April 9th, 2016

АТО – ми дражнимо ведмедя

28 березня о 09:35400504560

Про бої під Авдіївкою говорять журналісти – їм треба нагнати читаємості для своїх видань та відвідуваності для своїх сайтів. Про бої під Авдіївкою говорять політики – їм треба максимально розкритикувати владу чинну, аби стати владою самим. Про бої під Авдіївкою пишуть волонтери – їм треба привернути увагу, аби зібрати кошти на ще один тепловізор, коліматор, бінокль…

Але ЩО відбувається під Авдіївкою насправді? Аби зрозуміти це, треба звернутися до історії питання та трохи проаналізувати. А почати з питання – з чого все почалося?

Як козаки землі «віжимали».

Зразу зауважу. Всі ті процеси, що відбуваються всередині ДиРи, на кшталт приїзду в Донецьк Владислава Суркова, гризні між Захарченко з Ходаковським та роззброєння банди Бабая, на мою думку нашої ситуації не стосуються. Воюємо ми не з російськими маріонетками Захарченко та Плотницьким, а з експедиційною групою російської армії, керованою генералами Асаповим (1-й армійський корпус), Нікіфоровим (2-й АК) під загальним командуванням генерала Сердюкова. Ця експедиційна група ніяк не підпорядковується маріонетковому керівництву ДиРи й відповідно ніяк від неї не залежить. Швидше навпаки – керманичі ДиРи на наказ генерала Сердюкова «Стрибати!» мусять віддано цікавитися «Як високо?»

Отже. З чого почалася Авдіївка? З 24 лютого. Саме того дня, зразу за ніжно любимим в Росії «Днем защитника отечества», українські війська синхронно зайняли промзону Авдіївки (раніше - сіру) та стратегічну висоту під Докучаєвськом. Третя подія, що сталася того ж дня – бойовики здали українцям село Широкіно під Маріуполем, бої за яке точилися рік.

Фото звідси: http://strichka.com/article/42848127

Зауваження. Якщо з Авдіївкою та Докучаївськом усе зрозуміло – намацавши слабину в позиціях бойовиків ЗСУ сунули вперед і зайняли вигідні позиції, Широкіно – сугубо ініціатива терористів ДиРи. Широкіно – це низина між двох стратегічних висот, що артилерією з-за обох висот прострілюється наскрізь. Тримати Широкіно має сенс якщо ви готуєте наступ і захоплення «ворожої» висоти. Якщо ви наступу не плануєте – Широкіно вам не потрібне, достатньо закріпитися перед висотою. Здача Широкіна означала одне – на цій ділянці фронту бойовики перейшли до глухої оборони. Причина очевидна – частину сил вони перекинули на інші ділянки фронту. На які? Звісно, під Авдіївку та Докучаївськ.

Що побачили у Москві?

Аби збагнути логіку російського командування, треба поставити себе на їхнє місце, тобто на кілька хвилин уявити себе параноїком, який всерйоз вважає, що воює проти складених з українців передових загонів НАТО, мета яких – «уничтожить все русское». Що вони побачили? А побачили вони локальні наступи ЗСУ на двох напрямках – південніше Донецька (Докучаївськ) та північніше (Авдіївка). Навіщо? Очевидно, з метою створити два плацдарми, з яких згодом ЗСУ здійснить ривок на охоплення мегаполісу. Третій плацдарм ЗСУ давно створили на «третій гарячій точці за рейтингом» - Зайцево, по факту – околиці Горлівки, з якої за сприятливих умов можуть увірватися в саме місто.

Червоними колами позначені місця просування українських військ 24.02.16, плюс - Зайцево (верхнє коло)

До речі, вже наступного дня ЗСУ змусили рос-генералів переконатися в своїй параної – у Зайцево сили АТО на короткий період збили терористів ДиРи з їхніх позицій і захопили значні трофеї. Подумайте, ну хіба не результативна розвідка боєм? Додайте, що в період з грудня 15–го по лютий 16-го українські МВС та СБУ провели масштабні зачистки в Авдіївці, Красногорівці та Мар'їнці – картина параної стає довершеною. За сайтами бойовиків, зачистки примусили зірватися з місця чимало їхніх прибічників – очевидно, це дезорганізували ворожу агентуру в нашому тилу. Напередодні наступальних операцій навіть локального масштабу, такі зачистки – класика жанру.

Чи так вже були неправі бойовики? Не будемо гадати – поглянемо, що сталося далі. По перше, українська розвідка відмітила факти масового дезертирства в 1-му армійському корпусі ДиРи. По-друге, 26 лютого бойовики спробували контратакувати наші позиції у Зайцевому, здобули в рило і відкотилися на попередні. Явно – намагалися взяти реванш за попередню ганьбу, але безрезультатно.

У прицілі – розв'язка.

А далі відбулася низка подій, які вкрай небажано недооцінювати. На фронті все повернулося до регулярних перестрілок зі стрілецької зброї, гранатометів та мінометів калібром до 120 мм – але без атак. За термінологією Другої світової війни – «окремих перестрілок на окремих ділянках фронту». Хай пробачить мені читач, такі перестрілки – далеко не жарт і автор цих рядків знає те не з чуток, але якщо валити всі такі факти до купи гамузом – за деревами ми ризикуємо не побачити лісу.

Фронт стабілізувався, а тим часом до банд ДиРи навідалися «гаспада єнєрали». 28 лютого розвідка ЗСУ констатувала появу там генералів Асапова та Нікіфорова – керують-то вони переважно з російської території, а в частинах з'являються по потребі. Наступного 29 лютого розвідка повідомила про прибуття до Новоазовська колони військової техніки та паливозаправників. Підготовка наступу? Аж ніяк. 2 березня генерал Асапов здійснив особисту перевірку позицій ДиРи під Широкіно, викликав на килим місцевого ватага «Шамана» та провів таку «виховну роботу», що наступні два дні бойовики старанно заривалися в землю та перетворили свої позиції проти Широкіно на справжній укріпрайон. Мета очевидна. В умовах перекидання банд ДиРи на інші ділянки фронту та побоюючись відволікаючого удару ЗСУ від Широкіно, терористи ДиРи максимально укріпили свої позиції.

Того ж дня у промзоні Авдіївки почалися активні бойові дії, які завершилися явно не на користь терористів. Чому – побачимо невдовзі.

5 березня представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Вадим Скібіцький заявив, що обстановка на Донбасі характеризується підготовкою противника до активізації бойових дій з метою розширення підконтрольних їм територій. З огляду на те, що напередодні ЗСУ підконтрольні їм території звузили, така «активізація дій» має просту й зрозумілу назву – контрудар.

6 березня бойовики утюжили наші позиції під Авдіївкою з мінометів та ствольної артилерії, а наступного дня в промзоні стався бій з ДРГ терористів, який (ризикну припустити) закінчився опануванням бійцями 58-ї бригади ЗСУ нових позицій. Чому я так вважаю? Та тому, що саме 7 березня на сторінках у соцмережах сепаратистів здійнялася хвиля ремства через те, що під вогневий контроль ЗСУ потрапила Ясинуватська розв'язка – дорожня комунікація на трасі що зв'язує Донецьк і Горлівку. І отут російському командуванню стало не до сміху в повний зріст. Справа от у чому.

Успіх вояків 58-ї бригади важко переоцінити. Здобувши змогу прострілювати стратегічну трасу, вони примусили ворога їздити на Горлівку по обхідній дорозі – через Макіївку, за словами місцевих мешканців – убитій вщент, що, звісно, відбивається на швидкості пересування по ній. Враховуючи те, що ЗСУ стоїть на околиці Горлівки (у Зайцево), з погляду російського командування цілком стала можлива ситуація коли ЗСУ збере там п'ятикратну перевагу, ударить на Горлівку, а російське командування просто не встигне перекинути підмогу. Це – не враховуючи, знову таки, можливості взяття контролю над трасою та подальшого просування на Ясинувату.

Так, я знаю. Мінськ і все таке. Але знову таки нагадую, ми маємо справу з параноїками, з погляду яких ЗСУ – це легіон НАТО, яке уві сні бачить як по гнобити все російське і будь-яке порушення Мінську нам пробачить. Реакція російського командування очевидна, стягнувши проти промзони Авдіївки максимум сил вони почали силитися повернути попередній статус-кво, тобто вибити українців з промзони.

Collapse )

Ще раз про Авдіївку від Дмитра Вовнянка

Мені здавалося, що в матеріалі "АТО - ми дражнимо ведмедя" я пояснив усе. Та оскільки зрада з приводу боїв під Авдіївкою шириться новими й новими колами і оскільки духман бражки і звуки балалайки у тих хвилях чуються все відвертіше, мушу повторити ще раз.

1. Вся операція навколо Авдіївки почалася з того що МИ зайняли промзону Авдіївки, МИ закріпилися на нових позиціях, МИ взяли під вогневий контроль авторозв'язку біля Ясинуватої і МИ створити пекучий геморой російському командуванню.

Те, що відбувається зараз - від роду-віку носило назву "контрудар противника на новоздобуті позиції". При цьому потивник мусить збирати на ділянці атаки сили мінімум 3 до 1 і нести втрати 3-5 до одного нашого. Можливо й більше.

2. Від 20 березня наші позиції під Авдіївкою гасять всіма можливими калібрами, аж до Піонів та Гіацинтів включно, з одним і тим самим результатом - противник щоразу з відмашкою здобуває в рило і облизуючи юшку відповзає на попередні. Очевидно, стається так через правильне інженерне обладнання наших позицій, грамотну організацію вогню і чітке керівництво діями наших військ.

Ба-більше. За моїми даними, поруч з позиціями уже сконцентрований значний наш резерв - хлопці від наснаги гризуть приклади і благають дати їм живого москаля. Наразі резерв не задіювали - отже потреби не виникало.

І це - не єдине, що вже приготувало бойовикам наше командування.

3. Війна це завжди офензива та дефензива. Якщо навіть станеться так, що в силу значної переваги в силах, критичної руйнації наших укріпленнь, або діяльності панікерів-зраднюків з убивання бойового духу наших військ, кацапи захоплять Авдіївську промзону - нічого страшного не станеться. Ми всього лише повернемося до ситуації станом на Новий рік.

Це буде називатися "здійснили локальний наступ, спровокували противника на жагучу контратаку і завдали ворогові значних втрат".

Невдовзі просунемося десь іще і знову завдамо. І так до останього терориста ДиРи.

4. Якщо ми втримаємо ці позиції і примусимо бойовиків відступити - сміливо святкуйте перелом у цій війні. Це означатиме що Пуйло - здувся. Що переламати ситуацію йому більше нічим.

Це ще буде не перемога. Але це буде її наближення.

Суттєве наближення.

Якщо ж у ваше серце таки проникає зрада, якщо вас гнітить страх, якщо ви з тривогою вдивляєтеся в майбутнє, маю нагадати, найкращий засіб у боротьбі зі зрадою - взяти 500 грн і більше, дійти до банкомату і відпривити на рахунок котрогось із волонтерів.

Кажуть особливі терапевтичні властивості має перелічування коштів наФОНД Дианы Макаровой - бо я там працював на початку війни і взагалі з ними давно дружу. Смайлик «smile»

Так - переможемо.

Так зачем, блин, его в отставку посылать ???!!!

Кирилл Сазонов 14 ч

Попытался оценить, что успел сделать Яценюк. И я бы сказал ему Подвел итоги. Пожалуй, Яценюк был лучшим премьером. Можно соглашаться или нет, но я вспомнил Азарова, Тимошенко, оба работали в мирное время и сделал именно такой вывод



Что оставит Яценюк


Вчора о 10:5065151495

Петр Порошенко из далекой Японии пообещал, что скоро в Украине будет новый Кабмин. А потом – деофшоризация. Деолигархизация уже была, поэтому в деофшоризацию никто особо не верит. А вот новое правительство вполне вероятно. Порошенко год боролся за эти полномочия и вот почти получил. Что оставит после себя Арсений Яценюк возможному преемнику? Некрасиво рассуждать об этом до отставки, но Бог с ним. Посчитаем сейчас.

Самое главное, что оставляет Яценюк следующему премьеру, это деньги в бюджете. Их хватает на своевременные выплаты зарплат бюджетникам, пенсий, субсидий, финансирования армии. И все это время выплаты шли без задержек. Плюс инерция – повышение соцстандартов в мае обеспечено реальными поступлениями в бюджет и впервые за два года в феврале – рост промпроизводства.

Когда Яценюк возглавил правительство после бегства «австрийскоподданных» отца и сына Азаровых и «легитимного любителя золотых батонов и унитазов», в бюджете было что-то порядка сотни тысяч гривен. Удержались. Выстояли. Война, оккупация, обвал российского рынка, на котором наши жадные и вялые олигархи паслись все годы независимости – не сломали. Других бы сломали, а нас – нет. Было трудно, но мы удержались. Стали беднее. Это цена права послать Путина с его рынками и «братскими чувствами» по известному адресу. Мы заплатили. И послали. И он, в полном недоумении, пошел именно туда. С санкциями, в том числе украинскими, с закрытым для перелетов украинским небом и серьезными исками в международных судах. Процессы в судах идут очень медленно, это факт. Но неумолимо.

Кроме того правительство Яценюка оставит нам энергетическую независимость. В этом сезоне – ни куба российского газа Украина не купила. Можно, конечно, ссылаться на реэкспорт и прочее, но по сути – дел с энергетическими террористами мы не вели. А на шантаж Евросоюза у Путина не хватило сил и решимости. Никто первого января не закручивал вентиль в прямом эфире, наш премьер не летел на дачу в Подмосковье униженно хихикать над президентом и уговаривать Путина.

Теперь уже Газпром торгуется с Нафтогазом о транзите, а мы думаем над ценой. Рычагов давления на Украину у Кремля не осталось. Независимость стоит дорого. Но вот ее реальный результат. Атомная энергетика – отдельный вопрос. С монополией РФ покончено. И это тоже дорого стоит. Так дорого, как любая российская удавка, которую мы сняли с нашей шеи. Лишний газ Россия может попробовать закачать обратно в недра и в идеальном варианте – туда же запихать ядерное топливо, от которого отказалась Украина. Вдруг сработает, и Мордор станет жить красиво – в песнях, легендах и наших воспоминаниях?

Министр юстиции Павел Петренко каленым железом выжег коррупционную структуру госрегистраторов – теперь все вопросы можно закрыть у частных нотариусов. На новую полицию вылиты тонны грязи, но все прекрасно понимают разницу между результатом реформ в министерстве Авакова и старой милицейской мафией. Новая полиция не идеальна. Но старая вообще была просто в чистом виде организованной преступной группировкой. Конечно, суды и прокуратура остались прежними. И это сильно снижает общую планку результата. Но тут вопросы по другому адресу. Именно Банковая курирует реформу судов, а Шокин, если верить президенту, уже реформировал прокуратуру.

Что оставит Яценюк после отставки? Новые принципы госслужбы, которые будут реализованы в 2016 году. Остановку падения экономики в условиях войны, потери территории и российского рынка. Рост промпроизводства в феврале и рост соцстандартов с мая. Тарифы – не низкие, а честные. Да, все стоит денег. Но одно дело, честно платить цену товара или услуги, а совсем другое – получать все дешево с компенсацией производителю из бюджета. То есть платишь все равно ты, но по пути чиновники обязательно украдут. Евроинтеграция – не на словах, а на деле. Приняты все необходимые законопроекты и только авторы знают, какой ценой проводили через парламент антикоррупционные документы.

Бюрократия потеряла прежние позиции. Она не уничтожена, но отступила. Главные коррупционные схемы, построенные вокруг госпредприятий, будут скоро умножены на ноль. Приватизация поставит крест на махинациях в принципе – ни один капиталист не позволит менеджменту воровать у себя же за откат.

Если оценивать исключительно по реформам в энергетике и Минюсте, то полной картины нет. Наверняка многое сделано и в тех отраслях, в которых я некомпетентен. Настоящие решения и реформы себя покажут лет через пять. В 2014 у нас на руках были самые плохие карты для игры. Но мы сыграли. И мы выиграли, пусть было очень и очень трудно. Армия сильна и способна надавать по зубам даже Мордору, которого привычно побаивается вся Европа, кроме вооруженных сил Ее Величества, которые всегда были слегка за гранью разумной осторожности.

Впереди большой и трудный путь. Стране нужны очень жесткие и очень болезненные реформы. И политики, которые готовы похоронить свой рейтинг ради этого. Вот с последними как раз проблема. Яценюк оставил неплохой задел. Использует ли это преемник, продолжив реформы ценой рейтинга? Мы скоро все сами увидим. Конечно, кричать «Зрада» куда выгоднее для роста популярности. Для политиков, для журналистов – для всех. Но этот путь ведет в пропасть.

https://site.ua/kirill.sazonov/3438-chto-ostavit-yatsenyuk/



Похоже, против Пороха и других врагов кремля вова развернул целую информационную кампанию.©А.Левітов

Оригинал взят у saracinua в Похоже, против Пороха и других врагов кремля вова развернул целую информационную кампанию.©А.Левітов
В Украине Президента постараются "демонизировать", выставить "коррупционером" (похер, что деньги НЕ были выведены, похер что закон НЕ нарушен, а чел пытался продать-таки фабрику в Липецке) "лещенки-гнапы-боровики" крикнут "Коррупция!" и копрофаги, привыкшие обвинять в своих несчастьях всех, кроме того, кто чистит зубы по утрам в их зеркале - радостно крикнут "ЗРАДА!" Им же нравится.
Они же этого хотят.

На Западе - при помощи нечистых на руку журналистов будут мочить и Пороха, и других врагов кремля - до кого сумеют дотянуться.

Вот, например, свежее Yahoo! давно занимающее, скажем так, скорее лояльную кремлю позицию.
В выборе редакции мочат одного из мировых ястребов, врага ввх и друга Украины - Премьера Великобритании Дэвида Кэмерона.
И тут же - первая новость на первой полосе - мочилово Петра Порошенко с непременными комментариями из Москвы. Из Москвы, Карл.
Collapse )

Мозг и мозжечок, або Ловкость глупости

Оригинал взят у gorky_look в Мозг и мозжечок, або Ловкость глупости
Два безусловно умных человека спорили на кафедре – есть ли у Путина мозг? Нет, не в прямом смысле, есть ли межушный ганглий – если попадать руками в пиджак ему помогают специально обученные нукеры, то попасть вилкой в рот, а не в глаз – тут надо самому иметь какое-то серое и белое вещество. Имелось в виду, что если вывести за скобки моральный компонент (временно, до суда в Гааге), есть ли в его действиях логика, пусть даже хищная и неправедная?

Разве нет красоты рывка Крыма в тот момент, когда ответить за него было некому? Ведь даже при ручном Януковиче прямая интервенция не получилась бы, Овощу пришлось бы как-то реагировать на события. А тут цоп-йоб, а потом Дамбас, а потом Сирия, а тераз Карабах, а там и хвостик мышки, с сырком в зубках, в норке исчезнет, и типа ничо не было, не с кого спрашивать.

Окай, давайте сначала нарисуем модель.

Collapse )

Расскажу вам про "порохоботов" © Аллан Левітов ;-)))

Оригинал взят у saracinua в Расскажу вам про "порохоботов" © Аллан Левітов ;-)))
Не могу сказать со 100% точностью, когда именно был придуман этот термин - но широкую популярность он получил в январе 2015 года с легкой руки бывшего друга путина, бывшего сотрудника ФСБ, а ныне "друга Украины" Андрея Илларионова, призвавшего в эфире "Шустер-Лайф" "Бороться против порохоботов".

Еще г-н Илларионов призывал к разрыву минских соглашений (прощайте, санкции! прощай, поддержка Запада для Украины!) и полномасштабной войне с агрессором (привет-привет, путинские самолеты над Киевом!)

Для чего же был введен этот термин? Все просто. Обычный пример расчеловечивания. У людей - так уж работает психология - достаточно сложно вызвать лютую ненависть к себе подобным. Потому часто и густо, во время войны и пропаганды ненависти, "противника" (или того, кого назначают противником) расчеловечивают. Так немцев во время Первой Мировой в Рос.Империи называли "прус@ками". Так украинцев сторонники ВВХ называют "укр@пами". Так лжецы, манипуляторы и их паства именуют сторонников украинской власти "порохоботами".

Это же не люди - это "боты", "прус@ки", "укр@пы". Их можно и нужно ненавидеть, давить, призывать к их уничтожению, правда?

Далее, после вброса Илларионова сей мем форсился юными "спасителями Днепра" собиравшимися рейдернуть нашу страну (но ниасилившими). Запойным Филей, благородным рейдером Корбаном и их карманными журналистами/блогерами. Паства - с удовольствием хавала. Ведь, очень удобно верить в то, во что хочется верить.

Вдумайтесь, в путинской россии - буквально через три недели после крымской агрессии были рассекречены и Ольгино, и Савушкина. Были внедрены журналисты, были показаны сметы, раскрыты офисы. (Это, повторюсь, в путинской россии, где, скажем так, не приветствуется свобода слова и прессы)
Collapse )