December 27th, 2016

Свирид Опанасович про актуальне

Доброго здоров’я, друзі! З понеділком вас усіх, будьте мені здорові. Запад масово погрузився в різдв’яні свята, Росія – в траур, всі п’янствують. І лише Україна дружно рушила на роботу, щоб випить кави і обсудить з колегами, шо воно в світі діється.

Почнемо з російського “траура” по случаю катастрофи Ту-154 хотя ніхто, похоже, в Росії за загиблим хором міністєрства нападєній РФ іскреннє не горює. Большинству на нього откровенно наплєвать. Ватніків гораздо сильніше будоражить хвиля злорадства, яку визвало крушеніє того самальота – сиплються проклятія і угрози відфрендить і забанить любого, хто не сумує за загиблими. Таким образом стадо ватніків ще більше обособилося, прірва між ними і між нормальними людьми поглибилася.

Для правильної оцінки того, шо случилося з тим самальотом, варто згадати содєржаніє предидущих серій. Які свідчать, шо той ТУ 154 отправлявся в Сирію з одною целью – спасать репутацію Хуйла, основатєльно подмочену варварським вбивством мирних мешканців Алеппо. По логіці Кремля, на развалинах знищеного міста нада просто заспівать і станцювать і тагда світ устидиться своїх обвінєній та скаже: “Да, містер Хуйло челавек культурний, зря ми на нього бочку котим”.

Таким образом, готовилася масштабна піар-акція по спасєнію репутації Хуйла, з привлєченієм воєннослужащих із армейського ансамбля. То єсть, солдат і офіцеров отправляли на ответственне і опасне заданіє, но самальот зазнав катастрофи, всі погибли і на войні таке случається. Так шо нема чого тут сльози лить, то були не мирні пасажири з дітьми, як, наприклад, у малазійському боїнгу. Участіє в піар-акції доктора Лізи суті справи не міняє, а лише убедітєльніше доказує, шо готувалася піар-акція “Хуйло спасаєт сірійскіх дєтішек”.

Але літак потерпів катастрофу, тому Кремль впопихах міняє содєржаніє піар-акції на “Виразь Хуйлу соболєзнованіє”. На цей момент соболєзнованія Хуйлу висловили Нурсултан Назарбаєв і Бібі Нетаньяху. Може ще Лукашенко, но я такого сообщенія не бачив, а крім того Лука соболєзнованія висловлює лише за дєньгі. Може ще хтось висловить, але це вже непринципово.

І таким образом колічество і качество соболєзнованій за Ту 154 на порядок менше, ніж за вбивство посла Карлова, а це цікаве обстоятєльство. Яке свідчить, шо прогресивне человечество правильно оцінило смисл і значення катастрофи самальота – ето адресований Хуйлу лічно тревожний звоночок. Бо не можна ж безконечно іспитувать терпіння всевишнього, Бог, як кажуть, не фраєр.

Хуйло однако таких намйоков не понімає, він зараз влаштує собі піар на костях артістов ансамбля песні і пляски, як недавно піарився на фоні трупа посла Карлова. І це теж ознака часу – раньше Путін рекламірував себе путьом спортивних достіженій страни, проводив олімпіади і світові чемпіонати. Но тепер заплановані на 2017 рік чемпіонати один за одним переводяться із Росії за рубеж, а російських спортсменів діскваліфіцірують врозніцу і оптом. Остаються трупи, на фоні яких Путін с кпоєнієм і піариться.

Тема смерті в Росії доби развитого путінізма-кретінізма традиційно займає значітєльне місце, а в уходящем году була там основною. Всі мало-мальськи помітні події в і навколо Росії так чи інакше сопряжені із смертями: від війни проти України, від вбивства ізвесних людей в Росії, від бомбардувань Сирії, аж до самогубства десятків мирних граждан посредством бояришніка. Смерть витає над Росією і сопровождає всі дєйствія Хуйла. А в останні місяці просто неотступно преслєдує. Коли вона його настігне пока невідомо, но прогресивне людство надіється на краще.

Соболєзнованія Бібі Нетаньяху Хуйлу були неіскренніми, трудно собі представити, шо старого матьорого спецназовця тронула звістка про загибель групи співунів і плясунів вооружонних сил РФ. Бібі звонив Хуйлу по гораздо болєє важному для нього питанню, а іменно – нада шото дєлать з резолюцією СБ ООН, яку днями прийняли і яка засуджує ізраїльські воєнні поселення в Палестині. Ну а заодно, к слову, і соболєзнованія висловив, о чом прес-служба Хуйла сразу же і розтрубіла – їм же нада показать, як весь світ побивається за усопшим на днє морском хором Алєксандрова.

Но голосування в СБ ООН зараз будоражить уми багатьох, фейсбук повниться самими замислуватими версіями, а в українському фейсбуці в основному усі клянуть хунту за антиізрїльський демарш, в результаті якого Бібі осєрчал, отказав у візиті Гройсману і дуже тупав ногами. В Бібі є для цього всі підстави, але треба розуміти, що на самом ділі трапилося.

Вкратце: Совбез ООН, який состоїть із шести постійних і дев’яти непостійних членів проголосував “за” ту резолюцію одноголосно, кроме США, які “воздержалися”. Україна, як ізвесно, тепер непостійний член СБ ООН і разом з 13 державами тоже голосувала “за”, результат відомий: з 15 членів 14 “за”, а 1 “утримався”, резолюцію прийнято.

В нас це визвало бурлєнія і крики про зраду українсько-ізраїльської дружби, складається враження, шо у всьому винувата одна Україна. Да, ситуація некрасива, особенно на тлі підтримки Ізраїлем накануні української резолюції щодо Криму. Але якщо почитати українську пресу, то создається враження будто із-за підлої поведінки України ця резолюція і пройшла. А от єслі би Україна хотя би воздержалася, то все було б інакше. Ні, не було б.

Бібі прекрасно знав, що таке голосування буде, нічуть не сумнівався які будуть його результати. Тому його уряд заздалегідь підготував план “Б”. Який зараз втілюється в життя і передбачає гарно зрежисовану, близьку до істерики реакцію офіційного Єрусалиму, а паралельно адресні прагматичні дії по відношенні до всіх країн-членів СБ ООН. У випадку з Росією – заігрування і усюсюкання (Хуйлу це нравиться), у випадку ж України – викликання чуства провини і бажання ісправить ситуацію. Стосовно інших країн, включно з Китаєм, США Британією та іншими – свої дії, окремі в кожному випадку, які враховують їхню специфіку.

Спрацює той план чи ні, сказати сложно, але дід з інтєресом наблюдає за діями дуже досвідченої і креативної ізраїльської дипломатії, яка дає зараз мастєр-клас як можна захищати інтереси держави в абсолютно здавалося б неблагоприятних умовах.

Чи можна було Україні голосувати “проти” тої резолюції? В принципі можна було б. На результат голосування це не вплинуло б, резолюцію би все-одно прийняли, але до України були б привернуті недоброжелатєльні вопросітєльні взгляди всіх западних партньорів. І ми почули б із Заходу хор звинувачень у подвійних стандартах Києва, флюгерство і непослідовність. А також недвусмислєнні погрози “ну харашо, наступного разу ми знатимемо які ви надійні партнери, пождіть трохи”. Вже не кажу про надовго зіпсовані стосунки з арабськими країнами. А взамін усього цього максимум, що би отримала хунта - це щире “дякую” від Бібі і проведений по висшому розряду візит Гройсмана.

Дід не виправдовує зараз хунту, яка голосувала “за”. Просто намагаюся показати, шо ситуація далеко не така проста, як може декому здатися. Я не вважаю, що хунта в цьому случаї прийняла правильне рішення – цілком можна було б і “утриматися”, подавши одночано своє “Особе мнєніє”, в якому пояснити причини утримання (тіпа, резолюція не зовсім збалансована та не враховує всіх обстоятєльств, бла-бла-бла і т.д., і т.п.). Але слід розуміти, що і в цьому разі напруги з західними союзниками уникнути б не вдалося. Тобто, для хунти в цій ситуації простого і єдино правильного рішення не було зовсім.

Але сталося як сталося, зараз хунті доведеться нормалізовувати стосунки з Бібі і як хунта викручуватимуться дід не знає. Впевнений, що гостра реакція Ізраїля не була для Києва несподіванкою, принаймні Гройсман спантеличеним не виглядав. Однак, не будемо забувати про уманський інцидент. Який наклався на ООНівські події і суттєво погіршив ситуацію. Так шо перш ніж приступати до нормалізації відносин із Єрусалимом хунта зобов’язана жорстко і показатєльно розібратися із свиноголовими дебілами. Даже не для того, щоб сподобатися Ізраїлю. А щоб очистити нашу країну від сміття. Чи з цим пов’язане термінове призначення нового главного поліціянта Черкащини, дід не знає. Але фамілія Лютий нічого хорошого тим свиноголовим не сулить.

Ну а пока над Мордором літає призрак смерті, Україна має показувати пример здоров’я і бадьорості. Бо дивлюся по стрічці суцільні соплі хворающих громадян, а це непорядок. Найшли час хворіти. Бажаю усім пошвидше одужати, а впредь турбуватися про здоров’я шляхом постійної, ругулярної, послідовної і розумної фізичної активності. Українці мають бути не лише красиві і розумні, але й здорові. І побільше любові у ваші домівки.

Оно в діда в котельній живуть коти і киці. Яких я ще восени пустив туди зимувати, бо жалко. В них є вільний доступ на вулицю, але ніхто чогось не уходить. Чого? Бо тепло і годують? Не тільки. Ото як я їх погодую, то вони діда сразу не відпускають. А стануть в шеренгу перед дверима і строго так: “А погладити?”. Мушу гладити. І тоді вони починають хором муркотіти, аж на вулицю чуть. Сусіди мабуть думають, що в діда у котельній якийсь мощний трансформатор работає. Бо здорові стали, аж страшно. До весни мабуть в тигрів виростуть.

Сохраняєм бадьорий бойовий дух, держим кулаки за всіх наших полонених, всіляко допомагаємо Армії і не забуваємо про фізкультуру та спорт.

І слєдім, шоб віздє парядок був! А не то, шо січас

Очередной инсайд от Валерия Соловья. "Нежелательные" версии

9 ч

Эмбарго на распространение "нежелательных" версий
----------------------------------------------------------------------------------------------------------
От себя: Наверное, загадочный проф. Соловей имеет ввиду, что властью спущена инструкция в контролируемые сми и своим  фронтменам не обсуждать и всячески блокировать распространение каких-то "нежелательных" (вероятно, для власти) версий. Попробуем проанализировать, что это за версии и почему они власиям нежелательны.

Все они базируются на на предположении о в
зрыве в самолете. В пользу этого говорит радиус разлета осколков (8км при высоте 3км). Пользуясь простыми формулами школьной кинематики, можно убедиться, что горизонтальная скорость осколка в первый момент после взрыва была приблизительно в 8/3 раз больше,  чем средняя  вртикальная скорость  падения или в 4/3 больше, чем верикальная скорость в момент падения. Последняя, легко оценивается приблизительно как 250 м/сек. Умножая на коэффициент 4/3, мы получаем величину начальной скорости осколка больше, чем скорость звука (300м/сек).

То есть, если данные о высоте и разбросе верны, нет сомнения в том, это был взрыв. Версии происхождения взрыва гуляют разные



1. Диверсия со стороны мусульман-сунитов.
Не называю это терактом потому, что атаке подвергся военный (пусть даже просто транспортный) самолет, а военные самолеты участвуют в войне в Сирии против сунитов. Соответственно, такой самолет вполне легальная цель для военных, в данном случае, диверсионных действий.

Это, по моему мнению, самая "нежелательная" версия для режима Путина. Она полностью дискредитирует, множит на ноль,  всю политику РФ, начиная с весны 2014. Полный безоговорочный провал. Во  имя, в лучшем случае, каких-то
туманных геополитических целей, а в худшем, маниакальных личных амбиций Путина, смертельной опасности подвергается все население РФ. Причем, нет никакой ясности относительно временных рамок этой опасности, путей борьбы с ней, способов ее уменьшить для каждого гражданина, источников откуда ее можно ожидать.

При этом, в гротескно абсурдном виде предстает основная идеологема режима: полицейское государство -гарант безопасности и стабильности. Спецслужбы репрессируют мирных пикетчиков и блогеров, просто читателей, лайкающих тексты. Имитируют работу, ломая для этого судьбы допропорядочных граждан.  А главную свою функцию выполнять не способны.

Наверняка, пугает россиян то, что уничтожен был именно ВИП самолет. На что же тогда надеяться простым гражданам?! Они оказались беззащитными жертвами болезненных амбиций кремлевского маньяка.  А спецлужбы заняты нелепым преследованием мирных людей вместо защиты этих самых людей от убийц.

Вот такая картина нарисуется в головах россиян о этой версии.


2. Действие российских спецслужб
Мотивы здесь могут быть разные: заговор против Путина с целью дискредитировать внутри страны его политику (см п.1); попытка дикредитировать Украину, приписав ей теракт,  и спровоцировать таким образом эскалацию агрессии РФ против Украины; убийство кого-то из пассажиров, который "слишком много знал". Даже слышал такую экстравагантную версию, что это способ украсть перевозимые самолетом деньги.

"Нежелательность" этой версии для режима очевидна. Это признак явной "турбулентности" режима. Все диктатуры всегда скрывают
"турбулентности". С этой целью, иногда месяцами могут держать в холодильнике мертвое тело какого-нибудь бессмертного вождя...

3. Случайный взрыв сознательно перевозимой в самолете детонирующей субстанции военного назначения.

Здесь только можно фантазировать и задавать вопросы. Почему это везли тайно, почему пренебрегали опасностью для пассаиров и т.д. Ясно что эти вопросы нежелательны власти. Хотя этот вариант мне кажется не особенно правдоподобным.


Влучний нарис Алі про деградацію Бутусова (Наутілус)

окупантське радіо: Ми прєриваєм наш марафон па случаю катастрофи с лайнєрам на музикальную паузу. В ефірі звучіт кампазіция "Я хачу бьіть с табой". І от під траурні звуки американського саксофону та слова покійного дисидента-антисистемника Кормільцева звучить молодий хрупко-нервовий голос юного Бутусава: "я ламал стєкло как шекалат в рукє, я рєзал еті пальци за то што ані нє могут прікоснуться к тібє". Сьогодні Бутусав став мордатим, ситим міщанином, зовсім не схожим на того панка. Навесні 2014 він закликав українців та росіянців до мижебратья, нєнадаваєвать, астанавітє етобєзуміє. Кожна сторона образилась, бо часи слизького вашим-і-нашим канули в лєту разом з кримнашем. Він два роки перетравлював себе як той гусинь в куколі, і нарешті вступив в ряди няшепоклонників - запрєтіть фільм Матільда, мижеправаславниє. І от вже оглянутись не встигаєш - він співає разом з кабзоном на орт-1: "в юнам мєсяце апрєлє, а-а, в старам паркє таєт снєх" під оркестр з дитячим хором.

Ход мысли скорбящих. Угрюмый и сермяжный.

чтобы сочувствовать, как сочувствуют некоторые москвичи,
надо думать примерно так:
- да, я не имею отношения к войне. я не врал и не убивал.
но это потому, что мне повезло.
если бы мне не повезло, если бы я, волею случая,
оказался на российском ТВ и мне, чтобы сделать карьеру, нужно было врать, я бы врал. со старанием и увлечением.
если бы я оказался в армии и мне приказали убивать невинных, я бы убивал.
я ничем не отличаюсь от тех, кто виновен.
я знаю, что я, если надо, легко переступлю черту.
просто мне повезло, у меня хорошая работа, а у них - нет.

"не зарекайся от причастности к преступлениям.
в жизни всякое может быть. если не хочешь проиграть, будь готов и к тому, что придётся снимать репортажи о распятых мальчиках" - такой вот категорический императив. житейский, угрюмый и сермяжный.

Пять иллюзий Украины

​Павел Казарин

Вчора о 08:59151011608

То, что уже три года происходит с Украиной, можно назвать просто – избавление от розовых очков.

Когда Майдан одержал победу – в обществе царила эйфория. Вся история киевских протестов напоминала кинодраму с хэппи-эндом. Внутри которой было все – интриги, сомнения, солидарность и жертвенность. Но в финале которой была победа. Мало кто верил, что Виктор Янукович может покинуть свой пост – даже в январе у многих было ощущение, что максимум, о чем может идти речь – это перенос президентских выборов на более ранний срок. Об этом же думали лидеры оппозиции и западные политики.

Но история распорядилась иначе. И конец февраля был наполнен эмоциями триумфа. Неожиданного, обагренного кровью, но оттого не менее желанного. И нет ничего удивительного, что на волне этих эмоций родилась надежда, что перемены в Украине могут быть по своей динамике похожи на Майдан – скорыми и одномоментными.

Проблема лишь в том, что мы недооценили двух вещей: масштабов накопившихся проблем и сопротивляемости системы. И теперь Украина последовательно избавляется от иллюзий.

Например, иллюзий о том, что перемены способны сделать заезжие иностранцы. Эта вера сродни надежде на сказочную щуку, которая будет выполнять желания главного героя, пока тот лежит на печи. Но оказалось, что никакие – пусть даже самые искренние и лояльные – иностранцы не выполнят за украинцев их домашнюю работу. Судьба полиса находится лишь в руках граждан полиса – и только им под силу определять его будущее.

Ушла в небытие иллюзия о том, что запад может сам обнулить российскую агрессию. Оказалось, что украинская революция произошла в тот самый момент, когда западный обыватель куда больше сосредоточен на построении персонального комфорта в уютных изолированных национальных квартирах. Да, санкции против агрессора есть, но они куда лояльнее, нежели то, что испытал на себе режим Слободана Милошевича после его вторжения в соседние республики. Выяснилось, что война за независимость не ведется чужими руками – и Украине впору изучать опыт Финляндии, которой тоже в одиночку пришлось противостоять агрессивному СССР.

А еще Украина привыкает к мысли о том, что слабых – бьют. Что нужно становиться сильным, если ты хочешь, чтобы твое мнение не просто звучало, но чтобы его вдобавок слышали. Что интересы "больших игроков" в первую очередь сосредоточены на решении их собственных задач. И потому соглашаться на любой предложенный западными столицами сценарий – не следует. А это приводит к тому, что возникает нужда формулировать свою собственную картинку желаемого будущего. Вкупе с рецептами его достижения.

Четвертая иллюзия касается списка союзников. Страна так долго жила в дихотомии "пророссийский лагерь" и "проевропейский лагерь", что привыкла любого противника Москвы воспринимать как попутчика. Но последние три года доказали: многие украинские политики и активисты могут ругать Москву, но при этом оставаться токсичными для своей страны. Как минимум, в силу собственной ограниченности и жадности. Враг моего врага далеко не всегда друг – и Украина вот уже третий год приучает себя к этой простой формуле.

А еще стране приходится привыкать к пониманию того, что значительная часть населения сосредоточена на ценностях холодильника. Что они озабочены вопросами быта куда больше, чем вопросами обороны или реформ. Эти люди не выходят на майданы, но зато они ходят на выборы. Именно их голоса складывают к себе в копилку популисты и реваншисты. В остальное время они инертны, но именно эта часть страны создает то, что впору назвать "общественной инерцией". И если гражданское общество напоминает локомотив, то "Украина холодильника" напоминает вагоны. Они не определяют маршрут, но способны корректировать скорость перемен.

И нет ничего удивительного, что это столкновение с реальностью рождает у многих фрустрацию. У тех, кто надеялся на скорое возвращение Крыма и безболезненное – Донбасса. У тех, кто верил, что наши проблемы решатся не столько за счет наших побед, сколько за счет ошибок агрессора. У тех, кто думал, что именно Виктор Янукович является главной преградой на пути скорого перехода страны в "первый мир". Те, кто не смог с этой фрустрацией справиться, – ушли в депрессию или в поиск очередного рецепта одномоментного чуда. Те, кто справился – стиснув зубы, строят по кирпичикам фундамент украинского государства.

Failure is not an option.

https://site.ua/pavel.kazarin/5841/

Профессор Соловей наблюдает. Манипулируют и дурят.

"Разжижение"

так на профессиональном жаргоне медиманипулирования называется вброс большого количества нерелевантной информации для отвлечения внимания публики от по-настоящему важной, релевантной информации.

Осуждение "неправильно скорбящих", морализирующие истерики и фантастические гипотезы и есть "разжижение". Людей просто отвлекают от существа дела.

Именно так было со сбитым малайзийским "Боингом", самолётом, взорванным над Синаем, убийством Немцова.

Виноват экипаж и некие "технические сбои"

сейчас эта версия согласовывается и подкрепляется "доказательствами"
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
От себя: Довольно глупая стратегия. Так можно вести себя, только будучи уверенным, что следующих терактов не последует. Но подобная уверенность выглядит еще более глупой. А если нет такой уверенности, то они окажутся перед необходимостью нести какой-нибудь новый бред при каждом новом теракте.

Мартиненко та Лещенко. Порівняльна таблиця від Дмитра Вовнянка

Як ставитися до Мартиненко - справа глибоко особиста.

Але. От факти.

Вперше скандал з Мартиненком стався коли з подачі баБюлі (тоді ще просто прем'єр-каністри) покійний Зінченко звинуватив його в корупції. Разом з дядьком Петром, до речі. І дядько Петро і Мартиненко тоді пішли у відставку. І по обох далі за слова справа не рушила - ніяких підтверджень своїм словам покійний Зінченко надати не зміг.

Рік тому нардеп Сірожа Квартирний роздмухав в пресі скандал навколо Мартиненка - і Мартиненко знову пішов у відставку. І знову звинувачення проти нього так і лишилися газетною качкою - не більше.

Аж от Мартиненко заявив у пресі, що гроші на квартирку у 200 квадратів, на відпочинок на дачі Ротшильда і ще на чимало медяників нардеп Сірожа Квартирний отримав від бізнесмена Григорішина, за інформкампанії, в першу чергу проти нього, Мартиненка. Збурений нардеп Сірожа 200метрів біжить у суд...

І ДВА різні суди підряд виносять постанови, суть яких - Мартиненко має про Сірожу Квартирного всі підстави говорити те, що говорить.

У мене все сильнішає відчуття, що Мартиненко може й не янгол, але буде значно чесніший за багатьох "палких борців з корупцією".

І навпаки, що у Сірожи Квартирного, а з ним і в сотень борцунів совість брудніша ніж поділ у привокзальної шльондри.

Все, що треба знати про демонтаж МАФів

Так, чи правильно я зрозумів? Є базар в Києві. Землю під базаром орендує у столичної громади якесь ТОВ. На цій землі стоять МАФи приватних підприємців (на яких правових підставах - те ще питання, як знаєте відповідь - пишіть в коменти). ТОВ на правах користувача землею хоче збудувати на ділянці якісь хати і просить підприємців забратись. Підприємці забиратись не хочуть. ТОВ підганяє тітушню. Підприємці теж підганяють тітушню. Що там, що там вписались ветерани АТО. Я нічого не наплутав?

Проницательный Подрабинек о кремлевской лжи

Забыли про одну мелочь
Версия о теракте на борту ТУ-154, вероятно, мало устраивает российскую власть. Ведь это означало бы, что война, начатая в Сирии, пришла в Россию. Главный аргумент против теракта: самолет предполагали посадить для дозаправки в Моздоке, но из-за плохой погоды в последний момент пришлось сесть в Адлере. Стало быть, никто к организации теракта там подготовиться не успел бы. Это логично. Но только, если это не вранье.
А это, скорее всего, вранье, потому что в Моздоке 25 декабря была отличная погода: - 4 градуса, западный ветер 1 метр в секунду; правда облачно, но ни дождя, ни грозы, ни снега. Любой может убедиться в этом, посмотрев в интернете архив метеоданных.
Вот и вопрос: зачем нам врут?