January 1st, 2020

Бандера

Каждый год  1 января делаю  перепост этой своей статьи 2017 года об имениннике и добавляю возникшие за год мыспи по этому поводу



Добавим 3 мысли

1.Так теперь кажется, что Бандера никакого участия  в террористической деятельности вообще не принимал. Даже до первого ареста Просто в суде взял вину на себя для того, чобы прозвучали громко слова о праве украинцев на их борьбу.

2. Демонизация никого не убивавшего Бандеры выглядит ообенно нелепо, поскольку имеет ввиду его деятельность во времена массовых убийств мирного населения всеми активными  политическими силами в мире: Все, от коммунистов и нацистов, до респектабельных англосаксов, поучаствовали в убийствах миллионов мирного населения. А чудовищем на этом страшном историческом фоне объявляют Бандеру.

3. Устраиваемые украинскими фашизоидами в честь Бандеры марши с языческой символикой (коловраты, свароги и т.д)-полный абсурд. Степан Андреевич был набожным христианином, сыном священника и дочери священника. Память о нем  ко всей этой языческой бесовщине никакого отношения не имеет по определению! Приватизировали национального героя гады..

«Какая разніца?»

Нищення українського в Україні завжди супроводжувалося «Какая разніца?»

Цими словами намагалися зупинити відродження мови, забитої емськими указами розслабленого німецьким курортом цара Алєксандра ІІ і приниженої до «фу, сєло» російськими комуністами.

Цими словами чинили спротив українському дубляжу кінофільмів персонажі на кшалт продюсера Ткаченка з фракції «Слуга народа», а теперішній міністр культури Бородянський відповідав на моє обурення серіалом про героїчних російських військових, який не зняли з ефіру СТБ у дні загарбання Криму.

Цими словами залишали вулиці з іменами катів українців і пам‘ятники злочинцю Леніну.

Цими словами призупиняли європейську і євроатлантичну інтеграцію. «Какая разніца - сєйчас ілі потом. Сєйчас ми там нікому нє нужни».

Ці слова - постійний супутник російської пропаганди, мета якої вбити в нас здатність впиратися і бажання вирішувати свою долю. «Зачєм сопротівляться, нужно жить дружно, ета всьо палітіка, а люді хатят міра». Ага. Сто років тому люди теж хотіли миру і поділити майно і землю поміщиків, а заплатили за це зігнанням в стійло колгоспів, продразвьорсткою, виселенням в Сибір активних і працелюбних та Голодомором, який майже до нуля вичистив активне українське в совєцький частині України.

Капітуляція України починається зі слів «Какая разніца» і прийняття їх за кредо окремою людиною. Так нівелюють громадян. Такі сентенції категорично не приймають люди, яким Україна не є порожнім звуком, тєріторієй обітанія.

Саме тому, слова поточного президента про єдність були лицемірством. Дуже небезпечним. Справжня суть сказаного Зеленським - поглиблення суспільного розколу. Какаразніци не вийдуть захищати державу від агресора і його служаків, не будуть гинути на Майдані Гідності, не збиратимуть допомогу захисникам у критичний момент. Їхній світ - це геги вечірнього кварталу і байдужість. Байдужість до всього цінного для громадян. А от патріотичні і активні кола це мотивує. Бо в заклики до єдності після цього може повірити тільки дурень.

Орвелівські оксюморони, заховані в промові Зеленського є підсвідомим сигналом на розділ суспільства за маячком friend or foe. Впевнений, їх творили цілком свідомо і аплодували не лише місцеві адепти олів‘є, але і російські фахівці, які знають приклади з хімії - як вибухають складені докупи речовини, цілком безпечні поокремо. Заклики до єдності на базі протиріч і є тою вибухівкою для суспільства.

Протиставлення Громадян і Какаразніц існувало давно. Сьогодні воно формалізувалося президентом Какаразніц. Отже, далі - слово за Громадянами. Яким не все одно. І яким дедалі стає все менше що втрачати.

Манифест победившего манкурта

Обращение Владимира Александровича - это манифест победившего манкурта.

В принципе, украинский обыватель этого всегда хотел. Теперь предстоит понять, что это не работает. И это будет очень болезненный урок.

И для Владимира Александровича, и для миллионов других манкуртов.

Потому что качество жизни на улице прямо связано с тем, в честь кого ее жители готовы ее назвать.

В честь советских палачей.
Или в честь украинских героев.

Ибо это говорит о уровне сознания людей.
И о их системе ценностей.

Советской. Или украинской и европейской.

Чисті та освітлені вулиці

Цього року бачив Майданек. "Вулиці" там були чисті та освітлені. В'язні щодня рівняли їх важкими кам'яними катками - такі були тортури.
Цього року бачив Майданек. "Вулиці" там були чисті та освітлені. В'язні щодня рівняли їх важкими кам'яними катками - такі були тортури.