September 14th, 2018

Блог Игоря Яковенко: ВОЙНА СЛОВ - 223. ИЗГНАНИЕ БЕСОВ "РУССКОГО МИРА"

Блог Игоря Яковенко: ВОЙНА СЛОВ - 223. ИЗГНАНИЕ БЕСОВ "РУССКОГО МИРА"

Будучи человеком неверующим, я обычно стараюсь объяснять события в политической и медийной жизни России рациональными причинами. Но наблюдая то, что происходит в публичной сфере и, особенно, в телевизоре в последние дни, невозможно обойтись без религиозной трактовки событий. Ибо реакция Кремля и его обслуги на разоблачения в связи с отравлением Скрипалей и, особенно, с предоставлением автокефалии украинскому православию больше всего похожа на экзорцизм, на поведение бесов в момент их изгнания.
То, что происходит в российском телевизоре в последние дни, в точности совпадает с обрядом экзорцизма, как его описывают в средневековых источниках. Изгоняемые бесы выкрикивают непристойности, бешено вращают глазами, пророчествуют, бьются в конвульсиях, корчатся, на их плотно стиснутых губах выступает пена.
Нечто похожее могли наблюдать зрители канала «Россия -1» 12.09.2018 во время трансляции программы «Вечер с Владимиром Соловьевым». Сначала, когда обсуждали отравление Скрипалей, произошло столкновение двух бесов: Ж. и Хинштейна, которого Соловьев поздравил с тем, что он вновь стал депутатом Госдумы. Лидер ЛДПР пришел в эфир, еще не остыв от своего общения с участниками протеста на Тверской, которые хором сообщили ему, что он «говно», а также «урод». Ж. по этому поводу включил режим одержимости и стал вопить, что власти должны были всех арестовать. «Мы внесли поправку в закон: за оскорбление представителя власти – 5 лет», - злорадно сообщил Ж. А на вопрос Соловьева, можно ли будет оскорблять всех остальных, в том числе журналистов, Ж. радостно объяснил, что журналистов можно и нужно оскорблять. «А вы ничего не можете, только заплакать и уйти».
После чего Ж. вконец распоясался, стал обвинять во всех грехах прессу, а заодно и власть. «У нас до сих пор крепостное право, но в демократической оболочке!» - вольтерьянствовал Ж. После чего принялся разоблачать российские спецслужбы. «Русских шпионов ловят у туалетов, когда они выходят и застегивают ширинки», - со знанием дела сообщил Ж. и тут же добавил: «У нас все так делают, и я так делаю!». Перейдя от деталей своего туалета к политике, Ж. выразил возмущение тем, что в России до сих пор стоят памятники Карлу Марксу и Дзержинскому.
Новоиспеченный депутат Хинштейн, естественно, не мог стерпеть нападки Ж. на своих коллег и их идола, и объявил, что «Россия может гордиться своими разведчиками и вообще нашими спецслужбами». На что Ж. вполне резонно спросил: «Почему в Лондоне полно наших беглых генералов спецслужб, а где британские генералы в Москве?». После чего перешел к персональному делу Хинштейна. «Это все ленины и троцкие воду мутили. Это все евреи. Евреи, евреи! Такие как Хинштейн», - сообщил Ж. и вызверился на Хинштейна: «Вот вы – еврей, почему в Израиль не едете?». Соловьев попытался напомнить Ж., что он той же национальности, на что Ж. в точности как в средневековых описаниях про изгоняемого беса бешено завращал глазами, заорал: «Я – русский!», и стал выплевывать ругательства в адрес Хинштейна. «Подлец! Поезжай в Израиль! Это хинштейны нам кровь портят! Тебе дали мандат за то, что ты всех сливал, людей сажал!». Хинштейн сквозь этот ор успел только сообщить Ж., что он ответит за «подлеца», Соловьев пытался всех успокоить, но поле битвы все-таки осталось за Ж., поскольку в битве бесов всегда побеждает самый злобный, крикливый  и оголтелый. Завершая эту часть «Вечера» Ж. объяснил, как Россия должна ответить на разоблачения Терезы Мэй. «Мы должны провести спецоперацию. Ночью у британских берегов всплывают подводные лодки. Диверсионные операции. Чтобы там все горело. Но это не мы. Надо все делать чужими руками».
При всем отвращении к Соловьеву не могу не признать его таланта в подборе кадров «экспертов» для передач. Одна из таких кадровых находок – британский «политолог» Александр Некрасов. Не знаю, где его откопал Соловьев, но этот «эксперт» вызывает у меня приступы ностальгии. Это конец 60-х – начало 70-х годов, когда оттепель закончилась и было решено усилить контрпропаганду, придать ей массовость и добиться полного охвата. Специалистов не хватало, и на предприятия посылали долдонов-начетчиков, которые повторяли заученные тексты про «загнивание империализма», про кошмарную жизнь «простых американцев», а также французов, британцев, и прочих шведов. Сегодня, в конце второго десятилетия 21 века этот музейный экспонат выступает на главном государственном канале страны.
Говоря о причинах скандала с отравлением Скрипалей, «политолог» Некрасов сообщил: «Зарплаты здесь (в Великобритании) – просто жуть. Зарплаты здесь очень маленькие. Люди не могут выживать». Мне всегда хотелось чтобы когда российские «эксперты» несут такую чушь в эфире, на экране появлялись бы цифры, сравнивающие положение дел в России и в той же Великобритании. В данном случае, минимальная зарплата в Великобритании составляет свыше 120 тысяч рублей в месяц, в России – 11 тысяч рублей, то есть разрыв почти в 11 раз. Средняя зарплата у британцев – около 200 тысяч рублей, у россиян – 30 тысяч. Разрыв – в 6,6 раз. «Политолог» Некрасов еще долго говорил об обнищании английского народа, о бездарном управлении экономикой, о лживости британской прессы… Речь «политолога» постоянно прерывали аплодисменты в студии, а в конце Соловьев поблагодарил его «за блестящий анализ» и перешел к своему любимому предмету – к Украине.
Говорили, естественно, о грядущей автокефалии. И вот тут прямо в студии «России -1» развернулся сюжет, который многократно изображался на средневековых гравюрах, посвященных изгнанию бесов. Поскольку вся эта автокефалия и есть изгнание бесов «русского мира» из Украины.
«Мишка Денисенко предан анафеме!» - надрывался Соловьев, говоря о патриархе Украинской православной церкви Киевского патриархата Филарете. – «Он не только не православный, он – не крещенный! Он – сатана!». И переходя к судьбе украинского народа, Соловьев сообщил, что «их ведет сатана!», а возвращаясь к персональному делу патриарха Филарета, компетентно пояснил: «Филарет – это бес!».
Говоря о ситуации с Киевским патриархатом, глава которого Филарет предан анафеме Московским патриархатом, есть смысл вспомнить историю знаменитых анафем. На Антиохийском соборе в 341 году анафеме был предан архиепископ Афанасий Великий, который в свою очередь предал анафеме всех прелатов, которые его отлучили от церкви. Потом они с папой Либерием отлучили друг друга от церкви. Впоследствии и Афанасий Великий и папа Либерий были причислены к лику святых. Анафеме был предан Иоанн Дамаскин, один из отцов церкви, также причисленный к лику святых. Во время великого церковного раскола 1054 года патриарх Костантинопольский Михаил Кируларий и папский легат кардинал Гумбарт обменялись анафемами, что не помешало обоим продолжить свою церковную деятельность…
Изгнание бесов «русского мира» из Украины и из других стран не может не сопровождаться отчаянным сопротивлением бесов. Экзорцизм вообще – крайне неприятная и малоэстетическая процедура. А если вернуться из мира религиозных метафор в реальность, то следует признать, что процесс гибели российской империи, который начался в 1917 году, а затем продолжился в 1991-м, займет еще некоторое время и будет, скорее всего, весьма болезненным. Но у человечества нет другой альтернативы, кроме избавления от этого крайне опасного анахронизма.

Смех похоронит Путина

Смех похоронит Путина
Обращение Золотова к Навальному и интервью «Петрова» и «Боширова» Симоньян — симптомы одной болезни. Российские власти полностью потеряли адекватность, оторвались от реальности, живут в собственном шизомире. А главное, они стали просто смешны.

В их мире благородный офицер Золотов выпорол скверного мальчишку-Навального, а блестящий журналист Симоньян взяла интервью, убедительно опровергающее причастность российских спецслужб к отравлению Скрипалей. Как тяжело психически больные, они отказываются принимать очевидную для окружающих реальность, в которой Золотов показал себя злым клоуном, полным дураком и трамвайным хамом, сделав при этом Навальному отличный пиар; а недалекая Симоньян в своем интервью продемонстрировала всему миру, что несшие невероятную околесицу и путающиеся в показания «Боширов» и «Петров», - взятые за руку путинские киллеры.

Российские власти стали смешны и даже не понимают этого. Над ними уже хохочет в голос многомиллионный Рунет. Скоро над ними будут смеяться даже ученики младших классов. Смех уничтожает «чудо, тайну и авторитет» власти, страх и преклонение перед ней; освобождает сознание от гипноза пропаганды. Смех похоронит этот весьма серьезный в своем клиническом идиотизме режим.

Смех как оружие

Очень радует позиция "Нельзя смеяться над горбатым разведуправлением, потому что нам цинично показали двух хладнокровных убийц".

Ну да показали, и что теперь? Плакать?

Во-первых, смех это разрядка, это отличное оружие контрпропаганды, смех разрушает страх и развеивает когнитивные искажения. Любой мошенник знает, что все вот эти "погадать на ручке", "покупай не скупись", "беспроигрышная лотерея" - развеиваются смехом. Если клиент смеется(не истерично), они сразу отваливают - дохлый номер.

Во-вторых, мы презираем и насмехаемся над всеми российскими убийцами. От тех кто летает в Лондон, до тех кто лупит через границу Градами, прикрывается мирняком и вырезает наши заводы на металл. От тех, кто возглавляет норотные риспублеки до тех, кто говорит что не все так однозначно на газпромовском Эхе. У нас десять тысяч погибших совокупно - мы помним о них, мы скорбим по ним, мы отомстим, мы ничего не забыли, но это не повод прекратить высмеивать врагов. Нельзя четыре-пять лет плакать и не опустить руки. Нам предстоит еще долгая борьба. Нужны сеансы разрядки, нужно ощущение превосходства над врагом.

В-третьих, нужно разрушать мифы как внутри себя и наших союзников, так и внутри самих россиян. Нет никаких неуязвимых рыцарей плаща и кинжала с чистыми руками и холодным сердцем. Есть Руся и Саша два долбоеба мейд ин Раша, есть начальники которые визировали им рукожопую операцию, есть медийщики которые прикрывали их по неправильнмоу плану прикрытия. Нет никакой непобедимой армии России, есть толпа таких же русь и саш, которые сильны только в спину бить или из-за спин женщин и детей. А как доходит до дела - вы бурят, как я рад. Нет никакого хитрого плана Путина, никто никого не переиграл - есть абсолютно реактивное российское руководство, которое закрывает тактические вопросы и не имеет ни экспертов, ни исполнителей, чтобы хотя бы не выглядеть идиотами. Не говоря уже о том, чтобы идиотами не быть.

Вот вам и весь ответ. Да будем смеяться, по капле выдавливая из сограждан комлекс меншовартості.

Подождите, они там еще на учения своих френдлифайер устроят.

Фіаско Орбана y Європарламенті з точки зору сільської аналітики

Вчора одна мила симпатична жіночка з Голландії скромно усміхаючись насолоджувалася своїм зірковим часом, а півтисяча депутатів Європарламенту стоячи їй аплодувала. Звати ту жіночку Юдіт Сарджентіні, вона депутат ЄП і якось вона поставила собі за мету показатєльно вздрючити прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана. По совокупності заслуг. І крім того він б’яка. Ну й учора вона його нарешті привселюдно вжарила, при чому прямо таки віртуозно. Чим і заслужила стоячу овацію Європейського парламенту.

Поки пані Юдіт насолоджується перемогою, ЄП готується до імплементації свого рішення, а Орбан валяється в ліжку у носках, з тяжолою головою та отвратітєльним привкусом во рту й соображає чи йти йому сьогодні на роботу, чи ну його нафіг, ми заваримо собі смачної кавоньки або духм’яного чаю. І вмостимося зручненько.

Ітак. Учора Європарламент конституційною більшістю проголосував за внесені голландською депутаткою Юдіт Сарджентіні пропозиції, а іменно: застосувати проти політичного керівництва Угорщини дисциплінарні санкції за грубе попраніє базових принципів, на яких засновано Європейський Союз. Це і утиски преси, і корумпованість політичного керівництва, і порушення прав та свобод цілих категорій громадян, і ще купа різних гріхів та прегрешеній – доповідь пані Сарджентіні переконливо свідчить, що з невеличної симпатичної країни в центрі Європи Орбан перетворив Угорщину на презервацію перепуганих громадян, якими так легко маніпулювати плюючи на принципи демократії й здорового глузду.

Рішення Європарламенту за масштабністю наслідків зараз важко навіть оцінити. Прецедентів нема. Адже подібне сталося ВПЕРШЕ за всю історію Євросоюзу.

Що буде далі – побачимо, але Орбан учора зазнав ганебної і дуже болісної репутаційної поразки. У можливість якої не вірив. Бо був свято переконаний, що дві третини голосів пані Юдіт у Європарламенті аж ніяк не збере.

Україна в тій історії звісно ні при чому, але нехай тепер Будапешт наважиться, щось нам в’якнути про попраніє демократичних цінностей чи прав національних меншин. Їм завжди можна чемно відповісти “Ой, дємократи виіскалися. На себе лучше гляньте”.
Втім, у самій Угорщині в питанні про повну непричетність України до вчорашнього загальноєвропейського ляпасу Обрану вже заворушилися смутні подозренія. І дехто з їхніх експертів поглядає в бік Києва з опаской. Адже Орбан дійсно був абсолютно впевнений – ЄП дві третини голосів не набере, рішення провалиться, вредна дєвушка Юдіт піде гірко плакати, а він, Орбан, дасть пространне хвалькувате інтерв’ю про те який він крутий, сильний, красівий і вобше барсік.

І до цього все йшло, адже Будапешту підтримку обіцяли зокрема в Австрії - юний австрійський прем’єр Себастьян Курц Обрану постійно улибався і за руку з ним чемно здоровкався. Та й Хуйло, коли був у Австрії на весіллі, танцюючи із фрау Кнайсль про Обрана їй шось у вухо наверняка нашіптував. А та, п’яна та весела, взяла й пообіщала. Тому Будапешт був спокійний - потужна й досвідчена австрійська дипломатія натисне в ЄС тайні пружини і Орбан у Страсбузі отдєлається льогким іспугом. Но в самий останній момент герр Курц від Обрана чомусь відвернувся. Ще й сказав про нього такоє… І тепер на угорських форумах обіжено ниють, шо герр Курц гнида. Але шо інтєресно – отетеріли вдруг угорські конспірологи – Курц удівітєльним образом ізменився до Орбана одразу після свого візиту в Київ… Совпадєніє?

Дід цього не знає. Може й совпадєніє. А може й ні… Проте загальна мораль з учорашніх подій у Страсбурзі напрошується сама собою – єслі ти шото десь проти України в’якнув, то в голову тобі неодмінно прилетить. І скоріше за все з несподіваного боку. Українці ж привично розведуть руками “А ми там вообще ні при чому. То ваші внутрішні розборки”.

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, тримаємо кулаки за Олега Сенцова та усіх бранців і спокійно та невпинно допомагаємо Армії. За широкими плечима якої можемо насолоджуватися мирним життям, пити каву та умнічати у фейсбуці.

І слєдім, шоб віздє був порядок! А не то, шо січас

Вітаю сердечно, друзі! Після вчорашнього посту про рішення Європарламенту по Угорщині читачі попросили діда подивитися, як там сердешний Віктор Орбан себе чуствує. Зокрема, як пояснює угорцям проізошедше в Страсбурзі, як на це все реагує офіційний Будапешт і що з того буде. Дідусь дисципліновано заліз на угорські сайти, почитав пресу, в першу чергу урядову, і навіть пости деяких угорських політиків у фейсбуці. Ще й коменти під ними. Ето жесть. Загалом українські ЗМІ даремно не висвітлюють цю подію, тож дід у міру своїх скромних можливостей спробує їм допомогти. І кому ця тема цікава, заваримо собі кавоньки чи чаю та вмостимося зручненько. Ітак.

Загальне враження, що Орбан дійсно не чекав на такий результат голосування і внятного плану “Б” не мав. Бо після голосування малодушно зник з інформаційного простору, не давши подчіньонним жодних указаній. Не виключено, шо він, як дід учора напівжартома предположив, попросту забухав. Тому урядові ЗМІ Угорщини якоїсь чіткої лінії висвітлення учіньонного Європарламентом ізбієнія угорських керманичів, не мали.

Не получивши темників, головні редактори угорських солідних ізданій та телеканалів напрасно другі сутки обривають телефони своїх кураторів в уряді, куратори теж нічого толком їм сказать не можуть. Тому в теленовинах просто скромно повідомили про голосування, та дали парочку синхронів з угорськими євродепутатами, які мололи чепуху про засилля в ЄП ліберальних партій, які підтримують мігрантів. А ось Угорщина героїчно стоїть на захисті Євросоюзу від напливу всякої чорномазої шушери, за це й страдає. Взагалі, тема незаслуженних страждань Угорщини від неблагодарної Європи – одна з улюблених серед угорських політиків і на цій темі там не паразитує лише ледачий.

Окремо угорські дєятєлі накинулися на ініціаторку покарання Угорщини, шановну пані Сарґентіні Юдіт (свідомо подаю це ім’я в угорській вимові, трапляється і вимова Джудіт Сарджентіні), та пройшлися по її особі в притаманній дебілам манері – і шо вона некрасіва, шо неудовлєтворьонна дура, а також, що вона бездітна. Бо бездітні люди якоби не можуть бути відповідальними, - уверенним тоном заявляють мадярські коментатори, намекая, шо ось Орбан багатодітний батько, а значить автоматично дуже ответственний політик. Втім, натяк на бездітність – це ще й камушок у огород пані Меркель, но об етом послє.

А ось угорський депутат Чаба Шовґор сміливо й храбро уязвив пані Юдіт просто-таки в залі засідань Європарламенту, коли йому надали слово для виступу. Виступаючи угорською він весь свій нєдюжинний інтелект, дотепність та остроуміє вклав у вимову прізвища ненависної голландської депутатки. Назвавши її “Szar gentini”. Саме так – інтонаційно виокремивши перший склад її прізвища. При тому перекладач-синхроніст на англійську цієї вольності не помітив, або не схотів помітити і шутку йумора пана Шовґора оцінили лише депутати, які володіють угорською. Втім, дідусь сподівається, що європейським парламентарям уже пояснили соль остроумного замечанія пана Шовґора – “Szar” угорською означає “гівно”. Переконаний, після такої виваженої і солідної реакції угорських політиків їхні авторитет у європейських структурах виростуть нєобикновенно.

Але біс із ними, мнєніє опущених угорських балаболів вже мало кого хвилює, європейські експерти зараз жваво обговорюють більш цікаві питання. Наприклад, як реагуватиме на рішення ЄП Європейська народна партія. Адже ЄНП – загальноєвропейська політична організація, яка включає в себе консервативні та християнсько-демократичні партії 39 країн континенту і членство в цій організації для Орбана предмет особой гордості. А також – надій на реванш, бо Орбан давно усім навколо розказує, що теперішні Європарламент та Європейська Комісія його вообще не волнують. Все-одно наступного року будуть вибори до ЄП, перемогу обізатєльно отримають праві партії, а значить склад нової ЄК формуватимуть політичні сили, об’єднані в рамках Європейської Народної Партії. “І вже тагда ми їм усім покажемо” – мрійливо усміхався Орбан, с ненавистю косясь у бік бундесканцєрін Ангели Меркель. Яку щиро й переконано вважає головним автором та натхненником свого позавчорашнього позору в Страсбурзі.

Однак явна зрада депутатів від ЄНП, які всупереч сподіванням угорських депутатів не проявили партійної солідарності, а натомість масово голосували за пропозицію пані Сарґентіні, не могла не вразити пана Орбана в самісіньке серце. І це вірогідно одна з причин його апатії, депресії та запою. Втім, учора під вечір угорський прем’єр вроді начав подавать признаки жизні. Й хоча до преси так і не вийшов, зате за інсайдерською інформацією провів тайну встречу із керівництвом своєї партії FIDESZ. Де обвівши пристутствующих припухшими глазами, жадно осушив пляшку мінеральної води. Після чого собравшись з духом сообщив подєльнікам велику й важливу новину “Гаспада, ми в жопе”. Бо за його даними є висока вірогідність того, що їхня партія може бути з рядів ЄНП з позором ізгнана.

Що було там далі інсайдери не повідомляють, зате зранку з’явилася новина, що пан Орбан планує здійснити терміновий закордонний візит. Який відбудеться вже 18 вересня. Угадайте з трьох раз куди? Дідусь впевнений, що всі його читачі люди кмітливі й одразу здогадалися, що пан Орбан засобирався в гості до Хуйла.

Взагалі-то в міжнародній практиці існує принцип почерговості візитів і тепер по ідеї черга за Хуйлом. Його візити в Угорщину планувалися, навіть анонсувалися, але щоразу зривалися й переносилися. Тому для здійснення всупереч принципу почерговості візиту угорського прем’єра у Москву мусять бути більш ніж серйозні підстави. Міністр закордонних справ Петрик Сійярто розказує угорцям байки, шо Орбану нада в Москву срочно по ділу, бо треба ж обговорювати деталі газової угоди. Чинність якої завершується у 2020 році, а значить є гостра нужда терміново договарюватися про нову. Дід думає, що таке пояснення викликало у всіх акредитованих в Будапешті посольствах щирий веселий сміх, а зараз уже регочуть і у Вашингтоні, і в Лондоні, і в Берліні, і в Парижі. Інтелігентно похрюкують в кулаки навіть у Любляні. Та всі гуртом збираються стежити за тєлодвіженіями Орбана, розуміючи, що навострив він лижі в Москву нєспроста.

Для чого Орбану саме зараз понадобився Хуйло і які саме ідеї народилися в похмільній голові угорського прем’єра дід не знає. Але по всій вірогідності в нього визрів якийсь генітальний план реваншу та захвата власті в Європі з одночасним покаранням Меркель. Але здійснення цього плану требує нєкоторих фінансових вложеній, які Орбан планує вициганити в Хуйла. Бо лише ставши головним координатором фінансових потоків з Москви на нужди правих партій Орбан може зберегти хоч якийсь рівень впливовості. Втім, це лише моє припущення, наблюдаєм.

Але якщо це дійсно так, то дідусь дуже сподівається, шо Хуйло не устоїть перед неотразімим обаянієм угорського барсіка, і таки влізе в задуману ним авантюру. Єдиним осязаємим результатом якої будуть нові гроздья антиросійських санкцій за втручання у вибори до Європарламенту. І вони обрушаться на Росію в будь-якому разі, навіть якщо сам Хуйло предусмотрітєльно откине до цього часу копита.

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, тримаємо кулаки за Олега Сенцова й усіх полонених та продовжуємо допомагати Армії.

І слєдім, шоб усюди був порядок! А не то, шо січас

Блог Игоря Яковенко: ПРЕДЪЯВЛЕННЫЕ МИРУ ОТРАВИТЕЛИ ОКАЗАЛИСЬ КЛОУНАМИ

Блог Игоря Яковенко: ПРЕДЪЯВЛЕННЫЕ МИРУ ОТРАВИТЕЛИ ОКАЗАЛИСЬ КЛОУНАМИ

Фамилии «Боширов» и «Петров» после их интервью Симоньян 13.09.2018 следует писать в одно слово с маленькой буквы - #бошировипетров#. Они теперь могут ездить с гастролями как Тарапунька и Штепсель или Пат и Паташон. Им пора регистрировать свой бренд для съемок комедийного сериала: «Невероятные приключения разведчиков Боширова и Петрова в Европе».
Российские спецслужбы и раньше приоткрывали лица своих сотрудников и позволяли заглянуть в глубины их внутренних миров, окончательно похоронив миф о блестящих интеллектуалах, сочетающих умение убивать легким нажатием пальца с глубоким знанием философии и любовью к органной музыке. Нам показали во весь рост Анну Васильевну Чапман и Андрея Константиновича Лугового. Казалось, вот оно – дно. И тут снизу постучал генерал Золотов… А теперь еще и эта парочка…
Путину пришлось выступить в роли директора цирка-шапито и организовать это клоунское шоу, поскольку другого выхода просто не было. Есть обвиняемые в покушении на убийство, совершенное способом, особо опасным для жизни многих граждан другой страны. Есть их фото, паспорта, выданные Россией, и отпечатки пальцев. Этим двум гюльчатаям в любом случае надо было открывать личики. Их готовили неделю. Наконец, Путин на всю страну скомандовал: «Боширов-Петров – два шага вперед!». Люди подневольные, служба есть служба.
Потея с непривычки и повторяя про себя, как перед экзаменом, слова про эти дурацкие достопримечательности, #бошировипетров# набрали номер мобильного телефона Симоньян, который, как сама Симоньян объяснила, «знают все, даже курьеры, которые развозят цветы на 8-е марта». Кстати, а кто еще, кроме курьеров, входит в это местоимение «все»? Я – точно не вхожу. Уверен что среди моих знакомых журналистов таких тоже немного. #Бошировипетров#, судя по легенде, не цветочные курьеры и даже не журналисты. Откуда у «предпринимателей средней руки» оказался личный мобильник руководителя медийного холдинга, стоящего весьма высоко в иерархии путинской России?
Еще более забавно утверждение Боширова о том, что он до всей этой истории никогда не слышал фамилию Скрипаля. Вот что пишет Маргарита Симоньян в своем блоге о причинах, по которым эта парочка выбрала именно ее для своего «выхода в свет»: «Они отказались давать интервью кому-либо другому, даже нашим журналистам, так как, по их словам, они меня знают по эфирам и читают мои соцсети и поэтому, опять же, по их словам, доверяют». В эфирах Симоньян фамилия Скрипаль упоминается 17 раз. Это не считая упоминания в ее соцсетях…
Вообще, в этом тандеме «Боширов» - самый яркий. Его «Солсберецкий собор» (так «Боширов» обозвал Солсберийский собор Девы Марии) стал мемом. Равно как и фамилия «Монбланк», которую «Боширов» присвоил высочайшей вершине Европы.
Эту парочку нельзя было предъявлять публике. Так же как и их, извиняюсь за выражение, «легенду». В соответствии с которой, два «предпринимателя средней руки» приехали в Англию на три дня для того, чтобы «оторваться в Лондоне» и сняли дешевый одноместный номер на двоих. Вместо того, чтобы «отрываться в Лондоне» они два дня тратят на две поездки в Солсбери ради того, чтобы посмотреть на «шпиль высотой 123 метра» и «самые старые часы, которые до сих пор идут». Это из объяснения «Боширова», который наморщив лоб вспоминал две цитаты из Википедии, которые он смог вызубрить.
То, что вожделенный шпиль и часы находятся в одной стороне от вокзала, на который прибыли #бошировипетров#, а дом Скрипаля, рядом с которым их зафиксировали камеры – в прямо противоположной можно убедиться, глядя на карту.
Нестерпимая тяга к прекрасному, стремление во что бы то ни стало увидеть «Солсберецкий собор», насладиться размером шпиля и древностью часов, которую продемонстрировали #бошировипетров# сравнима с самоотверженностью лосося, идущего на нерест и готовых погибнуть сразу после достижения вожделенного нерестилища. То, что они дважды ездили из Лондона, где так и не исполнилось их намерение «оторваться», в заветный Солсбери, #бошировипетров# объясняют «снежным коллапсом», который им помешал. Беда в том, что снег в Солсбери, действительно, был, но он был накануне приезда этой парочки, а когда они приехали, снег уже убрали.
Никаких «предпринимателей» «Боширова» и «Петрова» в ЕГРЮЛе нет. Петровых, понятное дело много. А вот Боширов не упоминается ни как учредитель, ни как менеджер. У этих людей нет профилей в социальных сетях, что крайне странно для предпринимателей, торгующих спортивным питанием и занимающихся фитнесс-тренингом. И то и другое предполагает агрессивный маркетинг.
Понятно, почему Путин поручил именно Симоньян процедуру предъявления миру отравителей. Мало кто смог бы с таким бесстыдством выполнить столь позорное поручение. Их диалоги изумительны:
- Вы работаете в ГРУ?
- А вы?
- Я нет.
- И мы нет.
В Древнем Риме, в средневековье и во времена Сталина действовал постулат «признание – царица доказательств». Симоньян, выполняя особое поручение Путина, воплотила в жизнь иной принцип: «непризнание – исчерпывающее доказательство невиновности».
- У вас были с собой отравляющие вещества?
- Нет.
- Вы везли с собой духи Nina Ricci?
- Нет, а зачем духи нормальным мужикам?
У путинского фашизма много отличий от предшествующих режимов такого же типа. Одно из них - обилие недоумков во всех сферах. Сталин и Гитлер создали страшные социальные конструкции, порождающие ад на земле. Путин создал систему, в которой из каждой щели вылезают клоуны и корчат дурацкие рожи. И вот то, что нами правят клоуны и недоумки, особенно противно.

Пастка для Путіна

Юрій Луканов

Непоєднувані речі поєднуються в головах наших деяких співвітчизників не менше, ніж у росіян. Тільки в них там велич у мозку, а в наших самоприниження.

Я взяв участь у телепрограмі «Перші про головне»на телеканалі ZIK . Почув від моїх опонентів, що на міжнародній арені все вирішується без Києва, за його спиною, а то й за його рахунок. Зрозумів, що це саме той випадок. Уявити, що Київ може диктувати порядок денний світовим лідерам дехто з наших співвітчизників просто не здатен.

Фото: EPA/UPG

Якраз у вересні виповнилося чотири роки від підписання першої порції Мінських угод. Чотири роки достатній час для того, щоб оцінити цей документ з відстані часу.

Критики зневажливо називають їх «мінським договорняком». Мовляв, цей документ закабалює Україну і ставить в залежність від Москви. Треба сказати, що і я після підписання цього документу його критикував . Головна претензія полягала в тому, що реалізація цих домовленостей призведе до того, що нині окуповані території перетворюються на непідконтрольний Києву анклав, який буде інструментом впливу Москви на Київ. Власне, я був не єдиним критиком. Таких критиків і сьогодні лишається чимало.

Але практика, як відомо, критерій істини. І вона показала, що Мінські угоди Росії, як кістка в горлі. Росія кревно зацікавлена у тому, щоб з неї зняли санкції. Захід наполягає на тому, що санкції будуть зняті лише тоді, коли вона виконає Мінські угоди. Якщо вірити критикам цього документу, то він Росії дуже вигідний. Здавалося б, сам Бог велів Росії втілити в життя положення нібито вигідних для неї угод і вона отримує ще один бонус – з неї знімаються західні санкції. Одначе, Москва чотири роки цього не робить і постійно їх порушує. Невже не розуміє власну вигоду?

Незаперечний факт полягає в тому, що Мінські угоди зробили відносну паузу у війні. Звісно, бої тривають всі чотири роки, на жаль, гинуть наші захисники, але інтенсивність боїв в рази нижча, ніж була на початку. Відносна пауза дала змогу Україні передихнути і відновити армію. Сьогодні вона, попри всі проблеми, являє собою добре забезпечену структуру, яка здатна дати відсіч ворогові.

Такої ж думки дотримуються експерти, які обговорювали це питання 5 вересня. «Перші угоди підписувалися після Іловайської трагедії, в умовах, коли українська армія була слабкою, а українська держава була не в змозі швидко вирішити питання обороноздатності», – говорить виконавчий директор Центру суспільних відносин Євген Магда.

На думку експертів, тоді підписання Мінських угод було важливим тактичним кроком для країни.

Крім іншого, на думку експертів, Мінські угоди дають, як Україні, так і нашим західним партнерам, можливість карати Росію санкціями за невиконання пунктів цих угод.

«До Мінських угод зараз прив'язані всі міжнародні санкції. Угоди схвалені на рівні ЄС та на рівні Ради безпеки ООН. І постійно підкреслюється, що санкції проти Росії триватимуть до повного виконання Мінських угод. А це включає і виведення іноземних військ (з території України. – Ред.), і те, що контроль над кордоном переходить до України. Але Росія не виконує ці умови. І це дає можливість продовжувати санкції проти неї», – пояснює Олексій Гарань.

Отож, практика показала, що Мінські угоди стали своєрідною пасткою для Путіна. Він не зміг поширити свій вплив далі, ніж це було досягнуто 2014 року і плани створення так званої Новоросії провалилися. Тож, можна обговорювати плюси і мінуси цього документу, але вони не є провалом України як стверджують їхні критики.

Коли починався так званий Нормандський процес, то Київ виглядав хлопчиком для биття. Всі його учасники намагалися вирішити питання за рахунок України. Від нашої країни вимагали, аби вона ішла на поступки, формально повернула окуповані території але де факто залишила їх під контролем Москви. Навіть Сполучені Штати наполягали на цьому. Досить згадати так званий план Мореля , за яким стояла тодішня заступниця держсекретаря США Вікторія Нуланд разом із статс секретарем МЗС Росії Григорієм Карасіним. Україна зуміла уникнути втілення цього плану в життя при цьому не посварилася із своїми західними партнерами.

На сьогоднішній день Сполучені Штати займають найжорсткішу проукраїнську позицію. Згідно із заявами американських високопосадовців, Росія має вивести війська з Донбасу і повернути Крим. За словами представника держдепу США по Україні Курта Волкера, для уряду Сполучених Штатів нема різниці між Донбасом і Кримом, адже в обох випадках це протизаконна окупація та анексія.

Німеччина також заявляє , що санкції можуть бути зняті лише за умови виконання Росією Мінських угод. Так само і Франція наполягає на тому, що санкції з Росії не будуть зняті без прогресу в Україні. У липні саміт Україна-ЄС висловився ухвалив офіційну заяву, де містився осуд Росії за анексію Криму і війну на Донбасі. Сьогодні вже ніхто не ставить питання про вирішення проблеми за рахунок України.

Ще кілька красномовних фактів. Петро Порошенко торік виступив з ідеєю запровадження миротворчої місії ООН на Донбасі. При тому наполягав, що вона має бути запроваджена на всій окупованій території. Під контроль її мають взяти міжнародні адміністрації. Захід одностайно підтримав ідею запровадження такої місії. « Союз НАТО підтримує ідею розташування ймовірної миротворчої місії ООН на сході України на всій території конфлікту, включно з непідконтрольною нині Києву ділянкою українсько-російського кордону», - заявив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ в інтерв’ю Радіо Свобода.

Владімір Путін нібито погоджувався, але наполягав на тому, що миротворці можуть стати лише на лінії розмежування. Очевидно, що такий підхід став би профанацією миротворчості і залишив би окуповані території під контролем Москви. Ідею Путіна було відкинуто. Так само, як і його ідею про референдум на Донбасі, яку він висловив під час прес-конференції з Дональдом Трампом

А подивіться, що з Томосом робиться. Київ запустив процес, пославши підписаний Порошенком лист з проханням про автокефалію Українській православній церкві. А Константинополь підключився і Російську православну церкву вже самостійно поборює. Київ таки справді якоюсь мірою перестав бути активним в цій ситуації. Він сидить на березі і чекає, коли повз нього пропливе ну не труп, звісно, а опудало нібито всесильної російської церкви.

Тож, шановні експерти, у вас, звісно, можуть бути різні думки щодо процесів у міжнародній політиці. Однак, вищенаведені факти свідчать, що називати Україну лише об’єктом міжнародної політики – це річ далека від істини. Київ уже роки два як перетворився на особу, яка не без успіху диктує свій порядок денний.

https://lb.ua/blog/yuriy_lukanov/407351_pastka_putina.html

Сколько украинцы залатили Симонян?

9 ч.

но самый интересный вопрос - как теперь Кадыров и вообще Северный Кавказ
будет общаться с московскими силовиками?
благодаря Симонян такая простая вещь как рукопожатие превратилась
в сложнейший ребус.
истинный кавказец будет гадать
- похож этот русский на тех двух или нет?
учитывая как выглядят те двое,
учитывая нрав Кавказа, сложности неизбежны.
Путин двадцать лет создавал образ мужественного русского силовика.
а мадам Симонян за полчаса не оставила от него камня на камня.

украинцы, сколько вы заплатили за это интервью мадам Симонян, признавайтесь?

Признак тектонического дрожания под ногами

Самое познавательное во вчерашнем интервью не то, что эти двое несомненно убийцы (это и так было понятно), и даже не бездарность всех участников мероприятия, а то, что государева пропагандистка г-жа Симоньян со всей очевидностью пыталась от этой парочки дистанцироваться - иронией, комментариями... Типа она журналист, а не соучастник.
Мы будем теперь наблюдать эту манеру все чаще - по мере усиления тектонического дрожания под ногами.

Порівняння з подіями 100 років тому. Три стратегічних відмінності

Крім трьох стратегічних відмінностей від ситуації 100-річної давнини, про які я неодноразово писав:
- ворожість тоді до нас світової надпотуги ( Антанти);
- наявність тоді у москви геніяльних лідерів (Лєнін, Троцький);
- наявність тоді у москви де-факто нової релігії, якій майже не було чого протиставити - большевізму -
є ще одна найстратегічніша відмінність.
Наразі це вони вторинні, а ми робимо рух, себто "двіж". Це ми робимо їм когнітивний дисонанс, а за ними - морок і порожнеча. Вони реагують, а у нас - драйв, розвиток, майбутнє. Вони - минуле, що чіпляється за сьогодення. Якщо лише самі себе не звоюємо то переможемо.
Тримаймо стрій, прорвемося. Слава Україні!

Попали в положение...

Трудней всего сейчас переобуваться малофеевскому телеканалу "Царьград". - С сегодняшнего дня в России будет трудно придерживаться "консервативных, монархических, антизападных взглядов" с таким откровенно русофобским названием.

Самое интересное даже не в том, что Онуфрий, вслед за Сталиным, считает, что "моральное и каноническое право" руководства Церковью основывается исключительно на обладании империей. - Думаю, Папе было бы что ему по этому вопросу сказать. Важно другое, фактически, глава УПЦ МП в эфире телеканала Интер признал сегодняшнюю Россию Империей - эквивалентной Византийской, которая, по его утверждению, некогда якобы "охватывала весь мир".