?

Log in

No account? Create an account

К дню рождения Степана Бандеры
emiliozk
Перепощиваю свой  материал 2017 года


Политтехнологи перестарались
emiliozk
Все таки, не устаю удивляться массовому идиотизму  политтехнологов,  работающих в Украине.  Впрочем, они, вероятно, стараются сделать приятное людям, которые платят им деньги. Но это "приятное" часто хоронит электоральные перспективы спонсоров или тех, на кого спонсоры делают ставку. Юлино "Вона працює" похоронило ее президентские перспективы, я думаю, навсегда. "Тому що ПЛідер" в 2004 превратило Яныка в посмещище и, в каденцию Януковича, имело своим продолжением творчество фанов ("Спасибо жителям Донбасса за президента пидарасса")  и Юрия Винничука (популярний стих  "Убий підараса"). Эти примеры можно множить и множить.

Последний шедевр политтехнологической мысли был продемонстрирован в новогоднюю ночь каналом 1+1. Вместо новогоднего поздравления Президента, было включено поздравление от Зеленского. Зеленского часто называют шутом Коломойского. Я думаю, в новогоднюю ночь он выступил именно в этой роли.

Дело в том, что Президент Украины- это и должностное лицо, и символ государственности. В новогоднем поздравлении он предстает исключительно, как символ государственности. Выступление кого-либо в этой роли вместо Президента выглядит дешевой опереттой и подчеркивает карикатурность личности, неуклюже  пыжащейся влезть на трон. Ну и конечно оскорбляет чувства людей,  относящихся к символам с большим пиитетом. А таких в воюющей стране много.

Кроме всего, новогоднее выступление Президента выполняет и некоторую "технологическую" функцию. Для многих это сигнал, что надо уже наливать шампанское и готовиться чокнуться прямо в момент наступления Нового Года. Своего рода часы. Зеленский поломал этот ритуал и, например, мой приятель, далекий от политических страстей человек, прозевал момент Нового Года. Звонил мне свирепый и говорил: "Этот ублюдок нахально гадит всем на головы, будучи никем. Как же он будет себя вести, если станет Президентом?!" . "Не станет"- говорю- "Теперь уже точно не станет".

Журналістська професійна етика та бінарна логіка злочинного світу
emiliozk
Про журналістську професійну етику.
Кілька днів тому почув від одної фахової журналістки, лауреатки кількох міжнародних премій, з приводу Бабченко:
- Але ж він пішов на співпрацю з СБУ, а це для журналіста неприпустимо за жодних обставин!
Їй заперечили, що Бабченко робив це "не як журналіст", бо він у тій ситуації не уживав як журналіст отриману від СБУ інформацію (і це правда), але сама логіка вихідної оцінки показова.
Як не дивно, це дуже нагадує настанову "крадіїв у законі" в СРСР: піти на будь-яку співпрацю з владою означає "ссучитися". Отож, є "журналісти в законі", які рвуть владу на шматки і не йдуть на жодну співпрацю з нею ні в чому, бо це в них така професійна етика - а є "ссучені", які співпрацюють з чинною владою і тим заслуговують на професійну зневагу. Звісно, зневажають і тих, хто робить відверто замовні матеріали для інших замовників - але це зазвичай вважають пробачнішим гріхом, ніж співпрацювати з владою: адже друге - це просто "заробітчанство", а перше (буцімто) є зрадою самій суті "четвертої влади" (яка, за цією логікою, просто зобов'язана перебувати в безперервному і непримиренному конфлікті з трьома іншими).
Головне, чого бракує цій логіці - це, власне, середини між описаними крайнощами: коли журналіст є настільки впевненим у собі та незалежним, що не втрачає цю незалежність навіть коли у чомусь конкретному щиро підтримує чинну владу і з нею співпрацює (хоча в іншому так само щиро її критикує).
Як історик культури, додам, що журналісти, які сповідують цю радикальну настанову, є жертвами традиційного для східнослов'янської культури бінарного мислення без напівтонів: або рай, або пекло; або вірнопідданий холоп, або революціонер; або "крадій у законі", або "сука", тощо.
Виявляється, можна щиро вірити, що сповідуєш "проєвропейські" настанови та цінності, і навіть отримувати за свої матеріали міжнародні нагороди, але при цьому дивитися на світ політики крізь призму суто російської ментальності. І анітрішки цього не усвідомлювати.



Геннадий Миропольский Это вы привели не аналогию, а генезис: описанная вами "этика" не просто похожа на этику воровского сообщества, она происходит оттуда.
Можно указать второго родителя этой "журналистской этики": это русский революционеый террор последней четверти 19 века.
Украсть у государства или способствовать его разрушению - и можно и нужно.
Идти же с государством на сотрудничество означает разрушать единственно доступную человеческую мораль: мораль узкого братства, семьи.
- Эти люди до сих пор бросают бомбы в Александра III.
Это 19 век.
Они не представляют вообще других моделей существования



Алексей Панич Саме так. На те, що це "не аналогія, а ґенеза", я цілком однозначно вказав у передостанньому абзаці - де йдеться і про "мораль революціонера" також. Але ще одне і найглибше коріння цієї ментальності - маніхейство, яке просочилося у східнослов'янську ментальність через специфічну місцеву версію східного християнства (російське православ'я).

Від себе: Все ж, оце цехове правило не виглядало б так одіозно, якби журналісти його дотримувалися за всіх влад. А так, вони нападають саме на владу, яка їх не переслідує. За часів Януковича та Кучми, окрім одиниць відчайдухів, журналістський цех доволі гнучко ставився до співпраці з владою. Не був таким принциповим  у питанні неодмінної крики влади, як за часів Пороха та Юща.

И еще о "выдвижении" Зеленского
emiliozk

О "выдвижении" Зеленского

Честно говоря, были предположения, что Зеленский именно в новогоднюю ночь в телеэфире заявит о своем намерении идти на выборы. Имею в виду интервью Зеленского Гордону, из которого стало понятно, что решение об "акте политической мести Коломойского Порошенко" уже принято. Ну и ранее было интервью самого Коломойского, в котором он серьезно оценивает шансы кандидата Зеленского, наряду с Тимошенко. И, тем не менее, хотела бы отметить следющее.

Во-первых. Заявление Зеленского о выдвижении кандидатом в президенты было сделано с политтехнологической театральностью. Читается также неуважение к институту президентства - как мы знаем "1+1" показали заявление Зеленского в тот момент, когда как раз было поздравление президента Украины с Новым годом.

Во-вторых. Выдвижение Зеленского кандидатом в президенты - это реакция когда-то одного из наиболее влиятельных украинских олигархов Коломойского на деолигархизацию (национализацию Приватбанка и потерю контроля через своих миноритариев (42 %) над "Укрнафтой" после изменения закона).

В-третьих. Выдвижение Зеленского - эксперимент, который покажет силу влияния "телевизора" ("1+1") и денег: сколько в реале способен набрать кандидат, не имея ни голосов, ни организационных структур, ни политического бекграунда, ни управленческого опыта. В интервью Гордону, и я уже об этом писала, Зеленский озвучивал банальные вещи. Очевидно, что содерждательно - это наименее подготовленный кандидат, и в дебатах не то что с Гриценко или Бойко, но даже с Добродомовым или Шевченко, эта неподготовленность с первых минут тут же проявилась бы. В каком-то смысле "казус Зеленского" напоминает историю 2017 года в Сербии, когда комик Лука Максимович выдвигался на президентских выборах под псевдонимом Любиш Белый. Он шел на выборы со слоганом "Нищие наносят ответный удар", и стал
чрезвычайно популярен среди молодёжи и пользователей социальных сетей, несмотря на абсурдные предложения. Например, выкопать в Сербии море или хотя бы превратить в него озеро под Белградом, засыпав туда 50 тонн соли.