?

Log in

No account? Create an account

Знаток традиций Запада и борец с совком
emiliozk
На данном изображении может находиться: 6 человек, люди стоят

Ідіоти
emiliozk

Поляки за якимсь там їхнім національним опитуванням назвали головною міжнародною подією 2018 року захоплення Мордором наших кораблів в Чорному морі.
Поляки. Розуміють.

А у нас: ахаха, працівнік на вайну нє явілся! етат Порох са сваім воєєньім станом, захват власці. Парахаботьі аправдают. атмєна вьібарав!
Або як написав вчора один прихильник Зеленського (розфренд): еті ура-патріатічєскіє мальчікі і дєвочкі са своєй русофобієй.
Кускі зємлі. Сайдьомся гдє-то посрєдіне кампраміса. Атдадім Кємську волость.
Кончені. Просто кончені.


Суды. Проблемы и надежды
emiliozk
По результатам опроса многих адвокатов и наблюдения за деятельностью судов (в частности, нового Верховного), укрепился в некоторых выводах.
1. Перенабор судей и их аттестация обострили проблему «дембельского аккорда» у тех из них, которые готовятся вскоре закончить свою карьеру (по разным причинам - от возраста до невозможности объяснить свои активы). Но процесс этот конечный.
2. По крупным делам, за которыми стоят олигархи (особенно, Фирташ и Коломойский) и где на кону очень крупные суммы (в том числе, и взяток судьям) все ещё реальны откровенно неправосудные решения. Особенно это касается тянущихся много лет тяжб, где решения первых инстанций принимались ещё при Януковиче.
3. При этом, количество правосудных решений, принимаемых без вознаграждения, очевидно выросло. Особенно это касается Верховного суда, где реально борются за создание единообразной практики (читай: одинакового понимания и применения законов).
Так что, отмеченный социологами существенный рост доверия к судам со стороны людей, лично сталкивавшихся в последний период с их деятельностью, не случаен. И хотя считать судебную реформу успешно завершённой ни в коем случае нельзя, сам её ход и промежуточный результат внушают сдержанный оптимизм

Іноземні експерти та українські дурні
emiliozk

Bloomberg серед інших ризиків наступного року називає початок повномасштабної російсько-української війни. За останніми опитуваннями, поляки вважають агресію РФ на морі найважливішою міжнародною подією минулого року, Washington Post не виключає такої агресії на суші у наступному році, французький центр CERAP наголошує, що у 2019 р. Путін не обмежуватиметься лише захопленням територій, а екс-посол директор Євразійського центру при Atlantic Council Джон Хербст попереджає, що Путін посилить агресію проти України після президентських виборів…
Всі ці міжнародники – панікери. Бо якби читали український фейсбук, то знали би, що «російська загроза» – то усього лише «передвиборча технологія», яка закінчиться через кілька місяців.


Сімбіоз: Кремль, його агенти та корисні дурні
emiliozk

Переважна кількість проблем України це не більше ніж дитячі хвороби, які для нас пропагандою намагаються подати як непереборні перешкоди існування держави.

При цьому транслятори суцільного негативу та панічних настроїв свідомо розмивають головний здобуток останніх років - демонтаж тотальної залежності українських еліт від Кремля, і як наслідок початок роботи щонайменше частини з них на національний інтерес.

Не могло бути сильної української армії та здорових силових структур за умови погодження наших генералів у Москві, таких як міністри Єжель та Могільов.
Не могло існувати енергетичної безпеки на газпромівській голці, з поїздками прем'єра Тимошенко за кабальним договором та ціною газу в 450 $.
Не було шансів на модернізацію економіки при штучній орієнтації лише на російські ринки під пильним оком нєзабвєнного Пахло-Азарова.
Не могло формуватися громадянське суспільство при повзучій московській анексії інформаційного та освітнього простору під наглядом міністра Табачніка.

Хіба наші сьогоднішні виклики страшніші за той тотальний морок?
Хіба Майдан не зумів нанести смертельного удару старій системі?
Хіба Україна не демонструє зримий поступ до інтеграції з цивілізованим світом?

Навіть в умовах війни з РФ, яка її і розв'язала з метою сповільнити ці зміни.
Правда, у відповідь отримала український опір, санкції та суттєві економічні проблеми, зі збільшенням пенсійного віку та забороною демонстрації на вуличних табло курсу свого нещасного рубля - тому сфокусувалася на інших методах впливу на непокірний Київ.

Чекісти розуміють, що можна подолати бідність, мінімізувати корупцію, модернізувати економіку, провести реформи, все це вимагає відносно невеликого часу, але зламану волю швидко відновити неможливо, це справа цілих поколінь - звідси така істерична глобальна атака на нашу свідомість.
Їм за будь-яку ціну треба прибрати від влади проукраїнських політиків та управлінців, замінивши їх фріками.

Найгірше що в цій грі вони знайшли собі союзників не лише серед традиційних проросійських політиків, але і серед "нових ліц", нерозбірливих журналістів та грантоїдів, змімікрувавших "антикорупціонерів", безпринципних "патріотів" тощо.

Маркер такого симбіозу дуже простий - приниження всього українського та співпадіння антидержавних заяв типу "українські військові будуть вриватися до ваших домівок", "прінімаєт со всєх сторон", "ЗСУ на Донбасі незаконно" та вічне більшовицьке гасло про "зубожіння" без будь-якого натяку на конкретні кроки з його подолання.

Іспит на розуміння цього в 2019 році перед українським народом вчергове поставить безпристрасна історія, і ми побачимо якого рівня сягнуло громадянське суспільство.

А тим часом Україні продовжує надходити макроекономічна допомога, українська економіка зростає завдяки подальшій інтеграції з ЄС, резерви досягли довоєнного рівня, більше 2 млн. людей скористалися безвізом, США обіцяють нові військові поставки та нові санкції для РФ.
Післязавтра отримаємо Томос.

Немає ніякої "української поразки", її вигадали в російському генштабі.

Валерій Прозапас