July 6th, 2019

ПреЗедентский конкурс

В ОПУ Зеленского объявили конкурс  на знание  названий столиц  государств. Это взорвало социальные сети. Называем города ппобедители (по нашему мнению)

1. Вена- столица  Австралии

2. Стокгольм- столица Швейцарии

3. Биробиджан- столица Израиля

Він думає, що став царем

Починаючи з указу про розгін парламенту і до відмін указів попереднього президента чи звільнення посадових осіб це тупе безграмотне пихате чмо навіть не вважає за потрібне дати наказ своїм холуям якось обґрунтувати свої вчинки-забаганки: просто «звільнити» - і досить. Нічого подібного в нашій історії ще не було

Сваты - это не липецкая фабрика Зеленского. Это гораздо хуже.

Сваты - это липецкая фабрика Зеленского?

Если коротко - нет. Сваты - это гораздо хуже.

Что такое липецкая фабрика в истории президента Порошенко? Это материальный актив, который был в собственности Порошенко до войны и до его президентства и приносил ему прибыль. Что случилось с фабрикой? После эскалации конфликта фабрика была арестована и остановлена. Т е в результате президентства Порошенко липецкая фабрика перестала приносить ему прибыль и винить его можно только в том, что он пожадничал и не продал ее сразу, как вступил в должность. Но сама должность и работа на ней привела именно что к потере дохода от липецкой фабрики.

Что такое Сваты? Помимо того, что это сериал сомнительного качества, пропагандирующие стереотипы об Украине и украинцах? В котором, к тому же, главную роль играет враг Украины. Это нематериальный актив, который до войны приносил прибыль Зеленскому. Но в результате был запрещен на территории Украины. Что случилось, когда Зеленский вступил в должность? Этот актив снова стал приносить ему прибыль. Таким образом, вступление президента Зеленского в должность прямо привело к росту его дохода после решения украинских властей о том, что сериал Сваты можно показывать.

Почувствовали разницу?

Сериал Сваты - это маркер. И это непривычный вариант прямой коррупции. Когда политик использует должность для получения дохода.

Таким образом, возврат сериала Сваты не только демонстрирует весь набор негативных ценностей команды президента. То что они поощряют пропаганду русского мира. То что они видят в украинцах малоросов. То, что незаконное посещение Крыма для них не проблема. Это все моральная плоскость. Но это еще и коррупция. Очевидная, открытая, вульгарная.

Могут ли сказать, что это мелочи и копейки по сравнению с общим уровнем коррупции в стране? Могут. И даже будут правы. Мелочи. Но и липецкая фабрика не была проблемой, но стала мемом. Где переход от незначительной коррупции к уже важной? Когда это случится?

Кто может поручится, что Зеленский не решил идти в президенты, обидевшись на запрет Сватов? И не решив восстановить «справедливость»? И очевидно, что этот интерес абсолютно корыстен. И ему наплевать на информационную войну, развязанную Россией.

Либо ты считаешь Россию агрессором, либо нет. Тут нет полутонов.

Либо у тебя нулевая толерантность к коррупции, либо нет и ты начинаешь с малого использовать свою должность для получения прибыли.

Нельзя быть наполовину беременным. Нельзя быть на половину украинским президентом, а на половину губернатором Малоросии.

Либо мы строим Украину, понимая, что Россия враг. Либо живем в зазеркалье, где есть отдельно российские войска, а отдельно ценности русского мира, запуская последние вместе со Сватами и Артурами Пирожковыми. И тогда построить можно только Малоросию. Которая, кстати, всегда будет оставаться бедной. Потому что в русском мире нет места европейским ценностям, нет места верховенству права. А без этого мы всегда будем оставаться бедным Гуляй-полем.

От себя: добавлю, что после вступления Пети на должность  фабрика стала активом, который нельзя было продать.  Разве что  подарить с большой   доплатой. Но ради  этого Пете надо было все бросить и только дарением и  заниматься. Так что, "пожадничал" тут неуместный глагол

Цікаві міркування стосовно нашої зовнішньої політики

ЯКІ ЗМІНИ НАСПРАВДІ МОЖУТЬ БУТИ ВАЖЛИВИМИ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ?
Преамбула: навіяно одночасно квітневою статтею консервативного радника-ідеолога президента Трампа Майкла Ентона у Foreign Policy та епізодами візиту президента Зеленського до Канади. Отже:
1. Насамперед, дискусія щодо багатостраждального Будапештського меморандуму точиться і далі зовсім не просто так (колись доводилося вивчати цю тему максимально глибоко, але бібліографію у пост не вставиш, хоча у бібліотеці Вернадського посилання є): формальне виконання двома гарантами з трьох їхніх зобов'язань(скликання Радбезу ООН) не має жодного стосунку до справжнього значення цього документу, оскільки він став ледь не підмурівком для NPT (Угоди про нерозповсюдження ядерної зброї та технологій). Відповідно, якщо Будапештський меморандум припинив діяти, так само зник і сенс належності України до цієї угоди. Як відомо, адміністрація Трампа у питанні розмірів клубу ядерних держав має суттєві відмінності від усіх попередніх адміністрацій. Її пріоритет радше полягає у належності ядерних держав до кола союзників і партнерів США. Робимо висновки.
2. Бойкот діяльності, або "навіть" призупинення членства у ПАРЄ, яка хоча із часом і вросла в коло інститутів ЄС у якості "гуманітарного департаменту", але інтегральною частиною системи Союзу ажніяк не є, буде підтриманий чималою групою країн, давно і небезпідставно роззлючених одкровенною політичною проституцією страсбурзької бюрократії. А крім того, відкритим переслідуванням Францією і Німеччиною своїх егоїстичних інтересів за рахунок інтересів України і не тільки її. Вірогідно, до кінця липня до цієї групи приєднається і Велика Британія. Згадуючи логіку статті д-ра Ентона про "націоналізм, побудований на принципах", як ядро "доктрини Трампа", сенс якого у тому, щоби враховувати національні інтереси інших у тій ж мірі, якою вони враховують твої - є привід поміркувати про те, хто і як враховує українські інтереси, і, ширше, до якої саме Європи ми прагнемо?
3. Допоки Париж, Берлін і Гаага будуть задкувати перед кримінально-терористичним режимом Путіна - навіть якщо ми виконаємо всі стандарти НАТО 100500 разів і ще раз по колу, і то навряд чи отримаємо запрошення до членства. Які існують інші варіанти, крім відновлення (будь-яким шляхом) власного ядерного арсеналу? Це, вірогідно, запозичення військово-політичної моделі Ізраїля, або ж сепаратні військові угоди зі США або КНР. Такими є чотири відкриті карти на столі.
4. Добре, так чи інакше, що після США і Франції, умовно знов отримаємо військову (або подійного призначення - те, що купляє МВС) техніку з Канади (раніше це була, здається, стрілецька зброя). Проте, важливо, щоби такі домовленості розповсюджувалися би і на авіацію, а взагалі, головна база продовження переоснащення ВСУ має бути своя. Або - частково спільна із сусідами. У тому числі із членами НАТО і ЄС з Центральної Європи, із якими слід врегулювати деякі питання, що не є для України першочерговими, проте їхнє вирішення трохи "розвантажить" США, які наразі знов роблять ставку на "молоду Європу".
5. У Канаді діючий президент, як і його попередники, сказав чимало гарних, позитивних і оптимістичних слів нашим діаспорянам, чий внесок у нашу стійкість за ці роки став неоціненним. Але, на мій погляд, він не сказав головного. А саме. Доходи українського бюджету на 2019 рік сягають майже $40 млрд. Тоді чому ж ми не можемо (або не хочемо) знайти бодай $0,5-1 млрд на рік на потреби нашої громади в Північній Америці та решті інших ключових країн? Таким чином, одним ударом перебиваючи як потуги агресора, так і проявляючи довгоочікувану вдячність? При цьому - діючи на вістрі сучасного тренду світової політики. Який тепер називається дуже просто: "Національний Пріоритет".

Почему их нельзя называть «сепаратистами»? Будущий груз-200, так и говорите.

Евген Цибуленко

Примечание редакции. Сами порой грешим терминологическими неточностями. Но считаем нужным републиковать этот материал наших коллег из Эстонии.

Начиная с лета 2014 года, в конфликте начали принимать непосредственное участие сухопутные войска и ВДВ РФ, причём это участие заключалось как в безнаказанных обстрелах украинской территории с территории РФ (ВС Украины не могли отвечать на эти обстрелы из-за опасения спровоцировать более масштабное вторжение), так и в прямом вторжении на территорию Украины. Максимальное участие регулярной российской армии — по разным оценкам от 8 до 12 усиленных БТГ, отмечалось во время иловайских событий, а также во время штурма Дебальцево. Кроме этого, РФ активно поставляла оружие (включая тяжёлое) местным коллаборационистам, в том числе образцы вооружения, которые никогда не состояли на вооружении ВС Украины. Этот момент принципиален в связи с тем, что пособники оккупантов пытались объяснить наличие у них тяжёлых вооружений тем, что они якобы захватили его в боях против армии Украины.

С полным списком частей и подразделений российской армии, которые принимали участие в войне против Украины, а также предоставленной коллаборационистам военной техники, можно ознакомиться в базе данных Inform Napalm. Информация переведена на многие языки мира, включая украинский, русский и английский. Сами коллаборанты неоднократно отмечали, что именно присутствие регулярных российских войск было решающим для победы в боях. На начальном этапе конфликта РФ не утруждала себя даже тем, чтобы найти местных коллаборантов для занятия руководящих политических должностей. Например, первым так называемым «председателем Совета министров Донецкой Народной Республики» был гражданин России Александр Бородай, тесно связанный с российскими спецслужбами. Отдельно стоит отметить так называемые «гуманитарные конвои» РФ, которые под прикрытием гуманитарной деятельности активно используются для доставки на оккупированные территории оружия и боеприпасов, а также для вывоза погибших российских военнослужащих.

Если на начальном этапе войны, воспользовавшись неразберихой военного времени, на оккупированных территориях и действовали отдельные неподконтрольные Кремлю бандформирования, то за последние годы все военные подразделения коллаборантов были взяты под полный контроль российским командованием и сведены в два корпуса — так называемые «1-й армейский корпус ДНР» и «2-й армейский корпус ЛНР». Оба корпуса по факту являются частью недавно воссозданной 8-й гвардейской общевойсковой армии РФ.

Вопрос заключается в том, можем ли называть пособников (коллаборационистов) российских агрессоров — «сепаратистами»? Очевидно, что нет. С таким же успехом «сепаратистами» можно было бы назвать войска генерала Власова или режим маршала Петена, которые контролировали некоторые территории во время Второй мировой войны. Но всем было ясно, что держатся они лишь за счёт поддержки Вермахта.

Вот и в данном случае термины «сепаратисты», «ополченцы» и, как следствие, «гражданская война» введены в оборот российской пропагандой намеренно, чтобы закамуфлировать участие в конфликте РФ и представить войну, развязанную Россией, как внутреннее дело Украины.

Приложение:

General Assembly of the United Nations:

“Territorial integrity of Ukraine”, A/RES/68/262, Resolution adopted by the General Assembly on 27 March 2014.

“Situation of human rights in the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol (Ukraine)”, A/RES/71/205, Resolution adopted by the General Assembly on 19 December 2016.

“Situation of human rights in the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol, Ukraine”, A/RES/72/190, Resolution adopted by the General Assembly on 19 December 2017.

Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights: “Situation of human rights in the temporarily occupied Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol (Ukraine), 22 February 2014 – 12 September 2017”.



Parliamentary Assembly of the Council of Europe:


“Recent developments in Ukraine: threats to the functioning of democratic institutions”, Resolution 1988 (2014).

“Reconsideration on substantive grounds of the previously ratified credentials of the Russian delegation”,Resolution 1990 (2014).

“The progress of the Assembly’s monitoring procedure (October 2013 – September 2014)”, Resolution 2018 (2014).

“Challenge, on substantive grounds, of the still unratified credentials of the delegation of the Russian Federation”,Resolution 2034 (2015).

“Missing persons during the conflict in Ukraine”, Resolution 2067 (2015).

“The humanitarian concerns with regard to people captured during the war in Ukraine”, Resolution 2112 (2016).

“Political consequences of the Russian aggression in Ukraine”, Resolution 2132 (2016).

“Legal remedies for human rights violations on the Ukrainian territories outside the control of the Ukrainian authorities”, Resolution 2133 (2016).

“Humanitarian consequences of the war in Ukraine”, Resolution 2198 (2018).

Parliamentary Assembly of the Organization for Security and Cooperation in Europe:

Resolution on clear, gross and uncorrected violations of Helsinki Principles by the Russian Federation.

Resolution on the continuation of clear, gross and uncorrected violations of OSCE commitments and international norms by the Russian Federation.



European Union:


EU statement on “Russia’s Ongoing Aggression against Ukraine and Illegal Occupation of Crimea”,PC.DEL/1558/16, 11 November 2016.

International Criminal Court:

Office of the Prosecutor, Report on Preliminary Examination Activities 2016.

Office of the Prosecutor, Report on Preliminary Examination Activities 2017.

International Court of Justice:

Application of the International Convention for the Suppression of the Financing of Terrorism and of the International Convention on the Elimination of All Forms of Racial Discrimination (Ukraine v. Russian Federation),Order of 19 April 2017.

Permanent Court of Arbitration:

Arbitration between Everest Estate LLC and Others as Claimants and The Russian Federation as Respondent,Press Release of 9 May 2018.

Government of The Netherlands:

MH17: The Netherlands and Australia hold Russia responsible, News Item of 25 May 2018.

G7:

The Charlevoix G7 Summit Communiqué of 9 June 2018.

https://petrimazepa.com/pochemu_ikh_nelzya_nazyvat_separatistami?fbclid=IwAR35R4hdblLRFUKlcwNMiOlGZN315-0nMAm1efdsJsyX9PSGmkI5VcRdG30

Ознаки жаху, що насувається

Помічаєте, як по-літньому м‘яко нам з президентського офіса намагаються вплести безумовну амністію бойовиків, російську тезу про те, що проблема на Донбасі мовна, а не окупаційна. Готують до капітуляції. Восени, з парламентською більшістю і відповідним урядом, це все почнуть втілювати. Тепер у мене сумніву немає. І навіть зміни до Конституції можуть бути такими, що притомна частина здригнеться. Принаймні сигналів про протилежний сценарій з Банкової менше, ніж про ймовірно катастрофічний. І який напрям буде обраний - геть жахливий чи так собі, там теж до останнього не знатимуть. Живемо в генераторі випадкових чисел: ігровий автомат розміром з країну.