November 8th, 2019

Марченко та Труба

Я знайомий з Марченко чотири роки, тоді він ще не був генералом. Він пройшов усе, що тільки можна, він був у ДАПі, він герой війни, такий само, як і інші герої, яких вирішив в'їбати Роман Труба по абсолютно фантастичному звинуваченню.

Я б не здивувався, якби спиздити на бронежилетах захотів сам Труба. В це б я повірив у ту ж секунду, коли дізнався.

Але в те, що десантники 79-ки, кавалери Богдана Хмельницького, бойові офіцери, які ховали своїх побратимів, які кожен день чують своїх живих друзів, що носять ці бронежилети кожного дня - ну, це потрібно реально бути Портновим, щоб таке звинувачення будувати.

Ну тобто я розцінюю цей крок Труби, як свідому державну зраду. Прямо зраду. Прямо державну. Це дії, спрямовані на різке зменшення боєздатності української армії. Це сигнал, який українські правоохоронні органи подають збройним силам, ветеранам і патріотам. Сигнал, що якщо ви вирішили присвятити життя українській державності - українська держава вас посадить у тюрму. "Порядних професіоналів" з ДНР залишать на своїх місцях, а вас посадять.

В понеділок під Печерським райсудом о 14й збираються люди.

Не пропустіть. Якщо вони змогли прийти за такими людьми, якщо ми не зможемо захистити таких людей - нам з вами точно пизда.

В понеділок. О 14. Печерський райсуд.

Підозра

Завдяки свідченням Посла Тейлора ми тепер точно знаємо, що стосовно війни на Донбасі мінімум двоє радників Зеленського (Єрмак - один з найближчих) мислять як російські пропагандисти. ‼️

Без свідчень, але з наочного прикладу ми майже точно знаємо, що один квн-радник секретаря РНБО - ватник. ❗️

З огляду на вищенаведене, ми точно можемо починати підозрювати, що подекуди проукраїнська риторика Зеленського - фарс і прикриття протилежних поглядів. ⁉️

Таксист

ВЕЧЕР. ТЕСЛА. СКАЗКИ.
Послушал бубочку. Знаете, есть прогресс в построении лингвистических конструкций без заранее выученного текста. Слабенький, но есть...

Причём, наблюдается такое исключительно за рулём.

Это когда вы едете с таксистом и, единожды поддакнув ему, провоцируете чела на пространный спич о том, как нужно управлять государством. И вот едешь такой и периодически ему: "Ты, сказочник красноносый (вслух: не могли бы вы...), за дорогой следи (вслух: больше обращать внимание на свои прямые обязанности...), а не трахай мне мозги пересказами инфоспама от Г+Г (вслух: пожалуйста...)

Причём, оказавшись вне руля, такой таксист-президент сдувается как резиновая кукла и начинает что-то мычать про старые диски, фуёвые дороги и свой геморрой от пропуканных "Мивиной" сидений.

И вот сейчас этот ментальный таксист, нарушая правила дорожного движения, в постановочном ролике полчаса рассказывает мне о том,

- что "прекратил бойню" (отползать раком назад - это не прекратить бойню: только сегодня 1 украинский воин погиб, 4 ранены в результате обстрелов с применением минометов и ПТУР);

- что в дверь к нам стучат миллионные инвестиции (ни одного нового инвестора не пришло, в Прилуках закрывается фабрика, Миттал выводит 10 млрд из страны, МВФ отказывается сотрудничать из-за махинаций Коломойского, IKEA передумала строить завод в Львовской области, а Украина опять подсаживается на российскую электроэнергию);

- что бегает по утрам и там, где он бегает, его всегда рады видеть (при таких зачистках от народа, как в Харькове, его всегда рады видеть только его охранники, которые получают за изображаемую "радость" нехилую зарплату);

- что с тех пор, как возглавил государство, он к концу дня превращается "в какой-то организм" (вот нахрена нам в президентах "какой-то организм", когда до этого страной управлял тот, кто ни разу не жаловался, не ныл и от которого у Путина сводило желваки?)

- что... короче, там ещё было что-то про "недобросовестных журналистов", 100 стадионов, 100 детских садов и 100 школ, но к этому времени я уже, как правило, перестаю слушать таксиста и демонстративно утыкаюсь в свой ноут.

Чёрное - это белое, война — это мир, свобода — это рабство, незнание — сила. И пусть вам приснится не Оруэлл, не таксист с хроническим геморроем, не "какой-то организм", а ваши умные дети, ваши здоровые родители и ваша надежда на то, что и это пройдёт... Доброй ночи!

Пашинський

Пастка патріотів

Вчора пройшла інформація, що є загрози для життя Пашинського зі сторони російських спецслужб. «Америку відкрили!» Ця загроза над ним вже більше п’яти років висить. Саме тому він не розлучався з глоком, яким (пострілом в ногу) зупинив п’яного збоченця, що напав на його дружину (за що зараз сидить).

Протягом попередніх років СБУ постійно передавала йому розвіддані про небезпеку. Так вийшло, що Пашинський для Кремля став символом українського опору. З тієї причини, що саме Пашинський віддав перший бойовий наказ в 2014 році. Для москалів, так би мовити, справа честі розправитися з Пашинським. Їм зараз в цьому допомагає влада, яка кинула Пашинського у в’язницю (що не дивно – слуги реваншу) і українське суспільство, яке цього… вимагало. Цим я також «Америку не відкрила»…

Проте, останнє мені особисто не дає спокою. Я би хотіла зараз відверто викласти деякі свої міркування. І це не стільки про Пашинського. Це про пастку, в яку більшою чи меншою мірою потрапляє кожен патріот.

Почну з того, що Пашинський сидить в тюрмі. Зауважте, всім-всім дають можливість вийти під заставу чи під домашній арешт. Пашинському - ні. Це нікого не дивує? Зате я зіткнулася з іншим, що надзвичайно прикро: навіть Ви – ті, що мене читають, відверто не розумієте, чому я захищаю Пашинського, якому (на вашу думку) місце у в’язниці.

Ви маєте таку думку, бо НІЧОГО хорошого про Пашинського НІКОЛИ не чули. І хоча ви, безумовно, знаєте, що спаплюжити в сучасному світі легше, ніж гикнути, але негативу проти Пашинського ви вірите. Тому що цього негативу дуже-дуже багато, він йде з різних джерел, його транслюють ваші хороші знайомі, яким ви довіряєте.

Але, почекайте, люди… Зробіть ласку, повірте мені на хвильку, лише на хвилинку: всі ті топові скандальні новини з прізвищем Пашинський – суцільна брехня. І уявіть себе на місці людини, яку ТАК!!! МАСШТАБНО оббрехали і посадили… Що вона відчуває?!!

Я розумію, що ви краще почнете шукати хоч якесь пояснення, чому я захищаю (на вашу думку) зло, ніж повірите, що я це роблю через НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ! Але хіба ви в своєму житті не помічали, що хорошими справами прославитися не можна? А в політиці – тим паче…

Так, Пашинський не та людина, яка може похвалитися хорошими манерами. Він наживає собі ворогів часто на «голому» місці і серед непоганих людей через випадково кинуті зневажливі слова на їх адресу. Це в нього відбувається вперемішку зі шляхетними вчинками, але образи ранять назавжди. Проте, сидить він не через відсутність чемності (за це не садять), а через присутність… чеснот (а це, виявляється, прямий шлях до катастрофи). Він дуже показово потрапив у ПАСТКУ ПАТРІОТА.

Пояснюю

Я була в його команді багато років і можу щиро засвідчити: ніколи-ніколи його особистий інтерес не йшов проти державного. Все, що ми робили, все що він робив, – у ВСЬОМУ була користь для держави. Більше чи менше, але НІКОЛИ без неї! Я не була свідком жодного винятку. Як політик-важковаговик, він в цьому плані був винятковим. Для мене це була головна причина миритися з відсутністю хороших манер.

Саме тому він потрапив у пастку.

Адже тільки ти починаєш працювати в інтересах країни, відразу перетинаєш «шкурні» інтереси тих паразитів, що «смокчуть» з країни. І в них достатньо грошви, щоб помститися. А в тебе немає ресурсів захиститися, бо якщо ти працюєш в інтересах країни, то ти не заробляєш – на відміну від тих, хто, навпаки, за рахунок країни заробляє. Тому, в результаті, тебе знищують. Спочатку медійно, а якщо і цього мало – то, як Пашинський, потрапляєш у в’язницю.

Ілюстрацією до вищесказаного є наша операція «спецконфіскації коштів Януковича». Якби це була комерція, то ми би отримали перемогу, яка могла з лихвою компенсувати всі іміджеві рани, нанесені нам в процесі боротьби, адже мова йшла про півтора мільярда доларів. За ці гроші можна було купити три телеканали і знімати Голобородька-Пашинського, а не Зеленського.

Але ми боролися для держави, ці кошти канули в державний бюджет – для нас ця сума була не грошима, а іконою. Ми нічого не отримала від перемоги. Більше того, ми були настільки іміджево виснажені, що нас не вистачило навіть на найменшенький піар з приводу перемоги.
Зате та армія політиків, журналістів, юристів, активістів, яку виставила проти нас «інша сторона», була добре профінансована хабарями. Під час боротьби вони були заряджені на протидію, а після нашої перемоги – на помсту…

Зауважте, ті вороги, яких ми набули в процесі спецконфіскації, зараз «землю риють», щоб знайти докази, що Пашинський чи я робили це в якихось особистих інтересах. І не можуть знайти. Бо не можливо знайти те, чого немає. Тому ж і посадили Пашинського за захист дружини.

Отже, висновок: коли Пашинський здобув перемогу в спецконфіскації, в’язниця йому вже була гарантована. Ось така вона правда життя!

А тепер – найголовніше

Уявіть собі, про що зараз думає Пашинський. Коли сталася така катастрофа, як в’язниця, є багато часу, щоб подумати про свої помилки.

Мені потрібно, щоб ви це уявили не для жалості, а для того, щоб дати мені (і самим собі) відповіді на кілька питань.

1. Ви б на місці Пашинського визнали, що шлях державних інтересів – це головна ваша особиста помилка?

2. Ви б на місці Пашинського визнали другою своєю помилкою – конфіскацію неймовірної безпрецедентної суми на поповнення бюджету України? Чи, можливо, краще було взяти запропонований хабар і зупинитися? (А ця пропозиція мала місце і дозволила б зараз Пашинському засмагати на власному острові в карибському басейні, а не сидіти в Лукянівському СІЗО).

3. На місці Пашинського визнали б ви за помилку, що не втекли з Майдану, коли там лилася кров? Може треба було, як безліч розпіарених активістів, що лише строчили слова підтримки у фейсбуці? Тоді ви б нічим не ризикували, і проти вас потім не було б абсурдних звинувачень у розстрілах Майдану.

4. На місці Пашинського ви б визнали своєю помилкою, що ви ДІЯЛИ, коли почалася агресія РФ, коли безпечніше для себе було б бездіяти і в жодному випадку не підписувати перший бойовий наказ?

5. На місті Пашинського ви б визнали своєю помилкою лобізм виробництва Україною власної зброї, що є наперекір інтересам не лише рашки, а світової збройної мафії?

6. На місці Пашинського чи визнали б ви свою помилку у відстоюванні тих державних інтересів, що суперечили інтересам олігархів – власників телеканалів? Можливо, праві ті політики, що починають боротьбу тільки для того, щоб вигідно продати відмову від боротьби і зупинитися?

7. Спитаю і про себе. Ви б на місці Пашинського звинувачували мене в особистій катастрофі? Я ж ідеаліст, і будучи поряд з Пашинським – хорошим менеджером, я тільки те і робила, що наполягала: все для держави і тільки для держави! Це єдиний правильний шлях, а правда завжди переможе. Він називав мене своєю совістю. І що, переміг? Повна катастрофа для нього особисто…

Дайте чесно відповіді на ці питання. І, погодьтесь, в тій несправедливості, в якій опинився Пашинський – без будь-якої підтримки і в атмосфері суспільної ненависті – він може ствердно відповісти на всі вище перераховані питання і прийти до висновку, що головна помилка його життя – робота на державу.

Проте, якщо він прийде до такого висновку – це вже буде не його особистий програш, а програш українського суспільства. Адже це буде уроком для всіх інших, що прямувати державним шляхом – це самогубство…

А що далі?

А далі нічого не залишається, як визнати, що шлях у пастку – це… теж варіант.

Нехай це самогубство. Я, особисто, за таке «самогубство». Бо я чітко знаю, що буду тут не перша і не остання. І є сенс бути ідеалістом до кінця. Бо ланцюжок нас, ідеалістів, не переривається. Впаду я – постануть інші. Так завжди було в українській історії. Свідчення того – Україна потроху йде вперед. За рахунок нас іде, бо плоди виростають на нашій крові. І нехай їх зжирають несвідомі та байдужу споживачі життя, які нас не розуміють і аплодують, коли ми горимо. Головне, є сенс для України. Головне, є сенс і для нас «самогубців». І він простий: мати в житті високу мету – це вже щастя!

Так що, приєднуйтесь, відчайдушно щасливі!

Краткое изложение монолога Убер-президента

УБЕР-НЕАДЕКВАТ
- в Золотом уже Швейцария. (вики: Россия это теперь Швейцария)
- главное, это Минские соглашения, не надо стрелять, не надо войны (тэги: сглаз, метод Довженко)
- приговоры обязательно, а если нет, так мы на них новые дела заведем (тэги: судебная реформа, Приватбанк, МВФ)
- тормоза у меня в Раде, но пока сохраняю демократию, но уже скоро-скоро (тэги: Конституция)
- ну гривна же не по 100 (гыгы), инвесторы не разбежались (гыгы в квадрате) (тэги: экономика)
- говорили меня до октября не будет, а я оппачки, убер-президент! (тэг: циркониевый браслет, пирамидка Ю Шинсе.)
- но денег нет (?! - без тэгов).
Вы прослушали краткое изложение монолога Убер-президента с моноизбирателем монобольшинства.

ВЕЧЕРНЯЯ КЛОАКА

Игорь Яковенко


Профессор Гасан Гусейнов посвятил много лет исследованиям языка и литературы, написал свыше сотни работ по филологии, но всенародная слава пришла к нему благодаря двум словам, которыми он припечатал речевой поток путинской России – «клоачный язык». Найденное слово взбесило защитников «русского мира» не из-за негативного смысла, а из-за абсолютной, аптечной точности. Именно клоакой, то есть каналом для стока нечистот, а никакой не пропагандой, стали федеральные телеканалы. Именно клоакой, то есть заднепроходным отверстием лягушек и змей, у которых фекалии и моча существуют в нераздельном единстве, является происходящее в путинских судах, Госдуме, Совете Федерации и прочих присутственных местах. Но все-таки чемпионом по зловонности остаются путинские СМИ, среди которых абсолютным рекордсменом клоачности является Владимир Соловьев.
Свою программу «Вечер» от 6.11.2019 Соловьев начал с того, что принялся пугать аудиторию «России-1» украинским политтехнологом Тарасом Загородним, интервью которого украинскому изданию «Главред» главное государственное агентство РИА Новости зачем-то перепечатало почти полностью и разместило на самом видном месте. В этом интервью украинский политтехнолог Тарас Загородний сообщает, что он сторонник независимой политики Украины, которая должна проявиться, в том числе, в строительстве ракет средней дальности. Такая ракета, по мнению украинского политтехнолога Загороднего, может нанести ущерб РФ, например, если попадет в атомную станцию.
Украинский политтехнолог Тарас Загородний – вполне частное лицо. Он не член правительства и даже не депутат. Основная мысль, которую он высказал в интервью «Главреду» состояла в том, что Украине надо брать пример с Израиля, который ни на кого не оглядывается и строит свои вооруженные силы, исходя из интересов безопасности своих граждан. Что касается размышлений украинского политтехнолога Загороднего о ракетах которые могут нанести ущерб России, то они по степени кровожадности не идут ни в какое сравнение с теми прямыми призывами бомбить европейские города и захватить всю Украину которые в эфирах Соловьева постоянно звучат из уст российских «экспертов». Причем некоторые из них являются депутатами, в отличие от Загороднего.
В телевизоре и других российских СМИ существует Украина-пугало, Украина-монстр, Украина-рейх. Но еще более чудовищным выглядит образ той «прекрасной» Украины, которой должна стать эта страна, чтобы понравиться обитателям российского телевизора. Вот, например, как должна выглядеть «хорошая» и «правильная» Украина по мнению «эксперта» Сергея Кургиняна. «Да здравствует новая Конституция Украины!» - провозгласил Кургинян и перешел к конкретным шагам, которые, по его мнению, должны сделать власти Украины, вставшие на путь исправления. «Покайтесь перед ними!» - потребовал Кургинян, имея в виду покаяние перед террористами «ДНР» и «ЛНР». – «Дайте им все, что они хотят: армию, власть, границу, финансы. И после этого на коленях ползите с ними договариваться!».
Сергей Кургинян – это карикатура, гротеск. Вопрос в том, зачем эта вполне очевидно отталкивающая карикатура постоянно выставляется на всеобщее обозрение. Кто является целевой аудиторией этой демонстрации злобной клоунады? Безусловно, есть тот самый «глубинный народ», воспетый Сурковым, который теперь, в соответствии с лингвистической находкой профессора Гусейнова следует именовать клоачным народом, поскольку Сурков явно намекал на отбросы народонаселения, составляющие ядро путинского электората. Но это не вся целевая аудитория клоачных телепрограмм. Соловьев и его подельники сутками, месяцами и годами напролет глумятся над украинским народом, преследуя вполне ясную цель – вызвать к себе всепоглощающую ненависть. Ненависть, которая распространяется на всех россиян без исключения, и на тех, кто поддерживает Путина и войну, и на тех, кто против, но не смог выгнать Путина и остановить войну.
Эта ненависть украинцев к России и россиянам необходима Соловьеву и его подельникам в телевизоре и в Кремле, поскольку она служит дополнительным поводом для продолжения войны, бенефициарами которой они являются.
Соловьев даже не считает нужным скрывать, что он глумится над всей Украиной и ее народом, а не только над украинской властью. Сразу после того как Кургинян исходил пеной, рассказывая про «правильную» Украину, которая должна на коленях ползти перед бандитами «ЛДНР» чтобы договориться с ними, Соловьев принялся кривляться, показывая как «украинцы смотрят его программы». «Каждый вечер они (украинцы) смотрят мою программу и очищаются от бандеровщины!» - тут Соловьев для наглядности стал извиваться всем телом, показывая как «очищаются украинцы». - «Мы им даем заряд великой русской культуры! Великой советской культуры! Великой украинской культуры, которая входит в великую русскую и советскую культуры!».
Наблюдение за участниками политических шоу ненависти показывает, что длительное пребывание внутри клоачного телевизора несовместимо с человеческим обликом. Поток нечистот накрывает человека и он становится частью этого потока. Один из множества примеров такой трансформации – российско-американский политолог Николай Злобин. Еще сравнительно недавно он, пусть неуклюже и бессильно, но все же пытался противостоять оголтелому имперскому шовинизму Соловьева и его российских «экспертов». Сегодня тот же Злобин с энтузиазмом включился в антиукраинский хор.
Комментируя очередное заявление Соловьева о том, что «тема Крыма закрыта», «историк» Злобин меланхолично сообщил: «Вся история состоит из изменения границ». То, что оккупация и аннексия Крыма является уникальным и вопиющим фактом нарушения послевоенного консенсуса и международного права, Николай Злобин не может не знать. За пределами студии Соловьева Злобин, скорее всего, не стал бы рисковать репутацией, произнося подобное в данном контексте. Но клоачный канал требует стать частью потока нечистот и Николай Злобин становится его частью.
Объяснив украинцам почему им следует смириться с аннексией Крыма, Николай Злобин перешел на обличение пороков Украины. «Американцы много вложили в создание институтов на Украине, но никаких институтов там не возникло», - печалится Николай Злобин. – «Почему на Украине не получаются институты? Почему не работают суды? Почему нет гражданского общества?», - риторически вопрошает Злобин. Надо истребить в себе любые ростки чувства юмора и умения слышать собственные слова, чтобы стоя в Москве, в эфире российского телеканала говорить об отсутствии судов и гражданского общества в Украине. Говорить как раз в тот момент, когда Кремль ликвидировал едва ли не последнюю крупную организацию гражданского общества – Движение за права человека Льва Пономарева, а в судах продолжают сажать невиновных за участие в мирных акциях протеста и просто случайных прохожих. Но тут уж ничего не поделаешь: пришел на клоачный канал – соответствуй его содержимому…

https://yakovenkoigor.blogspot.com/2019/11/283.html?m=1&fbclid=IwAR0Vx9gBciVRKEYrvbAI92qCpgcnEKxsTDevHUn4fmMECcbjNaTwSiQF5gM

Незрівняна Лана! Гаага та Перемога!

Ми це зробили! Беззаперечна перемога України на одному з найвпливовіших судових майданчиків світу стала реальністю.

Буквально вчора ми з вами обговорювали, яку сторону обере Суд. А вже сьогодні Суд безпрецедентною кількістю голосів став на сторону України, на сторону кожного постраждалого на Донбасі і їх родин, за кожного кримського татарина і етнічного українця, які сьогодні знаходяться в тимчасово окупованому Криму.

Це - перемога засадничих норм і принципів міжнародного права, перемога права над силою.

Ось як виглядає резулятивна частина рішення Суду:

Суд,

(1) Тринадцятьма голосами до трьох,
Відхиляє попереднє заперечення Російської Федерації щодо відсутності у Суду юрисдикції на підставі частини 1 Статті 24 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму;

(2) Тринадцятьма голосами до трьох,
Постановляє про наявність юрисдикції на підставі частини 1 Статті 24 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму;

(3) П’ятнадцятьма голосами до одного,
Відхиляє попереднє заперечення Російської Федерації щодо відсутності у Суду юрисдикції на підставі Статті 22 Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації;

(4) Одноголосно,
Відхиляє попереднє заперечення Російської Федерації щодо неприйнятності Позову України в частині за Міжнародною конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримінації;

(5) П’ятнадцятьма голосами до одного,
Постановляє про наявність юрисдикції на підставі Статті 22 Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації розглядати вимоги України за цією Конвенцією, а також про прийнятність Позову у частині цих вимог.

Наша справа в повній мірі рухається далі. Суд розглядатиме всі наші вимоги і докази по суті!

Я хочу подякувати всім і кожному, хто ці 5 років працював над підготовкою цієї справи! Без внеску кожного з вас цієї перемоги не було би! 😘😘😘

Нет описания фото.

Редкий позитив

Две шикарные для Украины международные новости:

1. Международный суд ООН объявил сегодня, что обладает юрисдикцией рассматривать спор Украины против России по применению и толкованию Международной конвенции о борьбе с финансированием терроризма и о ликвидации всех форм расовой дискриминации.
Теперь путь кремлёвских преступников в Гаагу из теоретической плоскости наших хотелок перешёл на твёрдую почву их практической реализации. Кстати, мы сделали то, чего не удалось в своё время Грузии после оккупации части её территорий российским агрессором. Дальнейший путь будет долгим, но мы научились не только ждать, но и грамотно доказывать свою правоту.

2. Александрийский патриарх Феодор II признал ПЦУ.
Напомню, Александрийская церковь имеет в диптихах второе после Вселенского патриархата место. Таким образом, официально ПЦУ признали Константинопольская, Элладская и Александрийская церкви.

Ловишь себя на мысли, что тот редкий позитив, который поступают в последнее время, стал возможен не благодаря, а вопреки действиям новой власти. И да... стоит поблагодарить пятого президента конкретно за эти супер-новости: как первая, так и вторая - прямой результат работы его команды на международной арене.