May 2nd, 2016

Вежливые и страшные...

Сначала они запретили въезд Кобзону...

До недавнего времени Латвия была привлекательным рынком для российских покупателей недвижимости. Каждый иностранный покупатель недвижимости на сумму более 142 тыс. евро и члены его семьи получали временный вид на жительство на 5 лет с автоматическим продлением, что давало право его обладателям ездить в любую страну ЕС без визы и жить там неограниченное время. Российский покупатель рванул за сладким, обживать балтийское побережье.

Теперь - с чего бы? - планка инвестиций поднята до 250 тысяч, а за продление вида на жительство нужно платить пять тысяч евро, что касается и тех, кто получил его раньше. Ну, или учить латышский язык и подавать на постоянное жительство. Да, и если сумма задолженности по налогам превысит 150 евро, временного вида на жительство могут лишить.

Правда, под решением сейма еще не стоит подпись президента, россияне умоляют: не надо! И такие вежливые-вежливые: "Благодаря этой мудрой политике несколько тысяч иностранцев смогли переехать жить в Латвию. Все мы рады работать и вести собственный бизнес в Латвии, учить государственный язык и с каждым днем все больше открывать для себя уникальную латвийскую культуру. Мы рады, что имеем вид на жительство и живем в необыкновенно уютной, красивой и спокойной стране", ну и так далее. Но с некоторых пор вежливые русские пугают больше невежливых.

Приятно, что в России остались еще люди. И страшно за них...

Сплошное веселье.

Нас, в Санкт-Петербурге, уже блокирует полиция.
Кругом своблдно ходят люди с откровенно нацисткой символикой и лозунгами, но вокруг нас - людей с флагами России, Украины, Евросоюса - кордон в черном.

Но мы пойдём.

Прорвались, идем на Невский.
Не обошлось без милонова - опять бежит рядом и лает.Смайлик «smile»

Фото Филиппа Артуа.
Фото Филиппа Артуа.
Фото Филиппа Артуа.

Как мы были за мир.

Для начала, нас окружили.
В самом прямом смысле слова - полиция взяла нас в кольцо, сообщила что мы - "не согласованы" и стала решать что с нами делать - вязать сейчас, или позже.

Мимо проходили зигующие колонны с откровенно нацистской символикой, скандировали " Путин, Родина, Война!", но это полицию не волновало, это "согласовано".

В итоге нам удалось убедить неких полковников в наличии у нас права перемещаться по улицам родного города.

Ну и перемещались, сопровождаемые ротой ОМОНа.

С флагами Украины, ЕС, флагом Крымских татар, желто - синими шарами и флагом России.

Что характерно, когда мы дошли до Фонтанки, нас стало раза в два больше - люди видя наши флаги, понимая, за что мы выступаем - шли с нами.

Естественно, прибежал милонов с подельниками, лаял, брызгал слюной, бросался на шарики - но говорить об этом уже скучно.

Увидел я во всей красе и обыкновенный фашизм, маршировавший по моему городу, заботливо взрощенный путинской властью.
Самое страшное - они и детей в это тянут.
Но об этом будет отдельный пост.

Спасибо всем, кто был с нами сегодня, в ком нет страха, в ком живо достоинство.

Мне не так стыдно за нашу страну, когда я вас вижу.

Фото Филиппа Артуа.
Фото Филиппа Артуа.
Фото Филиппа Артуа.
Фото Филиппа Артуа.

И немного о неприятном.

Как и обещал, публикую фото и видео мерзости, которую наблюдал сегодня.

Они любимы властью, они выкормыши путинизма.

Они опекаемы фсб и чувствуют себя почти уверенно.

Они зигуют на Невском.

В моём городе.

Они кричат "Война! Родина! Свобода!"
"Путин! Война! Россия!"
"Киев наш", " Смерть врагам, смерть Украине".

Это обыкновенный фашизм.

Самое страшное - это дети под командованием взрослых в военной форме.

Я видел испуганные глаза этих, одетых в "крымнаш" мальчишек.

Вот это простить невозможно.

Радует только одно - у петербуржцев они вызывают отвращение.

У всех, включая полицию.

Фото Филиппа Артуа.
Фото Филиппа Артуа.
Фото Филиппа Артуа.
Фото Филиппа Артуа.

Британія та Україна

Послухав тут я інтерв'ю з британським полковником і дипломатом Гленом Грантом, в якому британець захоплено критикує нашу владу. І реформами вона зволікає, і освіта військовау нас застаріла, і тут ми зволікаємо, і там ніфіга не робимо...

Мрак коротше.

Зауваження - я дуже люблю Британію і все що з нею пов'язано. Я захоплююся історією цієї країни. Мені дуже подобається британська літаратура. Я балдію від Iron Maiden, Judas Priest i Cranberries.

Але гидотні питання гризуть мене зсередини.

1. А коли востаннє Британія здобувала перемоги над кацапами? Відповідь - у 1855 р. під час Кримської війни. Варто зазаначити, що здобувши низку тактичних перемог і зайнявши частину Севастополя, цілей поставлених у війні британська армія не досягла, план кампанії провалила і дала можливість Росії порівняно швидко відновити сили та її політичний вплив. Відтоді ЖОДНОГО разу британські війска з російськими у битвах не сходилися.

Питання, на базі якого досвіду британці радять нам як треба воювати з Росією? На базі досвіду 160-річної давнини? Чи власного ди-и-и-и-ивовижного досвіду війни в Афганістані?

2. Якщо британці так гарно знають як треба воювати проти Москви, якщо вони такі круті, що заважало їм ще весною 14-го висадити десант в Архангельську, здійснити переможний марш до Москви і тим виконати гарантії територіальної цілісності Україні, надані Британією у Будапештському меморандумі? Зауважу - нахабне нехтування Будапештським меморандумом з боку Москви, підірвало вплив Британії у світі і в Лондоні це дуже добре знають.

Чи не тому Британія не задіяласвої сили, бо банально побоялася буцатися з армією аж цілої Росії?

Хто кому тоді мусить щось радити в питаннях військових, вони нам, чи ми їм можемо щось порадити?

Я не заперечую, британська армія - набагато більш просунута за українську, у неї класна форма, шикарний тил, дивовижне забезпечення, варта заздрості комп'ютеризованість... А Москва за словами пана Гранта веде війну нарівні Першої Світової війни. Зрештою, українська армія сама за його ж словами воює на рівні Першої Світової війни і подукуди - Другої Світової (більше половини якої Британія сиділа в блокаді на своєму острові). То чому ж горді брити, навіть перед загрозою втрати свого впливу в світі, не вказали недолугим кацапам наїхнє місце? Агов!

3. А чи були в історії випадки коли дії Британії мали значущий вплив на долю України? На жаль - так. Мали. Фатальний. У 1919 р. Саме Британія разом з Францією були ініціаторами ставки на поляків та на Денікіна. Україна не відповідала їхнім політичними інтересам - Ukraine will have to must die. Одним з проявів цієї полтики була заборона Румунії восени 1919 р. поставити в Україну ліки проти тифу - тоді коли від тифу конала всі Дієва армія УНР і УГА. Результат - відомий, Україна програла війну і зникла.

Чому так? Чи не тому, що Британська зовнішня політика від роду-віку керувалася принципом "ми немаємо вічних друзів - ми маємо вічні інтереси"?

А коли так, то чи не треба до слів британського (і нетільки його) дипломата і військового ставитися вельми обачливо? Наприклад, чи не варто припустити, що він і інші європейські дипломати так запекло критикують українську владу, аби приховати власні поразки - потокання Путіну, нездатність на нього натиснути, нездатність прпинитити торгівельні стосунки з Москвою, нездатність виконати власні ж зобов'язання по Будапештському меморандуму?

Чи не готують вони (руками наших політботів та корисних ідіотів, які за жагу влади та свої ілюзії. відповідно, мати рідну продадуть) підгрунтя аби згодом заявити - то не ми, мовляв, не змогли виконати своїх зобов'язань, то недолугі хохли не змогли швидко реформуватися, хоча ми казали?

Шановні я віддаю собі звіт у неоднобічності висловленого мною щойно. Я знаю, що зараз піде вал лементу штибу "борохоботи геть з глузду з'їхали - уже Британія в них винувата".

Не витрачайте сили марно. Просто відповістіть на поставлені мною питання. Самі для себе відповістіть.

Одеса та російське бабло

Про Одесу висловлюся крайньо жорстко і цинічно.

Питання не в тому, що сталося 2 роки тому. Питання - в російському баблі.

Якби не російське бабло - не сталося б того що сталося два роки тому. Якби не російське бабло - не ятрили б цю рану-історію на всі лади два роки поспіль. Якби не російське бабло - одеська вата не поводилася б так нахабно. Якби не російське бабло - не накручували б ситуацію зараз.

Боротися з поставкою російського бабла силами СБУ - ілюзія. Німці примудрялися доставляти своє бабло в совок, де все згори до низу контролювалося аж НКВД, а до нас нині, та через європейські офшори... Та запросто.

Головний висновок з історії - війна не закінчиться доти, доки в Москви не закінчиться бабло. Закінчити бабло у країни з 140-мільйонним населенням, це вам не сусіду-алкашу пику натовкти.

Тут треба працювати довго і наполегливо, узгоджуючи свої дії з союзниками і часто-густо ідучи на компроміс з ними зараз, заради закінчення бабла у Москви в недлекому майбутньому.

Треба діяти так, як ми діємо зараз.