?

Log in

No account? Create an account

Свирид Опанасович продовжує свій коментар
emiliozk

Доброго здоров’я, друзі! Нарешті робочий день, втомлена святами країна радісно рушила на роботу й першим ділом перевіряє чи працюють офісні кавоварки і чайники. Дідусь сподівається, що працюють і що минулорічний запас кави та чаю в шафах також не іссяк. Тому заварюємо собі гарячі та смачні напої і вмощуємося зручненько.

Тема Томосу продовжує залишатися в центрі уваги української громадськості, детально аналізується і його текст, і обставини його вручення, і персональний склад делегації, яка цілувалася з Варфоломієм. І як в Україні здавна заведено, усюди знаходяться якісь вади та погрішності, які недоброзичливцями старанно роздмухуються до гомеричних масштабів.

Особисто дід, як я вже писав, змістом Томосу цілком вдоволений, а якщо когось не влаштовує, що предстоятелем ПЦУ є митрополит, а не патріарх, то всі питання не до хунти й не до Варфоломія. А до великого князя київського Ізяслава Ярославича. У якого були всі можливості ще в ХІ столітті реорганізувати Київську митрополію в патріархію. Але натомість він вів праздне життя давньоукраїнського політика, провалив АТО проти половців, розлютив цим небайдужих киян, втік від Майдану в Європу, де намагався отримати томос, але від папи римського. Кажуть, що навіть отримав, ще й королівську корону на додачу, але постіснявся зізнатися в цьому постидному поступку небайдужим киянам. Бо ті б його за це точно розтерзали. Однак у всій цій катавасії історичний шанс добитися від Константинополя підняття статусу Київської митрополії до рівня патріархії було надійно профукано.

Але нічого, томоси, як ми могли пересвідчитися на власні очі, підписують живі люди. Усьому свій час і не виключено, що котрийсь із наступних українських президентів у приступі гострої потреби догодити українцям привезе нам із Константинополя новий красивий і каліграфічно оформлений документ, який вноситиме в Томос від 05.01.2019 відповідні зміни та доповнення. То дід наперед би просив, аби в тих змінах і доповненнях було окремо, з червоного рядка записано, що “всі, хто знімає відео тримаючи телефона вертикально горітимуть у пеклі. Там для них є окремий казан”.

Уважне розглядання наявних відео й фото із урочистого богослужіння у патріаршому соборі Святого Георгія спричинило цікавий казус. Серед присутніх розгледіли якогось, як стверджується, кримінального авторитета з позивним Нарік. Українська громадськість неабияк збадьорилася і тепер хунта безпорадно кліпає очима, намагаючись відбитися від нападок та якось виправдатися. Дідусь дещо здивовано спостерігає за розбурханими емоціями сильно жалкуючи, що історія не зберегла для нас фотографій особового складу делегацій, які супроводжували в Царгород князів Аскольда й Олега, а також княгиню Ольгу. Та там пика одного Свенельда чого варта.

Прижиттєвих фотографій воєводи й рекетира Свенельда історики, на жаль, досі не знайшли, й натомість ми бачимо лише високоталановиті картини пізніших художників. Які вводять глядачів в оману ілюзією, що київські правителі відвідували Візантію виключно в оточенні докторів філософських наук. Це звісно не так і почувши про Наріка дідусь лише весело всміхнувся – древня традиція відвідання українськими правителями столиці Візантії дотримана до найменших деталей. Томос справжній!

Втім, подібні дрібниці не здатні зіпсувати українцям радості від дійсно грандіозної історичної події, про що свідчить і нестримне збільшення в Україні кількості батьків Томосу. Яких на сьогоднішній день уже стільки, ніби вони розмножуються брунькуванням. І між ними ось-ось розпочнеться внутрішньовидова боротьба.

Першою жертвою природного добору в середовищі батьків Томосу може впасти беззахисна постать третього президента України Віктора Андрійовича Ющенка, котрий, однак, пручається і не полишає надій догукатися до громадськості. Переконуючи її у своїй персональній визначальній ролі. Щоправда, пан Ющенко розповідає про свою участь у процесі стільки, що навіть далекі від церковних питань люди починають підозрювати чи часом шановний Віктор Андрійович не бреше. Тому дідусь хоче заступитися за пана Ющенка, який за його власними зізнаннями провів численні дипломатичні переговори із главами помісних православних церков на предмет їхнього визнання Православної Церкви України. Той факт, що досі про визнання ПЦУ не заявила жодна з помісних церков слугує беззаперечним доказом, що переговори дійсно проводив особисто Віктор Андрійович. І що він у чудовій бойовій формі, принаймні унікального дипломатичного хисту проводити блискучі переговори не чуючи співрозмовників він, схоже, не розгубив.

Таким чином процес міжнародного визнання ПЦУ займе ще якийсь історичний проміжок часу, православним владикам із помісних церков потрібно після Віктора Андрійовича оговтатися. Але Віктор Андрійович байдиків бити та спочивати на лаврах схоже не збирається і вже пообіцяв зосередитися на переговорах із священиками приходів московського патріархату на предмет їхнього переходу в лоно Православної Церкви України. Не складно здогадатися, що про зростання ПЦУ доведеться на якийсь час забути, що в принципі і правильно - кожна новонароджена церква повинна зіткнутися в пору свого росту із труднощами. І що оті труднощі будуть складнішими, то міцнішою й життєздатнішою стане з часом ПЦУ, котра по справедливості повинна буде визнати Віктора Андрійовича Ющенка блаженним.

У ПЦУ, проте, є ще шанс уникнути деяких проблем росту, але лише в разі, якщо хтось здогадається у слушну мить щолкнути перед носом Віктора Андрійовича пальцями й переключити його увагу на особливості орнаментування керамічних виробів у археологічних знахідках із розкопок поселень середнього Подніпров’я. Втім, це вже деталі, головне зроблене, Томос – наш. І настав глянути, що там на околицях України коїться.

В провінційному Заліссі досі товчеться така потвора, як Хуйло, котора на порозі третього десятку літ свого правління проявляє щоразу більше ознак, що є не самостійною фігурою. А лише сліпим знаряддям Історії, яка цинічно ізбрала Хуйла для прискорення прогресивних процесів на планеті. Так, окинувши мудрим оком геополітичну ситуацію в регіоні, Історія раптом розгледіла Білорусь. Яка досі чомусь ще залишається не дуже надійною ланкою задуманої Балто-Чорноморської вісі. “Непорядок” - подумала Історія й науськала Хуйла на Лукашенка.

Лукашенко нібито несамовито брикається, але Хуйло напосідає, бо прекрасно знає – Захід за режим Лукашенка заступатися не буде, верескливої опозиції в білоруському парламенті давно нема, небайдужих громадян в Білорусі мало, отже й Майдану в Мінську не буде. Тому бацька кругом беззахисний, значить його можна у слушну мить безпечно скушать. Хоча б для того, аби перебити ватнікам неприятний присмак від здачі японцям Південних Курил.

Проте пишні похорони, які поспішили влаштувати Білорусі окремі українські експерти явно завчасні. І дідусь просить тих оглядачів припинити писати білорусам некрологи. Адже там виросло ціле покоління дорослих зараз людей, які народилися хай у дещо формально, але незалежній державі. Якою вони пишаються, яку люблять, і втрачати незалежності якої не бажають. Чутки перед Новим Роком, що Лука збирається продати Білорусь Хуйлу за газ розбудили навіть тих білорусів, які ніколи політикою не цікавилися. І там потроху почало булькати: “Уйдем в леса”, “Будем стрелять” тощо. Тому актуальну ситуацію навколо Білорусі українська сільська аналітика оцінює однозначно: Хуйло напослєдок вирішило створити ще й свідому білоруську політичну націю. Забезпечивши таким чином Україні надійного союзника з півночі, а нашим народам сяюче геополітичне майбутнє в просторі між Балтійським та Чорним морями.

Я знаю, дідові пости читають і в Білорусі, тому якщо маю право щось радити, як людина, яка уважно й доброзичливо спостерігає за вашими процесами, то хочу сказати наступне – Лукашенко перед Хуйлом дійсно беззахисний. Європа йому допомагати дійсно не буде. І одразу облиште ілюзію, що Хуйло від вас відчепиться – не відчепиться, бо воно хуйло. Тому доля Білорусі – лише у ваших руках. Ключі від Білорусі не лежать у сейфі Лукашенка. Вони зберігаються в мільйонах домівок білоруських громадян. А ви ж оті ключі нікому не віддасте? Головне не бійтеся – і вас злякаються. Жыве Беларусь!

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, не забуваємо про Олега Сенцова та решту полонених, плекаємо і балуємо рідні Армію та Флот та подаємо друзям-білорусам приклад успішної боротьби із темними силами Залісся.

Ну й слєдім, щоб віздє був порядок! А не то, шо січас

P.S. Натрапив дід якось на один контраверсійний пост одного відомого блогера (не копіюю посилання, бо не суть. Мова про інше). Почитав, а потім дивлюся під постом купа лайків. А кількість коментів іще більша. “Ага! – думаю – полемізують люди”.
І точно.

У коментах, звісно, класика жанру – заруба страшна! Нападки на пост, потім на автора, тут же нападки на нападників на автора, сам автор відгризається, когось банить – ну шо я вам розказую, самі знаєте як воно в українському фейсбуці буває. Але вчепився у автора якийсь настирний коментатор і терзає його немилосердно. Розмова між ними приблизно така - передаю лише кінцівку їхньої “розмови” (“К” – коментатор; “А” –автор):

- К – Мудак!
- А – Дебіл
- К – Іди нахуй!
- А – Блять, достав... БАН!
- А – Подожди, у вас стєклопакети двокамерні?
- К – Однокамерні, але енергозберігаючі.
- А – Ціни з доставкою?
- К – Пиши в лічку, договоримся.

Дід всігда казав – цю країну врятує малий і середній бізнес


Зупинити кремлівських піратів
emiliozk

Полезные идиоты Запада
emiliozk
Прекрасный текст, обсуждающий этот феномен.
Но мне кажется, что не надо, вообще, слишком всерьез воспринимать политические взгляды, да и любые жизненные установки, происходящие от музыкантов, актеров, режиссеров. Мне думается, к этому же списку следует добавить и писателей.



Ну а западные рок-бунтари 50х-70х, желая подорвать жизнь буржуазного Запада, в результате очень поспособствовали уничтожению симпатичного им СССР.  Попавшее на советскую почву их бунтарское искусство разрушило у тогдашней молодежи все тоталитарные "скрепы", усиленно культивируемые коммунистическим режимом. Это предопределило конец коммунизма.
Они, таким образом,  оказались идиотами в квадрате. За что им большое спасибо. Ну и за их невероятную, гениальную музыку тоже.

Томос у фокусі світової уваги
emiliozk
Трапилась на очі цікава добірка світової преси за фактом надання Томосу для Української церкви. Судячи з неї, весь світ визнав набуття українською церквою незалежності перемогою президента Порошенка і поразкою Кремля. І це не може не радувати!
Так, Reuters повідомляє, що відомий британський експерт Тімоті Еш вважає Томос величезною перемогою для України і поразкою для Кремля.
«Тепер надія Москви на те, що Україна в майбутньому повернеться до її "орбіти" практично неможлива без застосування переважаючої військової сили», - йдеться в статті видання.
Йдемо далі. Guardian пише про те, що давно намагається багатьом пояснити президент: автокефалія Української церкви - зменшення впливу російської пропаганди в нашій країні.
«Україна прагнула здобути автокефалію для своєї церкви, щоб зменшити вплив Росії в Україні. Підтримані Москвою православні церкви в Україні є знаряддям Кремля для поширення російської пропаганди і підтримки проросійських бойовиків на сході», - пише видання, прямо називаючи Томос «ляпасом Росії».
Der Tagesspiegel з Німеччини взагалі визнає Томос як особисту поразку патріарха РПЦ Кирила, «а з ним і всього російського керівництва».
У той же час французькі ЗМІ назвали автокефалію Української церкви відновленням історичної справедливості та «розривом останнього моста між Україною і Росією».
«Після 332 років перебування під контролем Москви, в Україні з'явилася незалежна церква. Україна зруйнувала останній міст, який пов'язував її з Росією», - пише L'Opinion.
Radio France Internationale каже, що «церковна» перемога Порошенко «поклала край більш ніж 300-річній підпорядкованості українського духовенства Російської православної церкви». Томос ж «ставить під сумнів прагнення російського президента Володимира Путіна перетворити Росію в лідера православного світу».
Думаю, якщо всі західні ЗМІ говорять про Томос для ПЦУ як про геополітичний зсув, відновлення історичної справедливості, викорінення російського впливу на Україну, особисту поразку Путіна і його прибічників, це означає, що цю подію можна назвати справді історичною, причому не тільки в українському, а й в світовому масштабі.




Народ і клоуни
emiliozk

Що мудрий вкраїнський нарід запропонував Зеленському в політичну програму? Люди, які раз на п`ять років анонімно ходять голосувати, щоби держава збирала їм провіант, забезпечила (шаровою!!!) квартирою і колисала в люлі пропонують таке.
Вибірка із популярного.

„Вригулювання збройного конфлікту” (орфографія збережена)

„Подружитися з усіма сусідами, якими б вони агресивними не були, але і не давати їм влазити в нашу країну“😕 (геніяльно)

„Обязательно поднять экономику хотяб на 100 млрд гривень каждый месяц. За год. Экономику исскуственно сдерживают. Это все знают“ (мда)

„Доллар опустить да 10 гривень. Это легко. Его искусственно завышают. Это все знают. До восьми не надо - это может плохо отразиться на курсе рубля“ (Гонтарєва курить)

„Нейтралитет Украины после возврата всех территорий“ (була ж позаблоковість до окупації)

„Зробити перепис усіх хто залишив тут свій план спасіння країни. 2. Перевірити список чи нікого упустили. 3. Перевірити ще раз. 4. У всіх забрати паспорти“ (WTF?)

„поднять пенсии до такого уровня, чтоб пенсионеры могли есть все, что им разрешает врач и путешествовать по всему миру!“ (Серйозно?)

„взять Балашова в премьер-министры и отменить все налоги, оставив только 5% единый налог с дохода!“ (Oh my God)

“Посадить всех старых чинрвников и набрать новых. Но тоже посадить. Шоб все знали” (Сталін 2.0)

«Отдать внешние кредиты страны. За год. Их искусственно не отдают. Это все знают» (охохоооо)

«Все повинно бути прозоро в інтернеті. Голосування законів зробити з мобільних телефонів чи через інтернет» (про фальсифікації думали?)

«Молоді по безкоштовній квартирі» (а заробить на квартиру не пробували, щоб цінувати своє житло?)

«Взять модель Швейцарии и внедрить ее в Украине» (дайош Женеву в кожен Козятин)

«отвоевать Донбас, Крым, Москву, Ярославль, Владимир и т.д., короче вернуть территорию, которая принадлежала Киевской Руси» (амбітно)

«Все цены коммунальных услуг в 10 раз ниже
2) понижение пенсионного возраста на 15 лет
3) повышение пенсий, зарплат врача, педагога в 5 раз
4) налоги в 7 раз меньше
5) помощь жильём всем» (рівень Бог економіки)

«Защита границ страны и ликвидация войны это вообще не пункт - это обязательно» (ліквідація війни — ааа)

«Расстрелять всех лидеров партий и их заместителей»

Мораль: ми заслужили клоунів, яких обираємо


Цифри від Хельги Шарпа
emiliozk

HELGI`s NEWS - 9.01.2019:
Сьогодні цифри. Як завжди, принципово надаю їх без коментарів, а зрада це чи перемога - вирішуйте самі.

1. 39 парафій УПЦ МП перейшли до Православної церкви України після Об'єднавчого собору.

2. Ринок праці 2018: кількість зайнятих спеціалістів в українському ІТ сягла відмітки 160 тис. Галузь продовжує зростати рекордними темпами, її стримує лише дефіцит кадрів - наразі там 4 700 вакансій.

3. За кордоном перебувають 3,2 млн трудових мігрантів з України, а не 12 млн, як повідомляли окремі ЗМІ - Мінсоцполітики.

4. Зібрано рекордну суму ЄСВ (єдиного соціального внеску) за всю історію України - 24 млрд грн, +4,1 млрд грн до минулого року або + 20,84%.

5. Рада директорів МВФ ухвалила нову програму співпраці з Україною. Її термін - 14 місяців, обсяг - $3,9 млрд, перший транш - $ 1,4 млрд.

6. Український паспорт займає 41 місце в рейтингу Henley Passport Index. Українці можуть без віз відвідати 128 країн.

7. Золотовалютні резерви знову оновили п'ятирічний максимум: за підсумками 2018 року вони зросли на 10,6% і склали $ 20,8 млрд (в еквіваленті).

8. Всесвітній банк (ВБ) знизив прогноз по зростанню темпів світової економіки у 2019 році - з 3 до 2,9%. Зростання ВВП України у 2019 році сповільниться з 3,5% до 2,9%. У 2020 році воно складе 3,4%, в 2021 - 3,8%.

9. “Богдан” відвантажив Збройним силам 200 вантажівок у 2018 році.

10. У 2019 р. в Україні з’явиться 500 кільцевих розв’язок, 500 острівців безпеки та тисяча освітлених пішоходних переходів.

11. Україна збільшила експорт кукурудзи до ЄС у 4 рази та увійшла до трійки найбільших постачальників курятини до Євросоюзу.

12. Український експорт до Канади виріс на 50%.

13. Транзит нафтопродуктів через Україну знизився в 3,5 рази.

14. Середня ціна імпорту газу у грудні знизилася до $ 329.

15. З 1 січня підвищено тарифи на опалення і гарячу воду для населення. Це було однією з умов продовження співпраці з МВФ. В середньому вартість підвищено на 16,6-22%.

16. 16,5 тис авто з іноземною реєстрацією з 25 листопада по 2 січня були розмитнені за новими правилами. Ці авто були ввезені в Україну з 1 січня 2015 року і перебували в митних режимах тимчасового ввезення або транзиту.

17. З цього місяця отримуватимуть підвищені пенсії колишні військовослужбовці та особи, які досягли 65-річного віку і мають великий трудовий стаж. Це підвищення стосуватиметься близько 2 млн пенсіонерів. Підвищення пенсій для інших категорій (11 млн) буде здійснено з 1 березня. Розмір підвищення складе від 15 до 40%.

18. Більше 1 млн осіб на кордоні оформили співробітники Державної прикордонної служби України тільки під час новорічних свят. Зубожіння...

19. 2 млн українців вже скористалися безвізом, прямуючи до країн ЄС.

20. 10931 кримінальне провадження щодо 2699 чоловік здійснювала СБУ протягом 2018 року.

21. На 2,9 пункту до 59,8 пункту з 200-бальною шкалою покращились споживчі настрої українців у листопаді після істотного погіршення в жовтні. У той же час, цей показник на 3,4 пункту нижче в порівнянні з листопадом 2017 року. Продовжилась тенденція до зниження рівня девальваційних очікувань.

22. На 0,3% збільшився видобуток природного газу в Україні в 2018 році у порівнянні з 2017 роком - до 20,89 млрд куб. м.

23. Україна у 2018 році на 24,6% скоротила імпорт природного газу у порівнянні з 2017 роком - до 10 млрд 590,2 млн кубм. До речі, Тимошенко за своїм контрактом брала зобов`язання щорічно імпортувати з Московії 52 млрд - це довічний зашморг на шиї України.

24. 730 млн євро минулому році інвестовано в об'єкти відновлюваної електроенергетики в Україні.

25. На 8,1 млрд грн нижче запланованих були в 2018 році податкові надходження до загального фонду держбюджету, тому на 2,4% менше планових показників виявилися його видатки. При цьому уряд повністю профінансував всі захищені статті витрат.

26. 4 тис. га нових садових насаджень було закладено в Україні в 2018 році, з яких: фундук - 1039 га, волоський горіх - 861 га, яблуня - 608 га, лохина - 518 га.

27. Хмельницький отримав 15 млн євро під будівництво сміттєпереробного заводу.

28. Ціни на автогаз в Україні продовжили зниження - за останню добу вони опустились до 13,04 грн/л.

29. Порошенко підписав закон про планування бюджету на три роки.

30. З 27 січня Цетробанки єврозони припинять випуск банкнот номіналом 500 євро. Австрія і Німеччина продовжать їх випуск до 26 квітня. Всі 500-єврові купюри, випущені раніше, залишаються в обігу.
* * *
У нас є знання, але немає мудрості, є комфорт, але немає безпеки, є віровчення, але немає віри. Світом правлять цифри.
© Генрі Міллер.


Как россияне от войны гражданской нас спасали…
emiliozk

Дмитрий Викторович
О том, как украинцам удалось избежать серьёзных внутренних противостояний. Кое-кто неосознанно помог

Когда наши северные соседи говорят про «гражданскую войну», то они не сильно лукавят, выдавая желаемое за действительное. И это их «желаемое» было вполне реально и очень даже осязаемо.

С начала 2000-х в Украине активно раскручивали идею «разных» украинцев. Эту разность отображали в разном языке, понимании истории, даже религию притягивали. Эта технология местами работала, местами не работала. Но при взгляде на карту Украины в разрезе политических предпочтений можно было сказать, что она скорее эффективна, чем неэффективна. Эти различия в 2014 году после победы Майдана усугубились. В акциях протеста участвовали люди из всех регионов, говорящие на обоих языках и исповедующие множество религий. Но коллективное сознание востока Украины воспринимало Майдан и его победу как поражение, как «революцию западенцев».

Я как житель Запорожья во всех сферах жизни сталкивался с непониманием причин Майдана, его осуждением или, в лучшем случае, отстранением людей от политических процессов. И это Запорожье — один из наиболее активно протестующих регионов на востоке и юге Украины.

Эти различия отражались на политических предпочтениях населения. Восток и юг страны традиционно были электоральной базой партий, которые либо имели антизападную риторику, либо продвигали «двувекторность». Они не всегда провозглашали целью дружбу с Россией, но всегда имели её в виду. Плюс к этому, населению южных и восточных регионов импонировали автократические лидеры с «сильной рукой». Западная же часть страны традиционно поддерживала демократические партии прозападного курса.

Из политических противоречий вытекало разное видение стратегического развития Украины. Вступление в Евросоюз, как и присоединение к Таможенному союзу, находило как своих приверженцев, так и противников. Палитра предпочтений удивительно повторяла то разделение Украины, которое рисовали медведчуковские политтехнологи, а потом и их последователи. Западная Украина в большинстве хотела в ЕС, Восток — в большинстве хотел дружить с РФ.

Вопрос истории ещё более запутанный. Дивизия «Галичина», УПА и Красная Армия, С.Бандера и Ватутин. Украинская историография и, в большей степени, украинский политикум не удосужились все эти явления увязать в единую стройную идеологию, которая совместила бы и объяснила населению мотивацию, действия и роль украинцев в составе каждой из сторон, не был создан единый концепт, который убрал бы противоречия в трактовках. Да и не нужно было это никому. Разделение украинцев было выгодно политикам. Размытие границ между электоральными базами партий распыляло бы их предвыборную работу, делало бы её сложнее, менее прогнозируемой и, рано или поздно, заставило бы нести ответственность за политические действия в виде потери поддержки населения. А игра на противоречиях удобна тем, что всегда можно использовать принцип: «сукин сын, но он наш сукин сын…»

Вследствие Майдана ко всему вышеперечисленному добавился разлом общества по линии участников революции и силовиков. Участники акций протеста прошли трансформацию от угощения милиции чаем и мыслей «у них приказ» до лютой ненависти к защитникам режима. Достаточно вспомнить, с каким трудом удалось не дать участникам Майдана устроить расправу над сдавшимися ВВ-шниками в последние дни противостояния. У «Беркута» и ВВ-шников были похожие ощущения, с той лишь разницей, что их предали: они защищали власть и  выполняли то, что им всегда гарантировало безнаказанность. А тут они проиграли, власть их бросила, а новая грозит расформированием и увольнениями. Но самое худшее: они проиграли обычным людям, в их сознании — толпе с палками. Тем, кого они с таким удовольствием били годами, тем, над кем они всегда чувствовали свою власть. В их понимании народ — это не общность людей, связанных глубинным сходством мышления, желаний и т.д. В их понимании народ — это толпа. Толпа, которую можно бить и разгонять. И абсолютно не важно, что делает эта толпа: болеет за Динамо, Шахтёр или Днепр, выступает против Кучмы, языковых законов или ещё чего-либо.

Украинское общество в феврале 2014 года с победой Майдана получило целый букет противоречий, которые годами в нём накапливались и стимулировались, в один момент обострились и должны были выплеснуться в общественном конфликте. Вопросы языка, политических взглядов, оценок исторических событий, стратегического видения развития Украины (ЕС или РФ) дополнились проблемой оценки явления Майдана (разлом по линии общества и силовиков и разлом по линии приверженцев Майдана и Януковича).

Эти противоречия вполне могли привести к масштабным общественным противостояниям, конфликтам, а возможно и гражданской войне. В любом случае, нас ожидал режим «пауки в банке».

Но РФ решила иначе. По их указке Янукович сбежал из страны. Члены Партии регионов либо покинули страну, либо открестились от беглого президента. Его приверженцы среди населения тоже почувствовали себя обманутыми. Целый слой проблем решился сам собой. В один миг не стало проигравших, не стало тех, кто считал, что их власть свергли и её нужно восстанавливать. Не стало оппонентов Майдана.

Аннексия Крыма отвлекла общество от других внутренних противоречий. Более актуальными стали вопросы верности присяге украинских солдат и моряков в Крыму, всех больше интересовали действия нового правительства. Всё это отсрочило наши внутренние разборки. Но россияне влезли на Донбасс и окончательно потушили искру внутренней борьбы в обществе. Бывший «Беркут», ВВ-шники, участники и противники Майдана оказались в составе НГУ, ВСУ и добробатов. У них появился общий враг, и личные противоречия ушли на задний план. Часть силовиков времён Януковича сбежали в РФ или так называемые «ДНР/ЛНР» и выпали из украинской повестки дня. Они оказались на противоположной стороне баррикад.

Языковой вопрос стал второстепенным. Оказалось, что язык общения не отображает уровень патриотизма, не влияет на умение воевать, что русскоязычных волонтёров столько же, сколько и говорящих на украинском. Подавляющее большинство населения стало считать, что государственный язык должен знать каждый украинец, а язык общения в быту каждый определяет самостоятельно. Язык перестал разделять общество.

Лозунг «Слава Україні! Героям Слава!» перестал быть националистическим, а стал общенациональным без какого-либо давления на людей со стороны власти. Движение в ЕС стало безальтернативным ввиду фактической войны с РФ. История перестала быть причиной споров и противоречий. В ней возникла потребность как в источнике поиска украинской идентичности, объединяющих элементов.

Именно российская агрессия заставила нас перестать искать отличия и искать то, что нас объединяет и делает единым народом. Сейчас споры по вопросам языка, истории, необходимости Майдана практически пропали. Конечно, остались люди, поднимающие эти вопросы и оппонирующие общественному мнению. Но разве были запрещены пророссийские партии (читай вилкуловский Оппозиционный блок, медведчуковские проекты Мураева и Рабиновича и т.д.), разве мы депортировали всех участников «русской весны», посадили всех титушек? Нет, пророссийские партии и их электорат продолжают жить в Украине, и это их риторика, их способ мышления и их технология разделения. Их приверженцы продолжают искать отличия. Но об их уменьшающемся количестве говорит их суммарный рейтинг. Они перестали быть реальным оппонентом.

Примером тому являются последние президентские и парламентские выборы. Порошенко набрал большинство голосов во всех областях Украины, участвующих в выборах: от Харьковской до Львовской. На парламентских выборах лишь пострегионаловские партии имели чёткое отображение территориального распределения своих избирателей. В свете приближающихся президентских выборов отсутствует социология с резко отличающимися электоральными предпочтениями юга, востока и запада Украины.

Россия сконцентрировала на себе всю деструктивную энергию нашего общества, оставив нам для внутреннего потребления только нормальные и естественные для любого общества политические споры о том, насколько плохой президент Порошенко, стоит ли его выбирать на второй срок, что делать с коррупцией, какой путь развития экономики оптимален для нас. И то ровно до момента появления на горизонте чётко идентифицируемого русского. После чего украинцы сходятся во мнении, что Путин — Х#йло.

https://petrimazepa.com/kak_rossiyane_ot_voyny_grazhdanskoy_nas_spasali?fbclid=IwAR01o60DQJemdQ51yerJMyTrCnGVAMBWp7Gp_aPCLgWtuGNwRZnt84JjeRw
Tags:

Блог Игоря Яковенко: ДОБИВАЮЩИЙ ТОМОС
emiliozk
В первых числах нового 2019 года завершился процесс, начатый еще в 1991 году, сразу после обретения Украиной независимости. 6.01.2019 Украинская православная церковь получила от Вселенского патриархата томос об автокефалии. Несмотря на  снижение роли религии в общественной жизни, это событие исторического масштаба, способное существенно повлиять как на обстановку внутри всемирного православия, так и на ситуацию в Украине и России.
То, что произошло, уже получило наименование «раскола православия», некоторые, наиболее впечатлительные иерархи РПЦ уже сравнили предоставление независимости украинскому православию с великой схизмой 1054 года, после которой христианство разделилось на католическую и православную ветви. С этим сравнением трудно согласиться, поскольку раскол 1054 года публично обосновывался богословскими разногласиями, в том числе догматическими, каноническими, литургическими и дисциплинарными, чего и близко нет в сегодняшнем конфликте РПЦ с Константинопольским патриархатом по поводу украинской автокефалии.
Кроме того раскол подразумевает четкое разделение целого на две или более части, чего в данном случае тоже нет, поскольку большинство  поместных церквей пока не приняли ни одну из противоборствующих сторон, и, судя по всему, не будут торопиться с решением, займут выжидательную позицию.
Для Украины это давно назревший вопрос, имеющий не столько религиозный, сколько политический характер. Ситуация, при которой большая часть религиозного поля контролируется конторой, которой руководит человек с творческим псевдонимом «агент Михайлов», вполне открыто обслуживающий режим соседнего государства, была изначально довольно странной. А после 2014 года, когда эта соседняя страна оккупировала значительную часть Украины, ситуация стала абсолютно нетерпимой. Поэтому можно считать, что, хотя томос подписал патриарх Варфоломей, всю основную работу для появления этого документа сделал президент России Путин.
Трудно сказать, насколько стремительным будет процесс перехода большинства верующих и клира в независимую церковь. О скорости этого процесса можно будет судить через три месяца, когда истечет срок, данный гундяевским структурам в Украине для изменения своих уставов и смены названия, в котором теперь должно быть указана Русская православная церковь. Ситуация, в которую попала УПЦ МП, можно назвать цугцвангом, поскольку отказ выполнять решение властей ставит гундяевцев вне закона, а выполнение этого решения ставит уже прихожан в положение, когда они должны будут удовлетворять свои религиозные потребности в храмах, название которых ассоциируется с государством-агрессором.
Намного более ясные и определенные последствия решение патриарха Варфоломея имеет для РПЦ, которая фактически уже превратила себя в секту, разорвав отношения с Вселенским патриархатом. Уже в новом, 2019 году Гундяев подтвердил сектантский статус РПЦ во время Рождественской литургии, когда, вопреки традиции, не включил в праздничное поминовение ни одного имени глав поместных православных церквей. Можно еще было как-то объяснить, если бы он не произнес имена Константинопольского Варфоломея, с которым разорваны отношения и Киевского Епифания, которого РПЦ, естественно, не признала. Но отказ от поминовения всех лиц, возглавляющих поместные церкви, означает даже не раскол, а откол, то есть уход в секту.
И это сразу сказалось на риторике Гундяева во время рождественского интервью Дмитрию Киселеву на телеканале «Россия – 1», в котором начальник  РПЦ заявил, что во главе интернета встанет Антихрист, рассказал про то как именно благодаря христианству Ломоносов стал изучать явление атмосферного электричества, а также посетовал на то, что «НАТО приближается к границам России».
Характерно, что из этих трех наиболее ярких и запоминающихся высказываний Гундяева только одно, насчет исключительной пользы христианства для науки (при этих словах Гундяева между ним и Киселевым явственно вспыхнул костер, на котором горел Джордано Бруно), является пиаром РПЦ, а два остальных в чистом виде заказ власти и ее обслуживание.
Стон по приближению НАТО к границам России вполне могла исторгнуть грудь Лаврова или Шойгу, а вот страшная история с Антихристом во главе интернета – это уже обслуживание думской инициативы по отделению Рунета от Интернета. Полностью цитата Гундяева звучит так: «Антихрист – это будет та личность, которая стоит во главе всемирной паутины, контролирующей весь человеческий род. Значит, сама по себе структура представляет опасность». Понятно, что после такого заявления главного эксперта по делам Бога и Дьявола необходимо срочно принимать закон о выпиливании России из антихристовой всемирной паутины и создание собственной паутинки, легкой, светлой и обильно смоченной святой водичкой…
Отделение украинского православия от московского, деградация РПЦ и превращение ее в злобную и невежественную секту, - все это проявления распада Российской империи, который начался более ста лет назад. Томос об автокефалии украинской церкви нанес добивающий удар по одной из существенных сторон имперского сознания – претензиям Москвы на главенство в мировом православии. Похоже, что империя окончательно умерла в 2014-м, просто она еще не знает об этом…

https://yakovenkoigor.blogspot.com/2019/01/blog-post_9.html?m=1