?

Log in

No account? Create an account

Что бы это значило?
emiliozk

Сміттєвий
emiliozk
Олександр Палій @paliy_alex

Нє, ну це анекдот. Садовий розказав, що Муженка треба було давно звільнити з голови Генштабу. Садовий, який у березні 2014 по-зрадницьки заявив, що Україна "вже програла" (коли Україна якраз черевики зв'язувала) розповідає, що не на своєму місці генерал, який 5 років тримає фронт


ІТАЛІЙСЬКЕ КІНО ПРО ЗРАДОФІЛІВ
emiliozk

ІТАЛІЙСЬКЕ КІНО ПРО ЗРАДОФІЛІВ

Подивився класний італійський фільм – кінокомедію «Закону тут не місце». Вражений був так, що довго не міг заснути. Судіть самі.

У невеличкому місті на Сицилії насуваються вибори мера. Змагаються старий мер і кандидат – професор. У місті – все круто, вулиці у смітті (в пакетах) і лайнищі (від собачок), автівки паркуються де хочуть, рух через хаотичні парковки жахливий, процвітають незаконні паркувальники, поліцейських не знайти, торгівці торгують де схочуть, узбережжя забудоване будинками-самозахопленнями, а поруч працює нафтоперегінний завод, який чадить у небо і зливає отруту в море. Краса? Ще й на додачу мера ловлять на фінансових зловживаннях. Обурені мешканці обирають в мери професора, той урочисто заїжджає до мерії, обіцяє що все тепер буде по-новому…

Зразу родичам мера починають дарувати продукти на лотках, рибу в магазині… Зразу родичі мера починають балакати з «зацікавленими особами», аби порішати… Але…

Новий мер таки справді починає наводити порядок. На вулицях з’являються патрульні поліцейські. Сміття наказано викидати після 19-00, порушення – штраф. Сміття наказано викидати роздільно, порушення – штраф. Штрафи за неправильне паркування – на вулиці виїздять евакуатори. Починають перевіряти чим займаються посадовці в установах – з’ясовується що більшість з них днями просиджували в кав’ярнях. Посадовці – на роботах, копи – на роботах, кав’ярні – пусті, виборці нового мера незадоволено чухають тиковку. Епічна картина – як лісники, які забули вже про свою роботу, ідуть колоною в сторону лісу – як поповнення в Червону армію у вересні 1941-го.

З’ясовується що священик при церкві відкрив готель – його примушують платити податки, панотець збурений. У магазинах перевіряють ліцензії на будівництво і дозволи, в кого нема – штраф і женуть геть. Мер наїхав на власників заводу – аби привели виробництво у відповідність до норм екології. У відповідь власники закривають завод, натовпи людей лишаються безробітними. Нарешті, мер заходиться зносити будинки збудовані самозахопленням на морському узбережжі, без дозволів і податків… На біс – страждають близькі родичі мера. Їх не пускають до мера поза черги. Їм закривають кав’ярню – не сплатили оренду землі і ліцензію. Клуб де виступала з групою донька мера – закрили.

Все по закону. А ви як думали? Гадаєте буває якось інакше?

Місто міняється на очах. Місто стає гарним, ухоженим, чистеньким. Але – люди збурені. Люди втрачають добробут. Люди збираються у церкві, аби вирішити – що робити? Є проблема – новий мер ну от повністю криштально чесний. Ніякої компри на нього нема, а окремі помилки – несерйозно. Зрештою мешканці міста вирішують, що якщо компри не можна знайти – її треба створити, і вночі на дачі мера будують веранду всупереч всім правилам і нормам. Епічна картина, поки чуваки вночі будують веранду – все місто молить у церкві аби Господь дарував їм успіх…

На ранок – анонімний дзвінок. Поліція (яка ніколи в житті так не працювали як за нового мера) і преса (у головреда місцевого телеканалу мер щойно зніс приморську садибу) вдираються до мера на дачу. Репортаж про те як мер кричуще порушив закон, збудувавши собі веранду, стає топовим. Біля мерії збирається мітинг який вимагає відставки мера. Мер виходить до людей. Звертається до них з промовою. Він говорить, що бути чесним – непросто. Чимось треба жертвувати, як з’ясувалося. Всі щось втратили, особисто він – любов виборців. Тиша. І в тиші, жінка яка обіцяла зберегти програму нового мера, аби прослідкувати чи все він виконав (виконав усе), горлає: «Та пішов би ти до дому! У відставку!» Гук підхоплює весь натовп…

Фінал. Старий мер-корупціонер, під оплески і вітання повертається на посаду. Минає небагато часу. Знову місто в смітті і лайнищі. Знову паркуються де хто як хоче. Знову торгівці торгують де хочуть. А на обрії чадить завод. І все чудово.

Закону тут не місце.

Чим фільм мене вразив? Тим, що все викладене у фільмі – правда. Автор цих рядків має власний гіркий досвід з юності, коли він намагався примусити керований ним колектив діяти суворо за правилами. На все життя я зберіг висновки: «Якщо хочеш посваритися не з частиною колективу а з усім зразу – примушуй їх діяти за правилами» і «найменше діяти за правилами готові ті, хто найбільше ремствує через недотримання правил». Все моє життя переконує – інакше не буває. Крайнє місце, яке мене в тому переконало – фронт.

По-друге, типова конструкція фільму полягає в тому, що зазвичай більшість героїв представлені позитивними або нейтральними, а герой негативний – відхиленням. Тут же все навпаки. Кілька реально позитивних героїв у фільмі представленні відхиленням, на тлі норми – більшості містян, які воліють жити «по-поняттях», а не «по-закону». І проти волі виникає питання, а чи справді новий мер, його донька і кілька їхніх прибічників – позитивні герої? Може права більшість населення, і надто чесні керівники їм не потрібні? Може суспільство керується не чесністю і правилами – а зовсім іншими якостями? Сказане щойно – банальність для кожного керівника.

Звісно фільм – гротеск. В реальності все було б не так. Але. Мене вразило те, наскільки проблеми викладені у фільмі близькі до наших. Бракує лише заяв: «А на Майдані хіба все було по закону?», «Виконуєш закони, значить – ідіот» (спитайте єробляхерів), «А чому в Німеччині машини – дешевші, а у США з/п – вищі?». Ну й звісно бракує антикорупціонерів які б зняли про нового мера кілька фільмів-розслідувань, аби потім заявити: «Ми говоримо не про перелічення грошей, а про намір» (як Бабінець). А так…

І знаєте що цікаво? В Італії фільм пройшов на «ура». В Італії месседж фільму гарно зрозуміли. Там зрозуміли, що корупція керівників не причина – а наслідок. Що в суспільстві де дурити державу – форма героїзму, а закони не догма, а привід для роздумів, при чому для всіх (від пенсіонера до топ-бізнесмена), влада може бути тільки корумпована. Іншої бути просто не може – чесних людей таке суспільство відторгатиме і до влади не дасть їм навіть наблизитися. На Заході зрозуміли, що величезна проблема людського суспільства – лицемірство, коли на словах – культ чесності, а на справах – «з трудів праведних не наживеш палат кам’яних». Там розуміють, що побороти корупцію можна лише змінивши суспільство. Шляхом жорстких репресій (не надовго) або шляхом еволюції суспільства (значно надовше) – але тільки так. Там розуміють.

А у нас?

А у нас цей фільм помітили мало. У нас люблять фільми про чарівників – які прийдуть, порядок наведуть. У нас вірують у свою власну ідеальність, і винними у всіх своїх проблемах роблять керівників (ну не себе ж, справді?!). У нас категорично не хочуть жертвувати заради спільного. У нас хочуть: «Аби не було корупції і аби кум міг все порішати».

Чий вітчизняний фільм у нас зараз неймовірно популярний, а?

Подивіться фільм «Закону тут не місце». Не пошкодуєте.


Высота, которая взята
emiliozk

ВСЕ МЫ СЕГОДНЯ НЕМНОЖКО ТОМОСОВЕДЫ...😉
Флоридские соседи, прихожане Епископальной церкви, которым я все уши прожужжал про Томос, заглянули с поздравлениями. Притащили печенье и сказали, что попросят бишопа упомянуть Украину на звтрашней службе. Ну, ОК...)
А вообще это круто, это необратимо, это броня! Это кадило, которое Киев медленно проворачивает в заднице "русского мира". Это бикфордов шнур, который ведёт к завтрашнему разрыву этого "мира" на миллионы паршивых скрепогундяйчиков. Это высота, которая взята потому, что мы стали НАЦИЕЙ - независимо от национальной принадлежности каждого из нас.
Бенефициару этого событие - респектище. И слава Богу, что есть и ещё долго будет у нас Порох в пороховницах, а остальные соглядатаи - в ягодицах. Томос наш. Слава Украине! Аминь.


Мы уходим...
emiliozk

Сижу, пью рислинг, смотрю новости, и мне хорошо.

Мне давно не было так хорошо.

В такие моменты хочется тихо петь.

Эй, портяночные, стекломойные, растрепанные, мы уходим от вас.

От «самого лучшего советского» (образования? быта? шампанского?), от Лукашиных и Москвы, которая слезам не верит, от дедов морозов со снегурочками и олимпийских мишек.

От донских и суворовых, от жуковых и маргеловых, от гусарских баллад и татарских распевов.

От дидов, которые воевали, да не вывоевали, от эффективных менеджеров, принявших народ с сохой и оставивших с сохой, но уже в другом месте. От ваших тошнотных праздников и способов их празднования. От вашей попсы и от ваших «традиционных ценностей». Уходить будем долго, да. Но безвозвратно.

Эй, попы с неухоженными бородами на плосковато-конопатых лицах, вы теперь у нас на правах вторженцев. И погладьте, наконец, подрясники.

Мы никогда вас не забудем, потому что такое не забывается и забывать нельзя. Мы тщательнейше объясним детям, что с вами нужно делать, когда вы опять полезете. Винтовка уже не закопана в огороде, а стоит дома, в сейфе, тщательно смазывается, регулярно испытывается. Вы всегда останетесь в наших сердцах примером того, как не надо делать. Как не надо строить страну, что нельзя делать с культурой, как не стоит вести себя с соседями, во что не нужно превращать собственную историю, на что не должны быть похожа церковь и армия. Как не вести себя с собеседниками, как не обращаться с женщинами, как не воспитывать детей, как, наконец, не одеваться, чтобы не выглядеть посмешищем.

Спасибо вам за все эти простые и поучительные примеры. Оставайтесь такими же, чтобы мы всегда имели их перед глазами. Живите в грязи и славьте ракеты, чешите величие и славьте вошьдя.

А мы пошли. Нам будет сложно, мы будем спотыкаться, падать, отряхиваться, отмываться и идти вперед.

Вперед – это от вас.

Вперед всегда было от вас. Пойми мы это раньше, мы бы уже были много дальше, но увы.

Лучше, впрочем, поздно, чем никогда.


Как там у московских попов?
emiliozk

А чо там, верхушечку МП уже в званиях понизили? Или в рядовые разжаловали? Или вообще погоны сорвали? Или, страшно сказать, партбилет на стол пришлось положить?
Чаёк осторожнее там пейте. Галстуки, опять же, не туго завязывайте, а то и лучше от греха подальше вообще выбросьте - в ванну с собой так точно не берите. Парфюмерию того... с опаской. Под балконами не ходите. На грузовики оглядывайтесь. На сосульки тоже. Кирпичи опять же. Ножка стула тоже опасной бывает, не говоря уже о свечках и кадилах.
Да и вообще.
Ну табакерки - то не про вас, понятное дело


Ничего вообще не дали...
emiliozk

А напомните, плиз, что нам там еще не дали?
Навскидку помню - безвиз не дали, кредитов не дали, джавелины не дали, томос не дали.
Накидайте, что там еще не дали и, главное, никогда не дадут.


Про Томос
emiliozk
Короткий аналіз тексту томосу.
1.Підкреслюється єдність Православної Церкви та особлива відповідальність Вселенського патріарха за єдність. Таким чином, приховано ще раз відкинуто російську теорію про православ'я як конфедерацію помісних церков та ще раз наголошено на єдності Христової Церкви.
2.Повністю автокефальна самостійна церква в мехаж України.
3.За межами України всі українські парафії та єпархії належать до Вселенського патріархату.
4.Скільки буде ставропійгійних храмів - 1 чи більше, не відомо. Так що хто з "УПЦ МП" боїться йти до ПЦУ, може попроситися до Константинополя, хоча останній, напевно, відішле до ПЦУ.
5.Миро від Константинополя.
6.Визнання від інших церков має бути швидким, бо передбачається обов'язок ПЦУ брати участь в міжправославних нарадах та інших заходах - а, отже, довго не визнавати не вийде.
7.Патріарший статут отримати можемо не через визнання самопроголошеного патріаршества, як це було з Болгарією, але через узгоджені позиції з Константинополем - отже, це буде предмет окремого томосу в майбутньому.
Отже, в цілому все чудово, є основа для розвитку українського православ'я!!! Як ми усі наповними ці форми змістом - залежить від нас. А, отже, маємо зробити більше, ніж Петро Могила, бо всього часу він мав менше можливостей, але зробив багато. Маємо зараз багато можливостей, тож і багато з нас спитають про те, як ми використали наданням нам Томосу, але не спитають про те, чому ми не боролися за більш досконаний. Цей томос - цілком достатній для розвитку найбільшого національного православ'я, і також він дуже вдало підкреслює нашу єдність із Вселенським православ'ям. Зробимо українське православ'я таким за змістом, щоб воно стало центром розвитку всього православного світу, а це виведе і наш політичний Київ у статус регіонального лідера! Ну і - слава Богу!

Найнесподаваніше у тексті Томосу - що у ньому неканонічне приєднання Київської митрополії до Москви навіть не згадується. За цей найвищий тролінг та вміння витерти московський слід історичною гумкою - окрема подяка Вселенскому патріарху. Це найкращий варіант - не "далі від Москви", а просто "забувши Москву".

Найбільше, що порадувало на церемонії сьогодні - це хороша грецька мова владики Епіфанія та його загальне вміння тримати себе гідно під час історичних подій. Дійсно, гідний вибір було здійснено 15 грудня 2018 року українськими єпископами, і в цілому українське православ'я в надійних руках цілого хорошого покоління талановитих лідерів! Слава Богу!


Кратко
emiliozk

Варфоломей с Порошенко не просто восполнили последний недостающий элемент в картине украинской независимости, но и оттеснили на обочину православия до недавних пор всемогущую чекистскую РПЦ


А вот какой "Томос" у РПЦ
emiliozk