?

Log in

No account? Create an account

Новоград-Волинський. Порошенко спілкується з громадянами
emiliozk
Він єдиний збирає великі мітинги по всій країні  й не боїться спілкуватися з народом.
Оце можна такий мітинг уявити, скажімо, з Гриценком? Смішно, правда?
Взагалі, тільки Юля веде подібну агітацію, але збирає меньші мітинги в Києві, ніж Петро в провінції.
Та й возять  за нею масовку, а не місцеві  мешканці збираються.

Оці мітинги і є реальним віддзеркаленням популярності.
Думаю в Києві Петро збере, щось співрозмірне з Майданом



На данном изображении может находиться: один или несколько человек, люди на сцене, люди стоят, толпа и на улице

Наживатися на війні...
emiliozk
Взагалі, наживаються ті, хто щось корисне робить.
Відповідно, на війні  наживаються солдати й офіцери, що отримують великі зарплати за свою смертельно небезпечну працю, бізнесмени, які налагодили рентабельний хайтек бізнес для озброєння армії, кваліфіковані працівники відповідних підприємств, люди, що працюють у постачально-торгівельній інфраструктурі оборонного комплексу.   Все це успішно працює й не розпадається, бо всі задіяні  особи там наживаються. Й саме на війні...

Щодо тих, хто влаштовує театральні публічні істеріки з цього приводу, апелює до  пролетарсько-босяцької свідомості, то вони просто стверджують, що всі люди мають бути державними рабами й працювати за пайку. Все інше- злочин. Але істерики ці та викривальний пафос, вочевидь, не щирі. Вже ж надто ситий та благополучний вигляд у тих поборників пролетарської справедливості, чомусь одягнених (чи не за рахунок держави?)  у військовий камуфляж  у мирному місті.

Тобто, вони теж наживаються, роблячі щось корисне. Але для кого вони роблять це корисне? Здається, що для Кремля. Інших  отримувачів вигоди від їхніх перфоменсів я не бачу

А от хто точно не наживається-це Порошенко, проти якого вся ця абсурдна брехня й спрямована.

"За Зеленського - хоть поржом"
emiliozk
7 ч.
а от ця тема: "За Зеленського - хоть поржом", яка повторюється настільки постійно, що примушує думати, що це не випадковість, а нав'язане кліше -
вона взагалі про що?
над цим ці люди збираються ржати?
над тим, як класно обсирається нерозумна, неграмотна лялька на чолі держави?
це, правда, буде так смішно? кому? ну, от ворогам смішно - це можна зрозуміти. байдужим, з інших країн - теж досить кумедно.
а громадянам України що смішного. за Януковича було соромно.
що смішного для громадянина України в тому, що твоя країна виглядає довбодятлом тупорилим?!
Svitlana Chub-Krywuzka Росіянам буде смішно. Реально, наступного ж дня, 1 квітня, вони, захлинаючись від реготу, вітатимуть каклов, страну 404, фейлед стейт с дньом дурака. Наші йолупи їм: ''Чекайте, так ви ж самі закликали нас голосувати за Владіміра!'' - ''Ну да, так а чьо ви повєлісь, дурачьйо? Ви сєбє можетє прєдставіть, чтоби ми вибралі в президенти Росії Мішку Галустяна? Вот то-то же... Гатовьтєсь, какли, ми ідьом к вам... ''

Фейк, гуляющий по сети
emiliozk
Отважные диванные критики трусливого Порошенко постят в сети вот это фото и пишут, что Порошенко убегает в Житомире от избирателей




Я обратил внимание, что он, во- первых,  никуда не бежит, а идет энергичным шагом. Во-вторых, имеет беспрецедентное для украинских Президентов малое количество охраны, которую он в нарушение всех правил безопасности обогнал.  В третьих, идет в непосредственной близости от людей, что тоже небывало даже для кандидатов в президенты

Но через пару часов я обнаружил в сети В -ЧЕТВЕРТЫХ




Порох идет не от людей, а к людям после выступления на митинге

Сашко Лірник. Польові дослідження на Троєщині
emiliozk
Вчора зранку.
Розвалився у малого комод.Ну як розвалився- там шухлядки розлізлися.Якість меблів-гавно. Совок сраний.
Взявся я ремонтувати. Розібрав задню стінку- там все в хлам.
Треба клеїти і скручувати,шканти ставити, і т.д. Думаю- може новий купити? Але куплю таке ж лайно, тільки гроші викину.
Вирішив спробувати полагодити.Як не вийде- викину.
Довелося на базарок підскочити на Фестивальному - там інструменти і матеріали продають .Це на Троєщині,хто не знає.
Мене впізнають, тому продавці підібрали все що треба- саморізи,клей,цвяшки - все із скидкою.Подякував, вже йду до машини.
А жіночка гукає щоб почекав.
Повертаюся, а вони зібралися купкою.Продавці з ряду- чоловік там десять чи більше.З інших рядів підійшли.Скучно їм там стояти.Покупців мало. А мене знають. Анекдоти люблять слухати від мене.)))
Ну і питають за кого голосувати.
Я дивуюся,чому це у мене питати?
А вони кажуть, що мене знають і поважають,що я - людина авторитетна і моя думка цікавить. Самі ж бо заплуталися з цими виборами.
Я кажу що агітувати не буду,бо я завжди голосував за націоналістів, тому буду за Кошулинського. Вони кажуть що знають за кого я. Ну і я питаю- а ви взагалі за кого самі думаєте голосувати?
Не хочуть признаватися.
Кажу -давайте простіше - я вас сам запитаю по порядку. Окей кажуть.
Тоді питаю - За Юлю? Нє!-хором кричать.
Тоді за Зеленського?- Та ви шо? За цього *** ?! Нікада!
Питаю - Гриценко? Та нє, якийсь він...Армію продав...-кажуть.
-Може Бойко? -Та пішов він!(якийсь дядечко заматюкався).
А я спеціально не питаю за Пороха. Ну для чистоти експерименту.
Питаю- то може за Кошулинського,як я? - Та нє, кажуть...Ми на парламентських будемо за Свободу(Троєщина вона така!) ))) Один сказав що може,але подумає,бо "не пройде"(О как! Стратєг!)
Тоді за кого?- щиро дивуюся.
А жіночка тихенько каже так- Та ми думаємо за Порошенка, але не знаємо як вам сказати....
Питаю- а чого так?
А вони кажуть- та якось невдобно, всі на нього гонять, то ми і не признаємося,бо не хочемо негативу наслухатися.
Я питаю- то за кого будете голосувати?
Кажуть, що мабуть таки за Порошенка.
Питаю- то чого зразу не сказали?
Кажуть- а ми нікому не кажемо, тільки на виборах проголосуємо шоб ніхто не бачив.
Отак.
Комод я відремонтував,все склеїв.
Тепер працює і нового купувати не треба. (tu)


https://forum.pravda.com.ua/index.php?topic=1032870.0

Бигус. Эпилог
emiliozk

Шикарная финальная серия о скандале в «Укроборонпроме» от Бигус. Инфо.
Я бы ее назвал : «Ложечки мы нашли. Но осадок ведь точно останется.»
В общем то, этим названием можно отобразить всю преследуемую цель многосерийного фильма.
Сегодня стало ясно почему этот фильм разбили на 4 серии. Почему третья серия была ни о чем, наполнена манипуляциями и непрофессиональным выпендрежем ведущей. И особенно стало ясно почему сюжет четвертой серии показали самым последним, когда мнение у многих уже сформировалось и откатить его назад практически невозможно.
Две недели нам рассказывали, что целый зампред РНБО — Гладковский старший крышевал эту всю тему. Давил на директоров заводов, чтобы те работали со схематозниками. А сегодня мы узнали, что давил - давил, но не додавливал. А додавливать приходилось бедному набушному решале.
Чуваки, вы серьезно?
Только вот доказательств давления Гладковского старшего нет, а доказательства давления набушного решалы — есть.
И что-то в этом не сходиться, не?
Две недели нам рассказывали, что чуть ли не сам Порошенко, в темном уголку, в тайне от Марины, пересчитывал прибыль от поставок контрабандных запчастей, а оказалось, что основным бенефициаром прибыли был снова так и, всего лишь, набушный решала и два, ок, пусть три, мамкиных контрабандиста.
Ну и маленький стришек напоследок : В начале четвертой серии нам говорят: «Крышевали схему все правоохранительные органы : СБУ, Налоговая, Прокуратура, НАБУ и нацполиция.» А вот в сюжете, как то совсем пропадает полиция». Ну, тут два варианта: Либо авторы нам соврали в начале, и полиция там ни при чем. Либо полиция там все же при чем, но авторы не поставили ее в сюжет.
В общем, как это называется, вы сами знаете.
В сухом остатке, если учитывать все доказательства в фильме отбрасывая манипуляции, это расследование про уже, к сожалению, обычную и ежедневную коррупцию в нашей стране. Коррупцию пронизующую все и вся. Во всех структурах без исключения. Коррупцию наверху и внизу. Огромную и маленькую. Всех целую и все объемную. Вскормленную еще тридцать лет назад.
Новость ли это для нас? Определенно, что нет.
Сможем ли мы что то с ней сделать? Думаю, что да.
В том числе и благодаря вот таким вот расследованиям.
Поэтому: спасибо команде Бигуса за расследование. Не спасибо за политический окрас и манипуляции в нем.
P.S. А в каком то набушном кабинете сейчас жгут архивы. Вызовите к зданию НАБУ кто то пожарников. На всякий случай.

Краткое содержание 4-й серии - Порох не причем, бабла с мамкиными контрабандистами рубил подчиненный Сытника из НАБУ. Того самого, за которого топит американская посол Йованович, что врала про украинские Кольчуги. Того самого кента крвартирквартирыча,шабунина и других наемов. Того самого, который получает миллиарды из бюджета - а выхлопа за несколько лет кот наплакал. Того самого, кого обязались сохранить на посту Тимошенко и Гриценко. Интересно, кто верит, что Сытник был не в курсе?🤔


Немає сечі витримати цю борошно...
emiliozk

Немає сечі витримати цю борошно
Підлога країни набирає покликання
("Патріотів" з великої, "україни" за маленької ¯\_(ツ)_/¯)

Нет описания фото.

Продолжанм коллекционировать интернет голосования на недружественных Пороху ресурсах
emiliozk

С наступающим...
emiliozk
На данном изображении может находиться: один или несколько человек и на улице

Бигус. Еще один вариант эпилога.
emiliozk
2 ч.
Заключительная серия так называемого расследования о коррупции в государственной оборонной сфере, которое не расследования а банальный слив информации журналистам, как и предыдущие выпуски, говорит лишь о том, что:
1. Это - классическая предвыборная технология, заказанная одним из штабов и направлена ​​конкретно против Порошенко, как безальтернативного политического лидера и наиболее вероятного победителя президентской гонки.
2. Ни одного обвинения в адрес Президента в обнародованных журналистами материалах нет.
От слова - в-о-о-б-щ-е!
Президент Порошенко и ни разу не был упомянут в коррупционных схемах в Укроборонпроме, ни как фигурант, ни как заинтересованное лицо. Его имя использовалось, опять-таки, исключительно в контексте целенаправленной политической борьбы.
3. Украинская журналистика просто обязана трансформироваться, потому как с каждым днем она все более напоминает на дешевый сателлит российской пропаганды и информационные войска агрессора против Украины и ее обороноспособности.
4. Порошенко, все-таки, победит
Слава Украине!

З циклу: Чому я підтримую Порошенка. Anatoliy Karas
emiliozk

#Чому_я_підтримую_Порошенка
Зважаючи на подальше загострення гібридної війни проти України, до якої облудними словами долучилися майже всі кандидати на посаду Президента, неможливо стояти осторонь. Найбільше вражає те, що претенденти наче змовилися і змагаються не між собою, але в тому, хто дошкульніше зганьбить П. Порошенка, підступно нехтуючи усім, що він зробив доброго для України, хоча з 2014 року його державною волею здійснилося безліч важливих справ. Серед досягнутого є просто-таки доленосні події, про які ще недавно не відважувалися навіть мріяти. Знищувальне й принижувальне критиканство перейшло межі людської порядності. За допомогою сотень мільйонів доларів з Кремля суспільство стрімко занурюється в хаос і розбрат. Це реально загрожує поразкою в гібридній війні і втратою суверенітету. У цей тривожний час – поміркуємо (дуже стисло):
ВІЙНА ТРИВАЄ. Гаряча і прихована – гібридна. 1). За президенства Порошенка зупинено ворога і звільнено 2/3 території Донбасу, збережена єдність держави й підірвано просування «новоросії»; реформовано і створено боєздатну армію. 2). Потужна міжнародна підтримка України. Днями (06.03.2019) добра новина зі США: санкції проти Росії продовжили на цілий рік; налагоджено постачання зброї і фінансову підтримку від США і Європи. 3). Підписана Асоціація з Євросоюзом, безвіз є реальністю, визначено стратегічний політичний курс на членство в ЄС і НАТО, внесені відповідні норми в Конституцію. 4). Гуманітарна політика: Декомунізація, «Геть від Москви!». Армія повертається до національного духу. Створена Помісна Церква – цивілізаційний прорив, якого прагнули понад 300років. 5). Внутрішня політика: збереження демократії і свободи слова,; децентралізація, яка вже дає позитивні плоди, реформування правової системи (хоча досі не дуже успішне, але безповоротне під тиском Євросоюзу і США). Реформування медицини, яке не можна послаблювати. Зростання економічного розвитку (3,4%), зарплат і пенсій. Укорінення громадянського суспільства, укріплення самоврядування і національних інститутів держави, зміцнення національної ідентичності. Значні інвестиції в Україну, збудовано біля 200 технологічно нових підприємств, нарешті ремонтують дороги. 6). Потужні, аргументовані й переконливі (бо дають результати), без папірця, виступи англійською мовою Президента Порошенка в підтримку інтересів України на парламентських слуханнях у Раді Європи, на Спеціальній асамблеї ООН, на численних безпекових форумах. 7). Особисті затрати П. Порошенка з його приватних статків на підтримку оборони й армії і на доброчинність – біля 1,5 мільярдів гривень. Це треба шанувати!
НАЙБІЛЬШІ НЕВДАЧІ: в подоланні корупції (при цьому тисячі заарештованих, чого не було раніше); значні недоліки у державній безпековій сфері: хоча є окремі яскраві перемоги, але не вдалося зламати вплив ворожої пропаганди й організувати ефективну протидію гібридній війні в гуманітарно-культурній політиці; досі залишається законодавчо невизначеною мовна політика; мляві заходи щодо подолання бідності. Проте – це завдання на десятиліття. Важливо, що боротьба триває і посилюється на цих фронтах, занедбаних всіма попередніми президентами. Запорука нашого успіху – саме в курсі на Європейську інтеграцію, яка є гарантією демократизації влади і подолання корупції. Вистачить знову шукати «новий курс»!
ВИСНОВОК. У організації протистояння агресивній російській владі, мета якої – знищення суверенітету, П. Порошенко є ефективним, переконливим і максимально працездатним Президентом. ЗА УМОВ ВІЙНИ і загрози існуванню держави, у дурмані внутрішніх чвар, зрад і змов, вважаю абсурдним кроком змінювати Верховного Головнокомандувача ЗСУ. Не розумно і безвідповідально – міняти Президента в час війни, в якій він перемагає. Пропоную – підставити плечі й перемагати гуртом – всією українською громадою.


Эра Альтрона. Второй фронт для Киева
emiliozk

Павел Казарин

Украина – не Россия. И один из пунктов в перечне отличий  - «государство», его роль, влияние и возможности.

Вся история российских «оттепелей» - это периоды ослабления государственного левиафана. Когда история сажала его на строгую диету – из-за конъюнктуры, проигранных войн или слома старых архитектур. Как только государство получало возможность окрепнуть – оно сжирало всех конкурентов.

А украинское государство никогда левиафаном не было. С первого дня своего существования оно оставалось самым слабым игроком за карточным столом.

Во многом, Украину спасло то, что у нас не было единого системообразующего ресурса - подобно российским нефти и газу. В нашей стране таких ресурсов было несколько и вокруг каждого в итоге сформировалась своя олигархическая группа. Каждая из них затем выстраивала эшелонированную систему обороны. Благодаря этой внутривидовой конкуренции в Украине рождалось все то, чем мы потом так гордились. Многопартийность. СМИ. Многоголосица.

Велик соблазн приписать авторство всего этого гражданскому обществу, но давайте начистоту. Гражданское общество в Украине не готово скидываться. Именно поэтому почти все общественные инициативы вынуждены жить на западные гранты. За украинскую демократию платят европейский и американский налогоплательщики.

Долгое время эта реальность была нашим статус-кво. Вплоть до того момента, пока в игру не вступил новый игрок. Тот самый, что решил, что Украина – избыточно Украина.

Российское вторжение делало ставку на слабость институциональной Украины. На то, что вся ее архитектура самозащиты не способна тягаться с соседом. На то, что карточный домик, каким видела Москва своего соседа, – развалится при первом дуновении восточного ветра.

Москва просчиталась. Оказалось, что обычные украинские граждане способны быть самостоятельными фигурами. Уходить на фронт. Волонтерить для армии. Создавать медиапроекты на коленке. Блицкрига не получилось. Попытка обнулить Украину не удалась.

Борцы за народное счастье

Впрочем, турбулентность на этом не закончилась. Потому что оспаривать украинскую монополию на насилие готовы еще и те, кто убежден, что нынешняя Украина – «недостаточно Украина».

Ничего нового. Уличные борцы за народное счастье неизбывны как осадки. До недавнего времени они были активны даже в соседней России – выбирая в качестве мишеней безответных мигрантов с востока и устраивая смотр сил на «русских маршах». Вторжение в Украину позволило Кремлю сравнительно безболезненно всех их утилизировать. Одних отправили в окопы на Донбасс, других – прикормили и поставили на службу, третьих – нейтрализовали через уголовные дела. Те, кто упрекал Путина за то, что тот недостаточно Путин, перестали представлять угрозу Кремлю.

Украинские борцы «за народное счастье» подобного сценария могут не страшиться. Потому что в Украине хватает крупных игроков, которые продолжают конкурировать с нынешней властью. В борьбе за ресурс уличные штурмовики могут рассматриваться как ценный актив самыми разными центрами влияния. Для кого-то они – идеальные исполнители грязной работы. Для кого-то – имиджевые робингуды, на фоне которых можно любого объявить шерифом ноттингемским. Для кого-то – удобные авторы резонансных медиаповодов.

Проблема лишь в том, что пока украинские игроки уверены, что это они используют радикалов, сами ребята в городском камуфляже уверены в обратном.

В воюющей стране, уставшей от коррупции, спрос на простые рецепты обречен быть высоким. Достаточно объявить власть – излишне вегетарианской. Заявить, что процедурность решения вопросов – ханжество. Увязать неслучившуюся победу с «излишней мягкотелостью». Простые ответы на сложные вопросы особенно приягательны, когда общество грезит про «рубильник счастья».

Покровители украинских крепышей могут верить в то, что они держат их на коротком поводке. Что ультиматумы властям, которые ставят их подопечные – всего лишь способ торга. Что в нужный момент любых активистов можно отправить на свалку истории. Что не мешает самим активистам воспринимать всю эту ситуацию зеркально.

Торговля справедливостью: выгодно, опасно

Особенность в том, что Украина и впрямь – не Россия. Государство здесь остается слабым, пугливым и нередко прислушивается к тем, кто громче крикнет. Регулярная ротация элит никому не позволяет надеяться на бессрочное пребывание в кресле. Полномочия можно потерять. А инвестиции в уличных «робин гудов» останутся – и могут дать отличные всходы.

Тем более, что уличные ребята торгуют идеей не «права», а «справедливости». В отличие от скучных академических понятий, справедливость удобна тем, что она всегда субъективна. У каждого свое собственное представление о ней – в отличие от бесстрастного закона, который в украинских условиях еще и скомпрометирован. В бедной стране справедливость часто становится синонимом права на месть и самосуд. На погром и насилие. На все то, что идет под густым соусом «традиций», «скреп» и прочей ископаемой дряни.

И если кому-то кажется, что «давно пора» и вообще «сил нет», то стоит напомнить, что маховик насилия никогда не бывает избирательным. Под его колеса рискует угодить каждый. Как известно, по Сталину ностальгируют в основном те, чьих дедушек он просто не успел расстрелять.

Безусловно, мы ни на что не обречены. Ни один сценарий не может претендовать на роль самосбывающегося прогноза. В конце концов, протестное голосование за «Свободу» в 2012 году не сделало эту политсилу трендмейкером в украинской политике. А война и неизбежное ожесточение все равно не позволило праворадикальным политикам перешагнуть проходной барьер. В конце концов, мы страна со слишком большим числом вводных, чтобы наше уравнение можно было рассчитать заранее на много шагов вперед. Но это не повод самоуспокоительно отмахиваться от любых попыток украинских башен воевать за власть ценой оспаривания государственной монополии на насилие.

Вполне достаточно того, что эту монополию на насилие оспаривает Москва.

https://www.liga.net/politics/articles/era-altrona-vtoroy-front-dlya-kieva?fbclid=IwAR2QGhb3qRMQ9ICoLaarbZGRqPA6JPMiiU7V7NW559oFk7kp61HNLn-CWZk


Назначение Кривоноса и его критики
emiliozk

Вот умеют

Кривоноса назначили вместо Гладковского в СНБО.

"Все, это 100% оплата его снятия с выборов, очередного коррупционера назначили, атататата".

Вполне вероятно, что это ранее спланированный политтехнологический ход.

Вполне вероятно, что это правда договор за снятие и открытую поддержку на выборах.

Ну так это при любом сценарии - правильный и умный ход.

Только как-то быстро вы, представители низших ступеней эволюции, забыли оборону Краматорского аэропорта, которой Кривонос командовал.

В полном окружении, в течении двух месяцев. Успешную оборону, кстати.

Успешную работу офицера в ССО замом командующего. ССО, которые реформируются по стандартам НАТО в первую очередь.

А так - незаслуженный человек. Не надо было назначать.

Вы умудряетесь всю свою аргументацию обнулить тем, что вы - мелко тщеславные и мелко брехливые негодяи.


Навала
emiliozk
Дмитро "Калинчук" Вовнянко
9 ч.


ЯКЩО ПРОТИ НАС ВСІ – МИ МУСИМО ПЕРЕМОГТИ

Інтернет став нагадувати поле бою. Оскаженіння сягнуло рівня 2014 р. – коли на наших мережах розважалася Москва. Таке не вперше – ми п’ять років живемо в такому режимі.

Майдани-3, блокаддурка, міхо-майданчик… Всі їх об’єднувало одне і те саме. Скажений лемент на соцмережах. Лють і сказ рівня вуличного мордобою. Мегатонни злоби. Галактики ненависті.

Від 1991 р. я не пригадую, аби якусь іншу владу шпетили так несамовито як владу нинішню – команду Петра Порошенка. Так не гнобили Кучму. Не гнобили Ющенка. Про Януковича й говорити марно – не розжени влада студентів, Революція Гідності тоді розійшлася б сама. Все до того йшло. А тут… Всі п’ять років – підряд.

І знаєте, що саме смішне в цьому всьому? Те, що здійнявши несамовиту хвилю люті в інтернеті, у всі попередні роки на виході вони постійно отримували пшик. Збіговисько маргіналів. Акції на три з половиною каліки. І щоразу, коли вони усвідомлювали, що знову обхезалися – лунало одне й те саме: «Порохоботів – ногами!» «Порохоботів – вішати!», тощо й тощо.

Нині – те саме. Реферат «Бігус-інфо» з мультиків і злитих кимось кримінальних справ, вочевидь став сигналом запуску нової навали на соцмережах – прямо під вибори. Звісно тепер вони волають: «Влада сама винна!» Лихо в тому, що я переконаний – ті хто на хвилі цих настроїв рвуться до влади, будуть набагато гірше. Перелічте самі лише їхні прізвища: Тимошенко, Гриценко, Бойко… Далі продовжувати? Ну й Комік – друг олігарха, поплічник по виведенню коштів з банку «Приват». Нове обличчя зі старими друзями…

Вони лементують. З тими самим інтонаціями, що «Іловайськ!», «Торгівля на крові!», «Влада бариг!» вони тепер волають: «Мародери!» Доказів не надають – навіщо? Як до мислячих людей вони до нас не ставляться – намагаються застосовувати технології впливу на натовп. З одного боку – ці, а з протилежного нам шепчуть лагідно: «Ваша безумовна підтримка Порошенка шкодить йому самому. Як вам не ай-яй-яй?!» Знаєте, а мені подібне вже казали. «Ваша безумовна підтримка України/Майдану вам шкодить – з Донбасом треба говорити!» - так нам співали боти Москви і сепари, у той самий час коли на Донбасі уже стріляли в наших солдат.

Знайомо?

Жоден президент не зробив так багато як Порошенко. І жодного не гнобили так шалено, як Порошенка. Чи може це бути збігом? Ні в якому разі. Дописувачі з Росії які натхненно агітують хто за Коміка, хто за Тимошенко – доказ. Ви самі можете побачити їх у коментах – масово.

Проти нас – олігархи, типу тих, що втратили банк «Приват», «Укрнафту», «Укртелеком»… Типу тих, хто зараз за кордоном у бігах – Коломойський, Фірташ, Онищенко. Проти нас – антикорупціонери, бо їм чітко сказали що халяви не буде і закон один для всіх – а вони думали їхня черга прийшла на потоках посидіти. Проти нас – вата, для неї ми просто вороги. Проти нас – ті хто мріють про «чарівника» і «татуся», який за них вирішить їхні проблеми і за ручку поведе їх в щасливе майбутнє. Проти нас ті для кого Україна – недостатньо Україна. Проти нас ті для кого Україна – аж занадто Україна…

Крім Порошенка, всі кандидати в президенти грають на популізмі – і випромінюють ненависть до Порошенка. Проти нас всі. Що нам робити?

Згадати старе правило. Якщо проти нас всі – ми мусимо перемогти.

Це – можливо. Треба не опускати руки. Не слухати ненависників. Не слухати аж надто солодких доброзичливців. Не вірити. Не боятися. Не просити. Робити те, що робити можемо.

Вірити у свою перемогу і знати – вибори покажуть все. Ми витримали п’ять років цього пекла – ми витримаємо до кінця.

Ми переможемо.

На данном изображении может находиться: 7 человек, люди улыбаются, толпа и на улице