emiliozk

Доброго здоров’я, друзі! Зранку в Росії розбився воєнний вертольот, що й не дивно – надворі ж п’ятниця 13-те. Побажаєм же нашим вороженькам, щоб одним вертольотом діло в них не обмежилося та заваримо собі смачної кавоньки. І зручно вмостившись подивимося, шо там на світі іще коїться.

Увага багатьох політичних аналітиків та воєнних експертів прикута зараз до твітів Трампа, хоча найрозумніші з них одночасно поглядують і на Атлантичний океан. Води якого в ці хвилини бадьоро бороздять ударні групи ВМС США та Великої Британії, які йдуть на з’єднання у Середземне море, до берегів Сирії. І логічно припустити, що непорозуміння між адміралами двох флотів навряд чи трапляться – і ті, й ті володіють англійською мовою в принципі непогано.

Велика Британія водночас уже вислала в зону можливих бойових дій і літак-коректор вогню, який летить у супроводі потужного акомпанементу воінственних заяв, які лунають із Вашингтону, Лондону й Парижу та голосно ретранслюються світовими ЗМІ. Так ретранслюються, щоб їх гарантовано почули і в Москві. Де нарешті - правда після затяжного ступору й тупого лупання глазами – просікли, що все це не блеф.

Лише вчора у Кремлі, після неімоверного умственного напряженія здогадалися, що англосакси з галлами вполнє собі можуть гупнути по восьми сирійських об’єктах, поставивши Хуйла у весьма щекотліве положення. Бо йому тоді нада або захищати оті об’єкти, а значить іти на пряме зіткнення з бойовими з’єднаннями НАТО. Тобто воювати. Або прикинуться страусом і не захищати – і значить вигребти від наглого Трампа саячку за іспуг. Шо для гопніка Хуйла хуже самой смерті.

І ось, бойові кораблі ще й на ударну позицію не вийшли, як із Кремля вдруг почулося те, чого звідти давно ніхто почути й не сподівався – несміливі призиви к здравому смислу. З Кремля! К здравому смислу! Шо ж такоє, Хуйлушенька? Нєшто іспужався?

Втім, здравий смисл у поніманії Хуйла не має нічого спільного із здоровим глуздом, він просто викручується, сподіваючись надурить мірове сообщество, хотя шансів це зробить зараз равні нулю. Мірове сообщество в ліце передових, і як назло, найбільш потужних країн світу, слухняно йде на поводу у харківських футбольних фанів, які ще чотири роки тому далекоглядно попередили світових лідерів, що Путін - хуйло. Мірове сообщество, здається, нарешті погодилося із політологічним висновком харків’ян і саме тому із затії Москви скликати сьогодні нове екстренне засідання РБ ООН по Сирії нічого не вийде. Екстренне засідання-то напевне відбудеться, але воно наверняка зведеться до очередного ізбієнія Васі Небензі, якому недвусмисленно пояснять, шо скликати сердиту РБ ООН у п’ятницю 13-го було з його боку неблагоразумно.

Одновременно Хуйло намагався заручитися підтримкою свого якоби сирійського подєльніка, султана Ердогана і вчора даже позвонив йому в Анкару. Та спрашує: “Слишь, султан, ти з американцями в случаї чого битися будеш?” – “Та шо я, рехнувся чи шо!” – “А шо же дєлать?” – “Викручуйся як знаєш” – “Ех ти... а ще другом мене називав...” – “Аллах велік” – уклончиво відповів Реджеп Тайїпович та положив трубку. В Тегеран тамтешньому Роухані Хуйло і звонить не став, передчуваючи, що іранський лідер взагалі відповість якоюсь обширною і сповненою потрійного змісту сурою з Корану. “Союзнічкі, блять” – сердито сплюнув Хуйло та уставився на сумного Лаврова: “Шо там?” – “Помпео...” – “Вот блять...”

І дійсно, у Вашингтоні тим часом ішли оглядини кандидата на посаду держсекретаря США Майка Помпео, якому сенатори влаштували формений допрос. Центральним питанням, котре цікавило сенаторів, як несложно здогадатися, було: “А шо містер Помпео собі думає про Рашн Федерейшн?”. Відповіді містера Помпео можна сміливо включати в сокровіщніцу русофобської мислі, в той її розділ, де храняться “Висказуванія самих оголтєлих врагов Москви”. Сенатори сприймали такі відповіді з чувством глубокого удовлєтворенія, але так просто Помпео не відпускали. Та задавали нові каверзні запитання, серед яких було й таке: “А як ви, містер Помпео, собираєтеся дєйствувать, в случаї якщо наш... гм-м-м... імпульсивний президент начне якісь шашні з Хуйлом?”. На що Помпео поблажливо усміхнувся і відповів у дусі “Я містера Трампа уважаю, але де містер Трамп, а де міжнародна політика”. І многозначітєльно улибнувся. От після цього вже дійсно задоволені сенатори радісно закивали головами та привели Майка Помпео до присяги.

У Москві в цю мить печальна лошадка Лавров, уронивши на бережно хранящуюся в нього фотографію Джона Керрі скупую слєзу, всівся писати новому держсекретарю длінну поздравітєльну телеграму. Не здогадуючись, шо посол РФ у Вашингтоні Толян Антонов уже встиг вжарити в фейсбуці сумбурний пост, в якому заклєймив Помпео нехорошими словами, нагадавши йому деякі його антиросійські висказуванія. Чим заклав на доріжку, по якій скоро колєнопреклоньонно поповзе Лавров на поклон до Помпео, велику каку.

Впрочем, варто зауважити, що ні Керрі, ні Тіллерсон ніколи не були друзями Лаврова чи Хуйла. Обидва вони були послушними орудіями в руках американського імперіалізму і відрізняються від новопризначеного глави найбільш потужної дипломатії світу лише тим, шо Майкл Помпео являється орудієм явно більшого калібру. Та ще й із притаманним кожному порядному офіцеру бронетанкових військ атакуючим стилем дій, що в поєднанні з досвідом глави ЦРУ дозволяє характеризувати Помпео, як, мабуть, найбільш ідеального держсекретаря США в добу світової гібридної війни.

Спостерігаючи за процедурою у Сенаті, та слухаючи американських сенаторів, дідусь не раз і не два відмічав разючу відмінність тамтешніх політиків від того унилого бидла, яке засідає у государственній Дурі РФ. Про нашу ВРУ казать нічого не хочу, але якою ж має бути селекція державних діячів, щоб до Сенату США добиралися такі потужні політичні зубри. Кожен з яких без перебільшення – видатна особистість. Навіть старезний Доул мене неабияк потішив... Я вже про нього й думати забув, а він оказується ще живий. Дідові уже 94 роки, яле ясність думки і жвавий розум такі, що в цілій Росії таких дньом с огньом... І паршивець Хуйло собирається обіграти таку державу? Воістину хуйло ☺

Зато в Росії є Маша Захарова. Яка учора дідуся знову неабияк потішила, доказавши, що предєлов злобної провінційності Росії таки нема. Переказувати усі її перли немає жодного сенсу, втім і дивитися отой бред сівой кобили радити нікому не можу. Вкратце суть її брифінгу: оболганная нашими западними партньорами Росія кругом ніде невинувата, на неї возводять злобні напрасліни, но ми аппеліруєм к здравому смислу і надєємся на лучшее. Однако уніжать сєбя нікому нє дадім, наші западниє партньори – казли і сукі, ми ім всєм покажем!. Дальше вона пройшлася персонально по Трампу, Помпео, Терезі Мей та деяким іншим діячам, на столи яких, я сподіваюся, цього ранку поклали точний переклад її слів.

Але на вчорашньому брифінгу Маші була й своя цікавинка – це перепалка з польським журналістом, який поцікавився коли Росія нарешті поверне Польщі уламки літака польського президента, який розбився під Смоленськом 8 років тому? Захарова, як і слід було чекати, взорвалася нєгодованієм та відповідала бессвязно, злобно й істерично. Але поляки є поляки – Машу довго терзали та жучили, а коли набридло – пообіцяли, що як російський президент погибне в авіакатастрофі на території Польщі, то поляки Росії уламки його літака теж не віддадуть! Захарова от возмущенія лише баньки вибалушила...

Сохраняєм бадьорий бойовий дух, тримаємо кулаки за українських полонених і всіляко допомагаємо Армії.

І слєдім, шоб віздє порядок був! А не то, шо січас ☺