March 1st, 2017

из военторга

Оригинал взят у mi3ch в из военторга


Девять мифов о «возвращении» Крыма

Согласно уверениям российской пропаганды, Крым законно и мирно «отделился» от Украины после «переворота» на Майдане и прихода к власти «фашистской хунты». Однако в этой схеме не нашлось места самой России и ее действиям весной 2014 года.

Анализ реальных фактов показывает, что, во-первых, Крым не «отделился» от Украины, а был сначала оккупирован российскими войсками, а затем аннексирован. Во-вторых, Кремль начал спецоперацию по захвату полуострова 20 февраля – еще до появления в Киеве новой власти. И в-третьих, украинское государство в результате Революции Достоинства не исчезло с карты, а у крымских властей не было полномочий на односторонний выход из состава Украины.

Миф 1. В Крыму угнетали русский язык и культуру, а Киев проводил политику насильственной украинизации

Во-первых, согласно ст. 10 Конституции Автономной Республики Крым, «Русский язык как язык большинства населения в Автономной Республике Крым и приемлемый для межнационального общения используется во всех сферах общественной жизни».

Во-вторых, в Крыму к 2013 году образование на русском языке получали 89,4% школьников, в то время как на украинском и крымскотатарском – 7,3% и 3,1% соответственно. Из почти 600 школ в Крыму к моменту его захвата Россией лишь 14 были с крымскотатарским языком обучения, и только 7 – с украинским. Из более 500 дошкольных учреждений украиноязычными были 11, на крымскотатарском обучение вели лишь в одном. В высших учебных заведениях Крыма только 5% дисциплин преподавали на украинском языке, остальные – на русском. Доля студентов вузов, обучавшихся исключительно на русском языке, для АРК составляла 83,1%, а для Севастополя – 86,7%. Для техникумов и колледжей этот показатель в АРК составил 94,5%, в Севастополе – 100%. Лишь в двух вузах Крыма готовили учителей крымскотатарского языка и литературы.

И в-третьих, более 80% печатных СМИ выходили исключительно на русском языке, полностью украиноязычной была лишь одна газета полуострова – «Кримська світлиця». Лишь 7% программ на государственном крымском телевидении выходили на крымскотатарском языке. Русский язык безраздельно доминировал в общественно-политической жизни полуострова.

Collapse )

Як ті ворота Аїду..

- Я зберігатиму строгий нейтралітет, - казала мені одна дівчина, яка нібито кримська, але прожила перед окупацією багато років на Москві.
- Я настільки далека від усього цього. Я ахахах, я ручкалась з Беге, бухала з Веге та курила план з Геве (імена номенклатури умовні, але це все усілякі московські знаменитості).
- У тебе не вийде, - попереджував її, - тим більш, що й ти не зможеш, а навіть не схочеш, бути нейтральна, коли до цього дійде.
Вийшло, звичайно, по-моєму.
Ми якось посиділи в одній компанії, де знущались над усім кримським та українським, і в курілці я її спитав: "Ти з ким?". Ну ясно, що вона була ні з ким але я акцентував:
"Хочеш, щоб я це сидів терпів заради тебе, чи чесно дав кожному по морді, поки вони не знають як мене звуть і де мене шукати із нарядом"
Ясно, вона попрохала сидіти і не вийожуватись, типу, так треба. Хоча все, що я міг пійти назустріч - це пійти звідти мовчки та без скандалу.
Це було рік тому, приблизно. Зустрів її тепер, недавно. На чествуванні калоборанта.
Вона несла цвєти, сама виряджена в псевдоукраїнський вєночєк із двома уересерівськими стрічками - синьою та червоною.
Може ви пам'ятаєте, такою була сестра-Києв у всіляких радянських карикатурах в стилі позитив, типу хлєпдасоль визвалітєлям.
- Тобі себе не шкода? Ти ж навіть не українка, - дорікнув я їй.
- Зате фигуриста й чорнява, - сказала вона із самозадоволенням. - Що ще треба?
Я пригадав стемнілі обличчя своїх знайомок, справжніх українок. Які я бачив протягом ціх років, трьох повних років окупації, вже йде четвертий.
Багатьох я знав колись дуже легкими, безтурботними, веселими. У всіх додалось щось незвичайне. Неначе тінь пролягла поміж бровами, на самому чолі. Очи, які б не були відкриті, чисті, їх торкнула та ж невидима темрява. Біль там застигла, і не лише своя. Вдивляючись в ті очи, відчуваю моторошність й повагу. Такими були обличчя троянок і данайок на дев'ятий рік війни. Застиглі постаті з Софокла й Єврипида неначе оживають перед моєй душею. Аж пересмикаюсь.
Дивлюся у пусті, здоволені обличчя зрадниць та посіпак, і не можу не здригнутись. Пусті, як ті ворота до Аїду.

Ще один тверезий голос. Чи почує маса революційних ідиотів?

Ну шо, поговоримо про хороше? Завдяки "блокадникам" на Лугандонії знайшли привід "націоналізувати" українські підприємства. Були ваші - стали наші. Тепер "торгівля із ворогом" не йтиме. Тепер ворог набиватиме собі кишені напряму, привласнюючи вугілля, кокс, метал та інші "смачні" ніштяки.

Тож, ті 37,1 мільярдів гривень, які сплатили тамтешні підприємства до українстького бюджету в 2016 році тепер знайдуть нових господарів. Низький уклін за це Гришину і Поросюку. Майже 38 ярдів, які дістануться бандюкам на снаряди не підуть, нє.

А ще під цю сурдинку в Лугандонії ввели російський рубль в якості єдиної "державної валюти". Логічно: працівники українських (донедавна) підприємств відтепер не отримуватимуть зарплатню у гривні, тож її ліквідовують. Ще один крок до нового Придністров`я.

І коли, пелять, ви, панове любителі Поросюка і Гришина, убиватимете свої машини на колдобинах, згадайте: недоотримані 38 ярдів - це вартість майже 1,5 тис. км нових доріг. Коли вам у відповідь на посвідку пільговика в автобусі кондуктор скаже "Бог подасть", згадайте, що на 38 ярдів можна 10 років возити пільговиків бешкоштовно. І коли вашим дітям у дитсадках відмовлять у безкоштовному харчуванні - ситі пики ваших кумирів згадайте.

Закарбуйте собі десь, панове любителі "блокіраторів". Через брак коксу цілком можуть зупинитися металургійні підприємства України. Я вже про це писав, не повторюватимуся. Зупиняться меткомбінати - зупиняться ГОКи. Зупиняться машинобудівні заводи, які виготовляли обладнання для меткомбінітів і ГОКів. Залізниця втратить мільярди на нездійснених перевезеннях. За ними зупиняться сироварні та ковбасні цехи, бо люди без зарплат не змождуть купувати харчі.

Тож, коли піде ланцюгова реакція і почне валитися економіка, а вас викидатимуть з роботи нафіг на вулицю, в бік Порошенка не верещіть. Ви свою дурість згадайте. І себе проклинайте. Згадайте, що вам розумні люди казали: ТАМ ДЕ ГРИШИН-СЕМЕНЧЕНКО, там інтересів України немає. Там інтереси Кремля. Бійці "Донбасу" ще 2 роки тому це зрозуміли.

Плякав вас трохи вселенським Апокаліпсисом? Не лякайтеся так сильно. Є надія, що "злочинна влада" і цього разу щось придумає, аби ви мали де працювати і шо кушать. І щоб в мережі був струм, аби ви могли зі своїх ноутбуів далі "зраду" та ненависть розганяти та про "шоколадних бариг" вити.

Шукайте і надалі собі "доброго царя" або царицю, яка вам ковбасу по 2-20 дасть, "долар по вісім" і тисячу гривень впридачу. Але не забувайте казку про те, як замість колоди жаби за царя випросили у Бога лелеку.

Втім, якраз лелеки в якості царів жабам дуже подобаються. Ібо, як сказав американський філософ Ерік Гоффер:
"Людина, яка кусає руку, що її годує, як правило, вилизує чобіт, який її б'є". Росянам Єльцин не подобався. А от з Путіним все гаразд. Он як круто він труїть, стріляє, саджає...

Блін, як не хочеться бути провидцем лиха...
Як сумно трохи знатися на історії, аби бачити паралелі між крахом Гетьманщини у 17 сторіччі та падінням УНР на початку ХХ через отаких"блокіраторів" та їхніх фанів.

Залишається сподіватися на ще одну мудрість Еріка Гоффера:
"Якщо ми оточені пацюками, значить корабель не йде на дно"...

Востаннє на цю тему і фсьо.

Вам не цікаво, чому Сімьон з Вованом не блокують постачання з Росії до України аміаку? Аміакопровід з Тольятті
до Одеського припортового заводу проходить буквально в 10 кілометрах від того місця, де хлопці Сімьона сидять на рейках. Торгувати з ворогом хіба можна?

Чому Сімьон не лягає на рейки перед пасажирськими потягами, які ідуть з Москви на Кишинев, Ковель, Варшаву, Одесу, Прагу, Київ тощо? Хіба можна торгувати з ворогом?

Сімьон з Вовою - народні депутати, невже вони не знають, що практично усі ТВЕЛи для наших АЕС ми купуємо у росіян? Чому не вимагають зупинити нафіг атомні електростанції, запалити каганці, їжу готувати на багаттях, але не торгувати з ворогом?

І да, для любителів Гришина та Поросюка поясню: альтернативи російським ТВЕЛам немає, ТВЕЛи з США на реактори радянського зразка ВВЕР-1000 не зовсім, скажемо так, підходять. З 2005 року американські ТВЕЛи тестуються на Південній АЕС і досі є величезні сумніви, що їх використання безпечне. У 2012 році через них ледь не сталася масштабна аварія.

А ще Україна щороку виплачує в районі 120 мільйонів доларів Москві за те, що вона приймає на захоронення віпрацьоване ядерне паливо з наших АЕС. Хіба можна торгувати з ворогом? Давайте не платити Путіну, а закопувати відходи де-небудь під Києвом? Або у Тернополі. Може, Садовий прийме на смітники Львова?

І це - лише верхівка айсбергу. Ми скоротили торгівлю з Росією до мінімуму. Але оті 7,5%, кляті 7,5% - залишаються. Не тому що Порошенко поганий - тому що іншого виходу немає. Це - так званий критичний імпорт, це комплектуючі, хімія як от аміак. Ви не повірите, але ми беремо в Росії навіть електроенергію, бо так побудовано колись єдину енергосистему.

Це все - не через поганого Гройсмана. Був би (не дай Бог) Семен Семенченко президентом - він туж був би поганий. Бо неможливо перекрити, наприклад, залізничне сполучення з Росією, в т.ч. і пасажирське. Бо тоді Росія перекриє транзит наших товарів до Казахстану, Туркемістану, Азербайджану тощо.

Тупі фанати "ліваруцінерів" не знають, що в СРСР спеціально так будувалася економіка, аби шини для вантажівок, що вироблялися в Кутаїсі, лили у Дніпропетровську, а колінвали для білоруських тракторів точилися в Луганську. Розповісти із скількох підприемств по всьому СРСР надходили комплектуючі для луганських тепловозів?

Гадаєте, комуністи робили так, щоб запчастини часто за 3-4 тисячі кілометрів возили, всупереч законам економіки? Ні, шановні, "единый народнохозяйственнй комплекс" будували таким чином, аби зв`язати республіки-сестри економічними ниточками міцніше за сталеві ланцюги.

Знаєте за що свого часу КГБ убило першого секретаря компартії Білорусії Петра Машерова? Лише за те, що він якось поступово спромігся побудувати в себе у республіці 2 замкнених лише на БССР виробництва: МАЗів та тракторів МТЗ. Лише два.

Його миттєво звинуватили у націоналістичних перегибах, а скоро машина Машерова на шляху з Москви до Мінська зіткнулася з навантаженим картоплею самоскидом. Нічого не нагадує?

Це лише у Гришина, Поросюка та тих, хто за 6 тисяч гривень на місяць сидять на рельсах все просто. І у любителів "зради" все просто, як радянські три копійки.
Було все просто і у пана Філатова. Він теж про "зраду" кричав. Поки мером Дніпра не став. І притих.

Подумайте, панове "зрадомани": якщо обвалиться "імперія" Ахметова; якщо стануть заводи Тарути, Коломойського, Пінчука, Боголюбова, Мартинова - що ви їстимете? Де ви гроші братимете? З яких доходів держава вам зарплати та пенсії платитиме? Вам дуже подобаються заклики Тимошенки, Парасюка, Семенценка, Коханівського та іже з ними боротися з олігархами?

Тільки ви не враховуєте, що у Тимошенки є дещо під матрасом. Та і не буде Вана боротися - Вана лише говорить те, що вам подобається. Так само, як і Гришин, і Парасюк, і Ляшко, і Гриценко, і Садовий. Це називається популізмом. Або іншими словами - навішуванням на вуха "лекторату" довгих спгетті із твердих сортів пшениці.

Ви пригадуєте, як струсонула фінансову систему країни приватизація "Приватбанку"? А тоді ж нічого страшного не трапилося: лише на добу платежі призупинилися. Ви уявляєте собі що станеться, коли через брак електроенергії, коксу, вугілля зупиняться ММК, ЗАЛК, ДМЗ, "Азовсталь", НТЗ? Якщо "впаде" енергосистема? А разом з цим і фнансова система? Ви знаєте що таке ланцюгова реакція? Вона починається із зовсм невеличкого спалаху.

Нічортяки ви, судячи з усього, не уявляєте...