May 6th, 2020

Ценный кадр

6 ч.

Помните, в Харькове был такой политик Дмитрий Святаш? Депутат-регионал, верный соратник Добкина и Кернеса, сторонник федерализации и пламенный борец с бандеровцами, гордо носивший на груди георгиевские ленточки?

Плохие новости, друзья. Кажется Украина потеряла этого принципиального антифашиста. Прошлой осенью выяснилось прискорбное обстоятельство - прокуратура объявила Святашу подозрение в том, что он мошенническим путем завладел средствами "Укрсиббанка" в размере 1,1 миллиарда (!) гривен. Набрал кредитов и не стал отдавать. После этого антифашист резко куда-то пропал, и его объявили в розыск. И вот логичный финал этой истории. Стало известно, что Дмитрий Святаш сбежал в Российскую Федерацию, получил российское гражданство и осел в Липецке с семьей.

https://www.057.ua/…/rossia-priutila-eks-nardepa-svatasa-ko…

Какая досада. Депутат-регионал, антифашист, товарищ Добкина вдруг оказался вором, предателем и российской агентурой! Да как же это, братцы? Не верю!

"Товарищ Сталин, произошла чудовищная ошибка!"

Я б з приводу цього крику душі (на скріні) не зловтішався, але кейс справді дуже показовий.

По-перше, "Никто не знал и не ожидал" - м'яко кажучи, велике перебільшення. Знали, очікували і гучно попереджали.

По-друге, оце "наш великий глава страны" показує, що багато наших співгромадян досі живуть у логіці "Товарищ Сталин, произошла чудовищная ошибка!".

Тобто, це коли політичної свідомості не вистачає ні на аналіз кандидатів (системи їхніх залежностей та чинників, що зумовлюють їхні справжні інтереси), ні навіть на аналіз власних політичних інтересів (обстоювання яких тільки й може задовольнити матеріальні інтереси виборця), а вистачає лише на сліпе "делегування абсолютної довіри" кандидату, який "найбільше сподобався". А все, що потім піде "не так", має лише два пояснення: або "його обманюють" ("йому не кажуть правди"), або "він не виправдав нашої довіри, довіримося комусь іншому" (ось чому наших виборців так розбещує формула "потрібні нові обличчя"!).

Я 2-3 роки тому жорстко критикував голову правління Суспільного мовника саме за те, що він неухильно прагнув керувати великою компанією, делегуючи найближчим підлеглим не чітко визначені повноваження, а саме і лише "повну довіру" як карт-бланш на певній ділянці роботи. Адже маленькими колективами так ще можна керувати, а великими - в жодному разі.

Ну от, а в нас великі маси виборців і країною намагаються керувати так само.

І поки не навчаться, на власному гіркому і травматичному досвіді, робити свідоміший вибір - діла не буде.


На изображении может находиться: возможный вариант текста "команда зеленського полтава здравствуйте, уважаемые участники группы! я, администратор группы, столкнулся такой проблемой, во время карантина осталось денег. меня на человек семьи осталось скажите пожалуйста, можно продлевать дальше, но выплачивать зарплаты людям, выплачивать социальную помощь европейских странах, сша? зачем великий глава страны, которогомыже голосовали, из морят голодом? почему не принимается моментальное решение выплачивать безработным, выплачивать пенсионерам, мамам одиночкам, студентам? платить сергей адащик народ проголосовал за свое самоуничтожение участник балагана, под названием" действии. теперь, 5ч. надо плакать нравится ответить автор 90 никто зеленського полтава ожидал такого событий! нравится ответить"

Хоть Партию Регионов опять создавай. Настоящую, а не ту...

Гидрант заявил, что "хочет наказать виновных в том, что врачи не получили доплаты".

А теперь следим за руками.
1. Обобрать до нитки местные бюджеты - при помощи "зе-слуг" - DONE (еще при Льошике-Самокате)
2. Повесить НА МЕСТНЫЕ бюджеты свои "обіцянки" - DONE
(причем, ОТКУДА им брать деньги, которые не забюджетированы? нарисовать?)
3. Лишить местные бюджеты возможности наполняться - остановить бизнес (ну, кроме дорогого-любимого "Эпицентра" и ресторана "Велюр") - DONE

4. Требовать наказать МЕСТНЫЕ власти - за то, что ты в очередной раз обоср@лся

Похоже, конфликт между зе-камандой и властями на местах - набирает обороты
Очень "мудрое" решение накануне местных выборов. Гениальное! Достойное Гидранта.

СААКИ. РАСКЛАД.

6 ч.

СААКИ. РАСКЛАД.
Сегодня-завтра ожидается указ Зеленского о назначении Саакашвили секретарём Нацсовета реформ или что-то в этом роде.

Другими словами, не видя перспектив прохождения джигита через ВР (даже у "слуг" он вызывает изжогу), Зе своими руками строит для грузинского гастролёра информационный и административный плацдарм для чего-то бОльшего.

Для чего? Неужели сам Зе не видит, что выпускает джина из бутылки, который может стать не только катализатором хаоса в Украине, но и его личной угрозой?

Думаю, лоббирование батоно связано с его давними связями с командой Трампа. Многие свидетели из ОПУ рассказывают, что Сааки последнюю неделю бегал по Администрации и рассказывал о том, что имел разговор с САМИМ, и тот, якобы, обеспечил ему "влиятельную должность" в руководстве страны.

А если учесть, что такое назначение практически совпадает с приездом в Украину нового американского посла, становится ещё более понятно, откуда растут ноги.

Кстати о после. Tg Разведчик сообщает, что, работая в центре Маршалла, Кит Дейтон отвечал за организацию курсов для резидентов, информационно-пропагандистских программ и создание международной сети, в которую входят около 14 тысяч правительственных чиновников из 156 стран в области изучения международной безопасности и обороны. В центре Маршалла в Германии работала адъюнкт-профессором и Хатия Деканоидзе.

Таким образом, вопрос назначения Саакашвили тесно связан не только с коммуникацией команды Зеленского с послом США в Украине Китом Дейтоном (кандидатура которого находится на рассмотрении в Сенате США), но и с потенциальным влиянием Трампа на процедурe выделения Украине траншей МВФ. Учитывая тот факт, что большинство в Сенате у республиканцев, кандидатура Дейтона с высокой долей вероятности будет утверждена.

Исходя из логики происходящего, можно говорить о том, что Саакашвили имеет шансы стать будущим ПМ Украины. И администрация Трампа будет проталкивать этот вопрос вплоть до осенних президентских выборов. Дополнительный (если не ключевой) интерес: реанимация (с использованием безбашенного Михо) дела, связанного с сыном Байдена.

Что-то изменится, если выиграет Байден. Который, по моим данным, считает беглого грузинского президента болтуном. Тогда карьера Сааки в Украине c высокой долей вероятности будет закончена.

Думаю, Зе уже не раз пожалел о том, что вернул гражданство этому международному авантюристу хотя бы потому, что вынужден делать шпагат между вращающейся гранатой с выдернутой чекой и немилостью Вашингтона.

Моё мнение остаётся прежним - это не наша война. Пока снаряды между тремя основными лагерями (условно Коломойский/Портнов - Ермак/Кремль - Сааки/Трамп) летают над нашими головами, не следует делать резких движений. В конце концов, два лагеря из трёх будут в значительной степени ослаблены, после чего стоит дать бой оставшемуся. А пока - поп-корн и терпение. Вот только страна бы выжила...

Харківщина. Повзучий реванш

Back In The U.S.S.R.

Голова Харківської ОДА Олексій Кучер фактично повертає Харків в морок радянського союзу і русского міра. І робить він це, призначаючи на важливі ключові посади відвертих путінолюбів і ватників. То хто ж він? Телепень? Ватник? Чи зрадник?

З моменту свого призначення головою Харківської ОДА Олексій Кучер тішить всю область своїми продуманими, корисними й патріотичними діями, а також прекрасною комунікацією з громадою.

Я навіть не знаю, що в цій фразі брати в лапки, бо хочеться відразу все. Останнім часом Кучер особливо помітний на тлі забезпечення лікарень усім необхідним в умовах епідемії, але про це писати цензурно не вистачить ніякої витримки.

Та й пост не про це. Зараз стоїть питання прямого проросійського реваншу в прикордонній області. Я зберу волю в кулак і постараюся не зловживати матюками.

У лютому Кучер призначив своїм заступником із гуманітарних питань Грицькова. Те, що це призначення було, м’яко кажучи, сумнівним у плані компетентності, це окрема тема. У Кучера приблизно всі такі призначення. Але в активістів відразу виникла гора питань у зв’язку з відвертою проросійською позицією Грицькова. Тут і жування незрозумілих предметів своїм ротом замість відповіді на питання, з ким воює Україна на Донбасі, і позаминулорічне травневе фото в стилі «діди воювали» разом Добкіним у Берліні з червоною ганчіркою. Але приводів для обурення та невдоволення тоді в нас бракувало й без Грицькова, тому ця історія не отримала належної реакції.

Але в період чергового весняного загострення, напередодні 9 травня, ОДА вирішила піти в атаку. Якщо стерпіли призначення заступником, то значить можна йти далі. І розпорядженням № 202 від 28 квітня Євгена Грицькова вводять до складу і призначають Головою координаційної ради з питань національно-патріотичного виховання молоді. Ще раз. По складах. Ватника. Главою коордради. З національного. І патріотичного. Виховання молоді. Бінго!

На всі обурені питання різного ступеню цензури Кучер і весь апарат включають режим сліпоглухонімого і просто не реагують.

Але й це ще не все! Щоби двічі не вставати, наступного дня, 29 квітня, розпорядженням № 100-К Кучер призначає начальником управління культури й туризму Людмилу Терещенко (більш відома харків’янам за дівочим прізвищем — Пінегіна). Харків’янам нагадаю, іншим розповім. Це самка ватопітека, яка неодноразово зізнавалася в коханні Путіну та розповідала про велич «русского мира». У 2017 році зусиллями активістів, з диким скандалом і відкриттям кримінальної справи, її звільнили з посади керівника обласного будинку молоді.

У зв’язку з цим, попри карантинні заходи, у понеділок, 4 травня, харківські осередки «Національного Корпусу» й «Демократичної Сокири» та інші міські активісти провели під ОДА близько сотні одночасних одиночних пікетів. З дотриманням соціальної дистанції, звісно ж, і використанням засобів індивідуального захисту.

Пригадайте, ми багато писали «Залишаюся вдома, поки немає держзради»? Ось це, на наш погляд, дуже близька до держзради ситуація. І ми змушені були провести відносно масову акцію, наскільки це дозволяє карантин. Вимоги були прості — скасувати Розпорядження 202, узгодити з членами коордради кандидатуру Голови та внести кандидатуру, яка відповідає своїй позиції та тематиці діяльності ради. Тим більше, що незважаючи на всі зусилля Кучера, такі заступники в нього є.

Після проведення одиночних пікетів, у канцелярію ОДА було подано відповідне звернення. І група активістів, включно зі мною й головою осередку НацКорпусу Костянтином Немічевим наполягали на зустрічі з головою ОДА для донесення своєї позиції. Заяву в нас узяли. А ось зустрітися з нами Кучер не зміг, причому з об’єктивних причин — був у цей день у Києві.

Замість нього нас прийняв його заступник Олександр Скакун. До особистості самого Скакуна може бути багато питань, але у ватних справах помічений він не був. Й у 2014, перебуваючи тоді на службі в СБУ, сторону вибрав абсолютно однозначно. З боку активістів у зустрічі взяли участь: керівники обласних організацій «НацКорпусу» — Костянтин Немічев і «ДемСокири» — яку представляв я, також були депутат Олександр Терещенко і член цієї самої коордради Віталій Янов. Зустріч пройшла цілком коректно й досить спокійно, хоч і не можна сказати, що особливо конструктивно. Скакун пояснив, що питання не в його компетенції, і просто запропонував вислухати наші питання та пропозиції й передати їх губернатору. Відверто кажучи, мені особисто розмова дуже не сподобалась.

Що ж не так? Для початку Олександр наполегливо намагався перевести всю розмову виключно у формально-юридичну площину. Починаючи з повідомлення, що наше звернення буде розглянуто в терміни згідно з Законом України «Про звернення громадян» (незрозуміло, нафіга тоді взагалі запрошувати розмовляти?). Потім повідомив нам абсолютно несподіваний факт про те, що призначення Глави Коордради належить до повноважень голови ОДА. Потім запропонував перерахувати претензії до Грицькова й надати докази (!). І в цілому наполегливо намагався перевести розмову з площини політичної в площину формально-бюрократичну. Наприклад, пропонуючи розбиратися в дисциплінарному порядку з «допущеними прорахунками».

Продовжити розмову подібним чином ми йому не дали. Ми пояснили, що нас не влаштовує перш за все не законність процедури призначення, а її політична складова. Що саме призначення людини з таким бекграундом на цю посаду є плювком в обличчя всій патріотичній спільноті міста й області. Що за фактом цього призначення виникають сумніви, а про яку національність йдеться в словосполученні «національно-патріотичне виховання». Наскільки змогли, ми постаралися донести нехитру думку про те, що ми це не збираємося залишати в такому стані. І що акція близько сотні людей була пострілом у повітря в умовах карантину, а при необхідності, для донесення нашої позиції збереться значно більше людей, партій та організацій. Це все начебто донести вдалося, не розхлюпавши.

Потім почалося танго в стилі Карлсона, який називає Малюкові час своєї появи. Нам було сказано, що з Кучером ми, безумовно, зустрінемось завтра (у вівторок). Але якщо він повернеться й не буде надто заклопотаний. І взагалі, розписуватися за Кучера Скакун не може, бо він його підлеглий, а не начальник. Але все, що ми йому сказали, обов’язково передасть. Ось прямо зараз по телефону. Якщо вийде. Або коли той повернеться. Але ось прям відразу.

Зійшлися ми на тому, що Олександр нам твердо пообіцяв передзвонити Кучеру, домовитися з ним про нашу зустріч і повідомити нам. Сьогодні (в понеділок). У крайньому випадку завтра (мова йшла про вівторок). Зійшлися ми на тому, що в будь-якому випадку, незалежно від успіхів у цій нелегкій комунікації, він обіцяє передзвонити Немічеву не пізніше обіду вівторка й розповісти про успіхи. До того ж, він практично впевнений, що зможе вже назвати нам час нашої зустрічі з Кучером. Ми, у свою чергу, пообіцяли до цього моменту просто поінформувати про акцію й не починати серйозну інформаційну кампанію.

Зараз середина дня середи — 6 травня — і дзвінка все ще не було. Обід вівторка так до цього часу й не настав. Мабуть, після розмови з нами Скакун оголосив голодування й так відтоді жодного разу й не їв.

Уже зрозуміло, наскільки ОДА в цілому й Кучер особисто готові комунікувати щодо цього питання з громадянським суспільством і шукати загальноприйнятне рішення. Зі свого боку повідомляємо: оскільки нам навіть не пропонують можливості особисто донести свою позицію, то ми будемо її доносити іншими доступними методами. У соцмережах і ЗМІ. Масовими акціями. «Включаючи, але не обмежуючись». Гадаю, нас почують.

І ледь не забув. Судячи з реакції, Кучер вважає це призначення абсолютно адекватним, правильним і доречним. Ну раз так, то питання, очевидно, потрібно ставити не лише про адекватність призначення Грицькова, але і про призначення самого Кучера.

Никита Соловьев, голова Демократична Сокира. Харкі

Хто на кого тисне?

Кілька днів поспіль громадськість гуде, обговорюючи повідомлення суддів Великої Палати Верховного Суду про тиск з боку активістів «Демократичної Сокири», нашого співзасновника Антона Швеця та засобів масової інформації. Що ж, панове судді, настав час розібратись, хто на кого тисне насправді.

5 травня, стало відомо, що наступне засідання Великої Палати Верховного Суду в справі Суркісів відбудеться вже 18 травня. Перед тим, 4 травня, ми, нарешті, ознайомилися зі змістом уже згаданого повідомлення Великої Палати Верховного Суду, яке вони відправили у Вищу раду правосуддя, а та, у свою чергу, передала її до Офісу генерального прокурора. У документі йдеться, що «Демократична Сокира», її співзасновники в особі Антона Швеця, а також окремі ЗМІ чинили тиск на суддів Великої Палати Верховного Суду в справі Суркісів. Що ж, давайте поговоримо предметніше про те, хто на кого тисне.

По-перше. Під повідомленням про втручання в роботу (тобто, про тиск) підписались не всі судді Великої Палати Верховного Суду. Значить, якщо, на їхню думку, тиск був, то відчули його не всі, а лише особливо вразливі колеги? Це виглядає дивно, оскільки серед підписантів є також судді, яких ВЗАГАЛІ не згадували ні ЗМІ, ні ДемСокира, ні тим більше її лідери. Про них не писали НІЧОГО, і яким чином вони могли відчути тиск на собі, схоже, відомо лише екстрасенсам.

По-друге. Натомість деякі судді, про яких дійсно згадували ЗМІ, свого підпису під повідомленням про тиск не поставили. Виходить, що суддя фігурує в статтях, але тиском це не хоче назвати. А ті, про кого не було згадано і словом, навпаки, заявляють про тиск.

Є два варіанти. Перший — тиску не було взагалі. Другий — тиск не заважає суддям прийняти потрібне рішення, а повідомлення — це просто папірець, не більше.

Позиція «Демократичної Сокири» в цій історії доволі проста. Ми не здійснювали тиск на суддів Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи братів Суркісів. Навпаки, «Демократична Сокира» вважає суддівське повідомлення елементом тиску на активістів та журналістів, які стежать за тим, що відбувається в суді. Таким чином судді намагаються зробити себе жертвами. А нас — звинуватити в тому, чого ми ніколи не робили.

А тепер про ще один аспект. Повернімось до того, з чого починали. 18 травня — наступне засідання Великої Палати Верховного Суду. Повідомлення суддів Вища рада правосуддя невідомо коли розгляне, і скоріш за все не встигне до цієї дати. А тепер, питання: чому суд продовжує розгляд справи, якщо судді заявляють про тиск? Яким чином можна призначати дату засідання, якщо правової реакції на повідомлення немає? Тиск не заважає?

Це ще раз доводить уже озвучену нами позицію. Повідомлення про тиск на суддів Верховного Суду — це спосіб (дивний, але який є) натиснути та залякати громадськість, тобто всіх, хто стежить за перебігом справи Суркісів та інших важливих для України судових процесів.

То ж хто на кого тисне?

Не помічати нас уже не так легко. І вже давно не смішно, правда? Зараз ми знаходимося на етапі — «боротьба», а за нею, якщо вірити цитаті Ганді, перемога. От тоді й поговоримо ще раз. Якщо ви хотіли, щоб ми перестали приходити під суди, вітаємо — тепер нас буде ще більше. Тому що, де ми — там битви.