January 6th, 2020

Зашкварук

За пару вихідних(!) днів:
- зашквар із зустріччю з Коломойським у Буковелі;
- зашквар із запрошенням шведського нігерійця;
- зашквар із повідомленням про особисте втручання Зеленського в попередній зашквар;
- зашквар із виправленням попереднього повідомлення - явно на прохання ОПи;
- зашквар із поїздкою до Оману «в державних справах за власний рахунок»;
- задля виправдання попереднього - зашквар із зустріччю з другорядним міністром (він навіть не є міністром ЗС, а лише «відповідальним»).
Поволі ймення Янелох заміняється на Зашкварок

Від себе: ЗашкварУк

Вірш

Не вдалося наркоману
Легко ввести нас в оману,
Прилетівши до Оману

Заблуждение

На одній приватній поїздці президента обісралася вся його вертикаль та її головний пропагандиський канал.

ОПа випустила в ефір маячню прес-служби про "офіційну поїздку за власний рахунок", ніхто з МЗС не попередив, що той бедуїн на фотці проіранський чиновник і зокрема американцям дуже сподобається як Моніка заглядає йому в очі, жоден Мілованов не звернув увагу які нахер інвестиції з країни з чорного списку ЄС при обігу в нещасних 80 мільйонів на рік - а ТСН видало її назву як "Заблуждєніє".

І ці люди опікуються національною безпекою та щось там хочуть викрутити з "міром" у Путіна.

У мене погані новини для "зубожілих" "господарів" цих "слуґ", шкода що переважна їхня більшість в святковому коматозі, а може то і накраще - бо без наркозу спостерігати за всім цим нестерпно.

Лист Вові з Барселони

Всі вже висловились щодо #какаяразніца, але є ще одна річ, яка образила мене особисто у новорічному роліку того, хто називає себе українським президентом. Я же не лише потрапила у групу домогосподарок і патріотів, прирівняних до ватників. Я же з тих, хто живе за кордоном і «любить Україну по інтернету».

Хочу відкрити тобі, Вова, велику таємницю. Не всі українці, що живуть за кордоном, миють посуд в Італії або будують багатоповерхівки за східним кордоном європейської цивілізації. Ми, Вова, high skilled migrants. Тобі не зрозуміти, що це, бо твої скіли нікому нафіг не потрібні за межами плеканого тобою пост-совка. Але ми є. Нас багато, у Барселоні, Берліні, Амстердамі, на Кіпрі, в Каліфорнії, навіть, уяви собі, у Польщі.

Ми їдемо не на «заробітки». Багато з нас переїжджає навіть на менший чистий прибуток, бо в Європі і Штатах треба платити справжні податки, і життя тут скажено дороге. Ми їдемо за цікавою роботою і новим досвідом. Ми перемагаємо конкуренцію на ринку праці престижних високооплачуваних професій у громадян ЄС і США. Нас релокейтять, бо наші знання і досвід цінують топові світові компанії.

Ми кожний день розвінчуємо міфи, які ти, Вова, вперто транслюєш на весь світ, що українці поза межами своєї країни не здатні більше ні на що, окрім мити унітизи і збирати мандарини. Ми створюємо імідж українців як людей з гарною освітою і високими професійними навичками.

Ми в своїх містах виходимо на мітинги, щоб привертати увагу місцевих урядів до російської агресії проти України. Ми збираємо кошти на армію і приймаємо бійців на реабілітацію. Отак ми любимо Україну «по інтернету», Вова. Ми - важлива частина української дипломатії й інтеграції у цивілізований світ. Але хіба нам є місце у твоїй малороській свідомості?

На фото звичайна домогосподарка миє посуд в Італії і будує багатоповерхівку у Новосибірську.

На изображении может находиться: 1 человек, сидит и в помещении

Феликс Эдмундович Рябошапка

Помните, недавно народ возмущался, что при переименовании Генпрокуратуры в «Офис генерального прокурора» с вывески пропало слово «Украины»? Иван Костенко (Till Eulenspiegel) видимо докопался, почему это произошло.

Потому что иначе, с буквой «У» на конце, получалось бы «ОГПУ». «Офис генерального прокурора Украины». Ну, или...

«ОГПУ, Объединённое государственное политическое управление — специальный орган государственной безопасности СССР. Данная структура была образована на базе ГПУ при НКВД РСФСР постановлением Президиума ЦИК СССР от 15 ноября 1923 года после учреждения в 1922 году СССР. В 1934 году ОГПУ вошло в состав НКВД СССР. Председателем ОГПУ (а ранее председателем ГПУ при НКВД РСФСР) до 20 июля 1926 года являлся Ф. Э. Дзержинский.»

Вообще после дела Риффмастера и выпускания беркутни на свободу ОГПУ подошло бы как нельзя лучше. Феликс Эдмундович Рябошапка, блядь.

Ну, а Феликсов Эдмундовичей мы как раз уже и валили, вот ведь совпадение. Так что картинка не просто так.

Нет описания фото.

Иран

И вот еще немного про Иран накину.

Как, полагаю, многие знают, современный теократический режим аятолл, загнавший свою страну в несколько войн, нищету и пиздец, появился на свет в результате революции 1979го года, когда мудрый персидский нарид сверг кровавого шаха, и принялся строить новую, справделивую демократическую страну.

Справедливости ради, надо отметить, что поводы для недовольства таки были, и еще какие: шах нещадно пиздил всех несогласных, лютовала тайная полиция, а в политическом спектре страны существовала аж одна партия. Кроме того, что шах был обычным деспотом, он еще был и знатным троллем: в наглухо исламской стране, он ввел календарь, ведущий летоисчисление не от Хиджры, а от восхеждения на престол Кира Великого (царь в древней персии), и вообще устроил было гулянку в честь 2500 летия этой самой Персии. Я лично рискну предположить, что это была наивная попытка навязать обещству не религиозный, а светский нарратив, но она явно не учитывала особенностей местного менталитета.

Окромя чисто политических проблем, были проблемы и экономические: нефть очень резко ВЫРОСЛА в цене, из-за чего разрыв в уровне благосостояния провинции и города улетел куда-то в космос, что еще больше подогрело лютую ненависть со стороны нищего деревенского быдла в адрес "городских". А тут еще в страну хлынули десятки тысяч образованных и толковых буржуйских инженеров и специалистов - налаживать добычу жижи, а уж на их-то фоне местные полуграмотные селяне смотрелись совсем уже блекло.

Было ли что-то хорошее в том режиме? Ну, кроме обогащения близких к шаху людей - да. Правительство шаха проводило активную вестернизацию страны. Можете сами загуглить "иран до 1979", и лицезреть нормальных таких мадам, одетых по моде того времени, а не замотаных в ковры. Но об этом позже. Кроме того, Иран был единственной исламской страной, у которой были нормальные отношения с Израилем (что лишний раз доказывает: проблема вовсе не в Израиле).

В общем и целом же, правительство шаха было не то, чтоб полно идиотов, но свалившиеся им на головы шальные нефтебабки они то ли спиздили, то ли физически не успели конвертировать в экономику (между скачком цен и падением режима - меньше года). Потому, что сразу за нефтным бумом, последовал пиздец: очередной всратый голубь мира из США - президент Джимми Картер - люто раскритиковал опиздюливание оппозиции в Иране, и надавил на шаха, шоб он выпустил "оппонентов" из тюрем. Шах, который очень прислушивался к США, сделал как его просили, и пиздец стал необратим: почуяв, что царь не настоящий, левачье, состоящее из комми и религиозных фанатиков (ага, красные свергали шаха бок-о-бок с аятоллами), снесло шаха, и приянлось строить свой рай на земле.

Остальное, как говорится история - предсказуемо, что никакой демократии не получилось, а получились полоумные религизоные имперцы, которые подожгли весь регион в погоне за своими ебанутыми идеалами. Женищн попутно замотали в ковры, а народ загнали в еще большую жопу и нищету. Здобулы, агась.

Я не стану защищать режим шаха - хрен редьки не слаще, но я просто напомню, что "хуже не будет" - это не тот лозунг, под которым стоит мастерить светлое будущее. Хуже - будет, особенно если за дело берутся полуграмотные идиоты и мудрый, працьовитий иранский нарид.

Так что при обсуждении любых протестов в Иране, я бы не стал слишком уж сочувствовать невинно убиенным. Их кровь - на руках их отцов и дедов, котоыре 40 лет назад все. как один, бездумно свергали одного упыря, чтобы поставить другого. Последствия - они такие. Наступают всегда. Если не для тебя, то для твоих детишек или внуков.

От себя: Смотрел недавно хронику времен иранской ревоюции. Собственно, ее революию и видел, Майдан тамошний. Там все участники- молодежь, одетая по западной молодежной моде того времени, с длинными прическами.  Как рок-музыканты тогдашние выглядели. Никаких принзаков исламского фундаментализма.  Портреты Хомейни только. Тот, кстати, жил тогда в эмиграции в растленной Франции. И кровавый режим Шаха никого н расстреливал....

Наезд

Вот убили американцы иранского генерала, а меня эта тема как-то не торкает. Ну убили и убили. Вообще генерал - человек военный. Его могут и убить. Он же не танцор балета или дизайнер интерьеров. У любого солдата всегда есть риск быть убитым. Отсюда привилегии военным. Вот и случился, так сказать, страховой случай.

Путин в Сирии сколько детей и женщин грохнул? Сотни, если не тысячи. А тут убили военного и все в голос заорали... А чего орать-то? На то он и военный, чтобы воевать. Он же не Шойгу какой-нибудь, который к зоне боевых действий ближе чем на тысячу километров никогда не приближался...

Меня больше интересует предыдущая новость: про наезд Путина на Польшу и вообще весь его хайп по поводу пакта Молотова-Риббентропа и т.д.

Вот поставили в Праге памятник власовцам. Российский МИД что-то дежурно гавкнул и замолк: ну, поставили и поставили. Путин вообще отмолчался. А ведь это фактически памятник строевым частям вермахта. Почему не было кипеша?

Почему ор поднялся из-за какой-то европейской резолюции, в которой уже в сотый раз за последние лет двадцать повторяется старая и набившая оскомину мысль о том, что Вторую Мировую Войну развязали Гитлер вместе со Сталиным? Чего вдруг в этот раз Путин встрепенулся? А чего раньше игнорировал эту тему?

И вот, что я думаю по этому поводу. Тут важна тема, которая для Путина имеет ключевое значение как часть его ментальности: неблагодарность Европы. Типа, мы их от фашизма спасли, а они нас с нацистами на одну доску ставят, твари!

И вот эта тема "спасения", "солдата-освободителя" и т.д. она без Польши никак не работает. Посудите сами: практически все страны (за исключением именно Польши), которые были в ходе боевых действий заняты советскими войсками были сателлитами гитлеровской Германии.

Чехия была германским протекторатом, то есть фактически - частью Третьего Рейха. Словакия - союзником. Также Венгрия, Румыния, Болгария. Большинство армий этих стран воевало против Советского Союза на восточном фронте под немецким командованием.

Красная армия эти войска разбила, а страны - оккупировала. Она их победила, но не "освободила". Поскольку ни о каком таком "освобождении" они СССР не просили ни в какой форме. Да, собственно, тот режим, который Сталин навязал этим странам после войны, никик не был похож на "освобождение".

Это была оккупация. Либо прямая, с военными базами и огромными контингентами войск - как в случае с Чехией, Словакией и Венгрией. Либо жесткий контроль посредством марионеточных режимов, как в Румынии и Болгарии.

Экономическая модель, навязанная СССР этим странам, была крайне неэффективной. Достаточно сказать, что в межвоенный период Чехословакия была страной с едва ли не самым высоким уровнем жизни в Европе (быть может за исключением Швейцарии и выше, чем в Германии и Франции), а теперь Чехия и Словакия едва обгоняют самую отсталую страну "старой" Европы - Португалию.

Таким образом, тема "освобождения" этих стран звучит вяло и неубедительно: народам этих стран гитлеровский режим никак не угрожал, никакой программы уничтожения болгар, румын и пр. у Гитлера не было, а чехи, словаки и венгры вообще считались "братскими народами" (как теперь модно выражаться, хе-хе).

Разумеется, отдельной страшной трагедией является Холокост. Но вряд ли Путин формулирует тему "освобождения Европы от нацизма" так узко, т.е. как проект спасения исключительно европейских евреев и цыган.

Тем более, что де-факто Красная Армия мало кого спасла. Сухая статистика говорит, что под немецкой оккупацией оказалось около 6 - 7 млн. евреев. Следовательно, фактически все они и были уничтожены, а Красная Армия успела спасти от уничтожения сотни тысяч, но никак не миллионы...

Как не крути, но Польша на востоке от Германии была единственной страной (кроме СССР), которая подверглась прямой и явной немецкой агрессии, с оружием в руках пыталась ей сопротивляться, но, в конечном итоге, эту борьбу проиграла.

И тут вся мифология освобождения работает в полный рост: в 44-ом году Красная Армия с боями ворвалась на территорию Польши и вытеснила к январю 45-го немецкую армию. Чем не освобождение?

Есть, правда, незначительные шероховатости в этой конструкции. Как например, бездействие армии Рокоссовского во время Варшавского восстания. Но тут есть масса всевозможных обьяснений, причем некоторые из них выглядят вполне убедительно.

В этой ситуации пакт Молотова-Риббентропа - как кость в горле. Он всю эту конструкцию "освобождения" рушит, поскольку было 17 сентября 1939 года, было вторжение Красной Армии, раздел Польши, совместный с вермахтом парад в Бресте, расстрел польских офицеров в Катыни и т.д.

На этом фоне повторный приход Красной Армии в Польшу выглядит не освобождением, а разборкой двух поругавшихся между собой бандитов, которые, вцепившись друг другу в горло, прокатились в очередной раз по многострадальной Польше.

Осталось добавить, что в Польше после войны Сталин тоже установил марионеточный, репрессивный режим, который не имел ничего общего со свободным выбором "освобожденного" польского народа.

Таким образом, отказ Польши считать вторжение 44-го года "освобождением" полностью разрушает миф о "спасении" Европы Советским Союзом. И, соответственно, исчезают основания для пресловутой "благодарности".

Мне кажется, что Путин, фактически обвинив Польшу в разжигании войны, сам окончательно уничтожил миф об "спасении Европы". Поскольку теперь уже ждать от поляков какой-то благодарности за "освобождение" не приходится.

В любом случае теперь любая риторика в духе "воина-освободителя" будет выглядеть явной натяжкой в расчете на вежливое молчание собеседников.

Возвращаясь к началу этого поста могу сказать, что памятник власовцам - это первая ласточка. И в более долгой перспективе, она намного разрушительней для всего созданного еще сталинскими историографами мифа о Второй Мировой Войне, чем любые нападки на Польшу или ее посла в Германии в конце тридцатых годов.

Если Путин будет и дальше настаивать на конструкции "Красная Армия спасла Европу от нацизма", то рано или поздно появиться симметричный контрконцепт "Вермахт своим отчаянным сопротивлением на Восточном фронте спас Западную Европу от коммунизма". Причем степень убедительности и аргументированности этого концепта будет ничуть не хуже сталинско-путинского. Как, впрочем, и степень его условности и натянутости.

В заключении хочу сказать, что часовая лекция Путина перед главами государств СНГ с его тирадами типа "вас бы никого не было" - меня, честно говоря, поразила. Это кого бы не было? Узбеков с казахами? Туркменов с таджиками? Этим странам вообще ничего не угрожало! План Барбаросса предполагал выход на линию Астрахань - Архангельск. И все! Никакого продвижения на восток, в Среднюю Азию не предполагалось.

Соответственно, то, что народы этих стран воевали за освобождение России от нацистов и к тому же приняли у себя миллионы российских беженцев - это, объективно говоря, чистый акт солидарности и благородства. Смогут ли дорогие россияне отплатить им той же монетой? Сомневаюсь. Во всяком случае отношение, например, москвичей к гастарбайтерам из этих стран не дает оснований на это надеяться...

Проблема в Україні, а не в Омані

ВІТАЛІЙ ПОРТНИКОВ:
Поїздка президента Володимира Зеленського до Оману - звичайно ж, у відпустку, щоб там не розповідали представники офісу глави держави - не викличе в українському суспільстві емоцій, які викликала подорож його попередника на Мальдіви

Хоча аналогії, звичайно ж, напрошуються.  Президент не найбагатшої країни, яка знаходиться у стані військового конфлікту, дозволяє собі відпочинок в розкішному готелі на екзотичному курорті.  Те, що цей відпочинок незграбно виправдовують зустріччю з міністром, відповідальним за керівництво оманським зовнішньополітичним відомством, та ще й посаду чиновника не можуть правильно вказати, тільки підкреслює незграбність виправдань колишнього Голобородька - людини, яка вважає за краще перебувати у шикарних готелях, ніж  тинятися на велосипеді.  Але і ніякого криміналу в цьому теж немає.  Зеленський - не Голобородько, він заможна успішна людина, яка може дозволити собі поїздку за свій рахунок куди завгодно.  Втім, як і Порошенко.

Чому ж тоді поїздка Порошенко викликала таке море негативних емоцій, а поїздка Зеленського не викличе?  Та тому, що справа не в Мальдівах, справа не в Омані.  Справа - в Україні.

У момент подорожі Порошенка більшості його колишніх виборців було абсолютно очевидно, що він не буде капітулювати перед Путіним, що він не здасть країну, що доведеться воювати і протистояти. Саме цього вони не могли пробачити колишньому президенту. Тому що голосували вони за нього зовсім не як за людину, яка буде чинити опір Кремлю.  Вони щиро розраховували, що людина, яка була не тільки соратником Ющенка, але і міністром у Януковича, зможе знайти взаєморозуміння з агресором. Але зможе здатися так, щоб їм не було соромно - і разом з тим було комфортно.  А коли виявилося, що цього не станеться, він став для них найлютішим ворогом. І за Зеленського вони в більшості своїй голосували не через Мальдіви, не через корупцію, не через "нових людей" у владі.

Вони голосували за Зеленського з тією ж надією - що він зможе "просто перестати стріляти", що він якось домовиться з Кремлем, що він позбавить їхнього головної проблеми - України і її готовності постояти за себе. Але позбавить не так, як міг би позбавити, наприклад, Бойко, а так, щоб їм соромно не було.

Це приблизно те ж саме, як якщо б ви хотіли вигнати свою рідну матір з дому, але щоб їй про це сказав хтось інший, не ви.  А ви б прийшли, а її вже немає.  Вона кудись пішла, бо так вирішила.  Ось і чудово, тепер заживемо.

Ось так багато хто з  українців і ставиться до своєї Батьківщини.  Ось тому багато хто з них і проголосував за Зеленського. Ось тому поки Зеленський зустрічається з Путіним, вітає російського президента зі святами і зберігає ілюзію, що скоро "проблему України"буде вирішено, він може їхати хоч в Оман, хоч на Мальдіви.  Його прихильники будуть виправдовувати будь-який його вчинок, будь-яке рішення.

Проте якщо виявиться, що Зеленський збирається не капітулювати, а чинити опір, що миру будь-якою ціною не буде, що Україна як суверенна держава не перестане існувати - ось тоді ці патріоти, миротворці і антикорупціонери відразу згадають йому Оман.

https://espreso.tv/article/2020/01/06/vitaliy_portnykov_problema_v_ukrayini_a_ne_v_omani

ТОМОС. НАМ КРУПНО ПОЩАСТИЛО

ТОМОС. НАМ КРУПНО ПОЩАСТИЛО

Рівно рік тому ми зустрічали Різдво Христове з дивовижною новиною – Вселенський Патріарх підписав Томос Помісній Православній церкві в Україні. Сталося те що силився зробити гетьман Мазепа. Те, що не вдалося гетьманові Павлу Скоропадському і президенту Віктору Ющенку. Україна здобула власну Помісну церкву, ту яка не є філією московської РПЦ і яка визнана Вселенським Патріархом. Православну церкву про яку ніхто не має права казати, що вона не благодатна, або що її ієрархи – «попи в погонах ФСБ».

І от, дивлячись сьогодні на рік назад, я розумію, наскільки сильно нам пощастило тоді. Ми – встигли. Команда президента Порошенка зробила неймовірну роботу – і встигла отримати Томос та оформити Православну церкву в Україні за всіма правилами. Затягнися тоді справа на кілька місяців, і зараз ніякої помісної Православної церкви в Україні ми б не мали. Категорично.

До ПЦУ ставитися можна як завгодно, але вона – реальність. Її уже не ліквідуєш простим розчерком пера. Протягом року ПЦУ визнали Еладська православна церква і Олександрійський патріархат – але все це інерція дій команди Порошенка, робота депутатів ЄвроСолідарності і самого митрополита Єпіфанія. За рік до ПЦУ перейшли біля 600 парафій, але більшість з них зробили це за президента Порошенка.

Наразі команда президента Зеленського для зміцнення української помісної церкви не робить нічогісінько. Закон про право громадян обирати собі релігійну конфесію – не діє. Закон про перейменування філії безтомосної російської РПЦ, так званої «УПЦ-МП» - не виконується. На посаду відповідального у Мінкульті за етнорелігійну політику проштовхують креатуру так званої «УПЦ-МП». Заступник голови ОПУ Трофімов під час візиту на Буковину втрутився в церковну суперечку, явно відстоюючи бажалки так званої «УПЦ-МП».

Команда Зеленського чітко дотримується тези: «Неважливо яка церква, якщо вона освітлена та заасфальтована». Влада не зміцнює українську церкву – вона замирюється з церквою Кремля. «Томос на хліб не намажеш», - як заявила наближена до влади, відома пропагандистка. Підміняти світоглядне потребами шлунковими і статевими – стиль команди Зеленського.

Нам крупно пощастило ріку тому. Тоді ми мали в керівництві країни державників. Ім’я президента Порошенка не даремно уже залишиться в історії навіки – воно записане в Томосі Вселенського Патріарха. Якби не Порошенко і його команда – не було б у нас зараз ніякої помісної церкви. Подекуди – самі священики не дали б їй відбутися – ми вже побачили що чудив протягом цього року владика Філарет.

Нам пощастило. Ми маємо помісну українську православну церкву. Тепер час її відстояти, не дати її розвалити ударами зовні і з середини. Довести що ми гідні своєї церкви. Своєї держави.