July 17th, 2018

Трамп и Путин. Язык тела.

"Русский человек на rendez-vous"

Язык тела очень важен в политике. Скажем, Трамп обожает позу покровительства, - похлопывая по плечу своего визави.

Впрочем, в американской культуре это жест распространённый, поскольку демонстрация власти нуждается в бытовом подтверждении - в условиях, когда власть распределена по разным центрам силы. И демонстрация уверенности (превосходства) - становится частью - как медийной картинки, так и самого формата отношений, основанного на равенстве и конкуренции.

Интересно, что в России этот жест почти не практикуется, поскольку нет соревновательности, картинка в СМИ не имеет для власти значения, а "ху из ху" в составе вертикали понятно и так. Путину незачем трепать кого-то по загривку, поскольку он является единственным центром власти.

В общении с Обамой в Нью-Йорке Путин (помнится) попробовал потрепать президента по плечу, - но Обама (как бы невзначай) отвёл его руку.

Со спесивым Трампом это явно не прокатит, так что Путин ищет общий стиль, подстраиваясь под "коллегу". В прошлый раз он почти минуту махал большим пальцем под носом у Трампа, - используя любимый жест Дональда.

Как давно заметила Елена Трегубова в "Записках кремлёвского диггера", Путин органично "мимикрирует" под собеседника, копируя его жесты и мимику, - что, конечно, является частью его "гэбэшного" багажа.

Забавно налюдать (на фото, например), как Путин почти испуганно всматривается в мимику Трампа, не зная, как себя вести с ним. Импульсивный Трамп меняет свои "маски", (попросту говоря, гримасничает), - и бедному Путину непросто поспеть за этим "лицедейством".

Испуганное "обезъянье" личико, уставленное на Трампа, - прекрасная иллюстрация того, какую позицию занимает РФ в мире. Достаточно взглянуть, чтобы понять меру её уязвимости.

Трамп же в меру импозантен и "учтив". Корпус вежливо наклонён вперёд. Он явно намерен "поладить" с этой странной и вредной "мартышкой" (18 лет подряд сидящей на ядерном чемодане).

Впрочем, Трамп не раз занимал в переговорах с Путиным эту странную позу - с сердечком на уровне гениталий.. Специалисты в области "политической пластики" лучше объяснят её значение. Хотя, спектр значений может быть самым разным..

От глагола повелительного наклонения (в значении приглашения к оральному сексу)), - до "любовь-морковь" и строчки из русской классики. "Люблю (Россию) я, но странною любовью". )

В любом случае, как бы ни закончилась встреча двух "титанов", - "новой Ялты" ждать не приходится. Россия останется там, куда сама себя и загнала - в "жопе мира". И никакой "друг Дональд" не поможет ей избежать расплаты за грехи, поскольку не обладает полнотой полномочий для этого.

Единственный итог "саммита" будет состоять в пиар-картинке, где оба "мачо" надувают щёки от собственного супер-статуса.

Впрочем, Штатам это и не нужно. А России - не поможет.

Фото Alexander Hotz.

Союзники и враги

Читая отчеты о совместной пресс-конференции Трампа и Путина, констатирую следующую позицию Трампа

Он (Трамп) и Путин- союзники, а их общий враг- это США  в лице всех своих государственных институций

Оно, конечно, безумно звучит, но никак по другому понять это я не могу.


Заболтать и развязать себе руки

Путин готов гарантировать безопасность Израиля от Ирана, но есть некоторые оговорки. Путин готов разрешить американским следователям допросить сотрудников российских спецслужб, обвиняемых во вмешательстве в выборы в США, однако есть пара-тройка но. Россия готова принять участие в денуклеаризации Северной Кореи, хотя и тут есть некоторые моменты... Путин даже заявил, что готов продлить Договор о сокращении стратегических наступательных вооружений, но сомневается в его имплементации в США...
В общих чертах стратегия Кремля теперь понятна - до политической полусмерти заболтать Трампа, только обещая и ничего реально не решая, при этом полностью развязав себе руки на Донбассе, и отложив в долгий ящик Крым... - Стратегический блеф ради тактического выигрыша. Старая политика в новых мехах.

Хельги Шарп по поводу хельсинской ярмарки тщеславия и всякого другого

HELGI`s NEWs - 17.07.2018:
1. Ну что, все уже отписались по поводу хельсинской ярмарки тщеславия?)
На самом деле ничего существенного не произошло. Мировая политика делается на многих площадках, и если одна из них временно становится ареной цирка, это не значит, что все другие актёры превращаются в клоунов.

Нынешняя Россия - естественный враг Америки и её национальных интересов, а потому один актёр (даже временно играющий главную роль) не в состоянии единолично изменить сценарий пьесы. Пьесы, в финале которой люди хотят видеть голливудский хэппи-энд, а не бегающего по миру Раскольникова с топором.

Что касается допущений, что кто-то кому-то "сдал" Украину, то с полной ответственностью утверждаю: сдать Украину могут только украинцы. А если продолжим считать, что это может сделать кто-то другой, то никогда не избавимся от комплекса "меншовартості" и никогда не станем субъекотом мировой политики. Точка.

2. Франция объявила о закрытии своего торгпредства в Залесье, а в США задержали и обвинили в шпионаже гражданку РФ.
NB. Одна из иллюстраций к предыдущему пункту. Тот же Трамп может в дёсна целоваться с Путиным, а завтра ВЫНУЖДЕН будет подписать новые антироссийские санкции. Макрон может под руку с карликом поздравлять сборную Франции по футболу, а в это время государственная машина этой страны шаг за шагом сворачивает сотрудничество с Москвой.

В России в ступоре от таких действий - мол, мы же вчера одни щи хлебали, а сегодня они в эти щи плюют. Привыкайте, лаптеногие: мухи отдельно, котлеты отдельно - на Западе нет царей, а есть тщательно выстроенная система сдержек и противовесов. Кстати, в Сенате США уже призвали к усилению санкций против РФ после встречи Трампа и Путина.

3. "Благодарю за неизменную поддержку Украины!", - Порошенко поздравил Меркель с днем рождения.
NB. Многие у нас ругают фрау за, якобы, нерешительность по отношению к Москве и непротивление таким проектам, как СП-2.

Попуститесь... Меркель - лучшее, что может быть для нас во главе Германии - страны, бизнес которой два последних десятилетия теснейшим образом был завязан на Россию. Вот ей и приходится сидеть на эпичном шпагате между этим бизнесом (читай: экономическими интересами страны) и необходимостью защищать западные ценности. В вопросе этих ценностей Меркель крайне щепетильна - не в последнюю очередь, благодаря ей, ЕС каждые полгода продлевает антироссийские санкции. Не уверен, что любой другой немецкий политик был бы на её месте более лоялен к Украине. Так что с Днём рождения, фрау канцлер, и спасибо, что принципиально не переступаете красную черту в отношениях с Кремлём.

4. Украинские реалии: началась Великая Битва Грантоедов. Шабунина, протестующего против Холодницкого, с ног до головы облили зелёнкой. В это же время "неизвестные" ворвались в здание НАБУ, обвинили Сытника в сотрудничестве с Порошенко и учинили там погром.
NB. Число "антикоррупционеров" в нашей стране превысило критический уровень, а потому началось их взаимопоедание и битва за право быть более "антикоррупционным", чем конкуренты. Во внутривидовой грызне нет ничего плохого, за исключением того, что в борьбе за свой кусок пирога эти деятели готовы за понюшку табака растоптать Украину в глазах мировой общественности и своих грантодателей - с них станется.

5. Закрывая вопрос мундьяля. Меня неприятно поразили люди, которые после недавних восхвалений начали лить грязь на Виду после его извинений за слова "Слава Украине!"

История получила продолждение. По информации из Агентства разведки и безопасности Хорватии, на них вышли ФСБэшники и сообщили, что после слов Виды они не будут обеспечивать безопасность игроков сборной. Более того, прямо намекнули, что во время чемпионата могут "неожиданно" произойти столкновения между патриотично настроенными россиянами и хорватскими фанатами. Разумеется, после этих угроз выбора у хорватов не оставалось, ибо только очень наивные люди не понимают, на какие провокации способны российские спецслужбы с их "Новичками".

6. Киевская хроника: как в столице называют детей.
Самыми популярными женскими именами в первой половине года стали София, Злата, Мария и Милана. Мальчиков чаще всего называли Максим, Артем, Александр и Дмитрий.

Среди самых необычных женских - Ирис, Агая, Фаина, Ляля, Ясноведа, Златояра, Мелодия. Среди мужских - Азарий, Марсель, Златозар, Сварг, Киприан, Закария, Оушен.

Всего за шесть месяцев 2018 года в Киеве выдано 17 057 свидетельств о рождении. Пусть растут в свободной и демократичной Украине!)
* * *
Заканчиваю, как обычно, на юмористической ноте. Из подслушанного:
— Дорогой, а где мой велотренажер?
— Выбросил. Достала эта никчемная иллюзия того, что ты уезжаешь.)

Але нам своє робити... Шануймося!

Вова-вова, что за идиот)

Путин в очередной раз показал, что все вруны всегда завираются.

В 2014-м году он говорил, что нас там нет. Потом говорил, что "мы станем за их женщинами и детьми не впереди, а сзади и я посмотрю, как на Украине кто-то отдаст приказ стрелять в своих женщин и детей, за которыми мы будем сзади, не впереди, а сзади!". Потом, через год признал, что "нас там нет" было враньем и российская армия там была и что он отдал приказ начать операцию по "возвращению Крыма".
Ну и вот сейчас вообще как лошара ляпнул, что "они провели референдум в полном соответствии с международным правом".

Они - россия! Провели референдум на нашей территории!)) В полном соответствии с международным правом!🤣

Вова-вова, что за идиот)

И вот такое чучело правит северными оленями. Уровень мелкой шпаны, которая по-тупому выворачивается, когда ее уже разоблачили.

Но почему путин такой врун?
А потому, что его холопы ему позволяют быть таким вруном. Наш враг это не только этот мелкий врун на каблуках 12 см. Наш враг - все их племя. Они позволяют своим царям быть такими. И кстати они и сами такие вруны сплошь и рядом. Андрей Полтава делает хорошее дело - фактически как журналист ведет интервью с рядовыми представителями этого зоопарка. И мы можем видеть, что они все там такие же мелкие вруны как и их путин.
Вот это и есть истинная скрепа "русского мира".

Віталій Портников: хороший результат для України в Гельсінкі

Домовлятися з Путіним з будь-якого питання, українського також, тепер буде ще складніше, ніж раніше

Напередодні зустрічі президентів Сполучених Штатів і Росії було досить прогнозів щодо її можливих результатів. Те, що ніякої платформи для будь-яких реальних домовленостей не існує, просто не приймалося до уваги. Адже не може президент США зустрічатися із президентом Росії просто так, заради факту самої зустрічі?

Виявилося, що може. Хоча стверджувати, що у президента Трампа не було ніякого інтересу в цій зустрічі, крім як побачитися з російським колегою, тепер теж не можна. У Трампа був свій очевидний розрахунок - інтегрувати Путіна у американський порядок денний, довести за допомогою російського президента, що не було ніякої змови його передвиборного штабу із російськими спецслужбами, навіть не було втручання в американські вибори.

І навіть те, що напередодні зустрічі президентів американське Міністерство юстиції висунуло звинувачення 12 співробітникам ГРУ, не змусило Трампа змінити порядок денний цієї зустрічі. Спільна прес-конференція президентів продемонструвала: тільки ця тема Трампа і цікавила. І, між іншим, американську громадську думку також - бо журналісти з США головним чином запитували Трампа і Путіна саме про це втручання.

Так ось, зустріч завершилася краще, ніж можна було б припускати. Тому що своїм бажанням солідаризуватися з Путіним, своїми спробами домогтися від нього захисту від американських спецслужб і журналістської критики Трамп протиставив себе всьому американському суспільству - від республіканців до демократів, від розвідників і військових до телевізійних коментаторів.

З незрозумілих причин американці не думали, що виявляться свідками такого національного приниження - і жахнулися, коли побачили всю глибину прірви.

А це означає, що домовлятися з Путіним з будь-якого питання, українського також - навіть якщо у Трампа виникне таке бажання - буде ще складніше, ніж раніше. Що таким домовленостям буде чинити опір і державний апарат, і громадська думка. Що Путін стає ще більш токсичним для Трампа. Більш того - своїм спілкуванням з Путіним Трамп набуває токсичності навіть для власних прихильників і попутників.

Це те, що і повинно було статися. Президент може протиставити себе конгресу, розвідувальному співтовариству, медіа. Але державі він протиставити себе не може. І якщо Трамп цього ще не зрозумів, то незабаром він в цьому переконається.

https://espreso.tv/article/2018/07/17/vitaliy_portnykov_khoroshyy_rezultat_dlya_ukrayiny_v_gelsinki

А. Гриценко-генератор марнослів*я

ТАЛЕЙРАН З ДИВАНА

Я не перестаю насолоджуватися феєричним інтерв'ю екс-депутата Анатолія Гриценка виданню «Лівий берег». Особливо в тій його частині яка присвячена темі завершення війни на Донбасі.

Що він розповів?

Що Україна потребує миру – цілковито згоден. Що мир мусить бути на умовах гідних для України – підписуюся. Що будь-які переговори з Путіним можуть бути лише переговорами про капітуляцію – двома руками за. А от далі…

Пан Анатолій – противник військового вирішення питання. Якщо до влади прийде президент який заходиться силою відбирали Донбас і Крим то з Росії санкції знімуть, проти нас впровадить – і капут Україні.

Якого це? За паном Анатолієм виходить так, що Захід підтримує територіальну цілісність України, але водночас проти того аби Україна оцю цілісність відновила? Він сам таке придумав, чи йому це хтось показав з-за кордону? З-за якого саме?

Пан Анатолій наполягає, що закінчити війну можна виключно дипломатичним шляхом із залученням підписантів Будапештської угоди – і обов'язково Америки і Китаю. З якого переляку Китай, що дбає завжди про інтереси тільки одної країни – тобто себе самого, взагалі буде лізти в цю справу за чимось іншим крім як попосміхатися «тупим гвай-ло» - незрозуміло. Зрозуміло інше – цю тезу пан Анатолій повністю поцупив у Юлії Тимошенко. Вона теж любить просторікувати про необхідність переговорів кращіх ніж зараз, і які провести може тільки вона (після Московської газової угоди рівень взаємовигідності таких переговорів мені навіть моторошні собі уявити). Месидж цей адресований саме виборцям Юлії Володимирівні – опортуністам, яким з одного боку Москві здаватися гірко, а з іншого – кортить повернути українські землі не сповзаючи з дивану і не влазячи в збагнючений окоп.

Єдине лихо. З країнами-підписантами Будапештської угоди Україна переговори веде від самого початку війни, і єдиний результат з них – Захід ладен 1101 раз висловлювати занепокоєння, а Москва – 1101 раз з тих занепокоєння реготати. Навіть продовження і посилення санкцій це значно мірою заслуга наших дипломатів, які з 2014 р. вкалують як наймички на ниві. Що зможе змінити в цій ситуації пан Анатолій?

Пан Анатолій смалить напалмом. Виявляється десь там, за горами -за лісами, є група представників України, США, Німеччини, Франції та Росії – «адекватна її частина, але яка має вихід на Путіна», які ведуть неофіційні переговори щодо врегулювання ситуації на Донбасі. І от зажадали ці представники, аби Україну серед них представляв пан Анатолій!

Тут мені просто кортить запитати – а що таке адекватна частина Росії яка має вихід на Путіна? Наскільки ця «адекватна частина» пов'язана з ФСБ або адміністрацією Путіна? Часом не ця «адекватна частина» як раз і заважала бачити представником України Анатолія Гриценка? Просто так забажала, чи таки пообіцяла якихось медяників?

Пану полковнику відомо, що в розвідках всіх країн світу такі запрошення мають цілком певну назву - «вербовка»?

Історія України вже знала нардепів які вели переговори з іноземними державами щодо припинення війни. Це нардепи Артеменко (той що пропонував Крим в оренду Москві віддати) і Надія Савченко. Пан екс-міністр не підзабув, що офіційну позицію України висловлювати може лише одне відомство – МЗС, а відтак виходить що пан Анатолій лізе не в свою справу?

Але не переймайся. Накресливши райдужні перспективи того, як буде врегульований конфлікт на Донбасі, пан екс-міністр сам пояснив чому цей план реалізований не буде НІКОЛИ. Бо його план, крім приходу миротворців, відновлення українського законодавства та впровадження гривні, передбачає ще один крок – амністію. А вже за кілька абзаців пан Анатолій наголошує, що він проти амністії бойовикам. Тобто весь описаний ним намір руйнує одна деталь – бойовики вчепляться в зброю і відмовляться Україні просто здатися. І Москва їм здаватися теж не накаже – на біса воно їй? А переговори з Путіним – це переговори про капітуляцію. А військовим способом вертати українські землі не можна – Анатолій Гриценко.

Все зрозуміло? Хтось бачить у сказаному Гриценко ще щось, крім бахвальства і безмежного популізму?

Історія людства знає приклади коли дипломати примудрялися зробити те, що безсилим було зробити військо. Після поразки 1814 р. Франція не була пошматована між переможцями завдяки одній людині – графу Шарлю-Морису де Талейрану. Він зумів пересварити переможців між собою так, аби всім їм раптом знадобилася уся Франція, а не її певний шмат. Але. Аби прокрутити таке треба бути Талейраном – людиною яка була багатою тому що продала всіх хто її купив. Про яку відомий довгий список осіб яких обшахраїв Талейран, і жодної яка б обшахраїла Талейрана.

Це – не про пана Анатолія. Його обдурив навіть його власний заступник Кредісов. Пан Анатолій сам визнав це в тому самому інтерв'ю. Як швидко Анатолія Гриценка пошиє в дурні «адекватна частина Росії з виходом на Путіна» - гадаю, очевидно.

Ні краплі дніпровської води окупантам Криму

#Нікраплідніпровськоїводиокупантам

Звичайно, Моніторингова група «Майдану Закордонних Справ», «Інституту Чорноморських Стратегічних Досліджень» та www.blackseanews.net знала, що днями розпочнеться компанія в ЗМІ та соцмережах за розблокування постачань дніпровської води до окупованого Криму. Вона розпочалась наприкінці минулого тижня.

Але ми трохи вичікували — щоб виявилась «група впливу РФ», що працює на замовлення, та просто добрі та наївні люди, що дуже співчувають та хвилюються.

Це тільки перший пункт нової програми РФ. Другий — після води — розблокування торгівлі з окупованою територією. Третє — ви не повірите, але це так: активно йде пошук підходів до відновлення залізничного сполучення…

Ви почуєте багато слізних співчуттів. Але ніхто з них не скаже — кому насправді в першу чергу не вистачає дніпровської води: 1) хімічним заводам п. Фірташа, це головний споживач водички; 2) 20 заводам оборонно-промислового комплексу, які будують кораблі з ракетами «Калібр», що направлені на нас; 3) 60 тисячам військовослужбовців окупаційних збройних сил РФ та 100 тисячам членам їх сімей; 500 тисячам «понаїхавших» ФСБшників, прокурорів, слідчих та поліцаїв, що знущаються та саджають в тюрми наших громадян.

Ніхто з них не скаже, що це — шлях, наприкінці якого — визнання анексії де-факто та відміна міжнародних санкцій. Тобто капітуляція. Подробиці — трохи згодом.

І нарешті: цього зрадництва НЕ БУДЕ… Ми не дамо. Так що прохання до «стурбованих» — не треба так хвилюватися. Не очікуйте гонорарів від держави-окупанта та вбивці. Ви їх не заробите.

https://begemot.media/news/ni-krapli-dniprovskoyi-vodi-okupantam-krimu/

менше тижня тому це написав,
аж просипаюся і бачу що хтось щось почав наново про Крим, воду, "там же наші люди", потім кажуть дописа прибрав, а народ кинувся обговорювати.
Так, у Криму багато "наших людей". Третина від усіх місцевих, якщо не рахувати іншу третину - людей-барометрів (флюгерів, опортунистів), тоді вийшло б аж дві третини. Разом з окупантами, яких все більшає, - вже від двох до трьох п'ятин.
І що?
Люди які там залишились - залишились там вже після того, як воду перекрили. Вони знали на що йшли. Я знав на що йшов. Кожен з нас знав, на що йде, бо кожен з нас, - тих хто залишився, хто поїхав, і хто досі мотиляється туди-сюди - п'ятеро раз усе зважив, чисто "по-кримські", де в плюсах де в минусах, і матеріальне, і духовне (у кого воно було).
Тому не треба нам подарунків. Насправді це подарунок не нам, а окупанту. А все що робить окупанта сильнішим - робить нас тут слабкішим. І малочисельнішим.
Бо ми якось витримаємо: до "другого Кучми" ми не те що без води, без світла сиділи ро-ка-ми. А от приїжджий окупант, колонист, колонизатор - або залишиться, бо тут комфортно, або чкурне геть.
За сталіна, після депортації, протягом 44-54 років понаїхало (позаселювано) дуже дохєра. Так от, половина з них збігла, втекла. Не витримала. Щоб за сталіна і втекти - можете собі уявити, як їм було тут хріново.
А хрущовці провели сюди комунікації, і вже жодна падлюка, яка хоч раз тут побувала у відпустці чи командировці, зі всього союзу, ніколи не полишала думки - коли-небудь приїхати сюди і стати навічно "іспокон віков кримчанином". І кожна сота цього досягла - не сама, так внуків влаштувала.
Я вам нагадаю: окупанти вважали Крим подарунком Україні, і як кожна падла, дуже жалкували, що довелося щось "подарувати". Саме на цьому їх роками виховували. Саме на тому вони собі й "вернули" той подарунок-54.
Ну так зробіть їм Крим у стані як до 1954!
А там і "як до 1944" недалеко.
Сапієнці Сат?