February 24th, 2020

"Зато какой бил тот пламбір"

Валерій Прозапас

В моїх спогадах про радянське дитинство є переживання матері, що коли ми з братом подорослішаємо, нас можут відправити на війну в Афганістан.

На ту маразматичну бійню за інтереси кремлівських старців відправляли просто як худобу, в порядку разнарядки військоматам.
Про якийсь вибір взагалі не йшлося, вже не кажучи про "пускай син Брєжнєва воюєт".
"Русская рулєтка" - випало йти, ступай "виполнять долг", вбивай або повертайся в цинковом гробу.

Або калікою, як хлопець з нашого району, який втратив там ногу і пересувався серед молоді на милицях, бо "вєлікая страна" не спромоглася надати йому протез.
Це до питання "зато какой бил тот пламбір".

Мабуть тому і батько, який ще до Афганістану відслужив строкову в тій самій псковській десантній дивізії, особо не згадував про службу, вже тоді відчував, що то було чуже, примусове.

Чому частина українського суспільства про таке забула і не відторгла російську пропаганду, досі продовжує сприймати всі ці свята "защітніков отєчєства" та "інтернаціоналістов" - питання прояву рабської свідомості та неповноцінності української держави.

Звідси крок назад та малоросійський реванш.

Без повної відмови від принизливих протухлих радянських дат та засудження червоних злочинів ми так і будемо возюкатись в болоті меншовартості і "какаяразніцовості", подолати які життєво необхідно для становлення нації, якщо ми дійсно не "адіннарод".

Наридократия

дочитал книгу турецкой журналистки Эдже Темелкуран о том, что как Турция стала авторитарной.
книга жутковатая потому что турецкий путь
оказался очень похоже на российский.
местами надо себе напоминать
что речь идёт о Стамбуле, а не о Москве.
есть и тролли в социальных сетях, и ядовитая пропаганда,
и много ярких шуток от образованных о том,
какая эта пропаганда тупая,
и условный «глубинный народ».
в Турции это малограмотные люди из аулов,
плохо понимающие новый мир.
им нравится духовность, они любят величие,
любят сильных лидеров, не любят образованных,
плохо говорят на литературном турецком.
есть сцена когда два таких «глубинных человека»
избивают палками
владельцев магазина пластинок за их вид:
они одеты «не как мужчины».
хозяин помещения - тоже «глубинный человек» - расторг с «не мужчинами» контракт.
Эрдоган делает ставку на «глубинных»
и ему удаётся сломать систему.
одна из последних сцен: авторка приехала на греческий остров, ближайший к границе, смотрит на турецкий берег вдали
и гадает вернется ли старое время.

Зелена погань на гастролях

16 лютого до концертної зали у Лондоні де відбувався концерт 95-го кварталу із мирним протестом вийшли українські активісти. Метою протесту було висловити незгоду із антиукраїнськими виступами шоу-групи і процесами, що відбуваються у країні. На їх думку шоу-бізнес має лишатися поза політикою і призначення людей, що зв’язані із Кварталом 95 і Володимиром Зеленським на державні посади є корумпованою практикою.
До активістів вийшли народний депутат від фракції «Слуга народу» таекспродюсер компанії «Квартал-концерт» Максим Ткаченко і Міка Фаталов, один із учасників 95 кварталу. Вони поводилися відверто агресивно і вимагали від активістів піти геть. Активісти намагалися пояснити, що мають право висловити незгоду і мають право на мирний протест, оскільки живуть у демократичній країні, і такою ж хочуть бачити Україну. Розмова завершилася погрозами від Максима Ткаченко, що активістів знайдуть, і вони самі подивляться як вони будуть говорити тоді. Він також зірвав плакати, що були до того наклеєні активістами.
На які роздуми наводить цей інцидент? Шоу-група, яка роками принижувала імідж України, висміювала учасників Майдану, виконувала і виконує замовлення влади на висміювання політичних опонентів виявилися нетерпимою до найменшої критики від невеликої групи активистів. Максим Ткаченко, що є координатором підкомітету з питань прав і свобод осіб, які проживають на тимчасово окупованих територіях України, погрожує на території європейської держави. Чи здатна ця людина захищати права і свободи в Україні? Максим Ткаченко і йому подібні, що прийшли до влади в Україні, вважають цілком прийнятною практикою погрожувати в іншій країні і готові вдатися до тих ж самих методів, що застосовуються владою в Україні до волонтерів, ветеранів і активістів. Із наближенням 6–ої річниці Революції Гідності стає все більш гірко усвідомлювати, що теперішня влада наслідує режим Януковича, людські жертви були марними, а справа Майдану так і залишилися незавершеною.

Від себе: це набагато гірше від Януковича. Це схоже на т. Сталіна.Треба було оцього зеленого покидька віддати поліцїї



На изображении может находиться: 4 человека



На изображении может находиться: 4 человека, люди стоят и на улице