June 23rd, 2019

Две позиции судей КС

В отличие от туманного и лукавого говномутства а ля Голохвастов («да, да, но - нет!), которое нам выдали 11 судей КС по поводу указа о роспуске парламента, «особые мнения против» от их коллег сформулированы предельно чётко и конкретно.
1. Коалиция - это лишь вспомогательный инструмент эффективной работы парламента. И если он, парламент, свои функции исполняет (сформировал правительство, поддерживает предлагаемые им законы), то роспуск такого парламента - это издевательство над конституцией.
2. Коалиция в ВР до 17 мая существовала и формально, имея в виду разницу между её списочным составом в 2014 и количеством заявлений о выходе, которые подали впоследствии народные депутаты.

Ну, а теперь о политическом аспекте этой истории. Жаль, что принципиальных судей в КС только пятеро. Но делать из этого вывод, что КС уже лёг по Зеленского, нельзя. Судьи, назначенные по квоте пятого президента, также поддержали очевидно абсурдное решение. Следует понимать, что штаб Порошенко непублично поддерживает досрочные выборы. И не только (даже не столько) потому, что боится дальнейшего падения рейтинга, от которого откусывают Голос и Гройсман. А, в первую очередь, потому, что боятся выглядеть людьми, цепляющимися за власть против воли народа.
Можно спорить, насколько такая позиция эффективна тактически, но этически она вполне понятна.

Тест на Коломойского

Скрупулёзная статья. Суть в том, что американское юридическое кольцо неуклонно сжимается вокруг редчайшего пройдохи современности - Коломойского.
Сам он это понял давно - поэтому, имея три паспорта БЕНЕлюкса (украинский, израильский и кипрский), решил, что в случае запроса американской Фемиды (а он, судя по всему, не за горами), в Украине ему будет даже спокойнее, чем в Израиле, который весьма неохотно выдаёт своих граждан.
Почему спокойнее? А угадайте с трёх раз... Не угадали? Тогда вы, наверное, голосовали за Зеленского. Для которого эта ситуация и станет главным тестом на то, чей он слуга.

ZN.UA
Контролирует ли Коломойский нового президента Украины?

Як Вова, тільки зі Львова

10 запитань, на які не зможе відповісти пан Вакарчук:

1) Чому пан Вакарчук говорить за нову політику, нові правила, за якими житиме країна, але весь процес будівництва його партії нічим не відрізняється від типової постсовкової схеми партійного будівництва?
Купили стару партію -> перейменували -> назбирали навколо лідера невідомих людей, без будь-яких зрозумілих принципів відбору -> запустили меседжі і рекламу за все хороше проти всього поганого.
Ні ідеології, ні дієвої програми, ні ідей, ні людей партія не має.

2) Чому пан Вакарчук говорить за нову політику, нові правила, за якими житиме країна, але питання фінансування його партії залишається абсолютно непрозорим. Під час кампанії нам показують якихось "спонсорів", які роблять внески кілька сотень тисяч гривень, в той час як кампанія коштує сотні мільйонів гривень і почалася задовго до цього.
Хто її фінансує? Перед ким несе фінансові зобов'язання пан Вакарчук і що обіцяє взамін?

3) Чому пан Вакарчук говорить за нову політику, нові правила, за якими житиме країна, але в своєму політичному турі щиро засіває співочою гречкою, замість обговорення з виборцями своєї політичної програми?
У Верховній раді він теж збирається співати? Чи працювати над законами? То чому співає на зустрічах з виборцями?
Чим це принципово відрізняється від того, що робили впродовж 28 років "старі політики", які мають піти?

4) Чому співочий безкоштовний тур Вакарчука проходить регіонами, де підтримка Порошенка є значною? Чому пан Вакарчук не їздить співати в Дніпро, Харків чи Одесу, там де перемагають його конкуренти з "95 кварталу" і Медведчук, а їздить в ті регіони де має шанси партія Порошенка?

5) Чим принципово відрізняється партія "Голос" від партії "Слуга народу"?
Такі ж невідомі персони, відібрані без будь-якого зрозумілого та прозорого принципу відбору.
Чому відсутність політичного досвіду, непрофесійність, нефаховість є предметом гордості обох партій, якщо в розвинутих демократичних країнах з сильними економіками і високим рівнем життя, цінується якраз протилежні характеристики політиків? Члени сенату США, як правило, десятки років є політиками нижчих рівнів, перед тим як стати сенаторами.

6) Чому пан Вакарчук говорить за нову політику, нові правила життя, які буде впроваджувати, якщо в сьогоднішній електоральній ситуації, від нього нічого не залежатиме в парламенті? Про які нові правила каже пан Вакарчук, якщо сам факт подібних обіцянок є такою звичною передвиборною брехнею?

7) Чому пан Вакарчук допускає можливість об'єднання з Слугою Народу, якщо це також "стара політика", де Вакарчук буде в коаліції слуг олігарха, з яким бореться Вакарчук.
Чи пан Вакарчук буде не зауважувати Коломойського, Богдана, Ткаченка та інших?

8) Чому, зважаючи на сумнівні електоральні перспективи, деструктивність самої ідеї "нових ліц" без фаху і досвіду, в умовах реваншу, пан Вакарчук намагається пройти в Раду за рахунок виборців Порошенка, а реваншистів практично не критикує, не намагається конкурувати з Зеленським? Чим це зумовлено: особистими амбіціями чи зобов'язаннями?

9) Чому пан Вакарчук вважає ворогом номер №1 України якусь абстрактну корупцію, а не російське військо, не росіян, які вбивають українців в Україні, які руйнують міста і села, які вивозять заводи в росію. які знищують Україну інформаційно?
Чи не є це спробою відвернути увагу від справжнього ворога, зосередившись на внутрішніх чварах, які нав'язують зовні?

10) Чому пан Вакарчук, який вважає, що ворогом №1 є корупція і олігархи, дезертирував з "поля бою" (з Верховної ради) тоді, коли відбувалися наймасштабніші корупційні процеси, коли олігархи прибирали до рук сотні державних монополій і формували свої імперії? Чому він тоді не говорив про корупцію, про олігархів, чому не захищав Україну від них, чому не захищав українську армію від деребану, чому не висловлювався з приводу кабального газового контракту і Харківських угод, чому нічого не казав, коли в 2013 росія ввела санкції проти України, чому був пасивним під час Революції Гідності, коли українців вбивали?
Чому захисником він став аж тепер, повторюючи солодку лабуду, яку 28 років перед виборами говорили "старі політики"?

НИКОГДА нельзя опускать руки

Life's lessons

В ходе этой войны я несколько раз думал "учитывая обстоятельства, ЗАЧЕМ они борются? На что они надеются вообще?"
Я думал так и о НИХ, и, признаюсь, даже о НАС...
Потому что были ситуации, когда надежды на положительный исход не было.

Однако, чудеса случаются.
Чудеса случаются на наших глазах - то что вчера казалось прочным хайвеем, теперь может оказаться непроходимым болотом.
Но бывает и наоборот. Еще как бывает!

И самое худшее. Самое глYпое, что можно сделать в данной ситуации - это опустить руки.

Кстати, ЦИК подал АППЕЛЯЦИЮ насчет решения Печерского суда относительно "жокея" Онищенко (которому печерский суд разрешил баллотироваться)
А еще ЦИК отказался регистрировать кандидатом в нардепы А.Клюева.

Это примеры. К слову.

НИКОГДА нельзя опускать руки.
Потому что в нашем динамичном мире - ситуация быстро меняется. И когда победа будет практически у тебя в руках - нужно быть к ней ГОТОВЫМ.
Тримаймося!