?

Log in

No account? Create an account

Американська та малоросійська мрії
emiliozk
15 ч.

У США 2003 року було проведено соціологічне дослідження, яке показало прецікаву річ: 39% дорослих американців вважають, що вони належать до 1% найбагатших американців (або мають шанси ввійти до цього відсотка впродовж життя). Це відображення способу сприйняття, сформованого "Американською мрією", і це вже після руху гіпі, після Вотерґейта, після скандальної справи "Буш проти Ґора". Це спосіб мислення, притаманний значній частині нації. Я прочитав про це дослідження в контексті критичного аналізу концепції хибної свідомости, і тепер хочу побачити дзеркальне дослідження в Україні: скільки відсотків дорослих українців вважають, що вони належать до, скажімо, 5% найбідніших громадян.
П.С. Подібна соціологія вже існує. Ви таки не повірите, але 74% українців вважають, що живуть за межею бідности.


Пролетарська революція і як з нею боротися
emiliozk
Люди, які  аналізують причини того,  що відбулося 21  квітня, переважно знаходять їх у застосуванні якихось диявольських політтехнологій, що промили мізки 3/4 виборців. Бачуть ці технології  у наклепництві на Пороха, що лунало цілодобово по більшості  каналів ТБ. А політтехнологи Зе, займаючись саморекламою, розповідають про геніально винайдені ними  магічні схеми постачання окремиих месиджів  до цільовиих груп.

Як на мене, все це повна маячня. В будь- якій демократичній країні лайно льється на владу  потоками зі всіх змі.  І ніяких чарівних схем постачання  інформації  не існує. То політтехнологи собі просто ціну набивають.

А відбулося наступне.
В країні більшисть населення є носіями пролетарської етики, яка силою насаджувалася тут комуністами впродовж життя трьох поколінь. Важливими елементами такої свідомості є вороже ставлення до вільного ринку й сприйняття державного рабства у якості етичноого ідеалу.  Будь яке відхилення від державного рабства-це щось погане ("наживаються", "бариги" етс). Моральним орієнтиром є людина, яка нічому не вчилася, й, відтак, змушена заробляти на життя важкою та низько оплачуваною працею. Отакі люди складають сакралізований вічноправий та вічнонещасний нарід.
Носїї подібних переконань навіть  не те, що так думають, вони так відчувають. Свої персональні невдачі  вони пояснюють власною високою моральннстю, а успіх інших -їхнью аморальність й, навіть, злочинністю.

Отаку публіку, попри суттєву різницю між цими людьми у поглядах на все  інше, Зе Команді вдалося згуртувати за допомогою примітивної популістської утопії "Слуга народу". Тут нічого нового немає. Рівно те саме зробили більшовики 100 років тому. "Зелені" від "червоних" віідрізняться лише більшою  технологічністю. Замість товстих томів графоманського словоблуддя класиків марксизму- ленінізму , використаний легкий для сприйняття телесеріал.

Що буде й що робити
Якщо б була впевнеінсть у збереженні демократії й не було   війни,  то можна б було особливо не хвилюватися. Утопісти б швидко сіли у калюжу й безславно собі пішли  з влади, а громдяни отримали б важливий урок, щеплення проти утопій. Але утопісти зазвичай добре розуміють, що їх чекає швидкий провал, й починать масові репресії, аби знищити будь- яку опозицію до того моменту, коли їхня безпораднсть стане очевидною.

Ось на протидії такому сценарію й варто зосередити зусилля опозиції. Складність полягає в тому, що репресії будуть здійснюватися під популярним гаслом "Боротьба з корупцією". Це дуже зручне гасло для полцейського свавілля, бо в нашому суспільстві можна за бажанням звинуватити у корупції будь-кого. Саме на цю особливість слід звретати увагу співгромадян: вчора прийшли за Іваном, який, гад такий, оптимізував податки через ФОПи, а затра прийдуть за тобою, бо ти ж зарплату у конверті отримував.

Ефектива протидія репресіям
можлива за умов координації зусиль. Потрібно оцей елітарний клуб БПП  перетворити на справжню партію  з місцевми осередками й активістами. Є шанс залучити велику кількість людей з тих  25%. Якщо то буде, скажімо, мільйонна партія свідомих активних людей, це гранично ускладнить проведення репресій. Одночасно, слід бути гнучкими й конструктивними й пропонувати владі підтримку у всьому, що стосується війни.

Новости из Венесуэлы
emiliozk

Может, конечно, это не новость, но для меня - несомненно.

Итак: в Венесуэле есть, разумеется, своя секретная служба. Называется она SEBIN. Это аналог советского КГБ (то есть ФСБ+СВР). Вот здесь про нее: https://en.m.wikipedia.org/…/Bolivarian_Intelligence_Service

Понятное дело, что она замешана в огромном количестве нарушений прав человека, убийствах, торговле наркотиками и похищениях людей. То есть это опора режима Чавеса-Мадуро.

Так вот, ее руководитель, генерал Фигуэра (Manuel Ricardo Cristopher Figuera) вчера был смещен Мадурой со своего поста потому, что написал ему вот это письмо: https://www.lapatilla.com/…/comunicado-del-director-d…/amp/….

Письмо, разумеется, написано по-испански. Кому не лень, могут загнать в переводчик Гугла. Смысл письма таков: я, конечно, признаю, что Мадуро - главнокомандующий, но может уже хватит воровать? Вся страна разворована, нет самого необходимого. В этом тоже империя (т.е. США) виноваты?

По непроверенным сведениям, он хотел перейти на сторону Гуаидо, но (опа!) куда-то пропал... То ли его уже убили кубинские советники, то ли пригожинские, то ли свои особисты, то ли свои военные... Короче, все кто наживается на венесуэльской нефти и наркотрафике.

А может они его в тюрьму спрятали. Гуманисты же, боливарианские революционеры. Борцы с американским империализмом. Кумиры наших европейских левых дебилов...

Так или иначе, но год назад Фигуэра заменил на посту руководителя SEBIN чела, по фамилии Лопес. Вот здесь про него :http://www.poderopedia.org/…/personas/Gustavo_Gonzalez_Lopez

Короче, этот Лопес находится во всех санкционных списках (от США, ЕС, Швейцарии до даже Панамы). Чистое животное. Его обвиняют в пытках, торговле наркотиками, распространении оружия массового поражения и т.д.

Так вот. После исчезновения Фигуэра, Мадуро на пост руководителя SЕBIN вернул Лопеса, которого сам же выгнал год назад! (Какая неожиданность, правда?). Об этом здесь: https://www.reuters.com/…/us-venezuela-politics-maduro-sebi…

Я к чему это? А к тому, что, возможно, это не пропаганда Гуаидо, и военные действительно постепенно откалываются от Мадуро? Похоже процесс реально пошел, раз ему приходится возвращать на ключевые посты таких одиозных персонажей как Лопес?

Может более умеренные люди, которым есть что терять, не хотят больше себя связывать с этим мудаком?

ИМХО, разумеется...


Вова и вата
emiliozk

Після будь-якого «до побачення» неодмінно настає «добрий день».

Довго думав стосовно «много общего» між Україною та Росією.
Реальність така, що сьогодні, після анексії Криму та агресії на Донбасі,
з «общего» у нас залишилося тільки одне – це державний кордон.

2295 кілометрів і 400 метрів «общего».
І контроль за кожним міліметром з українського боку Росія повинна повернути.
Тільки тоді ми зможемо продовжити пошуки «общего».
А заборона експорту нафтопродуктів, відкриття пунктів видачі паспортів мешканцям окупованих територій, утримання українців у полоні ні на йоту не наближає врегулювання відносин між нашими країнами.
І «братськими» такі відносини точно називати не можна.

Тепер від «общего» до «частного».
Стосовно шоу, яке анонсував російський федеральний канал.
Хочу нагадати, що саме участь у телешоу зробила мене популярним в Україні і врешті-решт допомогла стати обраним Президентом України.
Ефір цього шоу, знятого багато років тому, на мій погляд, має дивний вигляд – у мене немає амбіцій зробити політичну кар’єру в Росії.

Від «частного» до «публичного».
Тішить, що російські політики освоїли новий для себе жанр – спілкування зі мною в публічному просторі.
Адже Інтернет, як відомо, все пам’ятає, і цю дискусію фіксуватимуть мільйони людей в усьому світі.
Тож запрошую у світ відкритості та публічності.
Долучайтеся до мережі – www.facebook.com

Viktoria Kartashova Я за вас голосовала как за Адекватного человека, я думаю Украине было достаточно одного майданутого президента, который разжигает межнациональную ненависть между людьми, может уже Хватит!


  • Маргарита Викторовна Уважаемый Владимир Александрович!Пожалуйста не забывайте о том,что за вас в большинстве своём проголосовал весь Юго-Восток,мы-надеялись,что после выборов страна возьмёт курс на мир и благополучие,а не на продолжение курса Порошенко-2.Мы верили в то,что вы будучи сам с Кривого Рога,поймёте,услышите нас и будете считаться с нашим мнением.Не будете продолжать стратегию нацизма.Но к сожалению,мы видим,что этим постом вы показываете продолжение старого курса,увы...А мы вам поверили,мы думали вы действительно что-то измените!Может стоит одуматься?Ведь получить доверие и поддержку можно,а потерять ее ещё легче.И Львов голосовал не за вас,а мы голосовали,так может стоит наше мнение в первую очередь учесть?А не одного региона страны?
    И почему вы не выразите свои соболезнования людям,невиннопогибшим 2 мая 2014 года в Одессе?
    Владимир Александрович,очень вас прошу,объедините народ,не делите!Выполните своё предвыборное обещание!


Ксения Грищенко Без нормальных отношений с Россией ничего хорошего нам не ждать. Очень жаль , что вы просто петезаменитель. За вас проголосовал Юго- Восток и у нас была капелька надежды, но видимо увы((( и где Ваша оценка событиям касательно Одессы? Нацизм , который возродил кондитер и дальше будет процветать?


Виктория Фроликова Наша песня хороша начинай сначало.Володымыро Олеусандровычу помните голосовали не за вас , а против пороха. Похоже вы этого не поняли.Шило на мыло поменяли.


Евгений Пигуляк Господин Владимир Зеленский, такое ощущение, что Вы заходите на поле Петра Порошенка. Та же риторика, те же сообщения. Если так будет продолжаться, то от Вашей поддержки народом останется малый процент. Если, конечно, это Ваша официальная позиция. Но сдаётся мне, что все больше похоже на то, что Зеленский =Порошенко, и никакой надежды на мир у нас нет.


Елена Ленина Не с того, Володя, Вы начали..! Голосовали не за Вас.., а против Порошенко. Так, что..очень быстро многие от Вас отвернутся.., при такой риторике.. Не будьте еще одним Петрушкой, которого дергают за веревочки.. А, похоже, что именно так и есть.. ! Разочарование..!


Галина Притуляк С такой риторикой у избранного президента нет никаких шансов договориться о чем либо, но и стать еще более смешным,чем сейчас. Думайте.) Стране нужен Мир. А пальцы веером - это вчерашний день.

Рома Чащин Володимир,многие за вас голосовали как за адекватного а не кастрюлеголового!Нам было достаточно одного майданутого президента,хватит!

Светлана Петрикевич Снова популизм, никто Крым Украине не вернёт, а значит судя по этому опусу-никакого диалога не будет, и конфликт будет дальше истощать Украину, а вас выбирали для другого.

Эдвард Стрелков Порошенко Light, лучше бы про трагедию 2 мая в Одессе написал, чем очередной антироссийский текст публиковать. Люди голосовали не за это!



Нина Юрова Главная ценность любого государства-ЛЮДИ.И если вы ,Владимир,это не усвоите,то и президент из вас будет никакой.
И без разницы на каком языке они говорят и на какой територии живут.Уйдут люди ,уйдёт и територия вместе с ними.Ведите борьбу за людей,за их жизнь,за их благополучие и благосостояние...
Идите и договаривайтесь с Путиным,

покуда не разгавкались окончательно...

Постмодерн
emiliozk

Мій друг Олександр Ройтбурд вважає, що вибори нового президента – "это победа постмодерна над архаикой". І в якомусь сенсі він має рацію.

Якщо вважати постмодерн ситуацією, в якій форми переважають над змістами, уявне та віртуальне перемагає реальне, а телевізор перемагає не лише холодильник, а й бойлер, мікрохвильовку і навіть електролобзик.

Але коли мені кажуть "постмодерн", перше, що я згадую – це романи Томаса Пінчона і Джона Барта, філософію Жака Дерріди, шизоаналіз Дельоза і Ґваттарі, різні "машини бажання", ризоми, дискурси та симулякри...

Одне слово, щось складне до чортиків (настільки, що, можливо, далеко не кожному доступне без спеціальної підготовки) або критичне і таке, що налаштовує на критичне мислення; сумнів у "великому наративі" і його деконструкція. Спробуйте почитати "Слова і речі" Мішеля Фуко, щоб далеко не ходити. Бодай перші 73 сторінки. А потім бодай самому собі перекажіть їх своїми словами.

Але якщо так, то ми й справді маємо якусь дуже вульгаризовану версію ситуації постмодерну, де замість сумніву і критичного мислення – медіакратія (у нашому випадку – влада олігархічного телевізора, вже не кажучи про захопливий світ діджиталу), а замість критики симулякру (як було в Бодріяра) – сам симулякр на чолі державної конструкції. І якщо "великим наративом" називати "архаїку", про яку говорить Олександр, і яка, вочевидь, утілена "архаїчними" ж "скрепами" "армії, мови та віри" та різних химер національного, що легко "виносяться за дужки" у вербальних конструкціях виборчого штабу, то можна припустити, що ця переможна версія постмодерну не зупинилася б у спробах їх деконструкції. Якби не реальність.

Отже, що би це означало на практиці, тобто в зіткненні з реальністю і так званою "системою"?

Ми матимемо гібридного президента зі специфічною картиною світу, завжди наполовину повного і наполовину порожнього. Акціонерне товариство, яке діятиме не в полі цінностей, а в полі інтересів – і необов'язково державних, і не завжди антидержавних. Те, що він нічого не обіцяв, не означає, що він нічого не робитиме. Але те, що він робитиме, не конче закінчиться чимось конкретним.

Його новий статус не передбачає деконструкції "скреп", бо він ішов на президента не для того. Бо й сама посада президента – "скрепа" ще та. Він змушений балансувати між "скрепами" (сюди ж, до речі, можна залічити й такі негативні явища нашої системи, як корупція чи нереформованість цілих сфер життя; так-так, корупція – це не просто негативне явище, а певний спосіб існування, який пронизує все суспільство) та суспільним запитом на зміни, який виявився найпотужнішим чинником цієї кампанії.

Я насправді ні йому, ні його акціонерами не заздрю. Бо цей суспільний запит на зміни – дивовижна у своїй постмодерній нез'ясовності конструкція. Я не вірю, що між запитом на зміни виборця Гриценка і запитом на зміни виборця Бойка, які віддали голоси у другому турі саме Зеленському, може існувати modus vivendi. Особисто я би не хотів опинитись у такому шпагаті між різними запитами на зміни, між вільним ринком і патерналізмом, між середнім класом і бюджетниками, між потребою в реформах і їхній здатності робити людям боляче, незручно та неприємно.

Зеленський від дати інавгурації стає функціональним українцем, а для нас це означає знову те саме, що й у випадку президентства Порошенка. І це "те саме" можна звести, хоч це, можливо, й парадоксально, до елементарної формули: "ворог не в Києві, а у Кремлі", абсолютно відмінної він головного месиджа команди переможця і, за перепрошенням, усього інформаційного дискурсу, який супроводжував нас останні п'ять років: "ворог не в Кремлі, а на Банковій". Тому в якомусь сенсі саме виборці Порошенка і є найнадійнішою опорою нового президента. Отакий-от постмодернізм.


Одесса. 2 Мая 2014.
emiliozk
Привожу еще раз репортаж одесссита свидетеля событий.


Тест
emiliozk
3 ч.

Згідно опублікованої сьогодні річної звітності Приватбанку, його збитки від кредитів Коломойському та іншим попереднім власникам становлять більше 210 млрд грн.

Це 6% від ВВП України 2018 року.

Власне, здатність Зеленського захистити від пов'язаного з ним олігарха ці 6% ВВП країни і покаже, чи буде він дієздатним президентом, чи просто маріонеткою в чужих руках.