?

Log in

No account? Create an account

Блог Игоря Яковенко: ВОЙНА СЛОВ - 240. ЖИЗНЬ ВНУТРИ ГАЛЛЮЦИНАЦИИ
emiliozk
Человек, привыкший черпать информацию о мире из нескольких источников, причем, старающийся эти источники проверять на лживость, при столкновении с россиянином, чей мозг заполнен продуктами жизнедеятельности телевизора, впадает в ступор и полную беспомощность. Именно это произошло, когда в программу «60 минут» от 9.01.2019 был приглашен по удаленной связи из США бывший американский посол в Украине Джон Хербст.
Возникший на экране в студии американский дипломат пытался объяснить россиянам, насколько отвратительно выглядит бесконечное вранье их властей и телевизора о том, что на территории Донецка нет российских военных, а в боях под Дебальцево и Иловайском летом 2014 года регулярную армию Украины разгромили «трактористы, вооруженные старым оружием».  Обитатели студии «60 минут» при этих словах возмущенно загудели, а ведущий Попов тут же скомандовал выключить американцу звук и заявил, что сам лично был летом 2014 года под Дебальцево и никаких российских военных не видел. Когда Херсту на минутку снова включили звук, американский дипломат произнес: «это просто чушь, и стыдно вам! Вы не соблюдаете их границы!», после чего ему снова выключили звук, а Скабеева глумливо попрощалась с беззвучно открывающим рот американцем: «Риторика агрессивная, а уничтожить Россию не получилось! Спасибо!». Когда и при каких обстоятельствах американский дипломат Джон Хербст вынашивал планы уничтожения России, Скабеева не уточнила, но поскольку Хербст не успел ничего ответить, телезрители должны были убедиться, что стали свидетелями очередной виктории России и Скабеевой над злобной Америкой.
Главной темой этого выпуска «60 минут», как, впрочем, и большинства политических программ в начавшемся году, была Украина. Человек, живущий в России и получающий информацию о мире главным образом из телевизора, убежден, что вся территория Украины сейчас охвачена пламенем фашистских факельных шествий и горящих покрышек, а за любое слово, произнесенное на русском языке, в этой стране могут в лучшем случае избить, а в худшем убить. Для поддержания и укрепления этой картины мира в головах соотечественников Скабеева с Поповым практически весь час пока шла программа показывали на экране в студии какое-то факельное шествие, а Скабеева скорбно заявила, что украинцы больше не отмечают Новый год, поскольку их в этот день заставляют праздновать день рождения Степана Бандеры.
Когда надо напугать россиян Украиной, зовут на помощь Ирину Фарион. Вот и в этой программе зрителям показали Ирину Дмитриевну, которая объяснила, как надо поступать с теми гражданами Украины, которые говорят на русском языке. «Ничего не собираемся им объяснять, просто снимаем туфли и даем по лицу», - сообщила Ирина Фарион. «Зачем вы ее пиарите? Эту девочку в Украине никто не знает!» - возмутился украинский эксперт Александр Охрименко, но его никто не слушал, а аудитория «России 1» получила очередную инъекцию украинофобии. О том, что Ирина Фарион вот уже пять лет никого, кроме себя в Украине не представляет, поскольку на парламентских выборах 2014 года заняла в своем округе третье место и не преодолела пятипроцентный барьер, зрителям «60 минут» не сообщили.
Помимо отсутствия Нового года и наличия Ирины Фарион граждан Украины постигло еще множество разных бед. «Украинские женщины никогда не увидят российских мужчин!» - трагически воскликнула Скабеева по поводу решения погранслужбы Украины запретить въезд гражданам России мужского пола в возрасте от 16 до 60 лет. Скабеева явно попыталась поставить себя на место украинских женщин и представила, как ей было бы тяжело, если бы ей запретили видеть российских мужчин. А поскольку многие, если не большинство женщин на планете никогда в жизни не встречали ни одного российского мужчины, то, по мнению Скабеевой все они глубоко несчастны.
Еще об одной украинской беде поведал Владимир Олейник, бывший украинский парламентарий, с 2014 года живущий в Москве в связи с уголовным преследованием в Украине. Этой бедой по мнению Олейника является президент Порошенко, который по данным Олейника «антисемит, русофоб, венгрофоб и украинофоб». «Эти негодяи», - возмущался Олейник, видимо имея в виду Порошенко и его окружение, - «предлагают нам читать не Новый завет, а Ветхий: око за око – зуб за зуб». Когда, и при каких обстоятельствах антисемит Порошенко сделал Олейнику столь гнусное предложение, беглый украинский политик не уточнил, но зрители «России 1» еще раз убедились, что от этого Порошенко можно ждать любой неприятности.
Либерал Борис Надеждин, которого всегда приглашают для того чтобы продемонстрировать россиянам предательскую сущность  российского либерализма, решил на этот раз вступиться за Украину и попытался развеять миф о том, что вся украинская политика управляется из-за океана. «Президента Украины выбирает украинский народ!» - заявил либерал Надеждин и, кажется, сам немного испугался собственной смелости. «Какой украинский народ может выбрать президентом Порошенко при рейтинге 6 процентов?» - дал отпор предательской вылазке либерала Надеждина ведущий Попов. Евгений Попов в силу своего нежного возраста, видимо, не помнит, как в 1996 году Борис Ельцин стал президентом, имея на старте рейтинг как раз 6 процентов. А, кроме того, воображение ведущего «России 1» не позволяет ему представить себе ситуацию, при которой действующий президент может проиграть выборы. И то, что в Украине это происходит регулярно, сознание Евгения Попова, изуродованное жизнью в российском телевизоре, отбрасывает как факт несущественный и Попов продолжает убеждать себя и зрителей, что никакой народ никого и никогда не выбирает.
Та галлюцинация, в которой живут обитатели российского телевизора, создает весьма устойчивые, практически неизменяемые представления о мире. Европа – разваливается и гибнет от бездуховности. Англичанка – гадит. США хотят править миром, но Путин им не позволяет, поэтому американцы хотят уничтожить Россию. С Украиной тоже все просто и понятно: нацисты и бандеровцы оккупировали добрых, но доверчивых наших братьев. А еще в Украине постоянный голод и холод. Ничего не производится, и Украина живет только за счет того, что «ворует российский газ». Когда обитатель российского телевизора сталкивается с фактами о жизни реальной Украины, он впадает в ступор. Именно это случилось в студии «60 минут», когда украинский эксперт Александр Охрименко стал приводить реальные цифры об экономике Украины. Надо было видеть лица Попова и Скабеевой, когда Охрименко сообщил, что за первое полугодие украинских экспорт IT-услуг вырос на 29 процентов и превысил $ 1,5 миллиарда.
«Что это за услуги и кому вы их продаете?» - недоверчиво спросил Попов. – «Создаем программные продукты, а продаем по всему миру, в том числе в США», - спокойно ответил Охрименко. И этот спокойный ответ разрушил галлюцинацию, созданную телевизором. Это длилось всего пару секунд, потом галлюцинация была восстановлена. Но стало отчетливо видно, что все эти галлюцинации путинизма мгновенно исчезнут при малейшем дуновении свежего ветра, как это случилось с галлюцинацией коммунизма в прошлом веке, когда Михаил Горбачев слегка приоткрыл форточку.

https://yakovenkoigor.blogspot.com/2019/01/240.html?m=1

У героев новороссии что -то не так пошло...
emiliozk

Орейро

На данном изображении может находиться: текст


Світова політика та сільська аналітика
emiliozk

Доброго здоров’я, друзі – п’ятниця надворі. Ах, яке це приємне слово і як легко в ньому помилитися, пропустивши літеру “т”. Втім, дідусь залишається оголтєлим прихильником здорового способу життя і для мене п’ятниця – це переддень вихідних, коли можна погасати по засніженому лісу на бігових лижах, проклинаючи власний апетит, який змусив діда з’їсти за празники чуть лі не годову дозу калорій, жирів та углєводів.

Але пост цей не про умеренность у харчуванні чи фізичні вправи на свіжому повітрі, а про актуальні події в світі. Про які вам і так, мабуть, усе й без діда відомо, але може не все. Бо на тлі резонансних подій проісходять і не дуже помітні, котрі між тим досить важливі. Ітак. Ага... каву-чай заварили? Тоді взлєтаєм.

У США, як відомо, йде довгоіграющий педагогічний серіал про містера Трампа, в якому педколектив ополчився проти директора школи, колишнього двійочника і ловеласа, який і на високій посаді поводиться неподобающе. А ще є підозри, що він досі підтримує стосунки з усяким хуліганьйом і отреб’єм типу гопніка Хуйла. Такої наруги над високим званням директора американської школи небайдужі американці винести не можуть і справа потроху йде до звільнення Трампа із займаної посади. Але уроки зірвані, учні як навіжені гасають по школі, вчителі без зарплати, шатдаун, всі діла.

В принципі, єсть мнєніє, що містера Трампа провідєніє послало Америці не случайно, а з педагогічною метою. Щоб її збадьорити та перевірити демократичних інституції США не на холостом ходу, а в реальних дрожних умовах. І тепер американці готуються преподнести всьому світу урок ефективної демократії та зі словами “Watch this” заносять над шикарною шевелюрою отетерілого Дональда Фредовича важкі садові граблі.

За демократичними іздєватєльствами над містером Трампом заінтєресовано наблюдає тєлєзрітєль Хуйло з Москви, який поминутно оглядується на дорогіх россіян, запитуючи їх: “Хотітє как в Амеріке?”. Ті, звісно, не хочуть і негайно кидаються зусібіч Хуйла облизувати та пилинки з нього здувати, проявляя в мистецтві нізменного підлабузництва неабиякі майстерність та смекалку. Кажуть, наіболєє находчиві собираються, в ознаменованіє очікуваної передачі Японії Південних Курил вибити на монєтном дворе для Хуйла велику медаль “За победу над Японієй”. І пока вони його отак лижуть, а Хуйло мружиться від удовольствія, в РФ і не помітили як до них з Востока підкралася фігня нездорова.

Нездорова фігня підступно підкралася до Росії з боку, з якого ніхто в Кремлі не ждав. А іменно з Китаю, з яким Росію пов’язують давні узи дружби, традиції взаімовигодного сотруднічества в дусі острова Даманського та газогін “Сіла Сібірі”. І от минулої середи завершилися експертні переговори між США та Китаєм по вопросам двосторонньої торгівлі, на які Росію з гуманних міркувань не позвали. Ну і шоб россійскіє партньори по ШОС, БРІКС і прочих смішних організаціях, під ногами не плуталася коли великі дяді общаються.

Дебати між американцями і китайцями тривали три дні й три ночі, після чого експерти обох країн вийшли із зали переговорів втомлені, слєгка пошатуючись, але задоволено всміхаючись – усі проблемні питання вроді погоджені, проекти документів готові і їх можна давати на затвердження керівникам держав.

Повідомлення про успішне завершення американо-китайських торгових переговорів мало би викликати в Кремлі холодний озноб, а якщо не викликало – то совершенно зря. Видно в Кремлі обітають жирафи, до яких іще не дійшло розуміння гіганстсьої ваги проізошедшего. Бо серед іншого США таки добилися свого і домоглися від КНР прориву американських нафтовиків, газовиків та інших енергетичних крокодилів у внутрішні води Китаю. Де до цих пір обростали жирком ледачі російські карасі. І тепер усяким там російським газпромам та роснєфтям доведеться зіткнутися на китайському ринку зі звиклими до жорстокої боротьби американцями. Які конкуренції з росіянами не бояться. Вони її жаждуть.

А знаєте чому жаждуть? Це ще цікавіше. Америкаські переговорники домоглися, що Китай щороку купуватиме в США товарів приблизно на таку ж суму, як Америка імпортує з Китаю. Ну щоб був баланс і паритет. На практиці це означатиме практично обов’язкові закупки китайцями амерканських енергоносіїв, бо нічим іншим покрити різницю в торговельному сальдо неможливо, і є шанс, що гордость Хула - газогін “Сіла Сібірі” постачатиме в Китай чисте морозне повітря з неозорої російської тайги. Совершенно безплатно.

Рівно те ж американці проробляють і в Європі й у разі успіху Росія одночасно позбавляється стабільних доходів одразу з обох боків – і з Заходу, і зі Сходу, бо ролі на ринку міняються, ціни на газ диктуватимуть не продавці, а покупці. Експерти вже дивляться на набудовані Хуйлом трубопроводи іронічно всміхаючись, але поки що вголос нічого не кажуть. Щоб Хуйло раньше времені не іспугався і не второпав, що газ-батюшка і нефть-матушка поступово стають для Росії лихими вітчимом і злою мачухою.

Канєшно, коли в Москві розчовпають масштаби грядущої катастрофи, то плаксивому обуренню й охренєнію з приводу такого підступного лицемірства американців не буде меж: “Самі обещалі шатдаун, самі говорілі, что правітєльство США в отпуске... а самі!... і суточниє нашлі, і командіровочниє, і переговори провелі...”. Ну що тут можна сказать, американці таки дійсно імперіалісти, пробу ставить ніде. Особливо якщо десь запахло свіжим долларом, їх не остановить. Во всяком случаї вид заплаканого Хуйла з безполєзним газовим вентільом у руці їх навряд чи розжалобить. Злі вони.

Цікаво, що обурення Москви традиційно спрямовуються виключно проти американців. А ось проти Китаю анітелень. Бздотно якось. Газпром і Роснєфть звісно будуть умовляти китайців не сотруднічать з американцями в ущерб братскім отношеніям между велікімі россійскім і кітайскім народамі. І делегації в Китай отправлять, і суточні їм найдуть, але... але китайці то такі ріб’ята, що їдучи до них треба думати не про суточні. А про те, щоб вернуться з місячними.

На цій ризикованій ноті дідусь завершує обзор мірових новин, бо ще набалакаю якихось фрівольностєй, за які мені потім буде перед вами соромно.

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, тримаємо кулаки за Олега Сенцова, за українських моряків і всіх полонених та пам’ятаємо, що допомога Армії і Флоту – то головна чеснота в моральному кодексі Українців ХХІ століття.

І слєдім, щоб віздє був порядок! А не то, шо січас