October 2nd, 2018

Обнаглевшие и тупые российские власти так ничего и не поняли

Напрямую с Китаем

Алексей Мельников: Обнаглевшие и тупые российские власти так ничего и не поняли

update: 01-10-2018 (12:09)

Если Украине что-то нужно от России, то не следует обращаться к Путину и Лаврову — лучше сразу обсуждать тему с Китаем.

Давно пора так поступать.

А уж великий Китай там дальше сам договорится с коррумпированными российскими властями, с зависимым от него государством Россия — китайским сырьевым придатком из ближнего китайского зарубежья.

Только такой должна быть реакция Украины на слитую российскими властями информацию о том, что Россия готова обсуждать "напрямую с США" обмен патриота Украины Сенцова, умирающего в российской тюрьме на торговца оружием Бута, перевозчика наркотиков Ярошенко и лицо неопределенных занятий Бутину.

Вы, обнаглевшие и тупые российские власти, так ничего и не поняли.

Все стараетесь, завтрашние китайские проститутки, унизить Украину, оскорбить ее, выставить американской марионеткой. Мелко отомстить за то, что Украина не захотела стать вашей дворовой девкой, вашей содержанкой, а стала независимым от вас государством.

Не будет возврата к старому. История не повернется. Отрезано. Усвойте это. Исходите из этого.

Поэтому обменивайте Сенцова, Балуха и других украинских патриотов, на своих граждан, задержанных в Украине.

Ведите переговоры с Украиной напрямую. Не мешайте сюда США. Это в российских интересах. Да и нечего их вести. Скорее меняйте всех на всех и точка. Невелика проблема.

Сами же наслаждайтесь принятыми в свое российское государственное лоно предателями Украины, клятвопреступниками Януковичем, Поклонской и другими неизвестными широким народным массам России "героями" из бывших вооруженных сил Украины, изменивших присяге, отказавшихся защищать свою Родину, перебежавших на российскую военную службу. На черта такие новоявленные "защитники России" нам здесь нужны.

Алексей Мельников

http://www.kasparov.ru/material.php?id=5BB121448BF0D

Психологічне підгрунтя російської майдано-фобії

достатньо поживши в рускоммірє, я став розуміти оту неадекватну упередженність на майдани, яка кидалась в око ще 2004 року.
Так, в нас і своїх вистачало внутрішніх любителів пописати, який майдан був зассаний, як він йшов мимо і йому не сподобалось, що бачив укурені харі або як тихцем пиють щось прозоре - явно ж водку, що ще можна пити.
Але як не крути, це були переспіви саме руского міра.

Міра, який я хоч і думав що знав чудово з літератури-музики-театру, але після 14 як стало зрозуміло не знав зовсім - щадили нас на уроках викладачки, дбали про нервову систему.

Насамперед чого я не знав - це треба бачити, а не сприймати інформацію абстрактно - скільки злоби в тому суспільстві, воно просто складене з, як вони самі кажуть, злобниєх утиркав.
І якщо мені скажуть що там 86% саме таких, я не здивуюся.
Очі залиті кров'ю, все вважається в крявявих крясках, весь світ такими очима складається також з злобних утирків, бо які ще можуть бути люди.

Уявити собі майдан з ними - я можу, але щоб без крові - ніяк. Я бачив і веселі, і тривожні, і навіть саможертовні зібрання кримських татар і українців. То зовсім інше.
Бо там, у них, як тільки збирається достатня маса, то одразу виникають мислі - що би вкрасти, чи зламати, чи он дамочку нагнути, чи зуби вибити, чи просто слово написати на заборє.
Неважливо, з якого приводу зібрання - це може бути перемога їхньої збірної, чи її поразка, чи подорожчання надоїв в маслі, чи свято, чи жалоба.

Тож краще розумію руского інтелігента, який трясеться від страху, коли бачить натовп. Для нього це дорівнює розлюченій юрбі, бо та юрба, яку він щоденно бачить, не буває іншою, ніж розлючена.
Звідти - його, інтлеігента, підтримка, підшкірна та всіма фібрами, коли хтось натовпи розганяє, розбиває, навіть силою крові.
Йому важко уявити натовп цивілізований, дисціплінований, тим більше миролюбний.
Це для нього завжди буде "падстроєна", зрежисовано, в кращому разі, бо в гіршому він одразу бачить перед собою армію, замасковану під народ, на ум лізуть всілякі фашисти чи хоча б "скільки їм платять".
Він ніколи не бачив народу-війська, тільки народ-банду, народ-шайку.
Він не уявляє, як і хто цім може керувати.

Очевидно, що всі хто раніше і тісніше з а мене був в Московії, обов'язково пропускали це ставлення до великих скупчень і до києвського досвіду.
Пригадуються деталі з минулого, тоді ніби незначні.
Чому щорічна хода кримських татар завжди знаходила кількох придурків, які чекали "що будуть різати".
Це були - тепер раптом доходить - люди, тісно пов'язані, мінімум однією ногою, з Московією.
Ми з цього кепкували, дивувалися, але не розуміли головне: що судять по собі, що самі б вони, зібравшись в такій кількості, "такіє люді і бєз охрани", так би й робили.

Необучаемые и неизлечимые

И вот ты полковник ГРУ, бежишь из России, сдаешь своих бывших коллег, тебя осуждают на твоей бывшей Родине за шпионаж, потом твои коллеги тебя находят, травят и чуть не убивают тебя вместе с дочерью, ты еле выживаешь, а потом выходит книга про тебя, в которой "Бывший полковник ГРУ Сергей Скрипаль представлен как «беззастенчивый русский националист». Также сообщается, что Скрипаль смотрел в Великобритании российский Первый канал, поддерживал присоединение Крыма к России, жалел о развале Советского Союза, ненавидел Ельцина и симпатизирует Кремлю. Он отказался верить в то, что российские войска тайно вошли на территорию восточной Украины. По его словам, если бы это действительно произошло, то «они бы быстро достигли столицы — Киева». Что касается Украины и народа страны, то о них Скрипаль отзывался пренебрежительно. Книга основана на материалах встреч и бесед британского репортёра с Сергеем Скрипалём летом 2017 года", пишет The Guardian

Необучаемые. Неизлечимые.
Не-из-ле-чи-мы-е.

От себя: я, кстати, помню, как Салман Рушди, пригооренный Аятоллой  Хомейни к смерти и живший в Британии благодаря охране британских спецслужб, тоже что-то вякал о британском империализме,  превоходстве и исторической правоте мусульманского мира и т.д. Так что, такое бывает.

Успокоил...

Пытаясь хоть как-то спасти резко ухудшившиеся отношения с Израилем, тамошний посол РФ простодушно заявил, что для многих россиян Израиль - это часть России. Чем вызвал бурю возмущения и нешуточных опасений израильтян за безопасность своей страны.
Вот что значит - репутация шагает впереди человека (или страны).

Игорь Белан Напомнило.
красивая у вас панама
однажды путин произнес

и вздрогнул президент панамы
хоть русских там почти что нет
© Делирий

ЗСУ та геополітика

Наші Збройні Сили отримали суттєвий поштовх для розвитку, інший рівень забезпечення і фінансування - але не можуть одномоментно стати ідеальними, тому що їх 20 років цілеспрямовано знищували, а їхня розбудова буде тривати ще каденцію не одного президента.

Порівнювати ж ЗСУ з арміями НАТО і посипати голову попелом, наперед стінаючи над нашою "відсталістю" та "неспроможністю", як чомусь іноді робить дехто з наших - це знову програвати до бою.

Насправді ніхто не знає рівень боєздатності НАТО.
І ось чому.

Україна протистоїть РФ на своїй території з 2014 року.
Зона АТО зменшилась і ООС продовжила цю тенденцію.

НАТО протистоїть РФ в Сирії з 2015 року.
Території, контрольованої підтримуваними коаліцією повстанцями майже не залишилось.
Асад за допомогою РФ встановив свою владу у всій країні, скільки б ми не насміхались з "Кузі" та іхтамнєтов.

Тому і нафта вже чомусь 85$ за барель.

І я б подивився на дії натівців при гібрідному вторгненні людей без розпізнавальних знаків в Балтію, Румунію або Польщу - а це можливо, бо на цих кордонах є бази РФ.

Чого б тоді коштувала технологічна перевага Заходу?
Чи війська НАТО б томагавками розносили захоплені цивільні об'єкти?
Або з В-52 бомбардували міста разом з мешканцями?
А це б точно подіяло? Бо мобілізаційний ресурс бурятів Сибиру безмежний.

То з чого ж ви взяли, що ми набагато слабкіші в цих умовах?
Москву не спалили або Донецьк не розбомбили?
Можна спробувати - але я щось не бачу черг до військоматів.

Розумієте, за останні 200 років росіяни не просто так по кілька разів брали Берлін, навіть Париж, а Варшаву з Балтією перетворили на прохідний двір - але все це було можливо за умови контролю над Україною.

І тепер Кремль теж не розуміє як бути проти світу без покірного Київа.

Такий от пат.
Ми самі не уявляємо наскільки важливі, а Москва вперто хоче демонтувати нашу державу.

І там прекрасно розуміють, що самою зброєю це зробити вже не вдасться.
Бо тепер є ЗСУ.
Вже далеко не гірші за інших.

Тому знову не шукайте поразки там, де її немає і близько, хіба що в деяких головах.