December 26th, 2018

Свято

Nikita Nikolajenko в праздничном настроении.
5 ч.

Cьогодні ще одне велике свято - розпад СССР. Вітаю всіх, хто тоді радів - і досі з цього приводу не сумує!
👍
25 грудня 1991 року о 19-00 по Центральному телебаченню СCСР востаннє виступив Горбачов і повідомив, що "в силу обставин, що склались з утворенням Співдружності Незалежних Держав, я припиняю свою діяльність на посту Президента СРСР". О 19-38 на куполі Кремлівського палацу було спущено прапор СССР. Після майже 70-и років Совєцький Союз припинив своє існування.

Зловещие планы кремлевского маньяка

НОВОСТИ О "НОВОСТЯХ"

В "Вестях" только что сообщили об одиннадцати финансируемых США лабораториях по разработке бактериологического оружия в Украине. Потом прошел сюжет о синих бочках с химическим оружием, которые под руководством британских и американских инструкторов доставили с украинской стороны линии соприкосновения на Донбассе. Все это сейчас обсуждают в студии "эксперты".

Идет тестирование пропагандистских смыслов, которые можно было бы использовать для информационной поддержки конвенциональной агрессии против Украины. Цель-минимум - получить доступ к устью Крымского канала. Цель-максимум - организовать сухопутный транспортный коридор в Крым. Сопутствующая цель - раскачать ситуацию в Украине накануне президентских выборов.

Угрозы более менее понятны, теперь о том, что может помешать их практической реализации. Во-первых, вооруженное сопротивление Украины. В первые дни после введения военного положения в "Вестях" сообщали о массовом бегстве украинских призывников в Россию. Ничего подобного не произошло, украинцы адекватно отреагировали на изменение ситуации.

Во-вторых, изменение социологии в самой России. В 2014 году 75% россиян поддерживали вооруженную интервенцию против Украины. Год назад таких людей осталось 20%. Сейчас социологи фиксируют дальнейшее смещение общественного запроса в сторону уменьшения милитаризации внешней политики и повышения внимания к экономике. Все это не способствует развязыванию новой агрессивной войны.

Домовляльщики

Всі кандидати на президентську посаду, окрім Пороха, співають на різні лади одну й ту саму пісню: вони будуть домовлятися з Кремлем й припинять війну. А Порошенко, типу, не домовляється.  Ніби-то, Путін був би радий  піти на поступки, здатися, а злий Порох просто не хоче домовлятися, відштовхує доброго Путіна. А вони не будуть відштовхувати. Начебто, в цьому причина війни.

При цьому, вони лукаво ухиляються від відповіді, що конкрентно вони пропонують здати Путіну заради миру. Якщо домовлятися, то ж важливо окреслити власний рівень припустимого компромісу. Спитати виборця, чи згоден він на це. Але вони, натомість верзуть якусь маячню. Про поїздку з Путіним на рибалку. Той, через це, розчулиться й піде з Криму  та Донбасу. Або з суворим обличчям розповідають про якийсь секретний мирний план, який невідомо в чому полягає й невідомо ким розроблений (Гриценко). Або взагалі починають пустопорожню тріскотню про якусь нову політику, яка чарівним чином все автоматично сама вирішить.

Слухаючи оцю всю балаканину, розраховану на дурнів, важливо розуміти наступне. Мета у Путіна одна, і єдиний компроміс, на який він погодиться- це встановлення в Україні підконтрольного Кремлю режиму, який очолять кремлівські призначенці. Все меньше Путіна однаково не влаштовує. Він, звісно, прийме здачу якогось рубіжу, але буде продовжувати домагатися зазначенної головної мети з ще більшим завзяттям, бо справедливо сприйме здачу, як ознаку слабкості й дурості.

Отже, всі ці "домовляльщики" просто претендують на те, аби стати отими  кремлівськими призначенцями. Їхні демагогічні заклики домовлятися саме це й означають. Й не варто сподіватися на те ,що, ставши президентами, вони змінять позицію. Наївність цих сподівань очевидна навіть з простого спостереження, як вони панічно бояться Путіна. На якомусь біологічному рівні. Не наважуються
навіть сказати  просто різкого слова на його адресу.

Монстры

Вот он, по правую руку Сталина, празднует 70-летие одного из самых кровавых европейских диктаторов - сам ставший без сомнения самым кровавым диктатором в истории человечества, чье 125-летие отмечают сегодня в Китае. Чего не отнять, Мао удалось снова собрать растасканную генералами после Синьхайской революции 1911 года по уездным квартирам империю, но заплаченная за это цена в человеческих жизнях исчислению не поддается. Как и число жертв репрессий - одна только Культурная революция по официальным данным обошлась Китаю в миллион жизней (при 100 миллионах "пострадавших"). А ведь был еще "Большой скачок" с его до 50 миллионов умерших от голода - куда там сталинский Голодомор... Ну и экспорт идей Мао, за счастье прочесть его "Красную книжечку" народу Камбоджи пришлось заплатить до трети населения страны авторских отступных. Сегодня в Китае не принято "критиковать" вождей прошлого - отец китайского экономического чуда, которого язык не поворачивается назвать китайским Хрущевым, и уж тем более Горбачевым, Дэн Сяопин не стал выносить тело диктатора и убийцы из его Мавзолея. И сегодняшний Китай даже гордится своим кровавым тираном (любимый пример для стремящейся реабилитировать память о Сталине российской власти), вторым за историю этой страны Цинь Шихуанди...

На данном изображении может находиться: 4 человека, люди стоят и на улице


Андрей Плахонин Перебираю старые архивы. Больше всего лица на этой фотографии понравились: Чжоу Эньлай и Мао Цзэдун. 1935

На данном изображении может находиться: 2 человека

Ронин о новом этапе противостояния с РФ.

Вилкул, Новинский, Добкин, Труханов и Мураев в санкционных списках РФ это не совсем спецоперация по прикрытию своих агентов влияния и не совсем хитрый план. Противостояние входит в такой этап, что им в Кремле плевать, какую чушь вы вливаете избирателю в своих Тмутараканях. Делаете ли вы вид, что любите Россию или что любите Европу. Болотов, Захарченко и Мозговой любили Россию явно больше чем Труханов, но это не помешало им превратиться в памятники.

Встроился в экономику и политику Украины образца 2018 года, хочешь получить ГОЗ или осваиваешь бюджет, участвуешь в экономической жизни - под молотки. Бог узнает своих. Ты можешь заключить союзный договор, вступить в ОДКБ и позабыть беларусский язык всей страной, но тебе выкрутят руки в самый неподходящий момент - при помощи нефтепродуктов, учениями, рейдерами. Найдут чем. Просто потому, что могут.

В Кремле рулят силовики и альфа олигархи, которые отправляли конкурентов в тюрьму, травили их ядом и устраивали войны ведомство на ведомство - ФСО против ФСКН, ФСБ против следственного комитета. Громили ЮКОС, убивали граждан России пачками, возили людей к Кадырову в гости. Мы все для них, невзирая на политические нюансы - укропы ебаные. Которые попутали берега. Так, что или подвал в "Новороссии" или экономическое удушение или нейтралитет, федерализация и отказ от НАТО, чтобы можно было жрать по частям. Просто как две копейки. Больше нельзя пилить на лавочках, плитке и российском дискурсе, наполняя бюджет хунты. Нельзя рассказывать о русском языке и строить на своих заводах корабли для ВМСУ. Вернее можно, но не за российские деньги. Ну и заебись, я считаю.

Воєнний стан. Підсумки

Що дав воєнний стан Україні? І чи правильно поступив Порошенко, ініціюючи його:

1) Ми привернули увагу світу, наших партнерів до нашої проблеми окупації Азову, ймовірно відвернувши загрозу вторгнення на суходолі і окупацію Чорного моря також. Сподіваюсь, розв'язка у вигляді санкцій за такі дії рф ще попереду.

2) Ми отримали консолідацію здорової частини суспільства, колишніх військових, які об’єдналися і готові були протистояти ворогу у разі вторгнення

3) Ми отримали підтвердження того, що опозиційні до Порошенка політики дбають лише про себе, виходячи з політичної кон'юнктури і абсолютно не зважають на загрози, не збираються боротися з ними. І ще ми отримали підтвердження, що єдиним їхнім інструментом є брехня. Особливо гидко історії про низькі рейтинги Порошенка і воєнний стан виглядають зараз, після закінчення воєнного стану на фоні того п'ятигодинного балагану, який вони під час загрози вторгнення влаштували в парламенті.

4) Ми отримали підтвердження, що українські ЗМІ в своїй суті є колаборантами, ретрансляторами меседжів кремля, які вони тоді транслювали дослівно, паралельно цензуруючи офіційну інформацію державних органів України. Такими ж ретрансляторами кремлівської брехні виступили й ті, кого називають зрадофілами. Тепер би послухати ваші брехні про те, як українські військові будуть грабували людей під час військового стану, послухати про комендантські години під час новорічних корпоративів зубожілих, про той же порятунок рейтингів би послухати… Ніяких вибачень за брехню не буде, я розумію.

5) Останнє і найголовніше що дав воєнний стан для України і українців: Воєнний стан дав те, що на не окупованій частині України нічого не змінилося, у всякому разі в гіршу сторону. Ось саме це і було основним завданням воєнного стану – щоб люди його не відчули, щоб змінилися аспекти пов'язані з безпекою, обороною, зовнішньою підтримкою, але люди ніяким чином на собі не відчули те, що вони живуть під час війни, щоб вони не ховалися від авіанальотів в укриттях і не спостерігали як їхні міста стають руїнами і пустками.

І тут таки зрадофіли мають подякувати тому, що є Порошенко, на якого можна списати всю свою брехню, бо якби не він, то ніхто б їхньої брехні в укритті не почув, бо поки б опозиційні політики приймали б рішення про введення воєнного стану, то країну б вже завоювали.