July 8th, 2019

Об информационной войне внутри Украины

Об информационной войне внутри Украины

А я еще отметила для себя (недели две назад), что на одном из телеканалов холдинга Медведчука - а именно на NewsOnе - произошла странная трансформация. Такое впечатление, что это студия одного из федеральных телеканалов РФ с их "лучшими практиками". Когда главная задача любой "дискуссии" - это разжигание ненависти, агрессии и нетерпимость к другой точке зрения.

Так вот теперь мы узнаем о совместном проекте канала "Россия-24" и NewsOne. Что означает, что, проиграв информационную войну вовне, Россия решила перенести ее внутрь Украины.

Как человек, который на своем личном опыте изучил роспропаганду, могу отметить, что цели там - все те же: 1). навязать мантру, что в Украине якобы "внутренний гражданский конфликт"; 2). уйти от ответственности за преступления (размыть ее вместе с Западом, типа, Россия и США сражаются на поле Украины), и при этом добиваться снятия санкций; 3). продвигать мантру об "обном народе"/"братских народах", а по факту - обездвижить Украину в ее движении в ЕС и НАТО (как вариант - через федерализацию). Сколько раз я наблюдала, как на рос эфирах пытались "впаривать" пропагандистские штампы через самые разные способы - от агрессивных до абсурдных (типа, того, что Бандера по первому образованию агроном, а значит - заговор Заада и бандеровцев, с целью "вытравить" все славянское население через ГМОпродукцию зрел еще тогда). И когда, несмотря на колоссальные ресурсы и усилия, Россия все равно проиграла информационную войну в мире, когда маховик международных судов и санкций против РФ запущен, теперь она пытается сделать заход через Украину изнутри. А затем - действуя через Украину - и снять с себя санкции/выйти из судов в целом с наименьшими потерями.

Жалко зелекторат

Знаете, мне по-своему даже жалко зелекторат. Им ведь реально тяжело приходится - надо постоянно объяснять все факапы верховного зелебобы чьим-то кознями и подставами.

Выглядит на фото как наркоман - это подстава от фотографа.
Выглядит его жена как будто прошла через недельный алкомарафон - это подстава от оператора.
Если Зе не может связать двух слов и не отдупляет где столица страны, в которую прилетел - то спич писала агентура Порошенко.
МИД делает свое дело - саботаж Того-Кого-Нельзя-Называть.
Суды выносят приговоры в пользу Бени - козни Шоколадного Диавола.
В страну, в спешке роняя портки, сбегается вся ватная шваль, что боялась нос из-под шконки показать - ну понятно, то все барыга барыгович виноват - не расстрелял.
В саму партию Слуги Народа стекаются конченные подонки - это все сговор олигархов, надо Гидранта спасать, он видимо не видит, что делается.

И вот реально ведь - если не брать в расчет, что за персонаж сам Зе - это выглядело бы именно как чьи-то козни. Ведь не возможно же так косячить буквально везде и всюду!

Парламентська асамблея ОБСЄ 94 голосами за, 7 проти, ухвалила Люксембурзьку декларацію

Тільки що Парламентська асамблея ОБСЄ 94 голосами за, 7 проти, ухвалила Люксембурзьку декларацію. Частиної декларації стала наша резолюція із засудженням анексії Криму та мілітаризації акваторій окупованих Севастополя, Криму, Чорного та Азовського морів.
Окрім того, частиною декларації стала литовська резолюція щодо загрози Північного Потоку - 2.
Окрім того, 24 пункт доповіді політичного комітету ПА ОБСЄ (доповідь також стала частиною декларації) зазначив, що саме Росія не виконує Мінські домовленості і закликав її до виконання Мінську.
Із цим 24 пунктом пов’язана дивна поведінка одної із членкинь Швейцарської делегації, яка давно була помічена в симпатіях до Росії. Вона намагалася з голосу зняти цей пункт. Але ми його відстояли під час голосування 79 голосами проти 29.
Росіяни як завжди спробували зірвати засідання. Цього року розповідаючи про відсутність кворуму. Пікантність ситуації полягала в тому, що із 9 членів делегації Росії на засіданні був присутній тільки один. Тобто, самі вони зривали кворум Асамблеї, при цьому протестуючи проти зриву кворуму. Ця провокативна поведінка російської делегації зустріла осуд серед майже всіх інших делегацій.
Зараз від себе особисто. Я не знаю, чи пройду у наступну Раду. Але всім тим депутатам хто пройде і ввійде в нову делегацію до ПА ОБСЄ хочу сказати: ми лишаємо вам у спадок повністю об’єднану навколо української позиції асамблею. Асамблею ОБСЄ, тобто організації, яка відповідає за моніторинг бойових дій та робить висновки відносно ситуації на окупованих територіях. І впливає на позиції МЗС європейських країн щодо Донбасу та Криму.
За п`ять років ми пропахали ці поля вздовж, поперек і ще раз вздовж. Ми домовлялися, доводили, інколи погрожували. Заводили друзів, били ворогів та укріпляли міжнародну коаліцію всіма доступними та недоступними способам. За п`ять років росіяни ні разу не отримали посаду у президіумі. І робота нашої делегації призвела до того, що останні два роки росіяни залишилися в майже повній ізоляції. Останні два роки вони зі скандалом покидали засідання Асамблеї. Кожен раз. Як і зараз.
Наша діяльність була не про політику і не про партії. Тільки про Україну. І в цьому ми були завжди єдині.
Тому, хлопці та дівчата, які прийдуть після, прошу вас тільки одного: не про@біть! Будь-ласка, не про@біть.

ПОГОВОРИТИ КАЖЕТЕ?


ПОГОВОРИТИ КАЖЕТЕ?

Про піднаготну телемосту між російським пропагандиським каналом "Россия24" і медведчуковським "NewsOne" мені зрозуміло все. Це - російська піар-акція на користь партії Медведчука-Бойка. Це сигнал Москви про те, що "гаспадін назначіл любімой женой" саме цих гавриків. Всі інші - несправжні.

Але. Москва подаватиме це як телемост з Україною, а не з окремими кремлезбодженими її громадянами. І як частка цієї самої України, я - проти. Я знаю як Москва обстрілювала в липні-серпні 14-го КПП Новоазовськ біля Маріуполя - там були хлопці з нашого добровольчого загону. Я бачив людей, чиє життя Москва зруйнувала, в'їхавши в їхнє життя на танках, з галасливими гуками чеченців і самогонно-часничною відрижкою російських "відпускників". Я бачив у що перетворилися будинки на околиці Авдієвки, і як діти прильоти снарадів на звук знають краще за деяких контрактників ДШВ. Я бачив очі наших громадян, які проїзджають КПВВ від сепарів до нас, аби у нас отримати гроші соціалки, і... від'їстися.

Розумієте, я не спілкуюся з людиною, яка поривалася мене побити - я роблю все можливе, аби така людина до мене не наближалася. Я можу спілкуватися з крадієм і убивцею - але тільки у залі суду, де він - підсудний. Інших форматів спілкування я не бачу.

Росія - країна-крадій, яка вкрала у України території. Крим, окремі райони Донбасу.
Росія - країна-агресор, яка убила тисячі наших громадян і ще більшій їх кількості зламала життя, і ще - дитинство.
Росія - країна-пірат, яка напала на українські кораблі у міжнародних водах і захопила наших моряків.
Росія - країна-терорист, на руках якої загиблі ні в чому не повинні пасажири нещасного малайзійського Боїнга.
Росія - країна-божевільна, отруєна великодержавним шовінізмом, і фантомними болями по давно здохлій імперії. Через що вона сама потрепає від власних проблем, але кидає нові й нові ресурси аби роздушити нас. Бо ми для неї - "помилка історії". Не нація. Не країна.

Я не знаю про що говорити з такою країною - до її одужання, до виправлення всього, що вона наробила та до її каяття. Я - проти. Тому я прийду. Я протестуватиму.

І вас закликаю.

Анатомия пустого места

- Что нужно понять про Зе-команду?.. что стало совершенно ясно за прошедший месяц с небольшим?..

1. Никакой команды нет. Есть набор людей, которые могли оказаться вместе только в рамках конкретной ситуации.

Например, Гончарук и Богдан. Нефедов и Разумков.

Всякая конкретная ситуация длится недолго.

2. Сам Зеленский мнения не имеет. За его ушно-ротовой аппарат борется несколько групп: от романтиков таможни в смартфоне, заканчивая конкретными деловарами от Коломбо.

Главной мамочкой (он же - первая леди), Зеленского является Богдан. Собственную супругу, Зеленский видит, я так понимаю, раза в три реже.

3. Никакой конкретной политики команда не проводит.

Есть набор хаотических движений/заявлений, которые поражают своей противоречивостью.

Единственный устойчивый вектор, который пока удаётся нашшупать - это тенденция к замирению с РФ.

Это означает, что Зеленский боится войны.

И особенно боится принимать конкретные решения по войне.

Оно и понятно: Украина приходяща, а российский кино-бюджет - вечен.

Поэтому, Зеленский охотнее других слушает тех, кто подталкивает его «к миру».

4. Зеленский боятся и не любит внешнюю политику. Он в ней ничего не понимает, инструментов воздействия на иностранных государей не имеет, переговоры проигрывает.

За что же ее любить?..

5. Зеленский очень боится уличных протестов и уступает требованиям уличных акций со скоростью, которую вряд ли можно было представить.)

Потому, что он трусоват и сильно чувствителен по природе.

Артисты - люди, у которых возбуждение доминирует над торможениям.

Любой негатив бьет по ним с утроенной силой, а если ломается ещё и придуманный образ, на который идёт опора, то тогда вааще.

6. Зеленский системно сидит на эээ...допинге.

Это значит, что он не тянет нагрузку, которую предполагает пост президента.

А это, в свою очередь, означает, что он будет склонен (уже склонен), устраниться от выполнения своих обязанностей и передавать их группам влияния.

Это, в свою очередь, означает, что:

- четкой, спланированной политики не будет,

- будет борьба группировок у трона,

- будут малопредсказуемые метания в зависимости от того, кто сегодня ближе подобрался к ушам.

7. И, наконец, самое главное.

Шок и иллюзия «тотальной победы» (73!), очень скоро пройдёт: и у его оппонентов, и у его союзников, и у нейтралов.

Очень скоро все увидят, что король - слабый, голый, управляемый, зависимый, неуверенный, боязливый. «Команда» - развалена и воюет друг с другом.

Вот тогда политическая схватка начнётся в полную. Она может быть не сильно видимой (хотя это Украина)), но тотальной.

Наш корабль сильно помотает на курсе, но тем интереснее.

И две подсказки желающим побороться за штурвал:

А) Стратегическая:

- ничего ещё не решено, даже решаться, как следует, ещё не начало. Боритеся та поборите; никакой силы там нет, наоборот, есть шатания и управляемость;

Б) Тактическая:

- уличных протестов Зе-команда не держит от слова «совсем». Они же от «имени народа». И всякий раз когда народ против - для них катастрофа.

Все будет решено на улице.

Учтите это.)

Бояться не надо. Они «сильны», ровно настолько, насколько вы себе навоображали.

Не боитесь - слабы.

Ах, как интересно.)

Одесские наблюдения и общенациональные выводы

В рядах одесских зелебобок уныние и растерянность - сепара Андрейчикова ставят губернатором. Зеленский ставит. Не Петро.

Я шо про это хочу сказать. Это не новость ни разу, и произошло ровно то, что должно было произойти: в отсутствие ресурсов у центральной власти, она вынуждена идти на компромиссы с местными царьками. Ну а что царьки сепары и коллаборанты - ну, у кого ресурс, тот и диктует условия. Как говорится, кто поит барышню кофе, тот ее и танцует.

И даже если завтра эти г-ны (не господины, а другое слово) выступят с заявлениями в духе "крмнш, ххл сст" - г-н (тоже не господин, а другое слово) Зеленский скажет, что никаких доказательств он не видит - мы тут в свободной стране живем, каждый имеет право сказать что думает. Потому, что если он этого не сделает, то мы опять увидим какую-нибудь дичь типа ОНР или диверсионной войны в портах и на ж/д вокзалах - благо, до Приднестровья рукой подать.

И что характернее всего, ровно тоже самое происходит на Востоке. Тоже самое - в Харькове. И та же херня будет всюду, где ресурсы и власть на местах находятся в руках ватных уебанов. А находятся они в этих руках, прежде всего, потому, что местный нарид снабдил этих упырей корочками нардепов городского, регионального или государственного уровня. И до жопы эти 73% у Зе - у него нет ничего в активе, способного перешибить ресурсы системы. У Порошенко были миллиард денег, свой телеканал и реальные успехи (и не надо, пжлст, рассказывать что их не было ,или это не его успехи - мы на примере Филарета видим, кто тащил, а кто упирался) в активе - и ничего, система его пережевала, выплюнула, и готовится вернуть назад непосильно украденное.

А после выборов будет совсем весело.

Провадження

СБУ та ГПУ здобуто інформацію про те, що одна й та ж фізична особа є керівником кіпрських юридичних кампаній - бенефіціарних власників українського телеканалу «Ньюз Ван» та російського ПАТ « Промсвязьбанк», який є уповноваженим банком для фінансування та обслуговування державного оборонного замовлення країни- агресора.

Ця інформація є остаточною для скликання РНБОУ і введення санкцій проти пов‘язаного з тероризмом телеканалу.

Санкції зокрема передбачають анулювання ліцензій,заборону користування радіочастотним ресурсом України і припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування.


В зв‘язку з намірами телеканалу «Ньюз - Ван»провести спільний телеміст з російським підсанкційним каналом ГПУ зареєструвала сьогодні провадження про замах на скоєння державної зради шляхом надання інформаційної підтримки підривній діяльності проти України.
Причетні - від власника каналу до ведучого, що оприлюднив анонс- викликані на допит. Готується подання до суду про арешт активів.

Примітивна популістська утопія, яка об*єднала пролетарські маси

Серіальні наративи російської пропаганди (короткий розбір польотів)


Ганна Шеляг

Пропоную обговорити злободенну тему пропаганди як елементу гібридної війни на давно не свіжому, але, на жаль, досі актуальному прикладі — серіалі «Слуга Народу».

Цей телепродукт є прикладом якісної пропаганди, ретельно прихованої за добре прописаним сюжетом, хорошою грою акторів та достатньо адекватною сатирою. Це вам не топорні програми Кисельова і не примітивні непристойності шоу «Квартал 95» чи серіалу «Свати» — це тонша і небезпечніша інформаційна зброя. Пропаганда тут здебільшого подається таким чином, щоб глядач засвоював її у фоновому режимі, слідкуючи за захопливими пригодами симпатичних йому головних героїв (sweet hook — солодка приманка, як називають цей прийом американці).

Щоправда, у третьому сезоні автори явно поспішали і втратили гостроту, але це навіть посилило вплив пропаганди на цільову аудиторію, добре підготовлену першими двома сезонами.

Звісно, я не претендую на детальний аналіз усіх політичних меседжів, закладених у цей серіал. Пропоную лише коротко зупинитися на найбільш актуальних, на мій погляд:

1. Міжнародні організації — ворог України, не менш злісний, ніж олігархи

1.1 Люди без облич — образ закулісся.

У першому сезоні олігархи не мають облич. Їх троє, але жоден не є повноцінним персонажем — вони разом складають триєдиний образ, наділений стандартними рисами будь-якої мафії. Глядач бачить лише окремі знакові елементи: коштовні перстні, екзотичні страви, шикарні інтер’єри. У третьому сезоні цей самий режисерський прийом застосовано до членів умовної міжнародної організації: у кадрі лише круглий стіл, склянки води, окуляри та документи, а за кадром — англійська мова. Атрибути мафії замінюються атрибутами дипломатії — і з’являється новий образ злісних маніпуляторів, які жадають підкорити Україну власним інтересам.

1.2 МВФ — боргова жопа (пардон, яма)

Протягом майже половини другого сезону президент Голобородько чого тільки не робить заради підписання договору з МВФ, щоб зрештою послати представника цієї організації в жопу. Хамство і зрада? Ні, що ви — це велика перемога молодого президента над хитрими маніпуляторами, адже виявляється, що домовленість із Фондом — це кабала, яку західні держави вигадали для того, аби наживатися на стражданнях залежного від них народу, а всередині України вона вигідна лише підступним баригам.

1.3 І засоби нічим не кращі

Міжнародні організації об’єднують з олігархами не лише цілі, а й методи їх досягнення: великі гроші, особисті пов’язання, любовні інтриги та обман простих виборців. Вони навіть звертаються до послуг одного й того самого наскрізного персонажа: «есть такой человек» — каже умовний член світової закуліси, запрошуючи до посередництва у вирішенні українського питання колишнього представника олігархії у Верховній Раді.

2. Федералізація — не проблема для України

2.1 Причина розколу — корупція

Розкол України на 28 частин відбувся після того, як мафія втратила контроль над своїми маріонетками в уряді. Кожен зі старих політиканів відчув, що йому розв’язали руки — і почалася боротьба особистих амбіцій. Це природне продовження корупційних схем, тільки предметом «дерибану» стали вже не міністерські портфелі, а цілі регіони. До чого тут зовнішнє втручання? Це українські політичні еліти між собою перегризлися — адже корупцію не побороли. А до чого тут Голобородько? Винні попередники, які не давали йому працювати, а потім взагалі позбавили влади.

2.2. Засіб розколу — штучний ідеологічний поділ

Взагалі вся ідеологія — повна туфта. Демократія, патріотизм, воля народу — це пусті слова, які політикани звикли використовувати для прикриття реальних мотивацій своїх рішень (різноманітних бізнесових інтересів). Мовні та релігійні питання — це вигадки, які цинічні урядовці з подачі олігархів нав’язують українцям, щоб їх розсварити, адже розрізненими людьми легше маніпулювати.

2.3 Подолати розкол дуже просто

Для цього потрібний всього лише чесний та мудрий президент. Він зуміє довести економіку до розквіту — і тоді жадібні місцеві «князьки» просто не зможуть відмовитися від об’єднання заради добробуту. Яким чином він це зробить? Звідки візьме ресурси та початковий капітал? Як змусить усіх поголовно працювати чесно? Куди взагалі з третього сезону поділася трійця олігархів? Усе це неважливо. Головне, що президент слухає і розуміє свій мудрий народ, тож вони разом легко здолають штучний розкол країни.

3. Єдина справжня чеснота політика — чесність

3.1 Щирість компенсує будь-який зальот

Досвід, освіта, інтелект, рівень культури — все це не має жодного значення. Тим більше, не має значення програма, принципи, переконання (як уже було сказано, вся ідеологія — туфта). Єдина реальна перевага недосвідченого мрійника Голобородька — ідеальна чесність (так і тягне згадати російського класика Достоєвського: ідеально чесний персонаж приречений виглядати ідіотом). Усі зальоти молодого президента компенсує щирість, з якою він їх робить. А істерити — це взагалі норма для очільника держави, головне — народ це добре сприймає.

3.2 У команді головне — довіра

Ідеальний кандидат у міністри, та й взагалі на будь-яку державну посаду — людина, на яку можна покластися. Ідеальна команда здатна побороти корупцію, свавілля олігархів, інтриги світової закуліси та будь-які інші загрози виключно за рахунок міцної та надійної взаємної довіри. Головне — аби народ повністю віддався на волю свого президента й беззастережно приймав будь-які його кадрові рішення.

4. Інші важливі аспекти

4.1 Их там нет

Україна з серіалу 2015-2019 років ніколи не вела війни з Росією. На лекції з історії у 2049 році не згадується жодна війна, зовнішня агресія чи окупація. Україна пережила аж шість майданів, анархію, розпад, потім реінтеграцію, але ніяких ихтамнетов в її історії не було. Росія та Путін згадуються лише у кількох доволі невинних жартах, без поваги, але нейтрально, як і решта країн-сусідів. А російська мова в Україні — просто одна з мов, нею спілкується частина громадян (власне, більшість, включно з президентом). А до чого тут Путін?

4.2 Журналістика не буває чесною

Чесними в ефірі можуть бути лише незалежні блогери або коміки, але таких в Україні обмаль. Журналісти бувають лише куплені, а якщо хтось із них таким не виглядає – шукай каверзи (наприклад, любовних зв’язків). Усі телеканали належать олігархам, усі телешоу контролюються ними, а за самодіяльність редакторів просто виганяють. Отже, вірити жодному великому інформаційному ресурсові країни не можна — лише незалежним ютуберам.

4.3 Порошенко — огидна пародія

Третій сезон починається із присяги неймовірно бридкого нового президента. Молочний магнат, який страждає на несприйняття лактози, палкий християнин, який поза ефіром каже «моє віросповідання — бізнесмен», власник «Третього Каналу», ініціатор схеми «Амстердам+», любитель відпочинку на Мальдивах… Щоправда, характер, біографія та передісторія цього персонажа — повна протилежність п’ятому президентові реальної України, але то вже деталі. Головне — натяк грубий і конкретний, персонаж огидний, народ проти нього організовує новий майдан.

Замість висновків — важливі нагадування:


  1. Головний сценарист, він же режисер, він же креативний продюсер серіалу «Слуга Народу» — громадянин Росії і живе у Москві.

  2. Українські олігархи, включно з Коломойським — не автори, а персонажі серіалу, причому реальні автори дозволяють собі дуже вільно розпоряджатися їхніми долями.

  3. Персонаж Голобородька написаний спеціально під актора Зеленського. Для наївного виборця це ідеальний образ, а для марнославного гаранта (на час зйомок ще кандидата) — ідеальна роль. А для цинічних властолюбних сценаристів із Кремля — ідеальний засіб розширення своєї влади

https://petrimazepa.com/uk/serialni_narativi_rosiyskoi_propagandi_korotkiy_rozbir_polotiv?fbclid=IwAR0_BE1DMwHKp9aozP6cBHIaH-M4ZRJuyDQlmX_54GacYugaI7iMU8ICA-s

Заручники та стратегія м'якої поразки

6 ч.

Так, дивіться, люде, яка фігня.

Здається, ми впритул наблизилися до ситуації "Надя Савченко - 2". Але з нюансами.

Зараз діючий гідрант активно засіває грошима сім'ї полонених моряків. Настільки активно, що вже на флоті інші почали жалітися. Тут я, в принципі, схвалюю гідранта - справа блага. Паралельно це ж робить фонд Пінчука - бере участь у купівлі для них квартир. Теж ок.

Але.

Є в мене велика підозра, що вже буквально дуже-дуже швидко, ми спостерігатимемо:

1. Пафосне повернення. Росія обов'язково засудить моряків, але у директивному режимі пробачить. Для восстановления отношений с братской Украиной. Братська Україна буде дуже вдячна.

Сюди ж - "Надо поговорить". Сюди ж - заяви про поновлення водопостачання Північно-Кримським каналом. Сюди ж - істерика щодо заяви Клімкіна, яка завадила цій схемі. Сюди ж - шалені кошти, які РФ через відомо кого вливає у скупку українських медіа.

І що мене найбільше лякає - я знаю, що Путін вже домовився про те, що українська влада йому віддасть за моряків.

Але я ще не знаю, що саме.

2. Змагання у тому, хто припише його собі. Буде активно піаритися Медведчук - як переговорник. Зеленський - як асвободітєль. Пінчук - як благодетель.

Усі будуть змагатися за право перевести це в крісла в Раді. Точно вийде у Медведчука. Можливо - у Зеленського. Втім, цієї надії їм достатньо, щоб спробувати.

Але більше за всіх змагатиметься за перевод цієї справи у політичні дивіденти Путін. Тільки не на внутрішньому, а на зовнішньому фронті. Як особа, здатна для ПЕРЕГОВОРІВ, ПРИМИРЕННЯ ТА ПЕРЕЗАПУСКУ, ЗНІМІТЬ САНКЦІЇ, ІСКАНДЕРИ ЧО-ТО ПРИУНЫЛИ.

Це - елемент великої стратегії примирення. Великої стратегії, яка визнає теперішній статус-кво за нову норму. Яка дозволить вибудувати схему нової реінтеграції РФ до західних ринків, а України - до російського світу.

Це стратегія м'якої поразки. Капітуляції під виглядом торжества миру. Повернення заручників в обмін на виконання вимог.

Поки що багато що заважає цій стратегії. Наприклад, факт нашого з вами існування та активності.

Цікаво, як будуть вирішувати цю проблему.