн
Сегодня уже невозможно скрывать военные преступления российских ВВС на севере Сирии.
Мир видит все на экранах своих телевизоров. Да кремлевские уже и не скрывают. Они перестали вяло отбрехиваться, окончательно взяв на вооружение асадовское определение террориста – террористами являются все, кто сражается против законного президента Асада, легитимно убившего сотни тысяч своих сограждан, а также члены их семей, соседи, пациенты госпиталей, ученики школ, случайные прохожие.
– Да, мы будем продолжать бомбить террористов, несмотря на любые перемирия.
– И Алеппо?
– И Алеппо особенно, в его пригородах скрываются террористы. Вот справка от Асада. Мы должны их всех убить в Алеппо на наших дальних рубежах, чтобы они не пришли к нам. Мы осуществляем свое законное право на самооборону.
Чем объяснить эту нелепую жестокость, отравляющую на столетия наши отношения с исламским миром?
Только пацанским желанием удержать у власти социально близкого палача?
Во время второй чеченской войны Павел Фельгенгауэр, в первую войну еще друживший с российскими генералами, вспоминал как один из высших военачальников делился тогда с ним сокровенным: «Мы так безжалостно работаем по Грозному и другим целям в Чечне, чтобы эти натовские козлы поняли, наконец, – если русские способны сотворить такое со своим собственным городом и со своими собственными гражданами, то на что они готовы будут пойти в отношении западных городов и их жителей».
Павел рассказал это не в частной беседе.
Это был опубликованный текст, и при желании его можно найти.
Тогда при Борисе-Освободителе ядерный шантаж был еще смутно формулируемой долгосрочной стратегической идеей.
Сегодня при Владимире-Таврическом он стал чисто конкретной оперативной разработкой.
Путин действительно и слыхом не слыхивал о всяких там туркоманах и прочих шиитах-суннитах.
Зато мы помним, с какой счастливой улыбкой экономического неофита он поведал нам о сбережении бюджета за счет замены учений ВВС бомбардировками по живым целям на дальних рубежах. Как справедливо подчеркнул в своей мюнхенской речи премьер Медведев, высшей ценностью для нас, особей с дополнительной хромосомой духовности, являются человеческие жизни.
Так и выброшенные на экраны всего мира трупы Алеппо послужат решению актуальной военно-политической задачи.
Жителей Алеппо показательно казнят для того, чтобы жители Берлина, Парижа, Амстердама, Лондона, Вашингтона ужаснулись и в нужный час завопили своим политикам: « Нет! Нет! Не меня! Джулию! Мы не хотим! Мы не хотим умирать за Нарву, за Ригу, за Стамбул, Киев, за Варшаву! Вы должны понять Путина and his grievances….».
Мир давно должен быть понять Путина.
Только ему старательно мешали киссинджеры и шредеры, рары и крастевы, грэмы и саймсы, тренины и лукьяновы.
А теперь, может быть, уже и поздно.
Андрей ПИОНТКОВСКИЙ — политический эксперт, ведущий научный сотрудник Института системного анализа РАН. Сотрудник исследовательского центра Hudson Institute (США). Академик Международной академии информационных процессов и технологий. Член Американского математического общества. Депутат Национальной ассамблеи Российской Федерации. Член Бюро Федерального политического совета движения "Солидарность". Член Координационного Совета российской оппозиции.
С 1998 г. — в политической журналистике, опубликовал несколько сотен статей в российских и зарубежных СМИ и несколько монографий по теории управления, глобальному моделированию, ядерной стратегии. Лауреат премии "Золотой гонг-2001" в области международной журналистики. Член международного Пен-клуба.
Организатор комитета солидарности с Майданом в России (в настоящее время – общественное движение "Майдан без границ").
https://ru.wikipedia.org/wiki/Пионтковский,_Андрей_Андреевич_(публицист)


Эхо Москвы, 16.02.2016
http://echo.msk.ru/blog/piontkovsky_a/1713524-echo/