May 17th, 2020

Нарід. Типажі

- не підходь до вітрини! заборонено!
- ??? - завмираю спантеличено від крику 3 бабів (сумарний він під 300), чому заборонено розглядати вітрину з ковбасами і сосисками в кіоску?
- правила. Відстань - 2 метра, - поважно пояснюють мені 3 правознавця з палицями. Ковід.
Дивлюсь - під дашком кіоску і справді приліплене оголошення, що всі мають дотримуватись дистанції в 2 метра. Між іншим, я, дивлячись на вітрину аби прикинути чи є тут щось за чим варто постояти в черзі за бабами, її і не порушила.
- Ага. Так якщо відстань має бути 2 метра, то чому ж ви втрьох оце стоїте практично впритул одна до одної?, - питаюсь єхидно.
- Аааа, - усвідомлюючи що я права - раптом махає рукою одна з родичок Мафусаїла, - подумаєш - немає ніякої епідемії, то вони нас дурять, придумали собі заразу, а це грип обикновенний.

Тобто, коли на іншого цикнути - не упустить, а як самим тих правил дотримуватись, думати хоч про когось, а не тільки про себе - так зась.

Інший випадок. Стою, плачу в касі. Ззаду дихає в потилицю якась тітка. Більше нікого немає - пустий магазин. Я і вона. Прошу, щоб відійшла від мене. А хрін. Їй хочеться стояти саме там. Їй абсолютно байдуже на все, окрім власних маленьких примх. Ще й відрубала: померти боїшся? Те, що наприклад, я можу її заразити їй теж в голову не прийшло.

Прості люди - вся кар'єра в колгоспі, але за повадками ніби казкові принцеси, звиклі повєлєвати підданими.
От звідки цей егоїзм в них?

Невловимий Зе

Ермак рассказал послам, что Зеленский собирается встретиться с журналистами.

Тогда послы рассказали об этом журналистам.

Журналисты об этом написали на сайтах, в газетах и рассказали из телевизора.

И уже оттуда сам Зеленский узнал, что собирается с кем-то встретиться.

Коли я читаю, що
"президент України Володимир Зеленський має намір провести спілкування зі ЗМІ" (https://bit.ly/2X6ta3Y),
я одразу напружуюсь, бо жодного нормального, без "фішочок", спілкування Президента Зеленського зі ЗМІ в Україні ще не було (а те, що було за кордоном, загалом виглядало жалюгідно).
А формула "спілкування зі ЗМІ" наче попереджає, що і цього разу звичайної прес-конференції очікувати не доводиться.
Який чарівний гребінець Зекоманда винайде цього разу, щоб пан Циннобер продовжив вабити електорат своїм непересічним розумом?

Цена такого "мира"

Что изменилось в армии при Зеленском и Хомчаке - рассказ офицера Н-ской бригады ВСУ

"Не буду говорить за всех, скажу за нашу бригаду, что происходит. За ротацию мы не продвинулись ни на шаг, находимся на прежних позициях. Но, к сожалению, все равно несем потери. В одном из батальонов бригады за ротацию погибло пять человек - у них самый сложный участок, бои контактные. Основные причины потерь - осколочные ранения. Противник ведет обстрел осколочными гранатами РПГ, ВОГами, одного бойца застрелил снайпер. У нас выгодные позиции, господствующие высоты, но первые четыре месяца, как мы зашли, наша артиллерия и танки не работали вообще, боеприпасов для подавления огнем нам не давали. Ведь в Киеве объявили мир. Так вот наши ребята погибли на стационарных позициях, без всяких продвижений вперед, потому что нам не дают воевать и бить врага, противник понимает безнаказанность. Вот это для нас цена такого "мира", и пусть знают те, кто там Путину смотрит в глаза. тактика молчать и не провоцировать не работает, это невозможно на фронте, для этого кто-то должен сдаваться. Тишина у нас впервые ненадолго установилась на прошлой неделе - когда БРАГ дали наконец БР-ку и отработали калибром 152 и одним танком огневые точки и блиндажи, с корректировкой. Вот только после этого противник и поутих. Россияне понимают только силу, никакие уговоры не работают.

Украинская армия сейчас воюет как ИГИЛ, когда мы слышим про реформы по стандартам НАТО, все смеются, это обман общества, в армии в это не верит ни один реально воюющий человек. У нас с точки зрения организации стандарты вооружения на уровне ополченцев из Сирии или Африки, мы ролики смотрим оттуда и ролики из стран НАТО, ест ь что сравнить. Организация ВСУ по сравнению с 2018-м годом стала гораздо хуже, причем по всем показателям. Судите сами.

Для примера. В минометной батарее одного из батальонов половина минометов неисправна, остальные применяются с дистанции 1-2 километра, стволы расстреляны полностью. Это минометы "Молот" 2016-го года, есть стволы даже до 7 тысяч выстрелов выдержавшие. В общем, минометы подлежали замене еще после прошлой ротации, все об этом знают, мы и при Муженко просили замену, но заявку не выполняли, теперь приезжает Руслан Борисович Хомчак, обещает, и тоже ничего не делается. Замену не производят, хотя на складах минометы есть. А мы рискуем собой. Нам говорят - "так отвечайте огнем", а чем отвечать, если нас заставляют воевать аварийным оружием?

Станковые гранатометы СПГ есть - а выстрелов к ним нет. Не дают.

Есть автоматические гранатометы - но к ним нет ВОГов. Россияне нас засыпают ВОГами - а нам ответить нечем. Поэтому иногда и залетает прямое попадание.

Бойки к установкам ЗУ-23 вышли из строя - офицеры батальона скидываются деньгами, закупаем сами по Украине, заказываем.

30 мм пушки 2А42 - запчасти со складов нам не поступают, заказываем через волонтеров.

Сейчас огромный дефицит патроны 7,62 мм - уже бойцов безоружными выставляют.

Дошло до того, что сами наладили в полевых условиях производство боеприпасов, чтобы было что забрасывать противнику в окопы.

А вот с ПТУРами положение сейчас улучшилось, есть «Стугны» на вооружении, хорошее оружие.

Камеры для наблюдения дали "Повернись живым".

Пулеметные станки - Савельев.

Никаких американских тепловизоров и прицелов нам не дают, это все волонтерское.

Знаете, при Порошенко и Муженко тоже было очень много позора, тоже ограничивали боеприпасы, тоже ограничивали активные действия, но нас никогда не лишали боеприпасов вообще, мы имели возможность подавлять врага огнем, и в определенных случаях было можно продвигаться, улучшать свои позиции. Такого бардака как сейчас на фронте не было никогда, а я с 14-го в армии.

Теперь по обеспечению. К сожалению, сейчас в армии ухудшилось не только вооружение, но и питание и вещевое довольствие, и ситуация с транспортом.

Наша бригада перешла в 18-м на питание по каталогу, и проблем с едой не было. Финансирование в день на одного бойца было 110 гривен. Сейчас приняли новую норму довольствия - 90 гривен на человека. И поменяли фирму-поставщика. Качество ухудшилось очень серьезно. Исчезло из рациона сало, исчезли йогурты, стало гораздо хуже качество мяса, тушенку пытаются заменять паштетом, рыба вместо хека поставляется какая-то мелочевка. На отдаленных ВОПах, где надо много и тяжело копать, нельзя людей на одной перловой каше держать, у них нет под боком супермаркета, они живут в земле на открытом воздухе, их надо полноценно кормить. Сейчас снова как в 14-15 годах надо тратить свои значительные средства на дополнительное питание.

Хочу поблагодарить днепровскую молочную компанию "Люстдорф", которая нашим подразделениям поставляет уже пять лет войны каждую ротацию по полторы тонны свежего молока в месяц. Сейчас эта помощь просто неоценима, низкий им поклон.

Проект Руслана Борисовича Хомчака по постановке на учет волонтерского транспорта проблему не решил. Идея правильная - ставить на учет транспорт, выделять топливо, ремонтировать, а реализация как всегда, негодная. Как ездили так и ездим на не учтенном транспорте. Почему? Ставить на учет надо только законно растаможенные машины. Оформлять дарственную на бригаду, а за такое можно еще и налоги получить дополнительные. В общем, я не знаю в бригаде поставленных на учет машин.

По топливу - особых изменений нет, как при Муженко так и при Хомчаке топливо на фронт не дают в необходимом количестве, качество очень плохое, не все генераторы могут на таком работать. На батальон давали и дают просто крохи - тонна дизеля, полтонны бензина в месяц. При фронте батальона более 10 км, когда только один рейс грузовой машины для развозки воды - более 30 километров, наши нормы топлива - это просто позор. Возникает впечатление, что как воровали все эти годы топливо где-то на самом верху, так и воруют, ничего не меняется. Закупают какую-то технику, тратят миллиарды, а мы как выполняли большинство боевых задач на волонтерских машинах, как ремонтировали за свои деньги боевую технику, так все и продолжается. Стало хуже, потому что теперь ВСП в нашем тылу начала незаконно задерживать и останавливать наши волонтерские машины, и приходится ездить и забирать машины и товарищей, вступать в в конфликты, тратить время, нервы, топливо. ВСПшники понимают, что мы без этих машин не можем, выпускают, но такой у них дурной приказ. Мы обращались к одному известному волонтеру, который стал народным депутатом, когда-то он нам очень помог и передал машины, чтобы помог поставить эти машины на учет. Но даже народный депутат машины на учет не смог поставить. Вот такой безумный порядок сложился. Лучше бы уже вообще не трогали те машины.

По форме - с 18-го года действовал такой порядок - для фронтовых подразделений форма менялась кажд четыре месяца во время ротации. Сейчас новый приказ - две формы на два года, и крутись как знаешь. Поэтому воюем сейчас снова в волонтерской форме, для работы в земле это расходный материал.

Почему такой бардак? Да потому что армии ставят по-прежнему не военные, а политические задачи, стратегии войны нет. Главного в Киеве интересует только один вопрос - почему кто-то погиб. А то, что люди гибнут, потому что враг продолжает войну, гибнут, потому что не дают оружия, боеприпасов, нет нормальной организации, нет нормального планирования, то это делают вид, что не замечают, ну чтобы ответственность свою не признавать.

Как только кто погиб - так выносят мозг командирам комиссии, в самых худших совковых традициях. Имитаторы. Просто спихивают ответственность на командиров, чтоыь рейтинг себе не портить. Проблемы не решаются, а потери их типа беспокоят. Не о защите страны думают, не об армии, не победе, не о том, что с нами россияне воюют, Киев беспокоит почему там кто-то из офицеров потери допустил, как бы это их не задело. Лицемерие очень низкое, обман всех.

На войне по-прежнему все держится на замечательных людях, которые держат фронт вопреки всему, но таких все меньше, у всех есть предел. Превосходство в качестве людей - на нашей стороне. Вот только какую войну мы ведём, те, кто принимает решения, совершенно не понимают. В случае большой войны все будет держаться снова на добровольцах и волонтёрах. Мы не победим в войне, если не победим совок в Киеве».

Квартальство

Друзі, вимушений зізнатися, що я увесь цей час був неправий щодо Зеленського. Він виявився людиною слова

На тижні Комітет виборців України підрахував, що за рік у владу потрапило не менше трьох десятків кварталівців. Тобто це люди, які безпосередньо працювали в “Кварталі”, або є їх знайомими, друзями, родичами. Безперечно, всі як на підбір професіонали в тих сферах, в яких отримали посади. Усі пройшли конкурси і відбори, а їх стрімке кар’єрне зростання ніяк не пов’язане з Зеленським. Один Юзік чого вартує. Гігант думки і батько українського парламентаризму.

Однак, ви можете подумати: “як же так, Зеленський обіцяв, ніякого кумівства!”. На жаль, ви не точно передаєте його цитату. Більше року тому, тоді ще кандидат в президенти Володимир Зеленський, у відеозверненні дослівно сказав таке: “Кому подобається, коли президент призначає на посаду свого кума, чи армійського друга”.

Давайте подивимося на список кварталівців, які абсолютно чесно і справедливо зайняли свої посади. Жодного кума Зеленського чи армійського друга серед них нема. Насправді, кум президента Олександр Пікалов досі залишається в “95 кварталі” і продовжує тримати на своїх плечах український гумор. Армійських друзів ви також не знайдете, бо як добре знає вся країна, Зеленський не служив.

Отож, вмикайте критичне мислення і аналізуйте факти. Ніякого куміства нема. Є квартальство. Зеленський нікого не обманював. Його слова знову вирвали з контексту і невірно потрактували. Та і в принципі, він вам нічого не винен, я нагадаю.

Давайте краще подякуємо Зеленському за те, що стримав своє слово і перетворив державу в сервіс. В сервіс по обслуговуванню своїх інтересів та інтересів наближених до нього.

Великий Брат

Суворо дотримуючись рекомендацій провідних говновєдів, дав лайну охолонути...

Позавчора в "Хлеба и зрелищ" заступник міністра "жижиталізації" Олександр Борняков (так, той самий) розповів цікаву історію про додаток "ДіЯ" і виток персональних даних українських громадян в інтернет.

У розповіді пана заступника (о, Господи!) чудово все. І те, що дані користувачів (запит від додатку і відповідь, звісно) мігрують через сервери Amazon, тобто за кордон. І те, що це не помилка і не фатальний збіг обставин, - так було задумано і реалізовано розробниками. Але найсмачнішим є те, що дані "проходять через сервери МВС", а сесія триває 3 хвилини і це, мовляв, унеможливлює будь-який збір і консолідацію інформації (?!).

Бачите, в чому проблема: дані українських громадян, що зібрані у кількох сотнях державних реєстрів, в жодному з них не містять вичерпної інформації. В одному реєстрі є біометричні дані і місце реєстрації. В іншому - відомості про рухоме майно і нерухомість. В третьому - інформація про податки. В четвертому - склад родини і фактичне місце проживання тощо. Надаючи третій особі будь-яку комбінацію своїх персональних даних, що однозначно нас ідентифікує,ми самі вирішуємо, чи довіряємо їй ці відомості. Без нашої згоди цю інформацію донедавна можна було отримати лише в рамках негласних слідчо-розшукових дій і за відповідними офіційними запитами до кожного з утримувачів реєстрів.

Так, звісно, щороку інформація з якихось реєстрів або комерційних баз даних спливала в загальному доступі ("злив даних" - бич цифрового світу), але узагальненням її не займався ніхто. Тобто, ваш банківський номер телефону, будучи оприлюдненим, не корелював із номером вашого авто, а той, своєю чергою, із місцем вашого проживання.

Знову повторю: донедавна монополія на повний доступ до ваших даних зі всією спідньою білизною (та й те - з певними обмеженнями та складнощами) належала державі як інституції. Сьогодні цей доступ має будь-який недоумкуватий косплейщик Лаврентія Берія.

Подейкують, кожний з нас залишає унікальний слід в цифровому всесвіті. Часи анонімності, мовляв, минули. Слухайте, так було і раніше. Людина не змінилася за кільканадцять століть: вона залишає за собою і свідків дій, яких можна розпитати за фото або словесним портретом, і папілярні візерунки, які можна порівняти із картотекою відбитків, і частинки тіла, які можна ідентифікувати за допомогою ПЦР. Виявлення за цифровим слідом нічим принципово не відрізняється від інших ідентифікацій. Питання лише в тому, що потужностями для всіх цих технологій володіють майже виключно держави, які обмежені в своїх діях статтею 12 Загальної декларації прав людини і внутрішнім законодавством. Це ті перепони, які поставлені на шляху нездорового інтересу до нашого приватного життя. Це ті обшари, в яких ми делегували державі право обмежувати нашу свободу.

А сам запис ефіру - ось.

Лера

Певно, мало хто впізнає на цьому фото Валерію Новодворську.
Такою вона була, поки її не скалічила радянська репресивна психіатрія. Все своє життя Новодворська боролась проти радянської/російської імперщини.
Сьогодні їй би виповнилося 70.

На изображении может находиться: 1 человек

Щоб не побили морду...

Грузинський кокаїнум ніяких реформ робити не буде, це навіть зайве повторювати. Та тут важливо, що весь їхній "Виконавчий комітет реформ" Зеленського це пил в очі. Не важливо: очолює цю шарашкіну контору Саакашвілі, сам Лі Куан Ю чи хоч Ісус Христос. Реформи має робити ВСЯ влада.

Попередньою редакцією було передбачено рівень співголови Виконавчого комітету реформ - один із заступників Адміністрації Президента, один з членів Кабінету Міністрів, голова одного із комітетів Парламенту. Тобто люди наділені реальними повноваженнями, або обрані народом.
Рівень голови комітету реформ Зеленського - якесь нєкто на громадських засадах, яке очолює комітет одноосібно.

Результат з самого початку очевидний.

Зеленський це людина, яка живе по принципу: зараз відволікаємо увагу, потім - придумаємо якось відволікати увагу по-іншому. Зараз він крикне вам "Слава Україні!" і, доки ви набираєте повітря для гасла у відповідь, він вже радий, що не б'ють. Потім він вам помахає обіцянками реформ перед обличчям. А насправді йому просто треба постійно щось вигадувати, щоб не побили морду.

Чергова зелена хвиля турбо-капітуляції насувається

«Турборежим» в найгірших проявах повертається.

Вже у вівторок в порядку денному:
- законопроект про громадянство, який фактично узаконює подвійне громадянство (2590). В тому числі і російські паспорти, видані в ОРДЛО... (тобто, дає можливість всім з російськими паспортами голосувати на виборах в Україні і навіть обиратися в Верховну Раду)
- Законопроект, який передбачає нову статтю Кримінального кодексу - покарання воєнних керівників, у випадку, якщо їх підлеглі «ведуть агресивну війну»... Такий собі черговий крок в стилі «надо просто перестать стрелять», щоправда лише з нашого, українського боку. Уявити скільки життів може коштувати цей закон поки важко...
- Беруть під контроль комісію щодо відбору Директора ДБР...

Ну і жодного актуального питання щодо короновірусу і підтримки економіки...