July 1st, 2019

Разрешить Луганску и Донецку разговаривать на русском языке

На РБК-Украина вышло свежее интервью главы Офиса президента Андрея Богдана. В нем помимо прочего есть такой фрагмент: Богдан и журналист спорят о том, стоит ли "разрешить Луганску и Донецку разговаривать на русском языке".

"Мы можем Донецкой и Луганской области разрешить разговаривать на русском языке, если у нас начнется мир в стране? Ставим вопрос – "да/нет". Если можем, тогда Донецк и Луганск общаются на русском языке" - говорит Богдан.

https://www.rbc.ua/…/andrey-bogdan-razreshil-donetsku-lugan…

Не знаю, бывал ли глава ОП в Донецке и Луганске, но если он вдруг не знает, то хочу сказать, что ни разу, ни одного дня никто не запрещал в этих областях разговаривать на русском языке. Равно, как и в других областях тоже. Нет ни одной области в Украине, где было бы запрещено разговаривать на русском языке. Люди как общались, так и продолжают общаться и на русском, и на других языках, на которых им вздумается.

Не понятно, почему журналист, который брал интервью, не поправил Богдана, а согласился с этим тезисом и стал спрашивать, как быть с Харьковом и Одессой. Как будто и там кто-то запрещает людям говорить на русском языке.

Кроме того, важно понимать, что война началась вовсе не потому, что кто-то запрещал жителям Донбасса говорить на русском языке. Следовательно, "разрешив русский язык", невозможно добиться мира. Жители Донбасса вообще с самого начала не хотели и не готовы были воевать. Поэтому войну пришлось начинать российским диверсантам, которые вторглись в Славянск из Ростовской области. Сама "ДНР" была основана российскими гражданами - Игорем Гиркиным и Александром Бородаем. Управляются и снабжаются так называемые "республики" из Москвы. Причем здесь жители Донбасса вообще?

Население Донбасса не решает на территории ОРДЛО ровным счетом ничего. Его лишили права выбирать себе даже депутатов сельских советов! Следовательно, можно "разрешить" в Донецке и Луганске хоть китайский язык - это ничего не изменит.
Потому что по-настоящему решения о мире/войне будут принимать не жители Донбасса, а российские власти.

Кадыровщина в ПАСЕ

Немного кадыровщины вам в Страсбург! Сразу после голосования за возвращение российской делегации один из ее видных членов Шамсаил Саралиев (на фото) угрожал литовскому депутату Эммануэлису Зингерису, автору доклада об убийстве Бориса Немцова, от имени Рамзана Кадырова. Так и сказал: "Я - Кадыров" и начал настойчиво приглашать коллегу в Чечню. Но Зингерис, как назло, внесен в черный список невъездных европейских политиков. По словам помощницы Саралиева, литовец немедленно сознался в работе на израильскую разведку. А чеченский делегат намерен и дальше отражать "лживые, провокационные выпады" и учить европейцев уму-разуму. Надеемся, его выдвинут в вице-спикеры ПАСЕ вместо провалившегося Слуцкого. #ПохищениеСоветаЕвропы

Модернизированная версия Партии Регионов

Из интервью главы президентского офиса Андрея Богдана следует, что ситуацию на Донбассе можно урегулировать, если признать за жителями региона право говорить на русском языке и вернуться к модели «региональных языков» времён закона Кивалова-Колесниченко.
Это утверждение чиновника в точности повторяет тезисы российской пропаганды, утверждающей, что «восстание» на Донбассе началось из-за страданий по языку. Но это - ложь. На Донбассе не было никакого восстания, а было вторжение российских диверсантов, а затем и регулярных войск и предательство местных чиновников и силовиков. Вот что там было. Вот почему на освобождённых территориях Донбасса никто не говорит, что его ущемляют по языку.
Жители Донбасса - такие же русифицированные украинцы, как и многие другие жители восточных и южных областей страны. И задача государства - вернуть им родной язык, а не содействовать сохранению позиций империи с помощью собственных законов.
Впрочем, для кого я это все пишу? Я уж и не знаю, что должны ещё сказать и сделать чиновники Зеленского, чтобы украинцы поняли: новая власть - это старая власть. Модернизированная версия Партии Регионов, чьи намерения и действия приведут к такому же кризису и краху, как и действия их предшественников.

Володимиру доведеться пошукати інших "перемог"

Зрозуміло, що перед виборами до ВР Зеленському треба терміново втюхати своїм прибічникам якийсь профільний здобуток. І бажано не брєдні офшорно-портновського Богдана. Тим більше, що сам Богдан визнає: рейтинг СН падає, його відкусує Опоплатформа і т.ін.

Ядерний електорат Зеленського "втомився від війни" (хоча не воював) і хоче миру. Оскільки зі зниженням тарифів і звільненням полонених у Зеленського не складається - він пробує "встановити мир". Але і тут - мимо.

Від часу, коли Зеленський став президентом, кількість загиблих на фронті не зменшилася. Число обстрілів - точно зросло, калібр - також.
Не маючи важелів і впливу на сепарів, верховний, прости господи, головнокомандувач намагається представити картину так, ніби офігенним кроком до миру є розведення військ біля Станиці Луганської.

Але це не так. Розведення під Станицею - локальна справа суто станичнолуганського п'ятачка.

Про це розведення було домовлено в ТКГ ще при Порошенку-Кучмі-Марчуку восени 2016 року. Це і не перемога, і не зрада, а спроба вирішити гуманітарну проблему в Станиці навколо напівзруйнованого мостового переходу, на КПВВ.

Ця ділянка - одна з трьох, щодо яких домовлялися про розведення при Порошенкові. На двох інших "розвелися" і забули ще у 2016-му.

У цьому немає нічого поганого. (Так, можуть виникнути певні загрози щодо "кидалова" іншою стороною, але, кажуть, наші здатні війська перестрахуватися й повернутися на ті нещасні 500 метрів).

Головне - розведення в Станиці насправді ніяк не пов'язане з інтенсивністю бойових дій на інших ділянках фронту.

У Станиці і так - з огляду на загрозу цивільним, КПВВ - майже не стріляють вже дуже давно (хоча сторони стояли дуже близько).
Натомість подивіться на щоденні зведення: одночасно з розведенням у Станиці "по сусідству" в Луганській області війна не те що не стихає, а загострюється. День у день працюють важкі міномети, ствольна артилерія, ПТКРи, не кажучи вже про легше озброєння.

Тож Володимиру даремно "здається", що "це перший крок до стабільного припинення вогню по всій лінії розмежування, який відбувся завдяки розблокуванню Мінського процесу".

Мінський процес - не самоціль, а лише засіб. Який уже п'ять років засвідчує свою майже нульову спроможність.
"Розблокування" Мінська - не здобуток Зеленського, а логічний наслідок завершення президентських виборів в Україні.

Навіть про звільнення чотирьох полонених з ОРДЛО (треба зазначити, досить стрьомних) домовилися не Кучма чи Лутковська в ТКГ, а Медведчук із Путіним.

Тож Володимиру доведеться пошукати інших "перемог".

Ще раз велкам ту реальний світ. Те.

Занимайтесь Украиной уже, наконец, а не собственным самоутверждением!

Богдан предложил сделать русский официальным языком на Донбассе. Руководитель Офиса президента Андрей Богдан допустил возможность предоставления русскому языку статуса официального на территории Луганскй и Донецкой области.
Такое заявление прозвучало в интервью "РБК-Украина". Отмечается, что это может произойти с помощью референдума.
"Мы можем Донецкой и Луганской области позволить разговаривать на русском языке, если у нас начнется мир в стране? Ставим вопрос – "да/нет". Если можем, тогда Донецк и Луганск общаются на русском языке", – сказал он.
Отвечая на вопрос, "а если так же захочет Харьков и Одесса", Богдан сказал: "Давайте тогда всех заставим разговаривать по-украински? Тогда остановимся на том, что Украина – это у нас будет Тернопольская, Львовская и Ивано-Франковская области".
В то же время Богдан выступает против того, чтобы сделать русский вторым государственным.
"Я сам со Львова, у меня же там "бандеровцы", я за украинский язык и я за Украину. Но у нас есть проблема, ее надо решать. Мы говорим бесконечно, а ничего не решаем, а надо решать", - уточнил он.

Я, когда читаю новости из АП, каждый раз невольно смотрю - а нет ли у этих людей хвостов? Перепончатых крылышек? Зеленой чешуи?
Потому что у меня совершенно стойкое ощущение, что к власти в Украине пришли инопланетяне. Рептилоиды, блин.Неизведанные формы жизни.
Ну или как минимум люди, последние пять лет обитавшие где угодно - на необитаемом острове, на космической станции, на астероиде, на Нибиру, в дальнем космосе, в межгалактической сверхмассивной черной дыре - но точно не в Украине.
Последних пяти лет в их головах - как и не было.
В каком мире они существовали, какой информационный продукт потребляли - фиг его знает, товарищ прапорщик...
С 2014 по 2019 год Украина прошла все эти грабли. Вот ровно все. Пошагово. По пунктам. Попытки договориться с молодыми республиками. С Путиным. Перестать стрелять в одностороннем порядке. Развести войска. Провести референдум. Дать региональный статус русскому языку...
Тогда, пять лет назад, никто не знал, что делать. И как делать. Нет, ну один там беженец из Мордора трубил во все трубы, но его не слушали, потому что каждый свои шишки должен набить сам, видимо. Иначе опыт не приобретается.
И вот первые месяцы страна металась туда-сюда. Наступая на все грабли подряд.
Одностороннее прекращение огня.
Фигак граблей по лбу!
Горы погибших. Ага, не работает. Не надо идти в эту сторону.
Развести войска.
Фигак греблей по лбу! Еще горы погибших. Ага, и это тоже не работает. Надо как-то по другому.
И вот так, пошагово, пограбельно, по пунктам, за пять лет, наконец этот бесценный опыт приобретен.
Ценой проб и ошибок. Ценой прохождения по всем граблям. Ценой понимания, что на эти вот грабли наступать нельзя. А вот в этом направлении можно идти.
Ценой тринадцати тысяч жизней.
Каждый этот шаг, каждая эта ошибка, каждый этот опыт - оплачен чей-то жизнью.
Этот путь нарабатывался годами.
За огромную цену.
И вот, спустя пять лет, прилетают, мммать, какие-то рептилоиды, и - вот тебе мочало, начинай сначала.
А давайте попробуем прекратить стрелять и посмотрим, что будет?
Блядь. Да пробовали уже. Херово будет. Не надо.
А давайте попробуем развести войска, и посмотрим, что будет?
Блядь. Да пробовали уже. Херово будет. Не надо.
А давайте начнем дискуссию про русский язык и посмотрим, что будет.
Блядь. Рептилоиды. Послушайте. Пять лет уже прошло, пять лет назад пробовали уже, вы где были-то, блин? Не надо. Херово будет.
Эту риторику можно было вести пять лет назад. Пять лет назад я бы и сам придерживался такой точки зрения - ну хотят они писать "Донецк" вместо "Донецьк" - да и черт с ними. Не класть же из-за этого людей. Не начинать же войну. Давайте попробуем избежать кровопролития.
Избежать не удалось. Война началась. Человеческие жизни были положены.
Их ценой, ценой этих жизней, выработана единственно правильная стратегия развития страны, у которой в соседстве находится Мордор - "Армия. Мова. Вера".
Если империя делает свой язык инструментом своей гибридной войны - всё, разговоры про язык закончены. Разговоры про язык, про культуру, про наше всё, про сериал "Сваты", про вконташу и яндекс, про культурный обмен, про выступления артистов - всё, разговор закончен.
Не о чем больше говорить.
Пытались. Получили войну и оккупацию.
Всё, перелом произошел. Он в сознании людей уже произошел. Он закрепился уже в сознании людей.
И тут вылезает инопланетянин - а давайте...
Блин! Да заткнись ты уже со своими референдумами! Нет, не давайте! Всё, проехали! Будут говорить на украинском! Время рассусоливаний прошло! Будет мова! Везде! По всей стране! Которая зовется Украина! Точка!
А вы, друзья, возвращайтесь уже в реальность. Перемотайте свою машинку времени. Выйдите, и зайдите как положено - в две тысячи девятнадцатом.
Ваше желание еще раз пнуть попередника на чем только можно понятно. То, что вы до сих пор воююете не с Путиным, а с Порошенко - настолько очевидно, настолько бросается в глаза, что это уже даже не прилично.
Но в попытках поднагадить шоколадному барыге в тапки на каждом шагу вы раз за разом наносите удар по собственной стране.
Всё, нет барыги уже. Забудьте про него.
Вернитесь в реальность.
И занимайтесь Украиной уже, наконец, а не собственным самоутверждением.

За полдня...

Секретарь СНБО Александр Данилюк заявил, что в визовом режиме с Россией нет необходимости.

Суд разрешил Клюеву баллотироваться в депутаты, признав, что проживание в Донецке является проживанием в Украине.

Андрей Богдан предложил провести референдум по приданию русскому языку статуса второго регионального.

Президент Владимир Зеленский дал поручение премьер-министру Владимиру Гройсману вынести министру иностранных дел Павлу Климкину дисциплинарное взыскание.

Сам Павел Климкин ушел в "политический отпуск"

На востоке обстреляна из ПТУРа машина медиков, один погиб один в тяжелом состоянии.

Понедельник, 15.00. Похоже, норма теперь - по пять пиздецов за полдня.
Это я еще интервью Разумкова не читал.

Омелян спростовує безграмотну мячню Богдана

🇺🇦
Уважно прочитав інтерв`ю керівника Офісу Президента України, чи як часто називають, віце-президента пана Богдана.

Вкотре пересвідчився, що ми знаходимося на діаметрально протилежних позиціях з абсолютної більшості питань, які стосують організації роботи і функціонування держави.

Окрім, звісно, загальних підходів, що у всіх все має бути добре вже.

У своїй роботі звик коментувати або те, чим безпосередньо займаюся, або те, що добре знаю.

Тому, не можу не прокоментувати бачення пана Богдана розвитку дорожньої галузі.

1. «И с ремонтом дорог будем кардинально менять ситуацию. Мы не выбираем те деньги, которые нам дает на дороги Европейский союз, потому что тогда конкурс на компанию, контроль качества, бюджет и процедуру допуска к конкурсу определяет Европейский союз. Зачем тратить свое время на рентабельность 3-5%, это ведь неинтересно, когда можешь своровать с бюджета? Наши выбирают 10-15% финансирования, которое дает Европейский союз»

Повна маячня. По-перше, хлопці, добре, що є те, що ви хочете міняти. Бо три роки тому не було «ситуації з ремонтом доріг». Грошей на ремонт доріг не було, за дороги, побудовані під Євро-2012, ми розраховуємося до сих пір. Коли будували Київ-Одеса, то в ці роки жодної іншої дороги не ремонтували/не будували. Три роки тому в Україні було зо дві компанії, які могли бодай щось робити з дорогами.

Ми запустили процес не з нуля, а з мінусової позначки, зі зруйнованої галузі, мільярдів боргів і 95% знищених шляхів від папєрєдніків.
З 2016 року створено Дорожній фонд, який означає, що гроші на дороги є і будуть, якщо ви це не профукаєте, звісно. Проведено децентралізацію Укравтодору і дороги місцевого значення разом із фінансуванням передано на місця. До речі, подивіться на Дніпропетровську, Одеську, Львівську, Тернопільську області - там очільники областей разом з командами зійснили революцію в дорожніх сферах - так багато не будували ніколи. В Полтавській області реалізується великий проект зі спорудження першої бетонної дороги.
Створено десятки українських дорожньо-будівельних фірм. Вперше українські дорожники повертаються до України з-за кордону, бо тут є робота і гідна зарплатня.
Працюють і іноземні: ЄС, Туреччина, Білорусь, Китай.
Всі дороги за публічні кошти будуються з 5-10 річною гарантією, за найнижчою ціною в Європі, з контролем якості як з боку держави, так і професійних громадських організацій.

По-друге, за три роки використано 112,7 млн євро та 153 млн доларів кредитних коштів МФО, це при тому, що всю проектну документацію ми робимо з нуля. Ще 57 млн євро та 99 млн доларів буде використано до кінця цього року.

Ніяких проблем чи непорозумінь щодо вибірки кредитних коштів МФО на дорожні роботи в Україні немає. Навпаки, всі МФО в один голос кажуть, що ми рекордно наростили вибірку.

Більше того, вперше отримали 50 млн євро грантових коштів ЄС на будівництво українських шляхів.

Йдемо далі:

2. «А мы хотим, наоборот, все государственные деньги отдать Европейскому союзу. Мы им даем миллиард, а они его мультиплицируют в десять, но только при условии, чтобы ни один из наших не имел отношения к распределению этих средств и контролю качества»

Для того, щоб ми ЄС дали мільярд, а він нам десять - є одна проста умова. Україна повинна стати державою-членом ЄС.
Саме так Польща, Словаччина, Болгарія, Румунія, а перед тим Іспанія, Португалія та інші отримали десятки мільярдів євро на інфраструктуру і не тільки. Сплачуючи при цьому невисокі членські внески.
Іншого шляху немає!

Також хотів би повідомити, якщо це сюрприз, всі міжнародні тендери відбуваються не за системою Прозорро, а за правилами кредиторів. Перемагають на них іноземні компанії, вартість будівництва є значно дорожчою, а гарантія на виконані роботи лише до двох років.

Тому, тут велике питання, що є кращим і дешевшим.

Не вірите нам чи українським дорожнім компаніям, запитайте у CoST Ukraine. Вони, до речі, найближчим часом будуть проводити навчальний семінар щодо того, як будувати і контролювати якість будівництва автошляхів.

Пошліть туди майбутнього міністра інфраструктури. Йому буде цікаво і пізнавально.

Бо, щоб правильно поставити запитання, треба знати більше частину відповіді.
Але в цьому випадку, боюся, треба розпочинати з найпростішого, з азів.

І, як підсумок: дорожня інфраструктура - це великі державні проекти коштом платників податків. Навіть у розвинутих державах концесійні дороги налічують не більше 5-10 % автомобільної мережі.
Вперше з 1980-х років дорожня галузь належить до державного приорітету.
Не забудьте, наступного року Дорожній фонд повинен отримати не менше 75 млрд грн.
І додаткове фінансування на дороги між райцентрами, якщо хочете показати виборцям власний результат.
Побачимо, як буде далі

Відеосюжет, якого немає

Я розумію, що не знайдеться такого журналіста, який зараз би поїхав і зняв сюжет про загиблого військового медика.

Почав би з кадрів розведення, потім відео «президента» де він радіє який важливий крок сьогодні зробили до миру і що «не треба піддаватись на провокації».

А потім залишки хаммеру і труп загиблого військового медика.

Да, труп. Да, крупним планом.

А в кінці простий меседж всім Українцям - ви зробили це разом.

Да, отака чорнуха, маніпуляція, щоб всі срали кирпичами. І крутити її по всіх каналах цілодобово.

Шкода, що не знайдеться такого журналіста