July 29th, 2016

Ежедневный Журнал: Их шоу и наш песец

ТАСС

Граждане, а вот давно хотел спросить: что, собственно, нового нам открылось в этом большом уголовном сюжете, который начался в декабре 2015 года перестрелкой в супер-пупер элитном московском ресторане, а закончился перекрестными посадками элитных силовиков?

По моему — так почти ничего.

Мы не знали, что наша бизнес-элита может «решать вопросы» мордобоем и перестрелкой? Знали.

Мы изумлены, что в одном уголовном сюжете, в завязке по интересам, могут оказаться солнцевский бандит, давно и разнообразно работающий на Кремль, вор в законе Шакро молодой и заместители Бастрыкина?

Да как-то, в общем, нет, не изумлены.

(Бастрыкин, заметим в скобках, сам-то на свободе по доверенности от Путина, после истории с вывозом в лес заместителя редактора «Новой газеты». И не будем делать голубые глаза: все действующие лица этой истории — конченные бандиты; просто один был «вор в законе», а другие коронованы официально и еще на свободе.)

Что еще удивительного открылось нам в этой истории? Размер взятки в миллион евро? Такие расценки на услуги в Следственном комитете — рынок, знаете ли. Продажность высшего офицерского состава? Ну так, чай, не в Израиле живем, нормальное дело.

Что у путинского товарища по Лубянке, его старого друга и крупного силовика, который много лет учил нас в своих интервью патриотизму, духовности и нравственным принципам, при обыске в доме обнаруживаются залежи бабла?

Так это мы еще Путина не обыскивали.

(Замечу, опять-таки, в скобках: вот если бы при обыске у Бельянинова этого было обнаружено собрание сочинений Бродского и записи Глена Гульда — вот это был бы разрыв шаблона! А так — не о чем и говорить. Быт.)

В общем, все нормально.

Но что-то же есть нового в этом сюжете?

Есть.

Неприкрытость номенклатурного дарвинизма.

«Всякое безобразие должно свое приличие иметь», сказано у Островского.

Нынешние — окончательно отряхнули прах оного с ног своих.

Они «решают свои вопросы» по баблу и властному ресурсу (что примерно одно и то же в наших условиях) по преимуществу уголовными методами — и уже совершенно не стесняясь нас!

Ощущения ста сорока миллионов россиян совершенно не беспокоят Путина и Ко, и их можно понять: Останкинский морозильник работает бесперебойно, пипл, схававший распятых мальчиков, схавает и «борьбу с коррупцией»; независимого суда нет, оппозиции, в политическом смысле, нет.

Для сотни-другой уличных активистов имеется миллион-другой ОМОНА.

Спросить с рулящих некому и нечем. Вот они и банкуют напоследок.

И вор в законе, заносящий миллион евро в Следственный комитет, — это такая же норма сегодня, как горы денег в доме главного таможенника страны. А дальше — уж кому как повезло. Кто-то же и в этой саванне должен замкнуть пищевую цепочку…

А еще из новенького (и любопытненького) — что Путин отдал на съедение своего старого лубянского дружка. Стало быть, силы у дедушки уже не те и он вынужден их экономить. И внутрикремлевское бурление говн, надо полагать, выходит помаленьку из-под высочайшего контроля…

Нам от этого сильно легче не будет — просто будет немножко интереснее дожидаться белого северного зверька, песца, который в таких случаях приходит не анонсированным.



Фото: Бывший глава Федеральной таможенной службы Андрей Бельянинов и генеральный прокурор РФ Юрий Чайка (слева направо), переизбранный на новый срок, на заседании Совета Федерации РФ. Фото Станислав Красильников/ТАСС.




http://ej2015.ru/?a=note&id=29982


Маленьке оповідання Алі

Ігарька хоронили в закритій труні.
Те, що від нього залишилось, не варто було показувати публіці, навіть попри те, що нечислені брати по зброї, а також старі бабушки та дівчинки з георгієвськими бантами були налаштовані патріотично і повидали за ці місяці усіляке.
Але ніхто з них не знав, що після смерті тіло людини легшає на кілька міліграмів, які і є душею. Принаймні, це якось показували в телевізорі на кухні, і Ігарьок це запомнив, коли чистив там картоплю.
І от тепер ці незримі кілька міліграм, що і були душею Ігарька, тихенько пливли разом із жалобною процесією, яка проводжала його тіло в останній шлях.
Ігарьок бачив свій під'їзд, стару маму, яка втратила голос від горя. Сусідів. Сивий старий з третього поверху просто таки свердлив труну очима, немовби намагаючись зазирнути всередину та побачити, у що перетворили Ігарька. Він і не знав, що давно зниклий його рідний син був вбитий Ігарьком поблизу блокпосту, коли віз баті пенсію та трохи заробітку. Попри свою сміливість, Ігарьок чомусь ніколи не наважився розказати сусідові, як його синок плакав перед смертю, називав Ігарька другом дєтства, судомно нагадував якісь шкільні приколи. Ігарьок завжди недолюблював цього пацанчика, але і пальцем би його не тронув, коли б не ті гроші. Сума була невелика, проте Ігарьку тоді позаріз було потрібно якраз стільки, скільки той віз. А приблизний розмір він знав від мами, бо старий сусід все їй розповідав.
Труна тронулась, і старий сусід був єдиним, хто не посунувся їй услід. Видно, він щось підозрював про Ігарька. Але тепер вже ніколи нічого не дізнається, бо Ігарьок уніс цю таємницю з собою в могилу.
По пилючій дорожці вони йшли назустріч мікрорайону, і попереду постала тінь від знайомого літнього кінотеатра. Скільки раз Ігарьок, ще малим, лазив сюди - то з квитком, а то і без оного. Разом з Танькою. Танька розуміла його як ніхто. Вони дружили ще до того, як поміж хлопчиком та дівчинкою могло бути щось по-дорослому серйозне.
Процесія посунула далі, вбіч від того кінотеатра; ось-ось мала показатись пристройка-навіска, до якої молодики частінько "виходили покурити", щоб усамітнитись удвох. Тут він вперше мацнув Таньку повище та понижче черева, і отримав перший у своєму житті ляпас. А потім ще й плівок собі під ноги, коли отетеріло вирячився на неї, прибравши зайві руки. Це було незбагнено. Адже всі пацани розказували Ігарьку, що жінка тільки і чекає, поки він це розпочне. З того моменту все у них з Танькою пішло не так. А варто було Ігарьку пійти в армію, як його Танька швидко вискочила за Яшку, з другого микрорайону. Це була така підла зрада, від якої Ігарьок не оговтався до кінця свого недовгого життя.
Піп з георгієвською стрічкою перехопив процесію на півдорозі. Далі вони йшли через пустир. На цьому пустирі Ігарьок якось виловив Таньку і доробив все те, про що мріяв в армії, до чого старанно готувався, до чого підговорювали його всією казармою. Він був з армади, йому все було пофіг. Що вона супротивлялась, що безсило тріпотіла руками, а потім вила як вовчиця, розмазуючи сльози. Він нічого такого не зробив, і дивився на неї з дивовижним холодом у грудях. Танька-подруга, Танька-кохана, навіть Танька-ізменщиця була для нього чимсь важливим, дорогим, гарячим. Але ця Танька-замужниця, яка лежала біля його ніг та хрипло вила, не значила для нього більш нічого. Так Ігарьок затямив, що всі баби бляді.
За пустирем був свіжий погост, куди і збирались поховати Ігарька. А одразу за ним - поле. А за полем вже починались блок-пости, і так до самого кордону з Бандерівщиною. На цьому полі Ігарьок якось виловив був Яшку, мужа Таньки. Яшка був чистий, нічого при собі підозрілого, але оченята бігали. На якусь мить Ігарьок захотів тихенько тут того і порішити - хлопці з патруля би все зрозуміли і питань не задавали. І лежав би вже той Яшка на цьому погості, куди нині волокли самого Ігарька. Проте Ігарьок тоді не став стріляти. Просто відпустив. Він потім пригадував цю подію і пишався, який великодушний. Яшка щодня спить зі своєю (а колись ігарьковою!) Танькою, а та йому, видно, навіть не розповіла. Та й що б той Яшка зробив?
На обрії маячили залізки капепе. І поки Ігарька спускали в землю, він останнім краєшком зору встиг побачити, як там замінюють дежурних. Душа Ігарька зібралась, було, пригадати, як він стояв на тому блокпосту. Як його викликали по рації. Як він неспішно виринув із хлопцями в пустій околиці. Як коріш тривожно озирнувся. І як раптом його тіло розірвало на сотні шматків. Але він не встиг нічого цього пригадати.
Його душа, яка являла собою кілька міліграм, - принаймні, так розказував хтось по телевізору, коли Ігарьок чистив картоплю на кухні, - розсмокталась у ніщо, як тільки худорлява молода жінка в чорних окулярах, якась дуже, дуже знайома жінка, а може навіть дівчина, ім'я якої було знайоме і разом вилетіло з пам'яті, - коли вона зняла окуляри і - з сухими очима - він встиг це зрозуміти та чомусь злякатись - кинула на кришку першу горстку землі.

Дмитрий ОРЕШКИН: Кадровые перестановки - симптом прогрессирующей паранойи у Путина

Оригинал взят у sparkmann в Дмитрий ОРЕШКИН: Кадровые перестановки - симптом прогрессирующей паранойи у Путина
Российский политолог Дмитрий Орешкин в комментарии для сайта Новое Время рассказал, что могут означать внезапные кадровые перестановки в России.

- Почему Владимир Путин за один день провел такие масштабные кадровые чистки?

- Сейчас ситуация обостряется, поэтому он действует с холодным бешенством.

Ситуация объясняется двумя составляющими: долгосрочным и краткосрочным эффектом. Путин понял, что в долгую он уже проиграл: стал лидером страны-изгоя, его никуда никто не приглашает и не хочет видеть, он сидит, как Кощей Бессмертный над своим златом, которое тает на глазах. Сегодня оно, кстати, еще подешевело. Я имею ввиду нефть. Ощущения – предкатастрофические.

Читать ПОДРОБНЕЕ ... >>>



Интересно, этот бред -реакция на прозвище Путина? Выслуживаются.

Оригинал взят у bezkaski в исключительная благодать(с)




Институт русского языка имени В. В. Виноградова РАН принял решение исключить использование лексической единицы «хуй» в современном русском языке.

Как рассказала Smixer.ru ведущий научный сотрудник Института, академик Наталия Вавилова, на сегодняшний день морфема «хуй» в русском языке с точки зрения лингвистики является «словом-паразитом». То есть, употребляется без связи с контекстом и зачастую машинально.

«Такая единица языка, как «хуй» в разговорной речи, как правило, несет не смысловую нагрузку, а эмоционально-экспрессивную, — пояснила академик. — Надобность в употреблении данной номинативной единицы в современном русском языке не наблюдается. Для выражения эмоций существует немалое количество эвфемизмов. Для обозначения мужского полового органа также наличествует своя терминология, варьирующаяся в зависимости от диалекта».

Специалист добавила, что в приложении к указу об изъятии морфемы из словооборота будут перечислены слова и фразы, рекомендованные к употреблению взамен устаревшего «хуй».

«Хочу уточнить, что мы изымаем из словообращения морфему, устраняем парадигму — отметила лингвист. — То есть, говоря по-русски, отменяем не только само слово «хуй», но и все однокоренные слова, как то «охуенно», «хуёво», «нихуясебе».

«Русский язык не стоит на месте, он меняется и развивается, — поделилась академик в разговоре с корреспондентом Smixer.ru. — Нам очень приятно со страниц Вашего издания сообщить об очередном шаге навстречу таким переменам и развитию. Насколько нам известно, у «Смиксера» очень умная и образованная аудитория, являющаяся авангардом российского общества. То, что именно такая аудитория первой узнает об отмене слова «хуй» и первой перестанет его употреблять в разговорной речи, может стать важным и знаковым этапом в развитии нашего великого Русского языка».(с)

PS А как теперь быть с хуйлом?))