November 6th, 2018

К чему это вечное желание выставить свою страну хуже, чем она есть?

В последнее время в украинской части ленты все чаще встречаю слово "режим" - по отношению к Украине. Меня это невероятно раздражает. Вот это желание самим прибедниться, очернить, ухудшить в описании свою жизнь. В Украине "режим", оказывается... Серьезно? Свободные выборы, почти бесконтрольная свобода слова, сменяемость власти, разделение ветвей власти, неподконтрольный парламент, минимальный рейтинг - вот это вот "режим Порошенко"?
Петру Порошенко есть что предъявить. Например, кадровую импотенцию. Это правда. Но, блин, "режим"... Если и использовать это слово применительно к Украине, то только с приставкой "один из самых демократичных".
Зачем, к чему это вечное желание выставить свою страну хуже, чем она есть? Описать в ней ситуацию чернее, чем она есть на самом деле?
"Режим" - вон там, за поребриком. Вот там реально режим! Украина с ним пятый год воюет. Вы и вправду на этом фоне считаете, что Украина и Россия - равноценны? Или до сих пор так и не знаете, что такое режим? Рассказать? Я знаю. Ну или съездите на пару дней. Посмотрите. Лучше даже в ДНР.
Вы просто не представляете, насколько велика эта пропасть между свободами в Украине и несвободой в Мордоре. Везде. Вот буквально в каждой мелочи. В каждой. Сверху до низу. В каждой молекуле. Когда начинаете забывать - приезжайте в Борисполь. На рейс из Минска. И посмотрите на выражение лиц людей, выходящих из самолета Беларуси-России. Как у них вызывают восторг вещи, ставшие в Украине настолько привычными, настолько естественными, что мы их здесь совершенно перестали замечать, как нечто само собой разумеющееся. Например, количество демократичных мелких кафешек на улице.
Желание совершенно бессовестных циничных популистов всех мастей бросаться жесточайшими словами - "режим", "газовый геноцид", "тарифный геноцид" - понятно.
Но совершенно непонятна готовность общества подхватывать эти обвинения.
Не хватает еще на полном серьезе начать употреблять термин "хунта".
Украина - свободная демократическая страна. С контролируемой властью. С сильнейшим гражданским обществом. Положившая за свою свободу сто жизней небесной сотни - именно когда здесь и пытался начать устанавливаться режим - и две с половиной тысячи жизней своих солдат на войне. И до сих пор теряющая жизни своих граждан каждую неделю. Именно в борьбе с режимом.
Пожалуйста, не делайте так больше.
Не употребляйте этого слова.
Не сравнивайте себя с ними.
А уж тем более сами.

Юрій Луценко про про вбивство Гандзюк.

Юрій Луценко: Убивство Гандзюк. Все, що я обіцяв Катерині, буде виконано: винні будуть встановлені, проте не з екранів телевізорів

Сьогодні у Парламенті я дав пояснення щодо обвинувачень на адресу Генеральної прокуратури та Національної поліції у бездіяльності щодо розслідування замаху на вбивство Катерини Гандзюк. Я також запропонував парламентарям дати оцінку моїй діяльності у демократичний спосіб. 38 голосів за мою відставку — це вотум довіри та сигнал того, що депутати, так само, як і я, вважають, що реформу прокуратури та правоохоронної системи має бути продовжено.

Тому маю поінформувати громадськість про реальний стан справ у провадженні щодо цього зухвалого злочину. Також маю закликати представників громадськості не піддаватися на провокації та не вчиняти дій, які можуть зашкодити розслідуванню.

У зв’язку з недовірою, яку пані Гандзюк мала до слідства Національної поліції, наразі ведеться два провадження: щодо виконавців та організаторів (їх оперативно встановила Національна поліція) та щодо пошуку замовників злочину, яке веде СБУ.

У результаті, не побоюсь цього слова, професійних дій Національної поліції, встановлено, що злочин було сплановано та реалізовано особами, які були затримані. Запобіжні заходи щодо деяких із них було змінено через співпрацю зі слідством. Це громадянин Торбін – 1977 року народження, який розглядається слідством як організатор злочину і знаходиться в слідчому ізоляторі; громадянин Горбунов – 1991 року народження; громадянин Вишневський – 1990 року народження; громадянин Гравчук – 1995 року і громадянин Васенович – 1994 року народження.
Всі підозрювані є учасниками Антитерористичної операції, один із них був тяжко поранений. У нього фактично відсутня гомілка. Більшість затриманих, а саме чотири особи – визнали свою участь у злочині та вказали на ролі усіх співучасників. У зв’язку з цим слідство обґрунтовано вважає громадянина Торбіна організатором злочину, а інших, найнятих ним осіб, – виконавцями.

Крім того, у ході перевірки цієї та інших версій слідством було проведено 367 допитів осіб та 21 експертизу. Сьогодні ми маємо підозри щодо 12 осіб, які, ймовірно, були замовниками цього злочину. Сама Гандзюк говорила про частину з них під час Skype зв’язку та її допиту зі слідчими.

Особисто мені вона розповідала про трьох із них, слідству — дещо більше. На цей момент майже доведено провину виконавців та організатора. Тривають остаточні експертизи: молекулярно-генетична експертиза частинок кислоти на тілі одного із учасників; комп’ютерно-технічна — огляд комп’ютера та мобільного телефону — який має точно довести підготовку до використання кислоти і саме щодо Гандзюк; судово-медична — призначена вчора для кваліфікації злочину та встановлення причин смерті Катерини Гандзюк.

По їх завершенню ця частина справи буде передана до суду. Розраховую, що це відбудеться не пізніше кінця цього року. Остаточний термін залежатиме від тривалості вказаних експертиз. Ми плануємо, що це буде дещо швидше.

Я розумію стурбованість суспільства ходом розслідування та особою замовника цього злочину.

І до вчорашнього дня, я був впевнений, що наша співпраця з громадськими активістами піде лише на користь справі. Тим не менше, через те, що окремі політики, які ідентифікують себе як громадські активісти, використовують загибель Катерини для власного піару та боротьби за владу, вчора одна із версій слідства витекла у ЗМІ.

Завдяки цим діям ті 12 осіб, які нами розробляються на причетність до замовлення, тепер мають усю необхідну їм інформацію.

Можу заявити наступне. Я особисто знав Катерину Гандзюк. Ми спілкувалися на Майдані та після. Я розглядаю її смерть як особисте горе. Співчуваю її близьким і рідним. Я розумію громадське невдоволення, адже Катерина була однією з небагатьох активістів, хто працював заради громади, а не для особистого збагачення на відміну від багатьох з тих, хто намагається примазатися до її імені. І я обурений цим піаром на крові.

Щодо тимчасової слідчої комісії — я багато разів був депутатом і розумію, що тимчасова слідча комісія є інструментом парламенту. Але не уявляю, що може робити ТСК при незакінченому слідстві. Адже в ТСК не буде навіть предмету слідства, адже вся інформація буде засекречена. Сьогодні я відверто попередив парламентарів — після вчорашніх подій прокурор не надаватиме доступу до жодних документів слідства. Адже подібні витоки інформації ставлять під загрозу успішність розслідування.

Я також не здивований, що тимчасову слідчу комісію врешті було утворено. Адже її організаторам потрібен не результат, а піар для боротьби за владу.

Подібні популізм та безвідповідальність призвели до повної девальвації правди, цілковитого викривлення інформаційного простору. Сьогодні у війні звинувачують не Путіна, а Порошенка, бо самі хочуть прийти до влади. Звинувачують не Януковича, який пограбував Україну та втік у Москву, а тих, хто забрав у нього півтора мільярда і приніс до бюджету. Звинувачують не тих, хто убивав Гандзюк і затриманий Нацполіцією, а слідчих, які не вказують на «потрібного» замовника.

На відміну від тих, хто будь якою ціною прагне прийти до влади, я за владу не чіпляюся. Тому і попросив винести питання про мою відставку на розгляд парламенту.

Все, що я обіцяв Катерині Гандзюк у лікарні, буде зроблено. Винні будуть встановлені. Але не з екранів телевізорів і не за ознакою політичної доцільності. А правоохоронними органами, які вповноважені на це Конституцією та законами України та несуть за це кримінальну відповідальність.

Манипуляция

#Недорогенькі.
Броский заголовок в нашем СМИ: "Киев УВЕРЕННО вошёл в топ-сто наиболее загрязнённых городов мира!"

ОК, открываю сам рейтинг и нахожу там Киев на... сотом месте. Да, впереди масса индийских, мексиканских и китайских городов. Но там же и Неаполь (33 место), Баку (49-е), Тбилиси (58-е), Турин (72-е), Бухарест (73-е), Краков (81-е) и т.д.
Кстати, в сотню почему-то не вошёл ни один российский город из настолько-загрязнённых-что-дальше-некуда - как-то Омск, Челябинск, Новокузнецк etc. 101-е место, кстати, занял Рим, 103-е - Барселона.
Впрочем, я об искусстве заголовка наших "недорогеньких". 😉 А весь рейтинг (судить о его достоверности вам) здесь:https://www.numbeo.com/pollution/rankings.jsp

На данном изображении может находиться: текст

К очередной мифологической болшевистской годовщине

Повторяю свой старый пост о главном большевиском мифе



А дальше вся большевистская историография- тоже миф. Сама гражданская война- не совсем гражданская. Была огромная вооруженная воюющая армия империи. Эта армия целиком дезертировала. И началась война частей этой армии друг против друга,. всех против всех.

При этом, был еще до всего болезненный аграрный вопрос. Большинство населения крестянской страны и, соответственно, армии  чувствовало себя обделенным со стороны, действительно тупого и не желающего видеть дальше своего носа меньшинства. Это какими надо быть идиотами, чтобы раздать оружие вот такому меньшинсву во имя какого-то геополитического бреда?! Да еще, при этом, демостративно плевать на их проблемы. В резльтате, большинство этой армии, вместе с офицерами консолидировалось вокруг партий (Большевики+левые Эс Эры) с самими радикальными аграрными лозунгами. И выиграли войну  против разрозненных группировок оставшейся части армии.

Из всего этого ужаса выполз  сформировавшийся в военной атмосфере страшный монстр- РКП(Б) (потом ВКП(б)), который имел мало общего с изначальной РСДРП(б). Потом, впрочем, этот монстр съел,то, что осталось от РСДРП(б). И наконец принялся есть сам себя..

О перспективах полномасштабной войны против Украины в 2014

Немного об ублюдках

Уже четыре года стенающие, что "предатель-путин" не "прихлопнул как мухобойкой конструкцию новой украинской государственности", когда в августе-сентябре 2014 подул "северный ветер", поражают не только подлостью, но и глупостью.

Российские вооружённые силы, применяя авиацию, могли выйти к Днепру и молдавской границе (идя от Крыма), могли окружить и осадить Днепр, Харьков, Киев...
Могли начать в миллионниках уличные бои...
Но даже после всеобщей мобилизации контролировать всю территорию 40-млн. страны - с открытыми западными границами, через которые хлынули бы тысячи и тысячи добровольцев (и далеко не только этнических украинцев), они бы не смогли. У них и с миллионной Чечней не очень получалось...

Стоит напомнить, что даже после того, как в августе 1939 года на Польшу подул "западный ветер" и была осаждена Варшава, сопротивление поляков не было сломлено до того, как им в спину предательски ни подул "восточный ветер"...

Даже осенью 1870 года, и после капитуляции императора Луи-Наполеона, французская государственность не рухнула, но остановив оккупантов партизанскими операциями "вольных стрелков",их вынудили убраться за новую границу (потеря Эльзаса и восточной Лотарингии сопоставима с Полуостровом и ОРДЛО). Затем Франция чрезвычайно быстро восстановилась.
И, очевидно, Украина августа 2014 года совсем не напоминала Францию июня 1940 года.

Привожу лишь эти хрестоматийные примеры, как входящие в советскую школьную программу.
И как раз примеры борьбы оккупанта с европейской нацией, а не социумами, составленными из привыкших к вечным войнам средневековым племенам.

Напомнило мои строки ровно четырёхлетний давности насчёт того, что российские танки могут доехать до Крещатика - и останутся там, как - на площади Минутка в Грозном...

Кто заказал убийство президента Кеннеди?

В требованиях ряда журналистов и активистов к "власти" (традиционно ко всей, начиная с президента) непременно назвать заказчика убийства Гандзюк есть и понятный пафос, и в то же время очень опасная грань.
Ну вот что делать, если организатор убийства так и не заговорит - допустим, опасаясь мести даже и в тюрьме, и не только себе, но и, например, своим близким? Что если заказчика он так и не назовет? Что в этом случае делать "власти"? Назначать "заказчика" по своему усмотрению? Или подвергнуть организатора пыткам? Или вколоть ему "эликсир правды"?
А ведь нужно не просто узнать имя заказчика, но и доказать его участие так, чтобы эти доказательства убедили суд.
Те, кто требует непременно "заказчика и побыстрее", кажется, не очень заморачиваются над тем, в какой тупик они тем самым загоняют своих оппонентов из "власти". Или же - хуже того - делают это сознательно, с видом на ближайшие выборы.
Проблема в том, что, закрутив резьбу требований "до упора", ее (эту резьбу) можно и сорвать. И в этом случае проиграют уже все. Проиграет страна.
* * *
Кстати, никто не подскажет - кто все-таки заказал убийство президента Кеннеди?
* * *