August 20th, 2019

Сільска аналітика про останні події у світовій дипломатії.

Візит в Україну прем’єр-міністра Ізраїля породив уже чимало конспірологічних версій і серед них чільне місце займає гіпотеза, яку самовіддано обстоюють постійні члени українського клубу професійних нитіків. Котрі твердо переконані, що Бібі прибув до України із зловісною метою. А саме - примушує недосвідченого й не дуже компетентного українського президента покоритися Хуйлу. В обшем, гаплик Україні, товариші, нумо гуртом плакати та бідкатися.

Втім, рішучими опонентами цієї версії виступає многолюдна асоціація упоротих русскіх ватніків. Які категорично не згодні з українськими нитіками й надивившись на загадкові вирази облич Нетаньягу та Зеленського прийшли до твердого висновку, що “Это сионистский сговор с целью уничтожения России!” (кінець цитати). Попри всю симпатичність такої думки, дід ставиться до неї із скепсисом, але перед тим, як висловити свої припущення щодо реальних причин та змісту згаданого візиту, закликає читачів заварити собі якогось доброго чаю, чи смачної кави. І вмостившись зручненько переміститися у... Білий Дім.

Якось, президент США Дональд Фредович Трамп, задержався на роботі. А щоб дружина не хвилювалася, подзвонив своїй Меланці та сказав, що їде розвіятися в якийсь нічний клуб з дєвочками. А сам залишився в Білому Домі сповнений печальних мислєй. Гасло “Make America Great Again”, яке так красиво спрацювало на попередніх виборах, на виборах наступного року уже лунатиме як знущання. Америка якою була, такою і залишилася, а ось усі міжнародні задачі містер Трамп, по правді кажучи блискуче провалив.

Признавать це містеру Трампу неприємно, але наодинці з собою він чудово розуміє, що всюди, куди не кинь, якась херня відбувається і все йде не так, як він собі це уявляв. З Європою розлаявся, розлаявся і з Китаєм. Іран дожать не зумів, і навіть з Північною Кореєю конфуз. Не кажучи вже про Ніколаса Мадуро, який досі собі у Венесуелі сидить та над Трампом регоче. Яке уж тут велічіє? Шо же дєлать?

Прогулюючись отак порожніми коридорами нічного Білого Дому Трамп звернув увагу на потртрети якихось незнайомих дядьків. Почитавши підпис під одним “Томас Джеферсон”, Трамп напружився і згадав із шкільної програми, що це той самий президент, який у 1803 році купив у Франції Луізіану. За якихось 15 млн доларів купив, а тепер на цій території розташовані 13 штатів США. Тому Джеферсон – великий президент. Серце старого торговця нерухомістю стрепенулося, щоки спалахнули аж тут він надибав іще на одне знайоме обличчя – “Ендрю Джонсон”. Отой самий, який у 1868 році купив у Росії Аляску. Купив за 7 мільйонів доларів, що досі доводить російських ватніків до сказу - «Как же царь-батюшка Александр второй так продешевил?».

Ідею знайдено! Трамп вдячно поцілував портрет Джонсона та радісно підстрибуючи й лякаючи сонних охоронців побіг до Овального кабінету. І зловісно всміхаючись натиснув кнопку виклику головних секретарів, аналітиків та різних радників-порадників. Котрі перелякано підскакували у себе в ліжках і второпавши у чому справа, очманіло вдягалися, ніжно думаючи про свого працьовитого президента “Що за блаж посеред ночі старому маразматику знову стукнула...”

Джентельмени! – почав Трамп, як усі зібралися. – Єсть ідєя купити для Америки новий штат!

Учасники наради слєгка охреніли, швидше за всіх оговтався лише Болтон. Який стараючись не позіхати поінтєресувався:

- На хера?
- Ну як це нахера? Операція з нєдвіжімостю, расход-приход-дєбет-кредіт, Амеріка ґрейт еґейн, а я вибори виграю.
- Логічно – заключив Майк Пенс. - А шо іменно будем куплять?
- От ви й думайте. Моє діло геніальні ідеї рождать, а ваше діло їх реалізувать. Дєйствуйтє!

Помічники принесли велику мапу і за півгодини містер Трамп существенно розширив свої географічні познанія, дізнавшись про існування територій і країн, про які він раніше й не підозрював. Врешті-решт зійшлися на купівлі Гренландії – острів великий, від Америки півлоктя по карті, ще й наверно недорогий. Возраженія, що данська королева Маргерет може не погодитися на здєлку, Трамп сміючись відкинув: «І не таких уламував». І тут же зафігачив у Інстаграм повідомлення про своє рішення купити в Данії Гренландію. Та пішов додому спать.

На ранок данський уряд зібрався на екстренне засідання. Прем’єр-міністерка Метте Фредеріксен слухала доповіді своїх ошелешених міністрів закордонних справ і оборони мовчки обточуючи пилкою нігті. Заслухавши доповіді та завершивиши манік’юр, пані Фредеріксен висловила намір зустрітися з містером Трампом особисто. Після чого негайно вилетіла в Гренландію, де під звуки військового оркестру заявила, що ідея президента США абсурдна. Але вона його з нетерпінням чекає в гості. Тепер президенту Трампу предстоїть більш ніж важкий візит до Данії, а в його охорони додатковий головний біль стежити, аби пані Метте не вчепилася у Трампа своїми гострими пазурами.

І поки охорона президента США думає як рятувати містера Трампа з такої халепи переносимося в Київ. Де в ці хвилини обідають Зеленський та Нетаньягу. Обідають у вузькому колі і щось там між собою обговорюють. Шкода, що ми цієї розмови не чуємо, а нам про неї ніхто і мабуть ніколи не розкаже. Тож нам про її зміст доводиться лише здогадуватися.

Версію, що Нетаньягу прибув до Києва у якості посередника між Трампом і Хуйлом з метою примусити Зеленського пристати на якісь там залаштунково досягнуті між Москвою та Вашингтоном домовленості дід відкидає. Я кілька днів обмірковував і цю версію, але запевняю – не грає. Не сходяться пазли. І навіть паралельний візит у Київ, а потім у Москву Курта Волкера трохи про інше. Як і наступний візит Хуйла до Макрона. Так, там явно щось затівається, але явно з ініціативи США та європейців. Які чомусь вирішили, що якщо Хуйла не можна примусити до повномасштабного припинення війни, то можна добрим словом спонукати хоча б до дрібних поступок.

Молода команда Зеленського також у цьому поки що переконана, хоча вже навіть вони здогадуються, що Хуйло і на дрібні поступки йти наміру не має. І ось у цих обставинах до Києва прилітає прем’єр Ізраїля.

Факт - Нетаньягу прибув до Києва з ініціативи української сторони. І це було не просто формальне запрошення - Нетаньягу летіти явно не дуже хотів. Оточенню Зеленського довелося задіяти і офіційну і неофіційну дипломатію. Думаю, що були задіяні і приватні зв"язки в оточенні Зеленського, поки вдалося Нетаньягу умовити. Та й сам візит явно готувався у великому поспіхові, принаймні ізраїльською стороною. Бо навіть на підписання двосторонніх документів винесли ті, які можна було найшвидше, похапцем підготувати. А ізраїльська сторона не встигла навіть здійснити свої внутрішні процедури по наданню повноважень ні їх підписання міністрам, тому був застосований аварійний варіант – всі документи від імені Ізраїля підписував їхній посол. Це не дуже звичний спосіб підписання угод, і до нього вдаються в крайньому разі, коли на нормальну процедуру бракує часу.

В такому разі виходить, що ізраїльського прем’єра затягнули до Києва мало що не силоміць. Навіщо? І ось тут починається найцікавіше. Зеленський, коли сів у крісло президента, явно не розумів, що таке Хуйло. Наївні і некомпетентні балачки про «сойдьомся на сєредінке» лише яскраве тому підтвердження. Але життя безжально внесло свої корективи – Зеленський аж двічі дзвонив Хуйлу. А той його два рази щолкнув по носові і скабрезно посміюючись клав трубку. Тобто дзвінки були безрезультатні, а на голову Зеленського полетіли звинувачення і образливі знущання. Врешті-решт оточення Зеленського, коли нарешті дотумкало, що з Хуйлом напряму діла не буде, надумало найняти в якості посередника нейтральну, але досвідчену людину. Яка до того ж подтримує постійні стосунки з Хуйлом. І кращої кандидатури на цю роль, як Нетаньягу й не вигадати ось тому його і запрошували до Києва з такою настійливістю.

Чому Нетаньягу погодився? Ну, по-перше він іще не погодився. Він погодився лише приїхати і вислухати, що йому скажуть. Але далеко не факт, що Бібі візьме на себе роль посередника між Києвом та Москвою. Нетаньягу не вчора народився і взагалі він не та людина, яка береться за безнадійні справи. Максимум, на що він може погодитися, це переговорити з Хуйлом на рахунок звільнення полонених. Але без гарантії, що Хуйло погодиться.

Якщо ж у оточенні Зеленського виношують плани використати Нетаньягу для досягнення з Москвою якихось більш масштабних домовленостей, або якихось компромісів по ОРДЛО, то це взагалі наївно. Бо просто неможливо. Ніякого компромісу не буде бо й бути не може – це ж таки Хуйло. Воно їбануте. Приблизно так окреслить ситуацію Зеленському і сам Нетаньягу, щоправда у більш дипломатичних виразах. Тому, якщо в оточенні Зеленського очікували, що Нетаньягу погодиться для них каштани з вогню витягати, то їх чекає розчарування. Чергове розчарування після неможливості витягти полонених ні шляхом задіяння європейських партнерів, ні шляхом безпосереднього дзвінка Хуйлу.

Водночас, перший за останні 20 років візит прем’єр-міністра Ізраїля до України подія безперечно позитивна. З усіх точок зору, навіть з точки зору шухеру, який панує зараз на російських форумах. Бо там реально вважають, що Ізраїль грає на боці України, а від такого тандему Росію нічого хорошого не жде.

Крім того, Бібі особисто і давно знайомий з більшістю світових лідерів, а з Трампом у нього особливо теплі стосунки. Можливо саме в ці хвилини Нетаньягу дає своєму недосвідченому українському колезі поради. Які можуть бути особливо корисні напередодні його візиту до США. Корисні, якщо Зеленський Нетаньягу почує. А почувши зрозуміє правильно.

І тут ми повертаємося до Гренладії. Вірніше, до зовнішньополітичного відчаю Трампа, який ота Гренландія символізує. Цей відчай Трампа не може не непокоїти Нетаньягу – все ж таки для Ізраїля ця адміністрація в США найкраща за останні десятиліття. А Трамп протягом наступного, 2020 року особливо гостро потребуватиме якогось грандіозного геополітичного прориву, без якого вибори може й профукати. Його рейтинги хисткі і тримаються поки що на позитивній динаміці економічного розвитку США. А що як ота клята динаміка наступного року дасть збій? Та злобні американські ЗМІ від Трампа мокрого місця не залишать. Потрібно підстрахуватися і подарувати американцям відчуття відновленої величі їхньої держави. І ось тут Україна може Америці суттєво допомогти. Як це зробити?

Єсть у діда кілька ідей на цей рахунок, але думаю, що справжні професіонали, які, сподіваюся, ще залишилися в оточенні Зеленського, давно вже самі все прорахували. І на допомогу їм оприлюднена недавно заява головного конкурента Трампа – демократа Байдена. Який заявив, що першим пріоритетом зовнішньої політики США в разі його президентства буде Україна. І другим пріоритетом теж Україна. Взагалі, Трамп робить велику помилку, приділяючи підтримці України недостатньо уваги – вважає Байден.

Історія передвиборчих перегонів у США рясніє прикладами, як конкуренти вдалі ідеї один у одного крали. І видавали за свої. У Білому Домі цілком вірогідно саме зараз міркують, як можна красиво стибрити ідею Байдена щодо пріоритетності України. Можливо, наступний візит готується саме в такому ключі. Але тут принципово важливо, щоб без нас такі речі не вирішувалися. І ідеї як підтримувати Україну має запропонувати сама Україна.

Крім того, під час візиту до США важливо не мелочиться. Не слід патякати із Трампом про якісь дрібні проекти, американському президентові ізначально нецікаві. І боже збав скиглити чи скаржитися на трудності жизні – американці таких не шанують. Трампа слід захопити грандіозним проектом. Щоб йому аж дух перехопило. Трамп дядько увлєкающийся і якщо це вдасться, то вдячний Дональд Фредович в долгу не останеться. І може навіть проведе для пана Зеленського окрему екскурсію по Західному крилу Білого Дому, де висить галерея усіх президентів США. І от коли вони проходитимуть повз портрети Джеферсона чи Ендрю Джонсона Зеленському слід байдуже посміхатися. А ось коло портрету під яким написано «Рональд Рейган», йому слід зупинитися. І подивитися на містера Трампа многозначітєльно.

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, тримаємо кулаки за Олега Сенцова, українських моряків і всіх полонених та продовжуємо допомагати нашій Армії і нашому Флоту.

Ну і слєдім, щоб віздє був порядок! А не то, що січас

Причина «історичного візиту»

У Нетаніягу на носі вибори (другі поспіль дострокові), де голос так званої «руської вулиці» буде вирішальним. Йому принципово відтягнути частину цих виборців, зокрема, українського походження, від партії Лібермана, інакше сформувати правий уряд знову не вийде. Це і є причина «історичного візиту», хоча, насправді жодного серйозного питання на ньому не вирішили.
Зона відьної торгівлі уже підписана, її розширення незначне. Зеленський просив про визнання Голодомору. Нетаніягу - про перенесення посольства. Про конкретні обіцянки тут нічого не відомо. Наскільки я розумію, обмежилися стандартними формулюваннями «продовжити працювати над цими питаннями».
У питанні пенсій Зеленський був дещо більш конкретний, враховуючи, що угода про це була підписана давно, а мова йде тільки про ратифікацію. Хоча, здається мені, і тут ніхто поспішати не буде, враховуючи обставини в Україні. «Пас» перед виборами він Бібі дав - і досить, наразі.
Про найгірше, що могло статися під час цього візиту, ми не почули. Чи то обидві сторони відмовилися від ідеї використати Нетаніягу як посередника в переговорах із Путіним, чи то він сам зрозумів, що активна роль у торгівлі українським суверенітетом йому не потрібна, але конкретних домовленостей із цього питання, здається, не було.
Або від нас їх приховали

Рефлексы

Рассказали на днях прекрасное. Едут Бла-Бла-Каром из Львова в Киев. Водитель принимается вдохновленно рассказывать как сейчас Зеля наведет порядок, поднимет пенсии, построит дороги и вааще будет все заебись. Ну и, конечно, какая скотина Порошенко - довел людей, и лично его обокрал, и он - военный пенс - вынужден таксовать, чтоб было что пожрать (конечно за черный-черный нал - где это вы видели чтоб пенсы налоги платили?!).

Обокрал его Порошенко, оказывается очень превентивно - пенс аж целых 15 лет как таксует. Но с каких пор такая хуйня как арифметика и календарь зелебобку остановить могут? Зелебобка негодує, мечет громы и молнии, исходит на говно, и орет как припадошный, стоит только сказать заветное "Порошенко".

Это я к чему. Нет никакой ненависти в нормальном смысле слова. Есть просто рефлекс как у собачки Павлова. Видишь "Порох" - делай "Гав!".

Доказывать собачке Павлова, что бесполезно лаять - бессмысленно. Собачка Павлова перепрограммируется исключительно на новые рефлексы, и никак иначе. И программирование происходит исключительно по одной и той же схеме - привязать желаемую реакцию к нужной картинке.

Именно потому зе команда так тщательно принялась топать журнашлюпок - если от медиаполя оставить выжженную землю с редкими рупорами пропаганды, то зелескот будет жрать говно на завтрак, и плакать от счастья, что им отвалили столько шоколаду Nestle. А чтоб никто не забыл, от кого их спас Зеленский - будут регулярные пятиминутки ненависти направленные на врага народа - И̶м̶м̶а̶н̶у̶э̶л̶я̶ ̶Г̶о̶л̶ь̶д̶с̶т̶е̶й̶н̶а̶ Петра Порошенко и его агентов. Даже если самого Пороха посадят - неравная борьба хорошего Зе и коварного Барыги останутся в медиаполе.

Хоспаде, да Кравчук уже озвучил ровно эту тему: 100 дней Зе не в счет - он их потратил на борьбу с Барыгой, а не на конструктив. Дайте дитяте еще сто дней.

Welcome to Malorossia.

Так это ж и всегда было очевидно!

2 ч.

Думала я, думала, как начать этот пост, но что-то кроме Юрочкиного любимого «гляди, собачка, какая хуйня» ничего в голову не лезет.

Так вот, гляди, собачка, какая хуйня. Боооольшая. Вчера уЗеленского собрались на срочное совещание по энергетическим вопросам, потому что, как внезапно выяснилось, в Украине сложилась критическая ситуация с поставками угля, запасы есть, но совсем мизерные, их хватит всего лишь до октября. Для понимания масштабов проблемы: Украина загружает на склады около 50 тысяч тонн в день. А расходует 73 тысячи тонн. Вот и приходится срочно решать, где и по какой цене закупать уголь, абы не вымерзли зимой на радость балалайкам.

Но это ладно, бывали у нас и покруче критические ситуации. А вот теперь начинается самое веселое. Внезааааапно, как выяснилось на совещании, покупка угля по формуле Роттердам+ на сегодняшний день является…. тыдыщ! — самой выгодной для нас. Потому что цена по ней самая низкая, 1700 грн за тонну. Можно, конечно, психануть и покупать в Колумбии, но там уже по 1900 грн за тонну.

Но позвольте, спросите вы, а как же громкое, резонансное, скандальное дело по Роттердам+, которое ведут НАБУ и САП, оценивают ущерб от формулы в 19 миллиардов и даже взяли кого-то там крепенько за дупу по этому поводу? А хуй его знает, отвечу вам я. Но я буду очень громко смеяться, если уже новое правительство решит закупать уголь именно по формуле Роттердам+. И смотреть через сварочные окуляры, как будут до дыма из-под рейтузов ерзать по скамейке Сытник и Холодницкий.

Попкорн не лезет, семки тоже, буду есть кавун и плеваться косточками.

От себя: На вопрос "А где покупать дешевле?", ни разу не услышал ответа ни  от одного критика.