?

Log in

No account? Create an account

Вопрос вопросов
emiliozk
Поделюсь одним из самых не поддающихся моему анализу парадоксов. Зрадофилитики (не ватные) ведь в массе выдают себя за отчаянных патриотов. При этом, все открытые враги Украины - от Путина до Азарова - нескрываемо готовы принять (если не поддержать) любого кандидата в украинские президенты, кроме Порошенко. То есть, нелюб он им категорически.
По идее, одного этого обстоятельства должно бы быть достаточно, чтобы примирить с ним любого патриота, как бы тот ни оценивал человеческие качества Президента или его ошибки. Но ведь нет же! Они просто звереют при упоминании его имени, утрачивая всяческую объективность и охаивая самые важные для страны достижения, если их можно связать с Порошенко.
Лично я не способен найти этому сколько-нибудь приличного объяснения. Кроме единственного: собственные амбиции, обиды и комплексы им, в действительности, важнее, чем Украина

От себя: Вот и мы неустанно задаем этот вопрос


Английский
emiliozk
Во всех глобализованных сферах деятельности, английский является совершенно необходимым средством коммуникации. Человек, не владеющий им на достаточном уровне , воспринимается если  не дикарем, то уж точно безнадежным провинциалом или, вообще, каким-то загадочным аутическим персонажем из чужого  пугающего мира. Это в лучшем случае. А в худшем, вообще, за человека не считают, хотя вежливо улыбаются. Это отношение может быть даже подсознательным но, тем не менее, оно заставляет  людей  избегать общения с персонажем,  в муках рожающим английский эквивалент оброта  "моя твоя не понимай". Когда-то давно, сам  на себе  подобное  отношение испытал.

Украина все время много теряла от того, что ее лидеры не раговаривали на английском. Весь этот комлекс негативных впечатлений  в отношении представителя страны, естетвенно, проецируется на весь народ. Если там такой не цивилизованный президент, то какие же там все  остальные?! Даже, на первых порах, любимец Запада Ющенко, в конце каденции оказался почти в изоляции. Западные лидеры предпочитали вести диалог с разговаривающим (не будем преувеличивать, но хоть как-то) на английском Путиным, а не со странным человеком, который не овладел англиским, имея жену американку.  Это обстоятельство очень влияло на  все отношения с Западом,  начиная с газовых кризисов и заканчивая евро-интергацией и движением в НАТО.

Одной из важных причин дипломатического успеха (а я бы даже сказал прорыва)  Порошенко является его свободное владение английским. Это открыло ему возможность быть частью межднародной тусовки глав государств, иметь какие-то личные короткие  отношения с коллегами, быть там "своим" и, соответственно, иметь возможность что-то важное говорить приватно, "не для прессы", решать в пользу Украины разные деликатные вопросы. Например,  шепнуть   по дороге к столу переговоров, какому-нибудь Волкеру о кремлевских что-то не политкорректное, что категорически неудобно обсуждать даже при одном только переводчике, вроде: "Don’t you realize that they are thugs?", и получить в ответ кивок и понимающий взляд. Кроме всего  владение английским позволяет политику быть услышанным и понятым непосредственно избирателями его западных коллег. А мнение избирателей очень важно для этих политиков, и они на него очень оглядываются.

В этой ситуациии избирать Президентом человека, не владеющего английским, который будет пугать межднародный клуб глав государств своим "моя твоя не понимай", это полный кретинизм. Не владение английским- это профессиональная непригодность кандидата, особенно, в  сложившейся ситации, когда дипломатичекий аспект столь  жизненно важен.

Подборка мыслей о порохофобии и порохофобах
emiliozk
Oksana Wladimirovna Merkelova Порошенко показал, что есть другой уровень достижений, причем не персональных человеческих , а масштаба страны. Осознать это, вместить в своем мозгу имбецилы не могут, они понимают простые вещи и для себя лично: коммуналка, получка, украсть, пропить, яхта, девки, шашлыки, золотой унитаз.
Безвизы, лоукосты, томосы, децентрализация, НАТО и прочее - это нельзя украсть в свой карман, нельзя пощупать и намазать на хлеб. Непонятно. Значит бесполезно прАстому чилавеку. И подозрительно, потому что точно есть обман и украли, но непонятно что, и кому досталось. )))


Наталия Козырь Мое мнение- это результат психологической обработки. Целенаправленно они набрасывали на него фейки, потом их опровергли, но пока не опровергнули, часть людей выплеснула эмоции гнева и оскорбления и на подсознание записалась неприязнь или ненависть к Порошенко. Уже опровержение фейка не устранит эффекта, капля по капле, на подсознание записалась ненависть к нему.
Как в анекдоте про ложечки - ложечки нашли, но осадок остался. ...
И есть ещё один тип. Человек, через какое то время, ненавидит того, перед кем виноват. Это муки совести. Они не выложились как он, чувствуют свою вину, комплекс не полноценности, обмазав его грязью, пытаются на его фоне, выглядеть чище.



Anatoliy Loyko Есть еще один мотив. Где два украинца там три гетьмана 😁 У многих ультрапатриотов всегда была своя картинка как "правильно" надо перестраивать Украину- и это популистская левацкая картинка, в основе, которой - бандытам тюрмы, долой алигархов и тп - т.е. нужно национализировать все и вся от богатых и пересадить всех - богатых, чиновников и тд. И эта цель даже важнее чем скажем процветание Украины, потому что это ро их мнению будет торжество "справедливости", а без него Украина "неправильная". Вот и ненавидят Порошенко потому что строит он неправильную Украину и самое главное у него получается! 😁 Это ж надо тогда признать что все идеи и взгляды ультрапатриоту надо пересматривать, что его картинка оказалась примитивной и неправильной - мало кто способен на такой поворот

Анатолий Бурбеза Маркерное мышление.Они не смогли противостоять этому. Наблюдаю за "СВОИМИ" зрадикам и вижу что это устойчивый тренд - гвоздь забитый в голову. Если где то мегазрада , Порошенко где то рядом. И это все при полном отсутствии логической цепочки. Считаю их реальными жертвами инфовойны, погибшими...редко кто воскресает...



Александра Финькова Фрондерство. Очень пафосно считать себя смелым дальновидным борцуном с недовольно оттопыренной губой. В комплекте, как правило, категорическое нежелание взять и сделать что-то в рамках госслужбы. Не-не, только ГОшки или свободные поэты.

Олег Мащенко Душевние гноми всегда ищут на кого переложить свои неудачи. А тут сам президент!!! Єто вдвойне тешит их самолюбие.

Анна Лисенко они не патриоты, они инфантильные имбецилы, так многие любят мать как булку с маслом


Александр Прутян Порох будет президентом.

Власть народа
emiliozk

1999 рік.
Найбагатша країна Пд.Америки
Країна з найбільшими запасами нафти в світі.
Обирає президентом нєчто новоє і чєстноє, що обіцяє "власть народа", расклулачить олігархов ітд по списку.
"Хуже не будет" - казали вони

2019 рік
Живуть на 2 долари в місць
Продуктів в супермаркетах нема
В країні з найбільшими запасами нафти зупинилися нафтопереробні заводи

"Хуже не будет" - казали вони в 1999

І не переживайте, з нами такого не буде.
Ми зможемо протриматися максимум рік.
А далі моторола буде відрубувати руки і спорювати животи вашим синам, братам, батькам і гвалтувати ваших дочок і сестер і дружин.


Хто? (До дня народження Т.Г. Шевченка)
emiliozk
"....Коли, ми діждемося Вашингтона з новим і праведним законом? А діждемось-таки колись. "
("Юродивий" Т.Г. Шевченко)

Хто ще у Россійській імперії тих часів мислив на цьому рівні?
Хто розумів, що саме у Вашингтона новий та праведний закон?
Хто  там
через 100 років так мислив?
Ніхто.
Попри величезну літературу, включаючи нескінчені  філософсько- політичні трактати
Розуміння переваг американської системи з*явилося у СРСР лише у 60ті роки ХХ стрторіччя у дисидентському русі .

А Шевченко вже  у свій час все розумів й  бачив...

Они ехали защитить нас от нашей же непомерной глупости...
emiliozk

Мовою оригіналу.

"Донбасс 2014. Мы с односельчанами вышли останавливать колону ЗСУ. Готовы были ложится под гусеницы танков, чтобы не пустить в свой дом бендер и хунту.
Солдатики сидели на броне БТРа. Я завопила им:
- Зачем вы к нам пришли?
Саму удивляет сейчас этот вопрос. Ведь еще пару месяцев назад мы были единым целым, а тут вдруг, мы останавливаем вооруженные силы собственной страны, как будто они всегда были нам чужими. В то же время держим в руках чужой флаг.
На мое удивление, один из солдатиков ответил по-русски, смотря мне в глаза:
- Что бы спасти вас.
- От чего? - истерично завопила я.
- От вашей непомерной глупости.

Прошло пару лет жизни в "народной республике". Пару лет страха и изоляции от внешнего мира - реального мира. Я решилась и собрав что смогла переехала в Киев на територию хунты, которой нас пугали. Кто то вложил ненависть в наши головы, я даже не заметила как это случилось.
Сняла квартиру, нашла работу, обустроилась. Гуляю вечерами в парке и иногда плачу. О Боже! Этот парень на БТРе был чертовски прав. То, над чем мне тогда хотелось смеятся, теперь стальной иглой колит мое сердце. Он был тысячу раз прав. Они ехали защитить нас от нашей же непомерной глупости... ".

На данном изображении может находиться: один или несколько человек и на улице

Західна антикорупційна політика шкодить Україні
emiliozk

Західна антикорупційна політика має зосередитися на інститутах, а не на особах.
Адріан Каратницький і Олександр Мотиль

Західні програми допомоги, спрямовані на боротьбу з корупцією в Україні, не справджують сподівань. Замість того, щоб визнати значний рівень українських змін на краще, підтримувані Заходом підходи викривлено показують наявні реформи вкрай неадекватними. Тим самим вони дискредитують реформи, поляризуючи еліти країни, сприяючи масовій мобілізації заохоченого цим лівого та правого популізму, послаблюючи Україну під час війни і російської окупації та сприяючи нестабільності країни.

Україна є ключовою країною на лінії фронту агресивної російської держави. Її успіх у протидії Росії є важливою частиною зусиль Заходу стримувати і відтісняти президента Владіміра Путіна. Але як країна, що перебуває під постійним тиском Росії, Україна може зискати, комплексніше підходячи до реформ. Їй, зокрема, потрібна прагматична антикорупційна і реформаторська політика, ретельно розроблена для того, щоб уможливити Україні поступ, а не підкріплення російських зусиль ослаблювати державу і створювати нестабільність.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЯГНЕНЬ

Україна є плюралістичним суспільством з висококонкурентною демократичною політикою. Двічі у своїй недавній історії вона бачила багатомісячні масові протести (спочатку в 2004 році, а згодом — в 2013-14 роках). Її громадяни продемонстрували на низовому рівні високий ступінь організації та активності на підтримку демократії та верховенства права.

У той же час, країна успадкувала від комунізму олігархічну економічну систему, широко розповсюджену корупцію, масове ухилення від сплати податків через сіру економіку, яку оцінюють приблизно на 40% вище від офіційного ВВП, слабкий захист прав власності та контрактів, а також дисфункціональні в основному суди. Не дивно, що зусилля викоренити цю широко розповсюджену корупцію були стратегічним пріоритетом політики західної допомоги віддавна, з моменту здобуття незалежності в 1991 році. Але до 2014 року, коли революція Євромайдану повалила тодішнього президента Віктора Януковича і привела до влади прозахідні і прореформістські еліти, прогрес в цій сфері був незначним. Власне в тому ж році бізнесмен Петро Порошенко, один з головних фінансових спонсорів протестів, був обраний президентом і створив доволі  реформістський коаліційний уряд.

Західні донори побачили в урядовому міксі нових і старих облич ознаки політичних змін і можливість швидко реформувати країну. Щоб помогти у цьому проекті, вони фінансували широкий спектр довірених осіб у формі антикорупційних неурядових організацій (НУО) та інститутів державної політики з метою розвитку, лобіювання і прискорення законодавчих та інституційних змін.

Спочатку новий уряд та законодавча влада наполегливо реалізовували практично всі презентовані ідеї реформ. Одночасно команді реформаторів вдалося глибоко проникнути в основні корупційні схеми, які існували протягом десятиліть і метастазували при режимі Януковича.

Велика реформа ціноутворення на газ усунула арбітраж, який приносив  мільярди доларів  нечесного зиску пов'язаним з урядом газовим трейдерам та посередникам. Державну газову і нафтову монополію взяла під контроль  команда реформаторів, які підвищили прозорість і вивели компанію у прибутковість.

В 2015 році була введена прозора система державних закупівель ProZorro, економлячи сотні мільйонів доларів щорічно. Міліцію, традиційне джерело корупції і зловживань, було перетворено в нову національну поліцію.

З кінця 2016 року Україна також почала очищати свій банківський сектор від зомбі-банків, званих так, бо вони втрачали платоспроможність, надаючи кредити підприємствам і підставним ("поличковим") компаніям, пов'язаним з їхнім власниками. Ця нова потужніша політики включала перехід під контроль уряду найбільшого в Україні "ПриватБанку", який держава звинуватила в понад $5,5 млрд сумнівних або корупційних кредитів підставним компаніям. Завдяки скоординованим діям Генпрокуратури було конфісковано і повернуто в державне казначейство $1,5 млрд активів, що належать “організованій злочинній групі на чолі з Януковичем".

Посилення адміністративного контролю і кадрові зміни в державних компаніях України радикально скоротили щорічні втрати, які, на думку багатьох експертів, були результатом корупційних практик.

Держава також значною мірою ліквідувала так звані конвертаційні центри. Ці незаконні об'єкти одержували за переведення в готівку від 6 до 12% конвертованих коштів, якими потім ділилися з податковими інспекторами, що заплющували очі на фіктивність транзакцій і видатків, щоб полегшити відмивання грошей і ухилення від сплати податків. Ці схеми і махінації виносили до кількох мільярдів доларів на рік.

Нарешті, впровадження електронної системи реєстру та відшкодувань податку на додану вартість принесло в цей процес транспарентність і елімінувало один з основних джерел корупції.

При будь-якій об'єктивній оцінці змін, зусилля України зменшити корупцію зуміли за останні чотири роки досягти більше позитивних змін, ніж за два десятиліття до них. Вони зробили це, змінивши структуру стимулів: зробивши чесну поведінку вигіднішою за нечесну і перетворивши шахрайство у все ризикованіше заняття. Це знизило ймовірність корупції, оскільки старий метод переслідування окремих осіб без зміни першопричини корупції означав, що на місце старих корупціонерів завжди можуть прийти нові. За оцінками дослідження Інституту економічних досліджень і політичних консультацій України, що невдовзі буде опубліковане, вищезгадані реформи зекономили державі до $6 млрд щороку.

ФАТАЛЬНА ЗАРОЗУМІЛІСТЬ ЗАХІДНИХ ПОЛІТИКІВ

Дивно, але в очах американських і європейських політиків ці великі досягнення були недостатніми і неадекватними. Справжнім мірилом змін все частіше стає переслідування і покарання зловмисників. Західні уряди постійно нарощують тиск і заохочують своїх добре фінансованих субститутів з неурядових організацій, щоб вони постійно критикували нібито повільні темпи реформ. Не дивно, що велика кількість українців вважає, що "нічого не змінилося" і що "все втрачено." Опитування, на початку 2018 року  проведене авторитетним  Фондом "Демократичні ініціативи", показало, що 80% людей вважають, що війна з корупцією в Україні провалилася, незважаючи на вищезгадані реформи.

Західні групи наполягали на каральних заходах викорінення корупції, наприклад, через нові слідчі і прокурорські установи, а також на безпрецедентному рівні прозорості в державному секторі. В той же час всеосяжна реформа судів була відсунута на другий план.

Головним слідчим органом, який Захід прагнув наділити повноваженнями, було Національне антикорупційне бюро України, засноване в жовтні 2014 року за значної фінансової та технічної підтримки Заходу. Незважаючи на позицію незалежності від державних посадових осіб і на підтримку фанів серед західних дипломатів та НУО, її найвищий персонал включав солідних членів старого прокурорського і поліцейського істеблішменту. Більше того, виявилось, що деякі практики НАБУ є однозначно корумпованими, включаючи підозріле використання незаконних засобів для отримання доказів, використання поступливих суддів, корупційну діяльність яких НАБУ власне розслідувало, прослуховування розмов без постанови суду, використання незареєстрованих пристроїв прослуховування та злив конфіденційних матеріалами справи привілейованим журналістам.

Нове підтримуване Заходом Національне агентство з питань запобігання корупції діяло зі слимаковою швидкістю, висуваючи дуже мало звинувачень політикам, чиї декларації активів показали дивовижні сховища грошей і власності. Обидві установи, а також Генеральна прокуратура страждають слабким знанням комерційного права і комерційних угод, з яких, як виглядає, складатиметься в кінцевому підсумку основна маса справ, на яких висітиме антикорупційне переслідування в судах. Між тим, швидке розмноження фінансованих Заходом проектів журналістських розслідувань забезпечило постійний харч телебаченню і новинам про корупційні схеми, непояснені багатства і питання без відповіді. Іноді програми приймали мстиву аґенду, зосереджуючись на критиці деяких реформ.

Коли декларації урядовців зробили публічними, то наслідком не стали масові судові звинувачення чи вироки, натомість відкрилась скринька Пандори, що призвело до повсюдної втрати довіри до української еліти, включно з антикорупційними реформаторами. Більша частина українських парламентарів та урядовців, багато з яких були бізнесменами, володіли багатомільйонними активами, включаючи розкішні будинки, чудові витвори мистецтва і дорогі автомобілі. В країні, де пенсії і заробітна плата за межами великих міст становлять в середньому $200–$300 на місяць, таке явне свідчення стилю життя урядовців країни, законодавців та активістів НУО за стандартами вищого середнього класу і ще багатших посилили громадський гнів, який, своєю чергою, живить політику ресентименту.

В міру того, як нові розслідування і дії правоохоронних органів документували правопорушення, проявився провал судової реформи. Судді були перевантажені зростаючою кількістю справ і почали де-факто гальмувати, що дозволило їм відкладати прийняття рішень в делікатних антикорупційних справах за участю багатих і впливових.

За іронією долі, підтримувана Заходом антикорупційна кампанія не сприяла консолідації реформаторських сил. Натомість понизила громадське визнання реально досягнутих успіхів й послабила підтримку влади, включаючи Порошенка. Громадськість почала втрачати віру в реформаторів, яких тепер вважають неспроможною альтернативою. Не дивно, що нині опитування вказують на три тривожні тенденції: на політичну фраґментація, коли вісім партій перебувають на межі досягнення п'ятивідсоткового порогу проходження на виборах в листопаді 2019 року, і коли немає партії з підтримкою хоч би десять відсотків; на силу популістських рухів; на відсутність серйозної ліберальної альтернативи. Аналогічні тенденції фраґментації і популізму відображені в президентських електоральних преференціях, де нема кандидатів з підтримкою вище восьми відсотків у переповненому полі тих, що збираються йти на вибори в березні 2019 року.

Корінна причина, чому зусилля Заходу у боротьбі з корупцією провалюються, є гнітюче знайомою: помилкова віра в те, що ключем до змін були окремі політики, а не інститути. Оскільки аналітики і політики все частіше стверджують, що Порошенко має піти, то вони випускають з уваги той факт, що системна реформа завжди є складним процесом, який сильно залежить від зміни структурних відносин та інституційної практики, а не від зміни особистостей, які очолюють їх. Польща і Угорщина, які, здавалося би, на початку 1990-х років перейшли до демократії та ринку, прекрасно демонструють цей нелінійний процес, причому обидва вони впадають в правий популізм, який загрожує демонтувати демократичні інститути. Роздуті надії Заходу на те, що колишній президент Росії Борис Єльцин змінить свою країну в 1990-х роках, ще більше ілюструють небезпеку ставити наголос на особистостях та іґнорувати інститути.

Відчуження української громадськості від влади тим прикріше, що ці лідери вже зробили значні кроки в реалізації реформ. Вони обґрунтовано вважали, що йдуть на великий політичний ризик, кидаючи виклик значній частині старого порядку, включаючи олігархів Дмитра Фірташа та Ігоря Коломойського, які володіли величезним впливом через свої національні телеканали.

Західна антикорупційна політика в Україні зазнає невдачі, бо вона зосереджена на створенні і розширенні можливостей конкуруючих структур, а не на творенні кооперативних відносин з державою. Майбутня про-реформна дипломатія повинна враховувати три реалії країни: по-перше, що влада ніколи не буде провадити політику, яка призведе до розвалу її хиткої правлячої більшості; по-друге, що країна перебуває під невблаганною гібридною військово-політичною атакою з боку Росії; і нарешті, якщо правляча еліта має бути відшвартована, то альтернативи повинні бути електорально життєздатними, а нові політичні конфігурації повинні мати спроможність просувати подальші реформи.

НАЙКРАЩА АНТИКОРУПЦІЙНА ПОЛІТИКА

Як США, Європа і міжнародні фінансові інститути мають адаптувати свою антикорупційну стратегію, щоб уможливити успіх реформ під час російської агресії? Кажучи просто, західна політика повинна фокусуватися на розбудові вже адаптованих Україною виразних інституційних змін і на подальше скорочення структурних стимулів для корупції. Для цього Захід повинен провадити п'ять напрямків політики.

По-перше, західна антикорупційна політика повинна бути спрямована на обмеження можливості успішного пошуку ренти та інших корупційних схем, а не на широкомасштабне покарання тих, хто в них анґажований. Така нова політика може передбачати створення реально незалежних органів ліцензування, аґенцій контролю та суб'єктів, що затверджують тарифи. Для цього необхідно приватизувати решту державної власності, а також великі сільськогосподарські угіддя України.

По-друге, реформатори повинні запровадити конкуренцію у вже закорінену бізнес-еліту через демонополізацію.

По-третє, західні органи повинні відновити і налагодити співпрацю з основними правоохоронними і судовими інституціями України, взявши на себе зобов'язання підвищити їхню фахову спроможність і внутрішню безперервну освіту.

По-четверте, західні уряди повинні проявляти нейтралітет у своїх відносинах з різними державними інституціями України і сприяти контролю за всіма інституціями кримінального правосуддя, в тому числі і за тими, яким західна політика помогла народитися.

Нарешті, ґрантодавці повинні суворо попередити своїх ґрантоотримувачів про те, що участь у політичних проектах і рухах вимагає їхньої виходу або відмови від адміністративних, виконавчих і наглядових функцій у фінансованих Заходом НУО.

Ці підходи, ймовірно, отримають підтримку всередині певних сегментів олігархічної еліти, частина якої прагне легітимізувати і зробити прозорим свій бізнес.

Нинішній інструментарій політики недостатній для перетворення України. Перші кілька років реформ в Україні відбулися за підтримки та сприяння її правлячої еліти та її бізнес-лідерів і олігархів, а також її нового покоління реформаторів. Подальший поступ вимагає, щоб західні політики продовжували залучати всі ці сили.


Adrian Karatnycky & Alexander Motyl
How Western Anticorruption Policy Is Failing Ukraine.
It Should Focus on Institutions, Not Individuals

Foreign Affairs, 29.05.2018
Переклад О.Д.

https://zbruc.eu/node/80278?fbclid=IwAR12qccl_XoK95OqeqWM0snp4kw93ggGPDpQsaJVWruYWyZOfDcFNof6oX8

Viktor Sorochenko К сожалению, пропагандистский миф о "беспрецедентной украинской коррупции" выгоден очень многим. И там, и здесь. У нас с него кормится целая армия антикоррупционных грантоедов, собирающих себе на люксовые квартирки в центре Киева. И политиков-популистов, возбуждающих у "зубожилых" люмпенов священную классовую ненависть к "власти барыг". Россия раздувает миф об "украинской коррупции", чтобы выставить Украину "failed state" и доказать ее несостоятельность. А у наших заклятых западных партнеров антикоррупционные камлания - это, во-первых, благопристойный способ придушить потенциального экономического конкурента на мировом рынке. А, во-вторых, - удобная отмазка, чтобы отказывать Украине в помощи против российской агрессии и дальше мутить "business as usual" c Кремлем. У них там лепенихи, берлускони и шредеры, целующиеся взасос с "другом Владимиром" и строящие северные потоки. Но "грандиозная коррупция" - она в Украине. Смотрите, не перепутайте.


Кандидати та олігархи
emiliozk

Порошенко проти Кремля
emiliozk

Why the West loves Poroshenko again






Адріан Каратницький
Старший науковий співробітник аналітичного центру “Атлантична рада” і співдиректор його програми “Україна в Європі”


Зусилля Кремля зірвати перевибори президента України створюють проблеми для лібералів країни.

Президент Петро Порошенко не був ідеалом обличчя майбутнього України. Тепер він є останньою надією.

З наближенням дати президентських виборів 31 березня, Росія збільшила свої зусилля, щоб вплинути на передвиборчу гонку. Нещодавній звіт розвідувальних служб США показав, що Кремль прагне застосувати "цілий ряд інструментів", щоб "скористатися крихким станом економіки Києва, широкою корупцією, кібер-вразливістю та суспільним невдоволенням".

Мета? Перемогти Порошенка і привести до влади менш антиросійський уряд.

Як наслідок, іноземні дипломати і західні столиці підходять до іронічного усвідомлення: Порошенко - лідер, чий повільний темп реформ іноді розчаровує їхні сподівання на швидкі зміни, тепер є їхнім найкращим - і єдиним - шансом утримати Україну, щоб та знову не опинилася в орбіті впливу Росії.

Не варто недооцінювати глибоке прагнення Путіна відновити вплив на Україну.

Для президента Росії Володимира Путіна не так вже й важливо, хто саме переможе на виборах, тільки б не Порошенко.

Перемога одного з двох інших лідируючих кандидатів - політично недосвідченого коміка Володимира Зеленського та лівого політичного ветерана Юлії Тимошенко, чия політика може розірвати відносини України з Міжнародним валютним фондом - ймовірно, дестабілізує країну і створить Путіну умови для більшого впливу.

Головним мотивом Путіна є не стільки обрання дружнього до Кремля президента, а щоб дати зрозуміти будь-якому майбутньому українському президенту, що відмова йти на поступки Кремлю призведе до політичного краху.

Причини Кремля, спрямовані на зрив кампанії Порошенка, також глибоко особисті.

Прийшовши до влади п'ять років тому, Порошенко представився як прагматичний кандидат, що бореться за мир. Через свій бізнес і багатство, він також мав репутацію прагматичного політичного політика, який був готовий до укладення угод. Путін, ймовірно, думав, що бізнес-інтереси Порошенка в Росії - залишені - змусять його піти на компроміс.

Зіткнувшись з цим свідченням російського втручання, Порошенко, якого дуже критикували, починає виглядати стратегічно безпечною альтернативою для багатьох західних спостерігачів.

Натомість, український президент був великим противником: Порошенко використав свої дипломатичні здібності для залучення широкої підтримки на Заході для запровадження серйозних економічних санкцій проти Росії.

На батьківщині Порошенко зменшив культурний вплив Росії, заборонивши російські телевізійні станції та соціальні медіа-платформи, а також сприяючи використанню української мови у ЗМІ та школах. Він також успішно лобіював створення незалежної української Православної Церкви - релігійного розколу, який завдав серйозного удару по історичним претензіям Москви до Києва, і буде коштувати російській церкві мільйони доларів у церковній власності, а також різко підірве її м'який вплив в Україні.

Не в останню чергу, українському лідеру вдалося також переконати Сполучені Штати забезпечити Україну летальним оборонними озброєннями і відновити українську промисловість з озброєнь і створити українські збройні сили.

Все це дратує Путіна, який очікував, що Україна засихає під впливом агресії і дестабілізації з боку Росії, і йому нестерпна думка про те, що Порошенко може виграти ще один термін.

З початку виборчого сезону Росія розгорнула сотні мільйонів доларів для впливу і порушення ходу виборів в Україні, за оцінкою Служби безпеки України, СБУ.

Кремль прагнув загострити політичну атмосферу, сприяючи міжетнічному та міжконфесійному конфлікту, і змалювавши Порошенка як безпорадного лідера, який не в змозі підтримувати порядок.

Вона також активізувала свої кібератаки проти українських чиновників і Центральної виборчої ради країни, якій вона завдає удару на щоденній, іноді погодинній основі, а також свою кампанію дезінформації в соціальних медіа.

Інформація про документи з невідомого джерела, опубліковані минулого місяця українським антикорупційним контролером, який фінансувався Заходом, що заявив про зловживання Порошенком, також відкриває можливість того, що дані можуть бути піддані фальсифікації російськими чи дружніми до російських акторами.

Кремль також заклав основу для цієї кампанії проти Порошенка, розширюючи можливості дружніх до Кремля бізнесменів і політиків через вигідні угоди і доступ до ринку.

Є безліч прикладів. Провідний український проросійський політик Віктор Медведчук, чия дочка - хрещениця Путіна і чия дружина нещодавно виявилася мажоритарним власником компанії, яка минулого року виграла тендер на використання прибуткового російського нафтового родовища – має вплив на кілька телевізійних новинних станцій. Тарас Козак, депутат і впливовий імпортер російського дизельного палива, який також є співвласником російського виробника зброї, прибрав до рук популярний телеканал 112. Олігарх Дмитро Фірташ, який зробив мільярди як російський посередник з торгівлі газом на початку 2000-х років володіє телеканалом "Інтер" - який бачив постійний потік критики Порошенка при наближенні виборів.

Масштаби російського втручання в українську політику можуть виглядати малоймовірними. Але не варто недооцінювати глибоке прагнення Путіна відновити вплив на Україну.

Зіткнувшись з цим свідченням російського втручання, Порошенко, якого дуже критикували, починає виглядати стратегічно безпечною альтернативою для багатьох західних спостерігачів.

Звичайно, його президентство має змішані оцінки. Незважаючи на деяке економічне зростання, для більшості українців, чия середня заробітна плата в грудні становила 390 доларів, ситуація не покращується. І хоча він контролює придушення корупції, критики звинувачують його у повільному темпі реформ, зокрема, коли йдеться про кримінальне правосуддя.

Але які є альтернативи? Його суперники, швидше за все, послаблять зв'язки України з Заходом або сприятимуть невизначеності, знищуючи останні досягнення.

Західні політичні діячі зрозуміли, що в їхніх інтересах прийни його досягнення і закрити очі на його невдачі. До такого ж висновку приходять і патріотичні ліберали України.

Ярослав Грицак, один з найвідоміших громадських інтелектуалів України, нещодавно заявив: Головне рішення для лібералів сьогодні - підтримати Порошенка в першому турі або почекати до другого.

Англомовний оригінал на
https://www.politico.eu/article/why-the-west-loves-ukraine-petro-poroshenko-again-presidential-election/?fbclid=IwAR2lN-Yc14GQPx19_Du8BVnK-fYycxA6xNF67fD_CaU8ADo7Q-oj1dYCZ-g

Вернуть украинскому народу его информационное поле
emiliozk
Прочёл призыв Оксаны Забужко раскулачить олигархов и вернуть украинскому народу его информационное поле - и, к большому собственному удивлению, понял, что совершенно с этим согласен. Понимаете, что произошло? Я, капиталист и жесткий рыночник, адепт культа неприкосновенности частной собственности и враг всякого социализма и популизма, считаю национализацию основной части медиапространства гораздо меньшим злом, чем нынешнюю его зависимость от олигархов и Москвы. И я абсолютно убежден, что немедленно вслед за окончанием избирательных баталий, если у власти останутся нормальные прозападные люди, нам следует начать широкую общественную (и с зарубежными партнерами) дискуссию о том, как это правильно сделать и как уберечься от повторения нынешней ситуации в будущем.
Кстати, если вы помните мой несколькомесячной давности пост, за который дебилы и пустобрехи объявили меня защитником коррупции, то в вызвавшем такую бешеную реакцию пассаже я сказал ровно о том же, о чем сегодня говорит Забужко. Невозможно ставить политика (или политсилу), желающих проводить антиколониальный курс или бороться с олигархами, в такую тотальную зависимость от принадлежащих Кремлю или олигархам СМИ. Посмотрите, как мочит Президента 1+1, и подумайте, к каким рейтинговым потерям привела Порошенко попытка всерьёз бороться с одним из олигархов. А теперь представьте, что произошло бы с этим рейтингом, когда бы власть более жестко взялась за Фирташа (что означает, в кампанию тотальной дискредитации включился бы и Интер)?
Нам предстоит что-то с этим сделать. Если мы желаем выжить и построить нормальное государство, конечно.

ОУН (д) за Пороха!
emiliozk

ЗВЕРНЕННЯ
Центрального Проводу Громадської Організації
«Об’єднання Українських Націоналістів (державників)» 
до членів і прихильників організації, до всіх патріотів України

Майже п’ять років тому Центральний Провід ОУН (д) публічно звернувся до членів і прихильників організації, до всіх патріотів України із закликом щодо обрання Президентом України Петра Порошенка вже у першому турі, хоча ми й усвідомлювали тоді та й усвідомлюємо сьогодні, що серед членства ОУН(д), наших прихильників та всіх патріотів України є симпатики різних політичних сил.
Наразі можемо констатувати, що то було вірне політичне рішення, позаяк діючий Президент зарекомендував себе справжнім патріотом України - державником, а в межах своїх конституційних повноважень: національна безпека й оборона країни, національна єдність, гуманітарна політика, зокрема утвердження української мови як єдиної державної та відновлення історичної пам’яті українства, міжнародні відносини, правонаступництво держави, Петро Порошенко фактично реалізує більшість програмових засад організованого націоналістичного руху, що, у свою чергу, є основою для збереження територіальної цілісності й незалежності України та водночас виступає підґрунтям дезінтеграції Російської Федерації – багатовікового підступного і нахабного ворога України.
У цьому контексті слід відзначити його вагомий внесок у відновлення боєздатності Збройних Сил України та їх переозброєння, у зміцнення Міжнародного авторитету України та прискорення її інтеграції до НАТО та ЄС.
У внутрішній та гуманітарній політиці бачимо позитивні результати зусиль Президента Петра Порошенка у формуванні атмосфери міжнаціонального та міжконфесійного миру, у відстоюванні інтересів Українського народу, котрий з отриманням Томоса відновлює та стверджує на власних теренах національну автокефальну Українську Православну Церкву, що є надважливо для консолідації суспільства.
Знаємо, що багато наших громадян мають до діючого Президента критичні зауваження стосовно реформи судової системи, високого рівня корупції і бідності населення України. Але віримо: всі ці проблеми будуть подолані за активної участі Громадянського суспільства і, в тому числі, нашої Організації.
Тому, враховуючи передвиборчі рейтинги кандидатів у Президенти України, з метою запобігти розпорошенню голосів виборців та унеможливлення реваншу проросійських сил, а також морально-психологічної та політично-кадрової розбалансованості у керуванні країною під час війни з Московією, Центральний Провід Громадської Організації «ОУН (державників)» закликає членів і прихильників організації, всіх патріотів України віддати свої голоси нині діючому Президенту України Петру Порошенкові, щоб підтвердити його повноваження вже 
31 березня цього року.

Разом переможемо !
Слава Україні !

Голова Центрального Проводу ОУН (д) Віктор Світайло


Аваковюгенд скаженіє
emiliozk
Дивився сьогодняшні події біля АП , де спермоінтоксиковані юні аваківці чогось агресивно вимагали, билися з ментами, які теж відомство Авакова.
Але чого саме вони вимагали, я так і не зрозумів.
Щоб Порох особисто когось катував?
Чого вони хотіли від Пороха?

І чому оцей великий герой  Білецький не на фронті?
А він, взагалі, був колись на фронті?
Чи тільки у Києві геройствує
У ВР, де він депутат, його точно не буває.

І взагалі, як кваліфікувати  парамілітарні угрупування, які штурмують резиденцію Верховного Головнокомандуючого під час війни.
Як на мене, є всі підстави розглядати їх як військові групи ворога, що пробралися у столицю.
Відтак,  проти  них слід діяти відповідно суворим законам війни

Черкаси. Аваковюгенд
emiliozk
1 ч.

Сьогодні Петро Олексійович Порошенко відвідав моє рідне місто - Черкаси. На жаль, передусім ця подія висвітлена у контексті брудної акції дружин Авакова.
"Не бійтесь мріяти!", - саме ці слова найбільше вразили, закарбувалися у пам'яті та серці.
Доки чинний Президент надихав у Черкаській філармонії своєю вірою у подальші зміни в масштабах країни, регіону та кожного із нас, на площі біля Дружби народів зібрався цілий натовп щирих шанувальників чинного Президента. Батьки привели малих діток, дехто прийшов цілими родинами, публіка настільки ж різношенстна, наскільки і схожа. Людей на площі об'єднувало щось вище за соціальний статус, вік чи стать. Що саме - висновки робить самі.
На сцені виступали українські виконавці - Оксана Бурлака та гурт "Мандри". Саме про таких, як вони, говорив Петро Олексійович, стверджуючи, що квоти на музику створили (відновили, оживили) самобутню українську музику, українську культуру.
Опісля на сцену вийшли черкаські ветерани російсько-української війни. Чому вони туди прийшли та підтримали Петра Олексійовича? Тому що прекрасно пам'ятають як із Черкас на початку війни мусили виїжджати на несправних шкільних автобусах, які розвалювалися на шматки кожні 20 кілометрів. І те, що з армією відбулося за п'ять років - це те, що вони не бачили і у найсміливіших мріях. Але зараз у нас це є. Зараз це реальність. Чому вони підтримують Петра Олексійовича? Тому що вірять у Верховного Головнокомандуючого. І тепер не безпідставно. І мріють тепер про більше.
Виступив і кримський татарин від імені кримчан зі словами, що Крим вірить у нас. І мріють. Мріють повернутися.
Петра Олексійовича зустріли щирими оваціями, які повторилися з більшою силою після того, як він привітав із Днем народження Тараса Шевченка, земляка черкащан. Основний меседж: вільна держава - заможна держава. Чинний Президент чітко окреслив перспективи нашого регіону, підкресливши заслуги реформи децентралізації. Його мета: щаслива, міцна українська держава, така ж, як, за словами Петра Олексійовича, дав Бог йому. Завершився виступ гімном України, виконаним усіма присутніми, в тому числі і нашим Верховним Головнокомандуючим. Петро Порошенко усім подякував і поїхав. А через хвилину люди почали тикати пальцями у сторону.
Замайоріли прапори Нац Корпусу спершу на видимому горизонті, потім на екрані. Побачивши, що не застали чинного Президента, вони вирішили влаштувати шоу відвідувачам, а особливо батькам малих дітей. Скучкувавшись біля приміщення Прокуратури, яке знаходиться через дорогу, почали палили фаєри, лупити хлопавками, відбулася сутичка з поліцейськими, де одному із них розбили обличчя. Дружини опісля проривалися до сцени, яку уже на той час розбирали. До того часу людей уже не лишилося і третини (вони розходилися з круглими від шоку очима під звуки сирен), однак, це не завадило Дмитру Кухарчуку хрипіти у мікрофон, як вони, прості хлопчики у трусиках та однакових курточках, просто хотіли поговорити з Порохом. Опісля він повертався поряд зі мною, розповідаючи комусь по телефону, що "та да, уже зустріли".
Чи слухав хтось їх? Ні. Їх марш колонами більше нагадував коридор ганьби. За кілька кварталів цих хлопчиків у курточках годували однаковими булочками, кефірчиком та яблучками. Так і хочеться у одного міністра запитати: невже все настільки погано, що ваші хлоп'ята цей цирк за їжу влаштовують? Пороз'їжджалися вони в автобусах, мабуть, щоб встигнути порозходитися додому, аби батьки не здогадалися, що їх дітки не в бібліотеку ходять. Або просто далі переслідувати нашого Президента.
Цей день дав нам можливість вкотре переконатися що нас чекає, якщо замість свободи та мрій ми оберемо порожні обіцянки та піддамося ницим емоціям. У другому випадку ніхто у нас нічого запитувати не буде, правим буде агресивніший.


Святой Апостол
emiliozk
На данном изображении может находиться: текст

От себя: Праведній гнев о(?) каком преступлении справедлив? По телевизору что-то посмотрели или на заборе в интернете прочитали? На каком основании этот спятивший  от безнаканности тип приписывает какие-то справедливые мотивы  бесчинствам своимх бандформирований, терроризирующих его же сотрудников и мирное население?!