January 2nd, 2017

Русская бандерофобия. Бессмысленная и беспощадная

Отношение большинства россиян к  имениннику (1 января 2017 Степану Андреевичу Бандере исполняется 108 лет) очень точно характеризуется словом "фобия", т.е. иррациональная  ненависть, замешанная на лишенной всякой логики панической  боязни. Причем, эта ненависть теперь распространяется и на всех украинцев за то, что они почитают память Бандеры, поместили его в национальный пантеон героев. Это невинное и вполне естесвенное проявление национального самосознания рассматривается как страшное, не заслуживающее  прощения преступление. Наиболее темпераментные русские патриоты, призывающие к физическому уничтожению украинцев, ссылаются на иконизацию Бандеры, как на достаточное основание для этого.

Бессмысленность такой  ненависти к Бандере должна становиться очевидной любому человеку,  поинтересовавшемуся его биографией.  Бандера никогда не боролся, собственно против русских. Его деятельность можно условно разделить на три периода.

Первый период (1928-1936) был украинской национально- освбодительной борьбой против авторитарного режима Пилсудского и его последователей в  Польше. Это борьба сводилась, во-первых,  к просветительству и развитию различных форм самоорганизации украинского населения территорий, принадлежавших Польше. Во-вторых, имела место  подпольная, заговорщицкая и террористическая деятельность. Были убиты какой-то  чиновник образования за антиукраинские настроения, секретарь советского консульства во Львове, как месть за Голодомор,  и  Министр Внутренних Дел Польши  Перацкий. Трудно судить о степени участия Бандеры в этом, но сам он, будучи арестованным в 1936 году, в своей смелой речи на суде брал вину на себя и настаивал на справедливости своей борьбы. Этим он заслужил  смертный приговор (который был заменен потом пожизненным) и огромный авторитет среди украинского населения Польши.

Следует отметить, что индивидуальный террор до 60х годов ХХ века рассмативался общественным мнением,  как морально приемлемая форма борьбы с авторитарными режимами. Слово "террор" стало абсолютно бранным поздее, когда он стал не индивидуальным, а массовым и направленным против мирных обывателей, живущих в демократических государствах. А террористы тех времен считались тогда (и считаются теперь) героями у своих народов. Например, тот же Пилсудский или бывшие ПМ Израиля Бегин и Шамир и т.д.. В каждом городе в Росиии можно найти улицы, названные в честь террористов (Перовская, Желябов и т.д.). Террористов оправдывали в суде присяжных. Поэтому, праведный гнев выливаемый на Бандеру за то, что он был террористом,-  типичный двойной стандарт.  Если же говорить об объективной роли Бандеры, то он  боролся против Польши, в период, когда она была злейшим врагом СССР. То есть, скорее был  ситуативным союзником СССР в то время.

Второй период (1939-1941) был поначалу связан с эмграцией в Италию, куда он  уехал после Советско-Германского раздела Польши, который его освободил из польской тюрьмы, где он сидел с 1936 года. В дальнейшем, главным направлением его активности была борьба внутри ОУН с линией Андрия Мельника, направленной на сотрудничество с III Рейхом. Бандера же ориентировался на создание независимого Украинского государства. Эта деятельность привела к тому, что через две недели  после начала войны Германии с СССР он был арестован нацистами  и посажен в концлагерь. Заксенгавзен, где и просидел почти до конца войны. А его двух братьев уничтожили в Аушвице

То есть, Бандера  был типичной европейской фигурой, символизирующей моральное сопротивление  нацизму. Авторитетный лидер своего народа, борец за национальную независимость, отказался от сотрудничества с нацистами и предпочел сотрудничеству  концлагерь. Обращает на себя внимание то, что он это сделал не после 1943 года, когда нацизм уже проигрывал и всем было очевидно, что дни его  сочтены, а в 1941, когда  Гитлер был на пике своих успехов и казалось, что нацисты пришли навсегда. То есть, человек принимал мужественное решение без всякой надежды на победу.

Тритий период (1945-1959) был хоть и самыи длинным, но реально Бандера ни на какие процессы не влиял. Жил себе в Германии, был, конечно, живой легендой украинской боьбы за независимость, но, в общем-то, все сводилось к эмигрантcким дискуссиям и пропаганде, в основном, не доходившей до адресата. Это все мало чем отличалось от деятельности остальных знаковых фигур в эмигрантской оппозиции советской власти. Например, от той  же Зарубежной Русской Православной Церкви, которая сейчас лояльная часть лежащей под Путиным РПЦ МП.

Такпим образом, мы видим, что Бандера никаким исчадием ада не был, а был хрестоматийным  борцом за государсвенность своего народа. Такие люди непременно находятся в национальных пантеонах всех  народов, завоевавших свою государственность. Кажется сущим идиотизмом обвинение украинцев в почитании человека, столь самоотверженно  боровшегося за создание украинского государства, пережившего смертный приговор, польскую тюрьму, немецкий конлагерь  и подло убитого кгб-истами. С чего бы это украинцы, в независимой Украине,  должны были бы отказаться от канонизации такой фигуры?! В еще какой стране народы так поступают?!

Демонизации Бандеры имела хоть какую-то логику в СССР, где самое идея о независимости Украины считалась преступной, а ее носители страшными злодеями. Но эта демонизация выглядит гротескным абсурдом в условиях, когда независимая Украина- свершившийся факт, признанный всеми  и, в том числе, Россией. Получается, что Бандера плохой потому что боролся за государственность Украины. Больше, как мы видели, обвинять его не в чем.  А государственность Украины плоха, потому, что за нее боролся этот ужасный Бандера.

Этот шизофренический порочный круг оказывается частью мировоззрения широких масс русских людей от коммунистов до либералов. Причем, носители этого взгляда устраивают истерические припадки, когда речь заходит о Степане Андреевиче. Кричат, откажитесь от аппологии Бандеры!!!!  @уй вам, отвечаем мы!!!

Украинский Донецк салютует

Оригинал взят у Листопад в Жизнь в оккупации
люди, не таясь, отмечали Новый год вместе с Украиной

Жители многих городов «ДНР» и «ЛНР» отмечали Новый год не по российскому времени, которое введено на оккупированных территориях, а вместе с Украиной. Об этом они массово писали в социальных сетях.

Collapse )

Коментар Пашинського до епізоду

Пройшла рівно доба з моменту інциденту. Був час осмислити, що відбулося і отримати реакцію суспільства. Дякую і за підтримку, і за питання, і за критику.
Хотів би додати ясності в деякі моменти, які викликали великий резонанс, додатково до вже даної мною інформації.
1. Так, я був без охорони. Незаплановано з дружиною вирішили поїхати в кінотеатр «Батерфляй Кантрі». Оскільки це була субота, перед Новим Роком, я відпустив водія та охорону. Дружина була сама за кермом.
2. Після закінчення сеансу, приблизно о 17:15 ми в’їхали з траси Київ – Одеса в поворот на своє село Хлепча.
3. Їхали з ближнім світлом. Дружина змушена була різко загальмувати перед великим автомобілем, без ввімкнених габаритів, на темній ділянці дороги.Було вже зовсім темно і наша реакція зрозуміла.
4. Зброя, яку я з собою мав - дозволена і зареєстрована, з правом носіння та застосування у випадках, передбачених законом.
5. Я застосував цю зброю лише після удару скляною пляшкою по голові, чому є підтвердження від незалежних свідків. Покази свідків та догляд місця подій підтверджують, що я зробив попереджувальний постріл вгору, а другий, вже після удару мене пляшкою, здійснив у ногу нападнику. Пістолет зараз вилучено на відповідну експертизу.
6. Мене належним чином оглянули лікарі, надали першу медичну допомогу. Я наполіг на проведенні тесту на алкоголь, який встановив, що я НЕ ВЖИВАВ алкогольні напої.
7. Ця справа однозначно буде в суді. Закликаю всіх "аналітиків" та "юристів" не робити поспішних висновків, та не давати оцінок до суду та результатів розслідування.
8.Так, я завжди займав активну життєву позицію. У всіх ситуаціях. Я вважав і вважаю, що будь-яке зло потрібно зупиняти, поки воно не завдало шкоди іншим.
9. Особисто надав першу медичну допомогу пораненому нападнику, стягнувши його поранену ногу своїм ременем. Весь вечір вчора я та моя сім’я допомагали йому отримати належну медичну допомогу.
10. Щиро бажаю не потрапляти в такі ситуації навіть тим людям, які шкодують, що цією пляшкою мене не вбили. Бог з вами. Мені нічого приховувати, я готовий повністю працювати зі слідством.
11. Дякую всім друзям, знайомим та незнайомим за підтримку, яку я отримав.

Ще одне.
Буду серйозно вивчати проблему надання дозволів на короткоствол. Я проти повальної роздачі вогнепальної зброї, але враховуючи погіршення криміногенної ситуації, видача зброї більш широкому колу осіб має сенс.
Людина повинна мати можливість захистити свою родину. Будемо над цим працювати.
Дякую всім за підтримку! Щастя вам в Новому Році.

P.S.
Подивився сюжет на 1+1. Про дружину нападника - окремо трошки пізніше.

Всемирный позор или национальный герой

Оригинал взят у avmalgin в Всемирный позор или национальный герой
СИМФЕРОПОЛЬ, 2 января. /Корр. ТАСС Татьяна Кузнецова/. Мероприятия, подобные шествию по случаю дня рождения лидера Организации украинских националистов (ОУН) Степана Бандеры, уничтожают международный имидж Украины. Такое мнение на своей странице в Facebook высказал глава Крыма Сергей Аксенов.

"Новый год на Украине, по недоброй традиции последних лет, начинается с празднования дня рождения нациста и палача Бандеры. Его идейные потомки продолжают разрушать украинскую государственность и уничтожать международный имидж этой страны", - написал Аксенов, назвав при этом бандеровщину "всемирным позором Украины"...

Глава Крыма выразил уверенность, что "украинских нацистов, духовных наследников Бандеры, ждет неминуемое возмездие, новый Нюрнберг". "Причем произойдет это намного раньше, чем многие думают", - отметил он.

Ранее сторонники ультраправых идей отметили 108-ю годовщину со дня рождения лидера ОУН Степана Бандеры. Митингующие прошли от памятника Тарасу Шевченко на улице Владимирской и далее через центр столицы Украины несколько километров до площади Независимости. Во время движения над толпой попеременно проносились традиционные антироссийские лозунги и клич "слава Украине!".

Лидер и идеолог украинского националистического движения ХХ века Степан Бандера тесно сотрудничал в годы Великой Отечественной войны с нацистской Германией.


ОТСЮДА

Ага. Гитлеровцы арестовали Бандеру 29 июня 1941 года, в июле того же года отправили его концлагерь Заксенхаузен, где он и просидел до конца войны практически. Причем в одиночной камере. Арестовали и его семью. Два брата Бандеры - - Александр и Василий - погибли в Освенциме после жестоких пыток.

А что касается Нюрнбергского процесса, то это хорошо, что Аксенов его упомянул: Советский Союз пытался приписать антисоветчика Бандеру к числу военных нацистских преступников. Не получилось. В материалах Нюрнберга Бандера фигурирует не как преступник, а как жертва.

Г-н Аксенов, вы решили пересмотреть итоги Нюрнбергского трибунала? Так за это теперь уголовная статья есть.

Да, у Польши могут быть свои счеты к Бандере, серьезные счеты, но у РФ они откуда? Почему его называют "предателем"? Что он предал? Он в СССР вообще не бывал - с момента рождения до дня, когда его убил агент КГБ, если не считать двух недель в захваченном советскими солдатами Львове в сентябре 1939 году. Отсиделся в подполье и в начале октября перешел две границы и оказался в Чехословакии.

Советская пропаганда десятилетиями работала, создавая из Бандеры образ бандита, садиста и фашистского прихвостня, потому что он был ярким представителем национально-освободительного движения, которого в братской семье советских народов допустить было никак нельзя. Но и теперь, когда Украина стала независимой, она не имеет права иметь каких-либо иных героев, кроме тех, которые ей наметил еще товарищ Сталин.

Бандера - не мой герой, потому что я не украинец. Кроме того, я жил в Польше, и о бандеровцах там ничего хорошего сказать не могут. Но для украинцев он яркая величина, много сделавший и положивший свою жизнь за ее свободу и даже во время гитлеровской оккупации требовавший от фашистов признания независимости Украины. И особенно мне импонирует тот факт, что одной из своих целей Бандера ставил освобождение своей страны от большевизма. Очень-очень жаль, что тогда не нашлось такого русского вождя. Нарушивший присягу и надевший гитлеровскую форму генерал Власов на эту роль совершенно не годился.

​Ихтаместь

Оригинал взят у oleg_leusenko в ​Российский куратор Дыры сделал открытое признание по причастности Путина к войне на Донбассе
Пособник боевиков террористической "ДНР" с РФ Александр Жучковский, который ранее неоднократно заявлял о причастности России к "сепаратистам" Донбасса, сделал очередное открытое признание.



В частности, на своей страничке Вконтакте он сообщил, что не так давно в оккупированном боевиками Донецке проходило заседание с участием представителя администрации президента РФ, пишет Апостроф.

Предположительно, говорится про советника Владимира Путина Владислава Суркова, которого неоднократно называли "серым кардиналом" Кремля по Донбассу.
Collapse )

Идиот Пушков

Оригинал взят у avmalgin в Сенатор Пушков бросает вызов властям ФРГ
Газета "Известия" пишет:



Cенатор Алексей Пушков считает, что ФРГ должна отреагировать на факельное шествие, которое состоялось накануне в Киеве в честь дня рождения Бандеры. Молчание со стороны Германии равносильно поддержке, полагает Пушков.

«Ждем реакцию властей ФРГ на марш в честь Бандеры в Киеве. В Берлине знают, что Бандера был союзником Гитлера?», – написал политик на своей странице в Twitter. «Молчание равносильно поддержке», — резюмировал он.


ОТСЮДА

Удивительно невежественный человек. Почему ФРГ не должна поддерживать Степана Бандеру? Он же там жил, в Мюнхене, при полном покровительстве властей, пока его в 1959 году не убил агент КГБ Сташинский. Причем немецкая криминальная полиция предотвратила несколько готовившихся покушений на него. Арестовали человека, который следил за детьми Бандеры, и так далее. Там же, в Мюнхене, на кладбище Вальдфридхоф его похоронили. А чекиста-убийцу удалось задержать. В 1962 году его судил немецкий суд в городе Карлсруэ. Так что немецкие власти прекрасно знают, кто такой Бандера, Пушков может не сомневаться.

Мы можем по-разному относиться к Бандере, но ответ на вопрос, был ли он "союзником Гитлера", можно найти в материалах Нюрнбергского процесса (в томах 39 и 40). Не был. А жертвой нацизма был. К сожалению, на русском языке были изданы только 10 томов из 42. Целиком издать нельзя - будет противоречить извращенной советской концепции истории. А вот немцам материалы доступны полностью. Так что "власти ФРГ" имеют возможность в любой момент туда заглянуть.



Могила Степана Бандеры в Мюнхене.

Висновки з сумних українських ювілеїв

От вони і почались – 4 роки звитяжних і сумних ювілеїв.

100 РОКІВ ПРИРЕЧЕНОЇ ДЕРЖАВИ

Сьогодні одразу кілька людей задали питання - так, а що це за помилки столітньої давнини, що їх життєво важливо не повторити зараз? Напевно грунтовніше можуть дати відповідь науковці, вислювлю своє враження… Можливо не щодо помилок, бо там хмара, а скоріше порад, з огляду на помилки, котрі були:

1. НІЯКИХ ІЛЮЗІЙ! Центральна Рада не наважувалася на різкі рухи і мала ілюзію, що Україні досить автономії в складі великої Росії і знадобилося аж 4 універсали, щоб до панів політиків дійшло – Росія ворог. Дійшло надо пізно. Та ж ілюзія була у Скоропадського. Отже – Росія ворог. Володимиро-Суздальске князівство, Московське князівсько, Російська імперія, РСФСР, СРСР, Російська Федерація – як би не називалася – завжди була, є і буде нам ворогом. Чому? Бо на дух непереварює українську окремішність.

2. НЕ СПОДІВАЙСЯ НА КОГОСЬ. Наївні версії, що можна єднатися із білими проти червоних, із німцями проти росіян, із поляками проти росіян, чекати розуміння Антанти – зло. У них свої інтереси і їх інтереси не обов»язково і не завжди дорівнюють нашим. Безручко врятував Польщу від червоного наступу, Польща зрадила угоду з Україною і уклала Ризький мир. Чому? Бо в якийсь момент Польщі її інтерес переважив силу угоди з Україною. Життя потім Польщу покарало, але нам від того не краще…

3. ПОКИНЬ ВЗАЄМОПОБОРЮВАННЯ! Особисті амбіції, бажання потримати булаву, довести, що ти рулитимеш краще – зло. Тільки єдність довкола спільної справи, спільних ідей є квитком в завтра. Перші Визвольні Змагання зазнали краху через ТОТАЛЬНУ взаємну недовіру українців один до одного! Краще повільніше, але разом і фундаментально, аніж бігом, поверхнево, усі в різні боки і до першого вітру.

4. ГНОБИ ПОПУЛІЗМ І ДЕМАГОНІЮ! Бажання Центральної Ради немати армію, бо це зайве… бажання Петлюри завалити Скоропадського, бажання УГА вбачати страшнішим ворогом соціалістів, аніж білогвардійців, бажання Директорії ставити ліво-революційність вище за українськість – смертельно. Рідний наївний популізм робив нас беззахисними. Більшовики валили українське військо зсередини демагогією…

5. СОЦІАЛІЗМ – ЗЛО. Ліваки і тільки ліваки, котрі знаходилися при владі на хвилі загальних революційних коливань, винні, що проект Україна зазнав фіаско під зовнішнім впливом. Лівий соціальний популізм, обіцянки халяви, роздача будь-чого запросто так – підрив країни. Той, хто це робить – ворожа курва. Українці слабі на бажання щось урвати нахаляву, це один із найбільших наших гріхів, котрий треба випалювати розпеченим залізом. Порятунок України в діалозі і змаганні центристів і консерваторів.

6. ФАХОВІСТЬ ВАЖЛИВІША ЗА ПАРТІЙНІСТЬ. В часи , коли на посадах мали бути кваліфіковані менеджери або виконавці, ліваки часів ПВЗ призначали соратників по соціалістичному божевіллю. А коли було інакше – Скоропадський спробував призначати тих, кого вважав фахівцями – призначення вважалися зрадою, бо не вкладалися в революційне кліше. Через недостатню революційність була страчена ціла низка талановитих офіцерів, зокрема Болбочан. І те, що він корисний країні, нікого не збентежило.

7. АРМІЯ – ГАРАНТ ІСНУВАННЯ КРАЇНИ. Військо і тільки військо є запорукою потужної України. Якби в 1917 році соціал-популісти почали будувати військо і доручили цей процес профі (а вони були) в 1920 році ситуація розвивалася б краще для нас і 1921 рік не став катастрофою. Армія України має бути максимально великою для захисту з усіх боків. ПВЗ довели – вороги можуть бути скрізь і, про всяк випадок, до цього треба бути готовими. Армія має спиратися на потужний оборонний комплекс, щоб не довелось купляти набої у Румунії за цукор. Армія має бути максимально ідеологічно лояльна до українства. Ніякого соціалізму, совка і інших марень. Коли ворог не може здолати нас в бою, він діяв, діє і буде діяти пропагандою і агітацією з середини.

8. УКРАЇНСЬКА ПРОПАГАНДА МАЄ БУТИ. Скоропадський бачив наскільки потужною є сила слова, коли політики розігнаної ЦР заходилися дискредитувати УД і його особисто. Скоропадський розумів, що потрібна контрпропаганда і ідеологічна робота – не встиг. Лише ідейно потужні підрозділи українського війська змогли зберегти вірність країні і були змушені закінчити життя в еміграції. Пішли, але не зрадили ідею – Україну.

9. ПРОСВІТНИЦТВО І ЗНАННЯ – КАПІТАЛЬНИЙ УДАР ПРОТИ ЗРОСІЙЩЕННЯ І ПОЛОНІЗАЦІЇ. Українці в масі не розуміють, що таке Україна, історію, місце і роль в Європі. Не навчені. В масі українці політично малоосвіччені. Не маючи досвіду існування розгалудженної політичної системи, українці ведуться на тих, хто гучніше і яскравіше говорить , не занурюючись в суть сказаного. Цим користуються пройдисвіти.

10. ЗНЕВІРА У СОБІ. Українці швидко опускають руки і впадають у всепропальницьки настрої. «Нас зливають», не сучасно ноу-хау, 100 років тому було те саме. Разом із тим, ті, хто вірили в себе і не ламалися попри все ставали легендами - перший зимовий похід, Холодний Яр, тощо… Ти програв бій тоді, коли ти не віриш у перемогу. Є сили - біжи до мети, стомився – йди до мети, не можеш йти – повзи до мети, не можеш повзти – ляг і лежи в бік мети…. Відпочинеш – знову побіжиш. Опустиш руки і складеш зброю, знай – попереду в тебе Голодомор, Розстріляне Відродження, ГУЛАГ, депортація, русифікація…

11. ЕМОЦІЇ - ЗЛО. Лише холодною головою можна зрозуміти в якому ти стані і що далі робити. Українці емоційні і саме це використовують популісти і ворог, щоби вивести нас із рівноваги. Коли ми втрачаємо рівновагу, ми втрачаємо пильність, починаємо вірити тим, кому не варто.

12. НЕ ЧЕКАЙ РЕЗУЛЬТАТ ЗАВТРА. Емоційна нетерплячка - невміння грати в довгу. Ми хочемо результати очевидні і вже зараз. Якщо ми це не бачимо, ми впадаємо у відчай, припиняємо вірити в себе і покидаємо боротьбу за свою країну. Саме тому українці ПВЗ піддавалися на більшовистську агітацію – бачили безлад своєї влади і починали думати, що може чужа влада буде краще. Перевірили? Не буде. Що більш складніша задача, то довше досягати результату. Ті, хто чітко бачив мету не складали зброю все життя. І саме ті, хто на чужині все життя вірив в Україну, змогли дочекатися відродження незалежності.

13. ГРАТИ В ДОВГУ. Капітальні речі будуються довго, але і стоятимуть віки. Капітальні процеси, це системні процеси. Системні процеси потребують програмного мислення і багатоступеневого планування. Вирішувати тільки сьогодні на завтра – зло. Треба чітко розуміти дії свої і ворога на кілька, а краще десятки кроків вперед. Невміння стратегічно мислити зважуючи на обставини під час ПВЗ призвело до неправильних пріорітетів і Центральної Ради, Української Держави і Директорії. Це особливо важливо, коли мова йде про реформи. Це кричуще важливо, коли мова йде про формування візії, якою має бути країна і як цього досягти. 100 років тому це не подужали. 100 років ми це розгрібаємо.

14. УКРАЇНА ПОНАД УСЕ, це проста формула – не питай, що країна зробила для тебе, скажи, що ти зробив для країни. Робитимеш друге, отримаєш перше.

Ceterum censeo Carthaginem delendam esse