October 26th, 2018

Хельгі Шарп. Новини

HELGI`s NEWs – 25.10.2018:
1. Європарламент ухвалив резолюцію із засудженням дій РФ у Азовському морі, а Олег Сенцов став першим в історії представником України, який отримав премію Сахарова – її також вручає Європарламент.
NB. Як відзначили у Брюсселі одразу після прийняття резолюції по Азову, це був перший крок до запровадження нових санкцій стосовно Великобурятії – вони (санкціі) можуть бути задіяні ще до кінця поточного року. Також ця резолюція буде використана у міжнародних судах проти Кремля.

Що стосується премії Олегу Сєнцову, то Пукін (мушлю йому в дупу та пір`я у горлянку) не відпускає наших політв’язнів в обмін на своїх громадян, бо ціна останніх для нього дорівнює нулю. Тримати Олега він буде до останнього з причини тотальної ненависті до всього українського, а відпустити наважиться лише в обмін на зняття санкцій зі своїх подільників-олігархів. Але цивілізований світ принципами не торгує, тому подальша доля Олега залишається туманною. Втішає лише факт, що його здоров`ям тепер кремлівські цербери, з огляду на увагу світової спільноти, будуть опікуватись досить прискіпливо. Сил йому та терпіння...

2. Заступник Лаврова: абсолютно ніякої основи для зближення позицій РФ і США щодо України наразі немає. Одночасно прем'єр-міністр Італії Джузеппе Конте заявив на спільній з Путіним прес-конференції, що не буде ветувати санкції проти Кремля
NB. Перша новина з`явилась одразу після візиту до Москви Болтона. Як людина, що знається на дипломатичній мові, скажу: якби Вашингтон почав поступово «здавати» інтереси України в обмін на щось інше (Сирія, Іран тощо), вже зараз дипломати обох країн видали б на-гора туманні фрази про те, що «вдалось намацати основу для майбутнього компромісу бла-бла…» Цього не сталось і, здається, Штати серйозно налаштовані й надалі лупцювати Великобурятію санкціями та гонкою озброєнь.

- Берімор, що там за виття стоїть на Мокшанських болотах?
- То великобуряти імітують гул ракет з непередбачуваною траєкторією…

Що стосується Італії, то тут все просто – Рим другий після Афін боржник Євросоюзу, а тому свою «підтримку» Москві може висловлювати лише на словах. В реальних справах він (як і Угорщина – ще одна країна, що підтримує зняття санкцій з Росії) приречений понуро плентатися у кільватері рішень Євросоюзу, засунувши «любов» до великобурятів у приправу до свого спагеті.

3. Єрусалимський патріарх підтримав Варфоломія у протистоянні з РПЦ, а митрополит Черкаський МП заявив, що візьме участь в об`єднавчому Соборі.
NB. Чаша церковних терезів схиляється на нашу сторону набагато швидше, аніж я думав. На щастя, не все у цьому світі вирішують гроші, зброя і погрози. Найбільше, що мене наразі турбує - наскільки швидко і безболісно домовляться між собою Філарет і Макарій. Вірю, що спільна турбота за країну переважить канонічні розбіжності та власне марнославство.

4. Ізраїль відкинув вимогу Росії збільшити часовий інтервал інформування про операції своїх військових у Сирії.
NB. І ти, Брут? Ще один удар в спину від того, з ким, здавалось, вже домовився. Про що це свідчить? Про те, що Єрусалим не тільки виявляє принциповість, але й про те, що він клав свої пейси на всі С-300, 400… 900, якими верховний шаман Великобурятії погрожував збивати ізраїльські літаки. От ніхто вже не боїться російських ракет за виключенням російських пілотів.

Тьотя Роза:
Росіяни вже ніколи не зможуть повернутися в СРСР. Тому, що СРСР - це бідність, безправ'я, балет і космос. А Росія - це тільки бідність і безправ'я.

5. Україна буде однією з 5 країн-партнерів НАТО, які візьмуть участь у навчаннях Trident Juncture (проходять з сьогодні по 7 листопада на території Норвегії, в Балтійському морі і Північній Атлантиці, включаючи Ісландію і повітряний простір Фінляндії і Швеції).
NB. Загалом із 40 держав-партнерів НАТО, лише 5 країн беруть участь у цих маневрах - окрім України, це Швеція, Фінляндія, Грузія та Йорданія. Погодьтесь, участь Києва у діяльності НАТО стало настільки буденною справою, що можете сміливо переходити до наступного пункту.)

6. Вакарчук заявив, що Юракадемія Харкова відмовила йому в зустрічі зі студентами. Там він, нібито, планував провести публічну дискусію на тему: "Верховенство права в Україні".
NB. Я теж не люблю Гепу, але тут нісенітниця на нісенітниці. Вдумайтесь: співак планує проводити дискусію на тему ПРАВА в юридичній академії! Може він заявляв, що йде у Президенти? Ні. Ви чули якусь передвиборчу програму від Вакарчука? Ні. А якщо навіть уявити, що він став Головнокомандуючим (свят-свят…), де гарантія того, що при перших труднощах не втече на гастролі, як свого часу втік з Верховної Ради? Гарний хлопець наш Славко, але невже гроші Пінчука набагато важливіші, аніж повага мільйонів українців за дійсно талановиту та неординарну співочу творчість?

7. Гройсман протестував залізничний експрес з Києва в аеропорт "Бориспіль".
NB. Здавалось, чудова справа: добиратись до літовища за півгодини, але й тут знайшлись хейтери – найбільш популярним став наступний коментар: "Ті, хто літає у Європу, їздять на таксі, а запуск експреса - піар від влади." Хочу спитати у зрадобенедь: хтось із них намагався доїхати із залізничного вокзалу до «Борисполя» на таксі у годину пік і скільки це коштувало?

До речі, вчора виповнилась річниця твіту Президента про те, що «зрадофілам хоч тризуб над Кремлем постав - скажуть, що криво.» Що тут поробиш: шукати зраду – наш хрест, а нити та прибіднятись ми можемо навчити навіть ефіопських клошарів. Якщо пам`ятаєте, щось подібне помітив навіть посол Канади, який заявив, що українці живуть набагато краще, аніж всім розказують.

І ще... Я вже писав, що наразі гостюю у доньки у Флоріді. Так от, позавчора банк виселяв з сусіднього будинку родину з трьома дітьми за те, що не могли сплачувати кредит та комуналку. Тепер ця родина житиме у невеличкому трейлері, з яких вже виросло ціле містечко у передмісті Тампи. Діти? Нікого не хвилює це питання, а борги батьків переходять у спадок – жити треба за коштами. Всі працюють на 2-3 роботах з ранку до пізнього вечора, не ниють й не шукають винних. Виключення складають тільки ліві та маргінали.

8. Суд продовжив арешт Савченко - вона перебуватиме під вартою до 30 грудня.
NB. От хто про неї ще згадує? Як і про Саакашвілі… Ще одна дивна риса «простого народу» - куплятись на популістичні гасла крикунів, які не мають жодної програми реалізації таких гасел, а потім миттєво забувати про них після їх зникнення з політичного небосхилу України. І це не останній оксюморон, притаманний «простому народу».

9. ВВП України у другому кварталі зріс на 3,8%, а промвиробництво за 9 місяців 2018 року - на 1,8%. No comments.

10. Щойно перша ракетка України Еліна Світоліна у феноменальному матчі обіграла Возняцкі і вийшла до півфіналу найпрестижнішого турніру року. Рано я відправляв її у відставку – каюсь та знімаю капелюха!

Що побажати наприкінці? Нашим «братам меншим» - нічого не відкладати на завтра, бо завтра це можуть заборонити. А українцям – наснаги, оптимізму та віри у свої сили. Робимо своє та шануймося! Ваш все ще «забанений», але остаточно україномовний Олег Шарп. 😉
P.S. Правте, якщо виявлятимете помилки - будемо удосконалювати мову разом.

Сенцов отримав премію Сахарова

Олег Сенцов рішенням Європейського парламенту удостоєний міжнародної премії імені Андрія Сахарова «За свободу думки». Це заслужена відзнака. Громадянська мужність Олега Сенцова, його готовність протистояти злу навіть у тих нелюдських умовах, в які поставив його злочинний окупаційний режим, є яскравим прикладом продовження тієї місії, яку в недавньому минулому здійснював сам академік Андрій Сахаров.
Можуть сказати, що премія не змінить тієї ситуації, у якій знаходиться Олег. Але коли Андрій Сахаров отримував Нобелівську премію миру, говорили те ж саме - яке значення має премія, коли її лауреат на засланні, а Радянським Союзом правлять мерзотники? Але пройшло не так багато років - і Андрій Дмитрович виступав з кремлівської трибуни, а Брежнєв, Андропов, Суслов та інші його тюремники лежали під Кремлівської стіною!
Те ж саме трапиться і зараз. Сподіваюся, Олег Сенцов ще станцює на могилі путінського режиму, і не тільки українські, а й російські школярі читатимуть про його життя в шкільних підручниках і пишатися, що стали його сучасниками. Інакше просто не буває.

Ель- Ріад, Москва та Вашингтон під уважним поглядом сільської аналітики

“Дєньгі – тлєн, покайтєсь грешнікі!” – з такою або приблизно такою благою вістю прибув на днях до Москви ізвесний євангельсько-лютеранський проповідник Джон Болтон, которий по совместітєльству трудиться в Білому Домі радником Трампа з питань безпеки.

Проповіді пастора Болтона проізвели на обітатєлєй московського лєпрозорія “Кремль” сильне враження, хоча чого він на самом ділі прилітав вони так і не второпали. І пока Хуйло ожидає внятних пояснень від Лаврова, а той безрезультатно напрягає свій іскусственний інтєлєкт та смішно плямкає губами, політологи й експерти всіх мастєй коментують состоявшийся візит на всі лади, остаточно заплутуючи допитливих читачів і позбавляючи їх можливості насолодитися прекрасним. Дідусь же, спираючись на стрункі закони сільської аналітіки, хоч і не претендуючи на всезнайство, спробує внести у цю історію нєкотору ясность. Но спершу заваримо собі кави або чаю та вмостимось зручненько. Ітак.

Начну іздалєка. А саме – з міста-героя Стамбул, у діловому районі якого Левент знаходиться симпатичний особняк генерального консульства Саудівської Аравії. Яке 2 жовтня в особистих справах відвідав саудівський блогер Джамаль Хашоґґі, відомий своїми злобно-критичними постами на всі случаї жизні, які залюбки репостилися в арабській і американській пресі, викликаючи в одного читача, а саме – у молодого, але борзого саудівського кронпринца Мухаммеда ібн Салман Аль Сауда – гостре бажання того вредного блогера забанити. Саудівські консули громадянина Хашоґґі спочатку чемно прийняли, люб’язно вислухали, а потім, керуючись кар’єрними міркуваннями, піддали його звірячим тортурам і зрештою задушили. Кажуть, що консули планували відправити відрізану голову блогера дипломатичною поштою в Ер-Ріяд, у подарунок наслідному принцу, але не встигли. Бо скоро про моторошні порядки обслуговування громадян у генконсульстві Саудівської Аравії дізналася світова преса, вибухнув всесвітній скандал, внаслідок якого Дональд Фредович Трамп і оголосив про вихід США із американо-російського Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності.

“Діду, шо ти мелеш? При чому тут саудівський журналіст до РСМД? Який зв’язок між цими двома подіями?” – спитають діда уважні читачі, на що я спокійно відповім -“Зв’язок набагато тісніший, ніж це може здатися на перший погляд”. Спробую пояснити. Справа в тому, що тридцять один рік тому американо-радянський договір про РСМД був підписаний після тривалого й нелюдського тиску адміністрації Рейгана на СРСР. У результаті якого, по состоянію на 1987 рік радянська економіка... ну кому я розказую – самі все пам’ятаєте. А хто не жив у ті чудесні часи – батьків розпитайте. Та от, містер Рейган на початку 80-х майстерно спокусив СРСР на гонку вооруженій, довів таким образом радянську економіку до блискучого краху і зрештою примусив містера Горбі і не лише підписати договір, але й – нечуване у відносинах з Москвою діло – виконувати його. Бо Москва, як ми знаємо, виконує взяті на себе обізатєльства лише зіткнувшись із непоборною силою.

“Доферяй, но проферяй” – здається саме тоді блєснув Рейган знанням російських приказок, Горбачов на це смущонно заулибався, а всі присутні на церемонії підписання весело сміялися удачній шутці американського президента. Втім, Рейган тоді зовсім не жартував. Бо він жизнь прожив і чудово розумів, що Росія – то така страна, яка укладаючи якийсь договір уже думає, як буде його порушувати. Тому й наполягав на постійному контролі.

І ось, не пройшло й двадцяти років після укладення договору про РСМД, як Москва, спочатку несміливо, а потім все нахабніше, почала той договір порушувати та клепати ракети, які цілком підпадали під накладені РСМД обмеження. Вашингтон на це довго дивився крізь пальці, послідовно проводячи політику опасного попустітєльства і навіть коли Обамі на стіл поклали прямі докази установок крилатих ракет, перевезених теплоходами, в Калінінградській області, Білий Дім обмежився висловленням глубокой обеспокоєнності. У ЦРУ і в Пентагоні сердито сплюнули і відгукнулися про Обаму неполіткоректно.

Но тут у Білий дім в’їхав безбашенний Трамп, в якого твітер без попередньої модерації і він там напише шо хоч, головне, щоб написане звучало ярко і резонансно і щоб про Трампа потім багато говорили та показували його по тєлєвізору. Умні люди в Пентагоні й у ЦРУ одразу смекнули, що це шанс і стали поступово готувати належні передумови, щоб іспользувать безбашенность Трампа в глобальних інтересах, а серед прочого ущучить Росію і в питанні РСМД.

Заковика, однак, обнаружилася у сложившійся у перші роки президентства Трампа несуразній ціні на нафту, яка позволила Хуйлу знову воспрять духом. Знающі люди подейкують, що ріст цін на нафту случився тому, що його величність, король Саудівської Аравії, достопочтєнний Салман ібн Абдул-Азіз Аль Сауд (да вселить Аллах у його дітей дух смиренної слухняності), після уходу Обами відчув себе від даних Америці обіцянок вільним. Перед Трампом таких зобов’язань не було, ось саудівський король і штовхнув ОПЕК на хибний шлях скорочення видобутку нафти с целью поправить свій сімейний б’юджет. Фінансові справи достопочтєнного саудівського короля улучшилися, але заодно і Хуйло тепер усюди хорохориться, шо б’юджет РФ на 2019 рік знов профіцітний. Аж тут у Стамбулі случилося моторошне вбивство блогера Хашоґґі (мир праху його).

В ЦРУ при цій звістці напевне радісно перезирнулися, сплеснули в долоні та почали діяти. Містер Помпео негайно здійнив блискавичний візит у Ер Ріяд і вже 16 жовтня уважно вдивлявся в розгублене обличчя його саудівського велічества. Що він там йому розказував і що відповідав король Салман дідові невідомо, бо у списках розсилки таємних звітів держдепу про переговори в Ер-Ріяді дідусевої електронки, на жаль, немає. Тому сільська аналітика змушена обмежуватися відкритими даними про динаміку цін на нафту Брент. А ця динаміка показує нам, що поступове багатомісячне зростання вартості нафти раптом 21 жовтня припинилося. А з 22 жовтня почалося навіть її поступове здешевлення. І на цей момент вартість бочки Брент вже знизилася з 80 до 75 доларів, що опосередковано може свідчити про досягнення з королем Саудівської Аравії джентльменської угоди. Яку можна сформулювати такими словами: “Ми, американці, з одної сторони і ти, король Саудівської Аравії з другої сторони домовилися, що ми, американці про вбивство Хашоґґі будемо на весь білий світ несамовито репетувати, але болісних санкцій проти Саудівської Аравії не запровадимо. А ти, король Саудівської Аравії, нам за це відповіси взаімностью, тобто повернеш вартість нафти в рамки прілічій путьом поступового нарощення її видобутку і викидання на ринок додаткових мільйонів барелей”.

Чи вже досягнута така домовленість, чи лише окреслено її контури, поки неясно, але повернувся містер Помпео у Вашингтон енергійно потираючи руки та виражаючи гостре бажання “дєйствовать, дєйствовать, дєйствовать!”. Після чого і з’явилася нарешті заява Трампа про вихід США з РСМД, котра викликала в Москві непритворне охренєніє і смутні подозренія, що діло тут нечисте, все лише починається. А коли стєпень охренєнія Хуйла досягла потрібного градусу, у Москві і з’явився улибающийся пастор Болтон.

Євангельський лютеранин Джон Болтон довго проповідував Хуйлу ідеї божого миру та закликав до покаянія і смиренія, одночасно окреслюючи наслідки денонсації РСМД та широкими мазками змальовуючи захопливі перспективи розміщення американських ракетних баз на широкому геополітичному просторі між Балтійським і Чорним морями. Он поляки аж підскакують від нетерплячки умовляючи США відкрити в Польщі американську базу, з розміщенням на ній бронетанкових, авіаційних і, курва, ракетних підрозділів США. І румунські союзники по НАТО чуючи про перспективу розгортання на її території нових американських ракетних комплексів широко всміхаються, приказуючи “Slavă Domnului!”.

Хуйло, слухаючи пасторські повчання Болтона, лише лупав вибалушеними глазами, хапав пересохлим ротом повітря, і єдине на шо спромігся, то це попросити нової аудієнції у Трампа. Болтон на це підняв руки догори, зично гукнув “Алілуйя”, після чого навів прілічествующу случаю цитату з Матфея. Та заявив, що чекав на це прохання і має честь повідомити, що містер Трамп готовий прийняти раскаявшогося грішника Хуйла у Парижі 11 листопада. Після чого, задоволений похнюпленим виразом Хуйла і весело мугикаючи собі під ніс мотив відомої пісні “Нє стареют душой лютєранє” пішов покладати до місця вбивства Бориса Нємцова квіти.

Як пройде нова зустріч Хуйла із Трампом 11 листопада ми побачимо, але більшість експертів переконана, що вона разюче відрізнятиметься від зустрічі в Гельсинкі. По-перше, Трампу конче потрібно реабілітуватися в очах Арнольда Шварценеґґера і решти небайдужих американців, а по-друге – ЦРУ, Пентагон і Держдеп посилено і не без успіху готують такі передумови до паризької зустрічі, при яких Трамп міг би вальяжно і безнаказанно привселюдно Хуйлу на лисину плюнуть. А той буде не в тій ситуації, щоб єрепенитись, а лише витреться та чемно скаже “Спасібо”. Після чого Трамп тріумфально повернеться в Америку, де з неабияким здивуванням довідається, що всім пофіг, а підготовка імпічменту за час його відсутності вийшла на якісно новий рівень.

Хуйло ж повернеться із Парижу додому нєсолоно хлєбавши та прикаже адекватно відповісти на угрози распоясавшихся янкі, іншими словами – кинеться з головою в пучіну нового витка гонки вооруженій. Який по чистій случайності співпадає з намітившимся новим етапом кардинального здешевлення нафти.

Таким образом, дорогіє россіянє продовжують уверенно наближатися до свого світлого будущого, в якому вони залишаться не лише без пенсій, але й без штанів. У чому не приходиться сумніватися, зважаючи, що програму масового будівництва ракет в РФ найвірогідніше возглавить такий успішний і всесвітньо відомий російський ракетостроїтєль, як Діма Рогозін (да допоможе йому Аллах стирити усі оставшіся в Росії гроші до послідньої копієчки). Ось то нємногоє, що дід хотів сьогодні розказать, тепер миєм за собою чашки і повертаємся до роботи, котра, як відомо, на місці не стоїть.

Сохраняєм бадьорий бойовий дух, тримаєм кулаки за Олега Сенцова та решту полонених і продовжуємо сприяти зміцненню нашої рідної Армії.

І слєдім, шоб віздє був порядок! А не то, шо січас

Блог Игоря Яковенко: ВОЙНА СЛОВ - 229. ОБ АНТИУКРАИНСКИХ САНКЦИЯХ И ЛЮБВИ К "ПРОСТЫМ УКРАИНЦАМ"

После слов Путина насчет абонемента в раю для всех россиян казалось, что президент РФ поставил рекорд неадекватности. Но нет. На встрече с мэром Москвы Сергеем Собяниным 22.10.2018 этот свой рекорд Путин побил с легкостью. Вот как это было.
Собянин: «Мы с Севастополем города-побратимы, даже когда Севастополь не был в составе России, всегда помогали».
Путин: «Юридически он всегда был в составе России».
И далее Путин поведал удивительную историю. Оказывается, когда Хрущев «незаконно» отдал Крым Украине, Севастополь «забыли». Решение об украинском статусе Крыма и Севастополя было принято в 1954 году. На протяжении 60 лет никем не оспаривалось. Ни одним судом не было признано незаконным. В соответствии с множеством международных договоров Севастополь был точно такой же частью Украины как Киев, Львов или Одесса. И вот теперь выпускник юридического факультета Ленинградского университета Путин заявляет, что юридически Севастополь «всегда был в составе России».
В этот же день, 22.10.2018 Путин совершил еще один выдающийся поступок: подписал указ о введении «специальных экономических мер в отношении Украины» в связи с ее «недружественными действиями». Информационная обслуга Кремля оба путинских поступка приняла с восторгом. Особую радость в информационных войсках вызвало введение санкций против Украины.
Общее настроение обитателей российского телевизора к антиукраинским санкциям можно сформулировать в короткой фразе: «Меры правильные, но запоздалые и недостаточные». В целом в этом и есть одна из важных функций телевизионной обслуги: «критиковать» людоедов во власти за недостаточное людоедство. То есть, упреки властей за нарушения прав человека, за развязывание войн и провокации против других стран – это удел приглашенных «либералов для битья», а также «украинцев, американцев и европейцев по вызову», которым не дают говорить, публично оскорбляют и унижают. Правильные «эксперты» и сами ведущие могут иногда мягко пожурить российские власти за «долготерпение», или выразить недоумение их «излишним гуманизмом».
Именно с этих позиций постоянно выступает израильский «эксперт» Яков Кедми. В программе «Вечер» у Соловьева Кедми выразил сдержанное удовлетворение в связи с решением о введении антиукраинских санкций. Но тут же оговорился, что он, Яков Кедми, ждет от России дальнейших шагов. Поскольку «если это первый шаг, то да, а если это не первый шаг, то санкции лучше не вводить». Кроме того, Кедми объявил, что «если Россия поменяет свою политику только по Украине, то этого мало». Поскольку Яков Кедми знает, что «есть другие страны, которые недополучили ответ от России». Какие именно страны должны получить «ответ от России», а также какой именно должен быть «ответ», Кедми не уточнил, но, похоже, в студии Соловьева всем был известен список этих стран и характер «ответа России».
После чего у Якова Кедми случилась небольшая дискуссия с другим «экспертом»,  Дмитрием Куликовым, который ранее сообщил, что «мы жалеем всех русских людей на Украине» и объяснил это своими «христианскими чувствами». Яков Кедми возразил Куликову, что у него неправильные христианские чувства, поскольку сострадать надо всем украинцам, не разделяя их по национальностям. На что упрямый Куликов сообщил, что он категорически отказывается сострадать «западноукраинским нацистам».
Всенародная поддержка антиукраинских санкций была обеспечена во всех общественно-политических программах российского телевидения. В программе «60 минут» от 23.10.2018 Ольга Скабеева обосновала антиукраинские санкции чисто по-человечески. Я бы даже сказал, призвала войти в положение России, проявить к ней эмпатию. «Мы-то понимаем, - доверительно улыбаясь объяснила Скабеева, - что Украина всем осточертела!».
Одна из задач, которую должна была решить информационная обслуга, - объяснить, что санкции не затронут «простых граждан Украины». Это было непросто, поскольку одновременно нужно было доказать, как сильно санкции ударят по экономике Украины, как в этой стране взлетят цены на газ, электроэнергию, продовольствие, а уровень жизни, наоборот, радикально упадет.
А тут еще Леонид Гозман прицепился к заявлению Дмитрия Медведева о том, что гражданам Украины будет запрещено переводить деньги из России в Украину, то есть эта мера ударит именно по сотням тысяч граждан Украины, приезжающих на заработки в Россию. Скабеева и Попов начали хором орать на Гозмана, что этот запрет касается только украинских олигархов, а «простые украинцы» ни о чем не должны беспокоиться. Правда, объяснить толком, как финансовое учреждение или таможня будет отличать «украинского олигарха» от «простого украинца» ни Скабеева ни Попов не смогли.
Сложную задачу сохранения доброго украинолюбивого лица в процессе принятия антиукраинских санкций было поручено решить писателю и депутату Сергею Шаргунову. Эту задачу писатель и депутат решил методом простого заклинания. «Санкции, которые вводятся, не будут направлены против «простых украинцев», - наложил первое заклятие писатель и депутат Шергунов. И тут же для крепости наложил второе: «С украинцами нас рассорить не получится!».
В том мире, где обитают писатель Шаргунов и другие жители российского телевизора, есть те, кого они называют «простыми украинцами». И вот эти «простые украинцы» очень любят Россию и русских. Особенно любят Путина и надеются, что он лично придет и освободит их от фашистско-бендеровской власти. Самих этих «простых украинцев» никто не видел, зато российские телезрители хорошо знают украинцев двух типов. Первый тип представлен бывшими украинскими политиками, которые живут в России, поскольку находятся в розыске в Украине в связи с уголовными преступлениями. Это, например, бывший депутат Верховной Рады Игорь Марков.
Второй тип – «украинцы для битья», такие как Вячеслав Ковтун или Вадим Трюхан. На их примере российский телезритель должен убедиться в том, какие эти украинцы глупые, жадные и трусливые. Говорить таким «украинцам по вызову» не дают, на первых же фразах перебивают, как только такой "украинец" начинает говорить, камера тут же показывает глумливые ухмылки ведущего и «правильных экспертов», и российский телезритель сразу понимает, что все сказанное «украинцем для битья» - несусветная глупость. И единственный шанс для Украины, населенной такими вот бестолковыми людьми, на коленях просить прощения у Путина, чтобы он принял эту «недострану» в состав России. Только вот граждане Украины почему-то этим шансом не спешат воспользоваться. Видимо, потому что такие же «тупые» как и "американцы" и "европейцы", которые живут в российском телевизоре и в массовом сознании россиян.
https://yakovenkoigor.blogspot.com/2018/10/229.html?m=1

Стисла історія гібрідної війни проти України

Про тих, хто «Москві юж голдує і єй вірне услугує»

Від самого початку реінтеграційного кремлівського проекту щодо України (1991-1992 рр.) всім думаючим і зрячим ясно, що головний напрямок праці - це створення враження, ніби «українці самі між собою не можуть порозумітися», а тому потрібна «зовнішня сила», яка їм «допоможе» - московська сила.

Насправді гібридна війна проти України розпочалася не в лютому 2014-го, а в жовтні-листопаді 1991-го. І вона НІКОЛИ не припинялася - змінювалася лише її інтенсивність й форми.

Розкол УПЦ в 1992-му - «це самі українці проти автокефалії та авторитарного Філарета». Хоча учасники «Харківського собору» добре знають, що їх спрямовувала і настановляла до дій Москва - екс-КГБ та Патріархія.

Протести 1993 р. з вимогою перевиборів - це ж нібито «самі українці» хочуть змінити «поганого Кравчука»...

І щодо провідної ролі Путіна й ФСБ у «касетних скандалах» - у мене немає жодного сумніву: тонка гра з урахуванням українських реалій.

Роздмухування сепаратизму на Сході та на Заході - це теж процес, який цілеспрямовано і щедро провадився Кремлем роками і десятиліттями.

«Єдіноє Отечество» псевдо-церковного Каурова і «Прогресивна Соцпартія» Н. Вітренко - нібито ж українські організації, але ідейно і організаційно міцно пов‘язані з Москвою.

Сотні політиків, експертів, «громадських діячів», бізнесменів - всі вони ніби з українськими паспортами, часом навіть з чудовою українською мовою (як у одного з екс-міністрів часів Януковича) - і при цьому спрямовуються і мотивуються з Кремля.

Це вже не кажучи про релігійну сферу, де очевидні впливи Росії - не лише через Митрополію РПЦ. Можна було чітко відслідкувати ознаки активності в напрямку і протестантів, і греко-католиків (створення секти «правовірної УГКЦ», «Візантійського патріархату»), і серед юдеїв та мусульман.

Тож коли зараз відбувається завершальний етап дуже небажаного для Москви процесу утвердження автокефалії УПЦ, який є одним з головних факторів ідейного «закриття» імперського проекту «Русского мира - Третьего Рима» - все ті ж механізми включають і активно використовують.

НАСАДЖУЄТЬСЯ ДУМКА, НІБИ У ЦЕРКОВНИХ ПИТАННЯХ САМІ УКРАЇНЦІ НЕ МОЖУТЬ ПОРОЗУМІТИСЯ.

Що ніби справа у персоналіях, амбіціях, образах: «хто що кому сказав чи як на кого подивився».

Шановне товариство, ВІДКРИЙТЕ ОЧІ! Москва ніде не поділася і нових фокусів не придумала. Вона робить те саме: через свої впливи та можливості прикриває агресію проти України, прикриває власне бажання зруйнувати нашу незалежність - державну і церковну - «непорозумінням між українцями». Яке вона активно роздмухує, до якого підключає стару й нову агентуру, медіа, своїх закордонних клієнтів, що звикли до євро і доларів щедрого «царя»...

Подивіться на всі події під цим кутом - і багато незрозумілого стане більш ясним, багато слів та дій - отримають логічну мотивацію.

Кладіть все це в поле координат «далі від Москви - ближче до Москви», «схвалює Москва - протестує Москва». Тоді пласке стане об‘ємним, розмите - різким і яскравим...

Бо як успішне лікування можливе лише коли ставлять правильний діагноз - так і успішне протистояння кремлівській гібридній війні можливе лише коли всі ми будемо добре розуміти її методи, форми і мотиви.

Актеры и власть. Олицетворение всей мерзости

Давно хотел написать. Да все как-то... А раз уж сегодня речь зашла об актерах и власти.
Когда-то мне на глаза попались воспоминания племянницы Любови Орловой. Я пытался найти именно тот, полный текст, но попадаются только укороченные куски. В общем, ей было тринадцать лет, когда на школьной линейке им объявили о смерти Сталина. Она в слезах прибежала домой к Орловой и Александрову. Стала рассказывать, какое горе постигло страну. А в ответ все начали смеяться и говорить: "смотрите, еще одна дурочка". После чего Любовь Орлова встала и сказала: "Наконец-то эта сволочь сдохла".
И вот... Я не мог поверить. Ну не мог я поверить, что Любовь Орлова, это лицо сталинской агитации, эта доярка и пастух, с невероятной, обворожительной улыбкой певшая эти счастливые песни про счастливую страну - была неискренна. Ну не может человек с таким воодушевлением петь про "Нам ли стоять на месте, в своих дерзаниях всегда мы правы, труд наш есть дело чести, есть дело доблести и подвиг славы" - если он не просто все знает, а все знает и ПОНИМАЕТ. Не может!!! Не способен хомо сапиенс на такое. Такие вещи делаются только искренне. Я всю жизнь считал, что и Орлова, и Александров, и Эйзенштейн - искренне верили в это "здравствуй, страна советов", искренне не понимали, искренне заблуждались. Искренне не знали. Нельзя, блядь, иначе!
А, оказывается, знали. Оказывается, все прекрасно понимали. Оказывается, совсем не преданные дурачки. Оказывается - циничный смех над теми, кто действительно не понимал и верил.
И при этом - самые пропагандистские роли. Самые пропагандистские фильмы. Выражение невероятного счастья от жизни в самой лучшей в мире стране. Куда там Ленни Рифенштайль.
И за это выражение счастья на преданном лице - машины. Кабриолет, блять. Квартиры. Премии. Меха. Наряды. Колбасы.
В насквозь уничтоженной, доведенной до адского состояния, бездонно нищей, залитой кровью стране с миллионами трупов. С Голодомором. С утопленными Тухачевским в крови крестьянскими восстаниями. С миллионами умирающих в лагерях. Миллионами пытаемых.
Да, все взрослые люди. Все понятно. Понятно, что отказаться в её положении было уже нельзя. Что если любимица диктатора отказывается играть отведенную ей диктатором в его игре в людей роль - это смерть. И из кабриолета она отправляется прямиком в лагеря. А её место занимает более покладистая любимица. И никто не в праве требовать от человека самоубийства. К тому же такого страшного. Я знаю, что такое ужас и страх, и не могу предъявлять за это претензии другим. Понятно, что выживал только тот, кто в этой игре превосходил других. Что надо было быть первым учеником, чтобы выжить.
Но, блин... Кровавый ублюдок Ежов. Кровавый ублюдок Вышинский. Кровавый ублюдок Ягода. Палачи, расстреливавшие по десять тысяч человек. Пытки. Вологодский конвой. Прииск "Партизанский". Действительно нелюди. Действительно нечеловеки.
Но олицетворение всей мерзости того времени для меня теперь - Любовь Орлова.
И ничего с этим уже не поделать.

Смешная новость

В Европейском союзе призвали Украину создать министерство по реформам. Об этом заявляет представительство ЕС. Дорогие бюрократы, у вас там совсем уже все плохо с креативом? Я не могу сейчас вот так сразу понять - просто нужно заполнить очередную графу в годовом отчете или пристроить пару десятков грантоедов на государственную службу? Интересно, за чей счет, конечно, но это не главное. Главное - ЗАЧЕМ?! Министерство по реформам, блин, я не смогу пошутить про это смешнее, чем сама новость...