October 17th, 2018

Предпоследний шаг к краю

Виктор Трегубов

Такое случается раз в тысячу лет. Как рушится самая древняя «скрепа»

Автор этих строк ничего не писал о константинопольском решении снять анафему с Филарета и обещании предоставить автокефалию. И вовсе не потому, что очень ленив. А потому, что знал: не так страшны санкции, как контрсанкции — ответное решение Русской православной церкви может нанести по её статусу больший удар, чем сами действия Константинополя.

Ты смотри, не прогадал.

Синод РПЦ принял решение о разрыве евхаристического общения со Вселенским патриархатом, даже зная, что такой шаг не встретит серьёзной поддержки среди других церквей. Вселенский патриархат от этого не теряет ничего. РПЦ теряет возможность посещать Афон, сильно ограничивается в работе за рубежом (поскольку сослужить в одних храмах с клириками Вселенского патриархата теперь табу) и в целом снижает свою роль в православном мире.

– Зачем? — спрашивают у меня некоторые коллеги. — Ну зачем стрелять себе в ногу? Какой в этом глубокий смысл?

Вопрос исходит из предположения, что российская церковь, как и российские спецслужбы, должны всегда действовать рационально — то есть трезво оценивая последствия.

При желании я мог бы выдумать рациональное объяснение. Например, «это хитрый план по огораживанию России для усиления эффекта осаждённой крепости в сознании российского электората». Не буду. Потому что сам в него не поверю.

Согласно бритве Хэнлона, не стоит объяснять злым умыслом то, что объясняется глупостью.

Впрочем, в российском случае это не глупость, а стратегия, одна из опор мировоззрения — просто порой неэффективная. Российские власти, светские или церковные, всегда идут на обострение конфликта. Отступить для них — утратить авторитет, свернуть — непозволительно, пойти на мировую — рискнуть собственной властью. А вдруг смерды узрят, что Акелла промахнулся? А вдруг усомнятся во всесильности вождя? Недопустимо!

Таким образом, дальнейший конфликт Москвы и Константинополя катится вниз по рельсам.

— Это ещё не раскол! — утверждают оптимистически настроенные аналитики. — Ведь до взаимных анафем не дошло!

Совершенно верно, хотя разрыв евхаристического общения уже к этому близок, а в РПЦ прямо звучат призывы анафемствовать владыку Варфоломея, обвинив в «ереси папизма». Вот только у этой драмы ведь будет ещё и третий акт: дарование автокефалии Киевской церкви. И вот здесь, что логично, будет расчехлён главный калибр. В похожем споре о принятии в состав Вселенского патриархата Эстонской православной церкви до разрыва общения дошло только в самом конце. Здесь же его используют в середине: логично, что финальный аккорд берегут на потом.

То есть возможны два варианта:

— либо РПЦ в самом финале изменит выбранной стратегии и потеряет позиции дома,

— либо она будет её придерживаться — и анафемствует Вселенского патриарха в одностороннем порядке. Тем самым обособившись от ключевого центра мирового православия.

Последнее очень повлияет не только на Украину, но и на все мировое православие.

Сторонники РПЦ в Украине утверждают: мол, и пусть отменили решение о передаче Киевской митрополии под омофор московского патриарха. А ведь в состав Киевской митрополии тогда, скажем, Одесса не входила!

Совершенно верно, по черноморскому региону тогда ещё орды кочевали. Зато в состав Киевской митрополии входила почти вся Беларусь, часть современной России (Брянская и Смоленская епархии) и даже, если мне память не изменяет, немножечко современной Литвы.

Сторонники РПЦ в России грозятся поставить в Турции собственного «Вселенского патриарха».

Это невозможно. Просто потому, что в Турции запрещена деятельность иностранных миссионеров. Их «Вселенский патриарх» мытищинского разлива не уедет дальше Сочи.

А вот Вселенский патриархат, напротив, может, в случае ухода РПЦ в раскол, принять решение взять под свою опеку православных, оставшихся без канонической церкви. И даже должен — это одна из его обязанностей. Да, в том числе и российских. Кремль не позволит? Возможно. Но власть Кремля простирается не так далеко, как ещё недавно простиралась власть РПЦ с её многочисленными приходами в третьих странах от Америки до Японии.

Российские аналитики уже побаиваются, что следующей после Украины станет Молдова. Власть патриарха Московского там утвердили, как и у нас, скорее явочным порядком, после захвата региона российскими войсками в ХІХ веке. Теперь, бают, Вселенский престол скооперируется с Румынской церковью в восстановлении исторической справедливости, разделив Молдову между собой. Что, заодно, гарантирует поддержку крупной и влиятельной Румынской церкви в противостоянии с Москвой.

А кто поддержит Москву? Сербия? Допустим. Даже грузинская церковь заняла нейтрально-выжидательную позицию. Это фиаско, Кирилл.

Если дойдёт до анафемы Вселенскому владыке — Русскую православную церковь можно будет записывать во что-то вроде англиканства. Национальную церковь России. Теряющую позицию даже в собственной, стремительно исламизирующейся, стране. Тут давеча Вселенского патриарха обвиняли в гибели Византии под турецкими саблями? Так ведь можно и по Москве на Курбан-Байрам погулять, только очень аккуратно.

На наших глазах происходят удивительные вещи. Системная деградация России, самой её стратегии принятия решений и поведения на международной арене ведёт к неминуемому краху её давнюю опору и скрепу — Русскую православную церковь. Организацию даже более древнюю, чем российское самодержавие в привычном нам виде. Такое случается раз в тысячу лет.

И оно случилось об нас. Мы — тот риф, о который разбивается этот корабль. А Кремль — та волна, которая разбивает его о нас. Корабль даже жалко, но так работает исторический процесс.

Что же. Путин доделал работу Дзержинского — в итоге чекистам всё-таки удалось добить русское православие. Просто сначала пришлось его возглавить.

https://petrimazepa.com/predposledniy_shag_k_krayu?fbclid=IwAR2n-g1MODMuQqKWqSUpewj1oSCZqgY6P7fUlrMGlwjKiiNDJgj-FcCRQto

Знущальна сільська аналітика від діда Свирида

Доброго здоров’я, друзі! Як ми з вами й передбачали, московські попи нас учора не підвели. Про це окремо потурбувався Хуйло, який узнавши про заяву Константинопольського патріархату вдарився в істерику і не приходя в сознаніє собрав совещаніє постійних члєнів свого совбеза. Которих обвів налитим кров’ю тяжолим взглядом: “Шо дєлать будєм, господа хорошіє”. “Господа хорошіє” нахмурили брови та втупилися в бумажки, боясь підвести на царя-батюшку очі і поки оті баклани тупо сопуть, сімуліруя государственну озабоченность, ми собі спокійно заваримо кави чи чаю та зручно вмостившись заглянемо в прийомну Хуйла. Де стовбичить як із хреста знятий Кірюша Гундяй та ожидає коли його позовуть в царські покої, на татамі.

На татамі Хуйло бистро поставив Кірюшу рака і іспользуя його в качестве підсвічника вставив йому строгий виговор “за потерю Украины”. Після чого подробнєйшим образом проінструктірував шо той тепер має дєлать для ісправлєнія ситуації. Кірюша на четвереньках козирнув і пошатуючись подався в Мінськ ісполнять царскьку волю, котора прекрасна тим, що являється образчиком сумбурності, емоційної неврівноваженості та логічної безтолковості.

Рішення совбеза РФ явно готовалися у великій спішці і про ту спішку убедітєльно свідчать навіть ляпи та граматичні помилки в тексті повідомлення для ЗМІ, котре досі висить на сайті в Хуйла. “Русская православная церковь на Украине” – це жесточайший прокол авторів того с позволєнія сказать документу і крупна підстава отца Онуфрія, який уже втомився всім розказувать, шо він не з РПЦ МП, а з УПЦ. Ну й “Киевская мЕтрополія” – це просто нектар і амброзія на душі усіх грамма наці, а для дідуся ще й переконливе свідчення давньої тези сільської аналітіки, що в Кремлі сидять малообразовані буйні дураки, среді которих де-не-де трапляються тихі дебіли. Ну немає там розумних та освічених нікого. Взагалі. Разве шо Сурков, та і той кретин, ще й наркоман.

Ітак, Гундяй охая і суєсловля прибув у Мінськ, де собрався весь синод московських тепер уже сектантів, включно з отцом Онуфрієм, та хриплим голосом об’явив, про повне припинення євхаристичного спілкування з Константинопольською церквою. - Бінго!

Воно могло бути чотирьох рівнів – на рівні патріархів, на рівні єпископів, на рівні священиків і на рівні вірян. В Кремлі вирішили не бавиться і одразу перейшли до четвертого рівня, тобто тепер і прихожанам РПЦ в церкви константинопольського патріархату навіть заходити запрещається. Це поза всім іншим означає, що й православний туризм на Афон – то для них тепер тяжкий гріх. Щоправда, оголосити Варфоломію анафему Хуйло все ж таки не наважився, а це значить, що він не просто дебіл. А дебіл, находящийся в плєну містичних забобонів. Бо вдруг у Варфоломія і правда є якісь магічні властивості, він сердито помолиться, проізнесе тайні заклінанія і зі Спаської башні Кремля раптом відвалиться звізда й упаде безм’ятєжно прогулюющомуся Хуйлу на лисину. Хуйло осторожно почухав темечко олівцем і пункт про анафему викреслив.

Але й без пункту про анафему ота заява РПЦ просто прекрасна. Дідусеві невідомо як її сприйняли середовищі українських церковних ієрархів, бо я чув поки що лише одну заяву одного з представників УПЦ КП. Який гарно поставленим оксамитовим баритоном висловив сподівання, що прийде час і московська церква повернеться в повноту православ’я. Смиренний погляд і стурбований тон того нашого священика свідчать про його неабиякі акторські таланти, бо насправді в душі у нього мали лунати торжествующі церковні гімни та розквітати айстри. Бо щедрішого подарунку для майбутньої УППЦ, ніж затіяна Хуйлом Мінська схизма просто не придумати. Адже Гундяй, повинуясь взірцево ідіотському приказанію Хуйла, по суті без бою віддав УППЦ такий козир, як канонічність. І тепер підтримувана авторитетом Константинополя УППЦ буде бездоганно канонічною, у той час, як РПЦ (включно з УПЦ МП) – розкольницькою церквою мінських схизматиків. І куди хрестьяніну податься? Відповідь очевидна.

Живо собі уявляю як щасливо посміхалися наші церковники, коли спішно перекладали текст заяви синоду РПЦ на грецьку мову, щоб Варфоломій зміг повною мірою оцінити стилістику та зміст того документу. Сподіваюся, що перекладачі не забули присовокупити до нього і переклад висловлювань главного “дипломата” РПЦ мЕтрополита Іларіона, которий, проста душа, взяв і обізвав Варфоломія “разбойніком”. Да, церковна дипломатія Іларіона ні в чому не поступається дипломатії Лаврова і головною характерною рисою обох є ізящество непарнокопитних. Чи зуміє тепер отой тонкий, ізощрьонний дипломат Іларіон згуртувати на підтримку московської фронди проти Константинополя інші помісні церкви? Дідова відповідь - ха-ха три раза.

А як же реагуватиме тепер Константинополь? Найкраща відповідь - активізація зусиль по скорому утворенню УППЦ. Ну іще Варфоломій можливо помолиться за спасіння заблудшої душі брата во Христі Кирила й закличе московського патріарха до покаянія та смиренія, що в перекладі з візантійської означає “Та пішов ти, Кирюша, в жопу”.

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, тримаємо кулаки за Олега Сенцова та усіх полонених, і продовжуємо спокійно та послідовно допомагати Армії України, за широкими плечима якої нам так легко знущатися над врагами.

І слєдім, шоб віздє був порядок! А не то, шо січас