September 29th, 2018

Шокирующая стенограмма

фрагменты стенограммы переговоров Варфоломея и Кирилла, которые опубликовали греки, производят шокирующее впечатление. Патриарх Кирилл в закрытых переговорах высокой ценности рассказывает про то, что "в Киеве во время Майдана был государственный переворот и поэтому..." и т.д. То есть "пропагандистскую шнягу", не имеющую абсолютного никакого веса за пределами газетной брехни, он вдвигает в контекст аргументации, которая должна решить вопрос касающийся "вообще всей истории".
То есть он просто подтверждает своей риторикой, что это "делегация школьников": в 1589 году Константинополь поставил туда Патриарха, а уже в 1721 году никакого патриарха не стало. И Константинопольский патриарх Иеремия дал добро Петру на это. То есть вся эта "юрисдикция" в масштабе истории "Афин и Иерусалима" просуществовала чуть больше ста лет, причем в начале Нового времени. Маккиавелли уже умер, а никакого "патриарха московского" еще не было вообще.
Отдают ли себе вообще отчет эти люди - до какой степени они могут "раздеть" всю свою "юрисдикцию" конфликтом с Константинополем? Видимо, "нефть-матушка" совсем застилает глаза и они не понимают, что вся риторика о "многомиллионом православном народе России", о "цивилизационном выборе Древней Руси" - это же все для начальной школы. Но это все не имеет никакой цены с точки зрения "диптиха", его происхождения и порядка. Мало того, что им Путин превратил государство - в бензоколонку, они еще хотят раздеть и Церковь, - у которой всего два столетия полной канонической самостоятельности, поставить ее в положение обнаглевших "схизматиков", которые "не поминают"...
Фантастика!

Исторические предательства и исторические аберрации

Не Мюнхеном единым

Михаил Дубинянский

В нынешнем году исполняется 80 лет печально известному Мюнхенскому соглашению, подписанному 30 сентября 1938-го.

Для всего мира Мюнхен стал позорной страницей истории и символом предательства. А для воюющей Украины это еще и символ западного оппортунизма, угрожающего нашим интересам.

У нас любят рассуждать об "уроках Мюнхена"; нас регулярно пугают "новым Мюнхеном"; а западных политиков, готовых договариваться с Кремлем, сравнивают с Чемберленом и Даладье.

При этом любители исторических параллелей упускают из виду одну важную вещь. Мюнхенский сговор стал эталоном предательства главным образом потому, что не удовлетворил предавших.

Сделка с гитлеровской Германией за счет Чехословакии не оправдала ожиданий, не помогла предотвратить мировую войну, была признана постыдной ошибкой и в этом качестве вошла в историю.

Но если бы Гитлера действительно удалось умиротворить, то жертвование чехословацкими интересами интерпретировалось бы совсем по-другому.

По сути, Мюнхен-38 – это символ неудачного предательства. Успешное и результативное предательство выглядит иначе.

Оно рассматривается как сдача чьих-то интересов лишь пострадавшими современниками. А затем его плоды начинают восприниматься как нечто естественное и продиктованное самой историей.

И это именно тот урок, который стоит усвоить нынешней Украине.

Например, сегодня нам кажется само собой разумеющимся, что Республика Корея вынуждена соседствовать с КНДР, и что непредсказуемый Пхеньян периодически грозит Сеулу ядерной бомбой.

А между тем в начале 1953 года воюющая Южная Корея верила в скорую победу над коммунистами.

В новогоднем обращении к нации президент Ли Сын Ман заявил, что откладывать освобождение Северной Кореи более нельзя.

В Сеуле проходили многотысячные демонстрации за войну до победного конца. Национальное собрание дружно голосовало против позорных планов перемирия.

А южнокорейская армия стала проводить отдельные операции независимо от союзников-американцев, воевавших под флагом ООН.

Однако новый президент США Дуайт Эйзенхауэр обещал прекратить непопулярную Корейскую войну в ходе предвыборной кампании и не собирался разочаровывать своих избирателей ради интересов Сеула.

В Вашингтоне взяли курс на перемирие, и упиравшихся южнокорейцев попросту переломали через колено.

Неуступчивый Ли Сын Ман получил послание от американского коллеги: "Если вы не готовы немедленно и недвусмысленно согласиться с мнением авторитетных специалистов командования ООН и привести боевые действия к их завершению, то придется действовать по-другому".

Американцы поставили ультиматум: либо Республика Корея откажется от надежд на победу и смирится с прекращением войны, либо лишится всякой поддержки, останется в одиночестве и рухнет под натиском превосходящих коммунистических сил.

Сеулу пришлось подчиниться, хотя соглашение о перемирии, заключенное в июле 1953 года, южнокорейский представитель демонстративно не подписал.

По меркам украинской патриотической общественности, действия Эйзенхауэра были типичной "зрадой". Но жертвование корейскими интересами в 1953-м оказалось вполне успешным – в отличие от сдачи чехословацких интересов в 1938-м.

И сейчас статус-кво, сложившийся по итогам Корейском войны, выглядит не плодом унизительной "зрады", а чем-то совершенно естественным.

Более того, сейчас мы считаем само собой разумеющимся, что на карте мира отсутствует Республика Вьетнам со столицей в Сайгоне.

Хотя это государство отчаянно боролось за существование, отражало необъявленную агрессию северного соседа и выдержало 16 лет гибридных боев – пока не было брошено союзниками.

В январе 1973 года госсекретарь Генри Киссинджер помог вывести США из войны, непопулярной в американском обществе.

Но считалось, что он помог эту войну остановить – за что и удостоился Нобелевской премии мира.

Согласно Парижскому мирному соглашению, боевые действия в Южном Вьетнаме прекращались всеми сторонами, и американские войска выводились из страны.

При этом никаких гарантий для Республики Вьетнам не предусматривалось, зато в связи с наступлением мира Конгресс США резко сократил помощь Сайгону.

Разумеется, коммунистическое руководство в Ханое и не думало соблюдать подписанные договоренности. В то время как американцы покинули Вьетнам, численность северовьетнамских войск на Юге лишь росла.

Весной 1975-го коммунисты открыто нарушили Парижское соглашение, перешли в наступление и за два месяца сломили сопротивление южных вьетнамцев.

В своей прощальной речи президент Нгуен Ван Тхьеу прямо обвинил Вашингтон в предательстве союзного государства: "Американцы, вас было во Вьетнаме полмиллиона! Вы не были побеждены. Вы сбежали".

А затем последовало падение Сайгона и ужасающая гуманитарная катастрофа.

К тому моменту население Республики Вьетнам насчитывало менее 20 миллионов. От пятисот тысяч до миллиона человек были заключены победителями в "лагеря перевоспитания", и многие не выдержали жестокого обращения.

Более миллиона южных вьетнамцев бежали от коммунистов на переполненных лодках; около 250 тысяч из них погибли в море.

Все эти люди не дождались официальных извинений за предательство своей страны. Об их страданиях мало кто вспоминает, поскольку после победы Ханоя в массовом сознании стала доминировать северовьетнамская интерпретация событий.

Характерно, что в недавнем интервью УП записной антикоммунист Виктор Ющенко приводил в пример победоносную вьетнамскую армию и рассуждал о "духе вьетнамского народа".

Трагедии вьетнамского народа, трагедии сотен тысяч беженцев и репрессированных, для Виктора Андреевича не существует. Как не существует ее для большинства наших современников.

И эта аберрация памяти свидетельствует лишь об одном: в начале 1970-х Киссинджер оказался действительно успешным предателем. В отличие от Чемберлена и Даладье в конце 1930-х.

Сегодняшней Украине вряд ли стоит бояться "нового Мюнхена". Предательство, которого будут стыдиться и спустя 80 лет, в нашем случае практически исключено.

Напротив, опасаться следует предательства, за которое никто не станет каяться. Предательства, которое вскоре сотрется из исторической памяти и будет отождествляться с естественным ходом вещей. Потому что удовлетворит всех, кроме самих преданных.

Михаил Дубинянский


https://www.pravda.com.ua/rus/articles/2018/09/29/7193496/

Замечательная модель русского мира ИЛИ Ты этого хотел, Паша!

Донецкие идиоты, сотворившие себе этот Армаггедон, жили до этого в мирной стране, в ее благополучном и  даже успешном регионе. Сами себе выбирали власть. Ни разу за 22 года не было ни одной жалобы на то, что Киев им кого-то навязывет. Наоборот, киевские власти, остро зависящие от голосов избирателей, всегда перед ними заискивали.

И это все разрушили под руководством спецслжб РФ и под пропагандиским воздействем нелепой, заведомо неправдоподобной,  лжи российского ТВ, которому они как Богу доверяли.

Хороший анализ общественной проблемы

Про феодализм, нападения на активистов и херню в головах

Пишу, потому что до многих, как я посмотрю, не доходит.

Я не буду заниматься подсчетом избитых и убитых. Я скажу одно. В каждом явлении надо смотреть на суть.

А суть в том, что причиной почти всех нападений были крепко сложившиеся феодальные отношения. Локальные феодальные отношения.

С 90х сложилось и по большей части страны эта система не сломлена. А как она выглядит?

В районе/городе/поселке есть очень авторитетный человек. Иногда у него есть конкурент, а иногда нет. Часто пацаны все порешали, поделили зоны влияния и сидят на попе ровно. Их мало волнует смена политической ситуации (пока она им не угрожает), цвет партийного флага и прочая мелкая фигня. Только фактическая власть и баблишко.

Эти люди могут быть наделены формальной властью (например, быть мэром последние 25 лет) или не наделены (будучи просто очень уважаемыми “людьми”, так сказать). Это не суть важно.

И как правило в таком типичном районе/городе уже все хорошо с милицией, которая обслуживает уважаемых людей. С СБУ, которая под контролем. С прокуратурой, в которой работает сын или племянник одного их хозяев. И с судом, где Иван Сидорович все правильно нарешает, потому что он пожизненно.

Понятное дело, что зайти на эту территорию сложно даже иностранному инвестору, потому что его хотят доить. И украинскому. Ты или принимаешь правила игры, или идешь нафиг. Или тебе ломают голову.

Ребятки, почитайте комиксы про Бэтмена, вашу ж мать. Там все расписано в масштабе сказочного большого города. В Украине Готэм - в каждом втором селе последние 50 лет.

Так вот. Когда в 2014 году случилась революция и вот это все, у людей создалось ложное впечатление, что теперь феодализм можно будет снести нахер.

Децентрализация и расширение возможностей местного самоуправления эту веру укрепили. Люди стали активнее включаться в процессы, стали воевать с местными баронами, стараться сломать привычный уклад унылой жизни. И много где действительно удалось старую систему сломать.

А много где нет. И она так и работает по старой схеме. Бандиты сидят на бюджете и контролируют всю жизнь условного города Н. Менты соучаствуют, СБУ и прокурорские покрывают, суды тоже под колпаком. Есть места, которые до сих пор контролируют СБУшные или ментовские банды. Велкам ту риали кантри, дарлинг. Большая часть страны в той или иной форме живет все еще именно так. Многие свыклись и многим именно это норм.

Так вот. Сообщу вам принеприятную вещь. В странах, где такое уже было (скажем, в США), где менты, прокурорские и судьи сростались с криминалом или исполнительной властью, появлялись некие структуры, которые вышестоящей властью рвали эти схемы. Две силы - специальные службы (например, ФБР) и пресса.

Продажный журналист - типичный герой американского романа или комикса про мафию и связанные темы. И честный журналист - типичный герой того же жанра. Которые расследует и вскрывает. У нас активизм и журналистика часто уже почти не разделены, спасибо соцсетям. И у нас есть и те и те. И пострадавшие есть и те и те.

Второй нужный типаж - это Гувер и его бригада. Которая кромсает и крушит. И вот тут проблема. Ничего не сделано вообще. Ни для того, чтобы СБУ стало такой силой, ни для чего иного подобного.

Да, полиция стала еще хуже, пожалуй, чем была. Точнее, она не стала лучше, и этим сильно контрастирует с обществом,которое хочет расти. Я говорю не про патрульную, а про ту, что реально влияет на жизнь - оперативную и следственную.

Только есть один нюанс. Суды на местах не стали иными. СБУ на местах все также кошмарит бизнес и никто не рвал связку СБУ с ментами. Никто не рвал связку прокурорских с ментами. А разовые акции “те взяли тех” - не более чем мелкие локальные межведомственные войны. Они не влияют на общую картину. Спайку бандитов, правоохранителей и судов на местах вообще никто не трогал, потому что слишком многие люди в высших эшелонах власти (и оппозиции) видят в таких системах на местах свою потенциальную опору.

Именно поэтому, дорогие друзья, когда вы говорите, что власть не при чем (мы не делим сейчас Президента, Раду, Кабмин, МВД, СБУ, ГПУ и т.д., мы говорим про власть) и она не может повлияют на скорость расследования и приговора суда (потому что расследование остается на локальном уровне), вы не совсем правы.

Да, не может повлиять, но не потому что не может в принципе. А потому что не хочет и боиться рушить систему отношений, которая в стране 21 века вызывает чувство глубочайшего ох*ения.

И на эту ситуацию надо смотреть честно. Потому что это сегодня Гандзюк обливают кислотой и в одесского активиста стреляют. А завтра придет к власти ЮВТ и если вы не смените быстренько сторону победителя, прилетит вам.

Потому что сейчас вам ссыкотно или по партийному нельзя сказать, что феодализм, с которым ни@уя не делают на 5 году после революции, это не норма, а ху@ня.

Сільська аналітика. Як завжди прониклива та дотепна

“Учиненная израильской военщиной в небе Сирии наглая провокация не останется безнаказанной, ибо где же такое видано?” – такими або приблизно такими питаннями риторично вопрошав фельдмаршал Шойгу у мовчазної телекамери, которій поведав лєдєнящі кров деталі собитій 17 вересня. Оказується, ізраїльтяни не лише за пару минут розбомбили мирні воєнні об’єкти та склади оружія, які Росія так довго, кружними путями і затратно звозила до Сирії, але й нахуліганили, як послєдні поци. Бо ізраїльські пілоти відстрілявшись, замість чемно полетіти додому ще довго й безнаказанно кружили над позиціями сирійських ПВО, показували їм дулі і факи та вигукували із своїх кабін різні обідні для Асада слова. І як терпець у доблесних захисників сирійського неба урвався, коварно пристроїлися між наземними зенітними комплексами та парящими в облаках російськими разведчиками. Которі ні о чом не подозревая каталися на своєму вінтажному Іл-20. На тлі якого ізраїльяни продовжили дєлать ПВОшникам нєрви корча їм рожі і показуючи язики.

Понятне діло, шо нєрви в пацанов не желєзні, - сумно зітхнув Шойгу. - Вони зарядили свої ЗРК С200 і проявляя слаженность та бойову виучку точно стрельнули в бік безчинствующих воздушних євреїв. І єслі би євреї мали крихту честі, то спокійно би повисли в повітрі, дожидаючись сокрушітєльного удару російських ракет. Но ето же євреї. Вони подло включили форсаж і хутко зникли в повітряному просторі Ізраїля, залишивши по собі жертви, разрушенія й іздєватєльський хохот. А майстерно випущені ракети попали в Іл-20 з удівльонними російськими разведчиками на борту, всі погибли – подитожив свою розповідь фельдмаршал Кужугетович. Та нравоучітєльно додав – тепер у Сирію будуть поставлені ще більш совершенні С300, Ізраїль должен буть наказан! – Телеглядач Хасан Роухані з Тегерану при цих словах радісно сплеснув у долоні, телеглядач Ердоган із Анкари хрюкнув у кулак, а телеглядач Нетаньягу із Єрусалиму узяв у руки телефона. Й діловито набрав номер “Putin - Shmok”.

Телеглядач Путін - Хуйло з Москви телевізор не дивився, бо в цю мить пив чай із Віктором Орбаном з Будапешту, которий гадав йому по руці і предрекав унилую старость в казьонном доме. Або романтіческоє пріключеніє і страстную любовь Європи, но лише в случаї єслі Хуйло позолотить йому, Орбану, ручку. Хуйло м’явся і кокетнічав, але Орбан іскусітєльно улибався та соблазняв Хуйла квотами для Єдіной Россії й ЛДПР у новому складі Європарламенту, аж тут пролунав дзвінок з Єрусалиму. Орбан понімающе кивнув головою і взявся діловито пакувати у саквояж розкладені на столі американські долари та європейські євро. Російські рублі гидливо відсунув, зато позбирав зі столу усі мельхіорові ложки і не прощаясь удалився, а Хуйло удівльонно слухав Нетаньягу. Від якого узнав і про поразітєльну победу русского оружія над русскім же самальотом і про обіцянку Шойгу поставити в Сирію С300. На вопросітєльну паузу ізраїльського прем’єра Хуйло пром’ямлив, шо заява Шойгу согласована з ним лічно, з чого Нетаньягу зробив висновок, шо ніхера Шойгу з Хуйлом не согласовував.

В принципі, політичні експерти давно смутно подозревають, шо в Росії доби пізнього Хуйла бояри свого царя в віду імелі. І не тільки в віду. Вони давно розбиті на групи по інтєресам, гризуться і сваряться та дєлають шо їм вздумається. А Хуйло будучи винуждєн імітірувать монолітность власті, прикриває їхні безчинства симуліруючи єдінство еліт. Так група ВПК і вищого генералітєта, яка ізниває від приступів побутового антисемітизму та любві до грошей, давно мечтає поставити Сирії ЗРК С300, а Ірану С400. Получивши таким образом удовольствіє “два в одном”. І лише своєчасне сердите втручання мірової закуліси каждий раз зупиняє Хуйла від опрометчивих шагів. Но ВПКшні олігархи і генєрали не унивають та виждавши момент повторюють алчні попитки, підставляючи свого царя під тяжолі удари мірової закуліси, предвестніками яких часто служать чемні дзвінки з Єрусалиму.

Найбільш ярким і кумендим примером “єдінства россійскіх еліт в достіженії государственних і лічних целєй” є зараз, мабуть, відносини між їхніми спецслужбами. Воєнні шпійони і диверсанти в ліце ФСБшникі ворогують між собою похлєще ніж разведчики Шелленберга та абвер Канаріса. Генєрал армі Бортніков з ФСБ на дух не переносить генєрал-полковніка Коробова із ГУ та гадить йому де тільки може. Єсть, наприклад, мнєніє, шо всі громкі провали воєнної разведки РФ від діла Скрипалів і до недавнього провалу російського шпійона в Норвегії подстроєні не якимись там ЦРУ чи СБУ, а іменно шо ФСБ. Яка таким образом питається дискредітірувать заклятих воєнних колєг в глазах Путіна на предмет отримання чувства глубокого удовлєтворенія, а заодно полученія дополнітєльних фінансових асигнувань.

В отместку за це ГУ ГШ МО останнім часом настойчиво вдалблює Хуйлу в голову мисль, шо разоблаченіє Петрова й Боширова, які провалили заданіє родіни в Солсбері - то дєло рук ФСБ. Яка до того ж розкрила британцям справжнє ім’я і лічность Боширова. Ним оказався нєкій полковнік ГРУ Толя Чепіга, которий до того ж займався тероризмом на Донбасі, за шо получив від благодарного Хуйла званіє героя Росії. ФСБшники Толі позавідували і вот етот герой привселюдно облажався.

Дуже скидається, що жертвою міжвідомчих разборок між ФСБ та ГРУ став і херой Домбаса Захарченко й про це багато вже написано. Втім, дуже схоже, що громка смерть Захарченка стала можливою і завдяки безмолвному согласію українських спецслужб, которі про підготовку замаху явно знали. Але спасать Захарченка не кинулися, нахер нада. Зате миттєво зреагували, виставивши і ГРУ, і ФСБ у відверто дурному вигляді.

Тому повністю отріцать непричетність західних та українських спецслужб до ганебних провалів сучасних московських штірліців також не можна. Але вони явно грають на суперечностях та відвертій вражді шпигунсько-терористичних служб самої Росії. А ті в свою очередь азартно ставлять друг другу підніжки та гадять одна одній краще й ефективніше, ніж це зробили б їхні вороги. Тепер же, після серії провалів ГРУ многі наблюдатєлі звертають нашу увагу, шо опозорений в глазах Хуйла генєрал Коробов жаждєт сатисфакції і реванша. Сочную отбивную з Бортнікова він робить може й не рискне, але напруга між російськими спецслужбами явно існує. І цим не може не скористатися коварна київська хунта, яка, треба їй віддати нележне, вже навчилася потроху сталкувать ворогів лобами, а вижившого победітєля іспользувать по назначенію. Щоразу заперечливо хитаючи головою “Ні, ми тут ні причому”.

Останнім часом хунта дедалі більше фокусує свою увагу на сонячному Закарпатті. Куди наш угорський друг Віктор Орбан за два десятки років протоптав чимало стежок на тій підставі, що населення області на 10 відсотків становлять угорці. Київ усі ці роки взірав на вольготну поведінку угорських друзів у Закарпатті благодушно та беззлобно і не бажаючи з добрим сусідом сваритися проводив у відносинах з Будапештом політику “обнять і плакать”. Навіть відверто безпідставна істерика, яку угорський уряд закатав Києву після прийняття “Закону про освіту”, благодушного настрою Києва не похитнула. “Ну у вас же вибори в парламент, ми все понімаємо” – хитали минулої весни головами українські урядовці і на істерики Будапешта реагували чуйними та лагідними посмішками. Аби не давати Орбану ще більше підстав гріти руки на штучно роздмуханому шкандалі.

Тепер же ситуація суттєво змінилася, вибори в угорський парламент відбулися, Віктор Орбан має там більшість і зайнявся більш цікавими з його точки зору питаннями протистояння з Макроном та Меркель, вигрібши від яких по саме нєхачу затіяв подозрітєльні шашні з Хуйлом. Якому їздить по ушам, вициганює гроші і вообще в азарті геополітичних ігор нєсколько увльокся. “Сєкундочку!” – похлопали Орбана по плечу з Києва - “Так діла не робляться. Тепер у нас єсть вопроси, пішли вийдем”. Після чого Київ доніс до сведєнія угорського прем’єра пару свіжих месседжів, що з цього часу жить будем по новому. А для убедітєльності показав йому відеозапис із угорського консульства в Берегові.

Наскільки нові істеричні заяви Будапешта щирі, а в якій мірі це просто політичний театр, дід пока не поняв. Але об’єктивно кажучи нова істерика Будапешта, який грозиться видворити у відповідь українського консула відповідає інтересам прав’ящої в Україні хунти якрайкраще. Бо відкриває перед нею широке поле можливостей по несамовитому захисту Закарпаття від злобних мадярських поползновеній, а зробити це не так уже й складно. Варто тільки навести порядок на кордоні та взяти безкарно швендяючих угорських емісарів, а також спрямовувані з Будапешту в Закарпаття фінансові потоки під цивілізований, але жорсткий контроль. Ну й розпіарити ці досягнення належним чином. А у вигляді бонусу тішитися зростаючими рейтингами та симпатіями широких верств патріотично налаштованих виборців.

У всякому разі Порох до піару явно не равнодушен і навіть зібрав по случаю свого дня народження в Нью Йорку цілу Генеральну асамблею ООН. Під час якої отримав купу цінних подарунків у вигляді позитивних заяв іноземних колег, і про все це нам сумлінно доповідають ЗМІ. Навіть сортирний мерин Лавров і той, хоч неуклюже, але як уже умів, привітав Пороха із днюхою. Проте найбільше Пороху слід дорожити саме угорським подарунком. А іменно – учорашньою заявою МЗС Угорщини, яка була видана після зустрічі Клімкіна з угорським колегою Петером Сійярто. Дідусь не знає що там Клімкін казав тому Сійярто, але видно довів сердешного до бєлого калєнія, бо в заяві угорського зовнішньополітичного відомства з’явився пасаж про те, шо ніколи угорські інтереси в Закарпатті не будуть належно захищені допоки в Києві при владі діючий президент. Іншими словами: “Дорогі брати-українці, єслі ви хочете, щоб нас, угорських шовіністів, жорстоко жучили в Закарпатті, то голосуйте за пана Порошенка”. Така заява дорогого коштує й угорські партнери хунті неабияк підсобили. А от чи зробили вони це свідомо, чи просто здуру – то вже інше питання.

Загалом, схоже, що хунта довго готувалася і нарешті зважилася осідлати угорську тематику, яка протягом цього виборчого циклу лунатиме щоразу гучніше. Буцання з Угорщиною чреваті для хунти лише позитивними рейтингами, тому напевно посилюватимуться. А Будапешт свідомо (ну або здуру) хунті підіграватиме. Таким чином, до наступної весни можуть видворити не лише консулів, але й відкликати для консультацій послів і взагалі дійти до погроз розірвати дипломатичні стосунки – нічого страшного в цьому нема. Більше того, якщо хунта не обмежиться просто гучними заявами, але й зуміє під передвибочий шумок вирішити давно перезріле питання наведення в Закарпатті елементарного порядку, то дід такий хороший піар лише вітатиме. І міжнародний престиж Київа лише зросте, до нас полетять захоплені делегації з Бухаресту та Братислави для вивчення свіжого досвіду по вкоськуванню Будапешта. Який, чесно кажучи, усіх навколо сусідів уже дістав.

Чутки ж, які з’явилися останнім часом, що ГРУ і ФСБ теж збираються попіаритися на темі закарпатського сепаратизму дід вважає цілком достовірними, але в них нічого не получиться. Чому, поки не казатиму, бо враги діда теж читають. І зовнішні, а особливо внутрішні. Які після повернення Орбана з Москви раптом гуртом і поодинці, як по команді, почухали до Будапешта. Почухали, як дід підозрює, по гроші і по інструкції. Остаточно позбавляючи таким чином Угорщину можливості викрутитися з-під потужних ударів охопленої передвиборчим азартом хунти.

А на ображені погляди Орбана хунта всігда може відповісти: “Ти на темі Закарпаття піарився? Піарився. А тепер наша очередь. Тепер у нас вибори на носу, так шо ставай рака! Долг платєжом красєн”.

- Но я не можу оце взять і привселюдно ставать рака. – бурчить Віктор - Я же діктатор, альфа-самец і безнравственна лічность!
- Ну а ми хунта. Кровава – незворушно відповідає йому хунта.
- Ну харашо, тільки я буду сопротівляться.
- Скіки душі завгодно – добродушно всміхається хунта, концентруючи в Закарпатті немалі вже сили, які мають свіжий досвід тонкої й майстерної гри на протіворечіях серед ворогів. А також щирі симпатії з боку США та Західної Європи, яким той Вітя теж неабияк надоїв. Спокойно наблюдаєм.

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, тримаємо кулаки за Олега Сенцова й усіх полонених та продовжуємо спокійно, але невпинно плекати Армію України – неабиякий чинник шани й поваги з боку сусідніх і не дуже сусідніх держав.

І слєдім, шоб віздє був порядок! А не то, шо січас

Люди Пушилина взорвали Захарченко. Гиркин и Ходаковский подтверждают




ВАЛААМОВ ОСЁЛ СКАЗАЛ, КАК ОТРЕЗАЛ: ГИРКИН ПОДТВЕРДИЛ АУТЕНТИЧНОСТЬ ПОМОЩНИКА ПУШИЛИНА ГРАЖДАНИНА КАЗАХСТАНА ЛАВРЕНТЬЕВА АЛЕКСАНДРА АЛЕКСАНДРОВИЧА, ПЛАНИРОВАВШЕГО УСТРАНЕНИЕ ВЗОРВАННОГО ЗАХАРЧЕНКО (ФРАГМЕНТ ЕГО БЕСЕДЫ ОТ 12 ИЮНЯ С.Г. С ЭМИССАРАМИ МОСКВЫ В КАФЕ В АНТАЛИИ ВЫЛОЖИЛО СБУ)

"Игорь Стрелков вчера [27.09.2018] в 20:22 Действия
Подтверждение из Донецка, что это не "укро-фейк" - только что мною получено. Персонаж опознан и его идентификация по голосу и манере речи у знакомых с ним людей не вызывает сомнений. Подтверждено также, что - совершенно точно - указанный человек работал в команде Пушилина и являлся одним из его ближайших людей как минимум в июне сего года.

Все остальные выводы делайте самостоятельно.

Я-же, на основании услышанного, склонен полагать, что в команде Пушилина знали о "неких событиях", которые должны произойти с Захарченко в сентябре."

Каноническая церковь

ЦЕРКОВЬ - КОТОРАЯ ТРЕБУЕТ ОТ ВСЕЛЕНСКОГО ПАТРИАРХА СОГЛАСОВАНИЯ ТОМОСА ДЛЯ УКРАИНЫ

Документы НКГБ о Поместном соборе РПЦ МП 1945 года, из которых следует, что почти все делегаты были агентами госбезопасности. 28 сентября 1944


Автоматический альтернативный текст отсутствует.

Суровая школа МММ

Ты смотри-ка, Пушилин как нехило начал. Захарченко взорвал, Ташкента выкинул, жену Павла Губарева взял в заложники, съезд коммунистов сегодня взорвал... Во дает мужик. Кто бы мог подумать. Суровая у них там школа в МММ была. КНДР так скоро лидерство по расстрелам из зенитки потеряет.

Угорщина та ФСБ

На заходах ОБСЄ роздається така брошурка, де описується як "тяжко" угорській меншині в Україні.
І все б нічого, якщо б не два маленькі нюанси:
- папірець надрукований в типографії за адресою Волхонка 8, м.Москва (РФ)
- роздає її якесь Міжрегіональне об'єдання "За демократію і права людини", яке зареєструвалося для виступів як російська організація.
А сама угорська делегація здивовано округляє очі від такої раптової турботи з боку Москви.

Апдейт 1. Точніша адреса - Волхонка 5/6, стр.9, оф.77
Апдейт 2. Автор - Александр Дюков, російська гебня.

На данном изображении может находиться: на улице

На данном изображении может находиться: текст